Постанова
Іменем України
31 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 738/703/18
провадження № 61-16877св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи: приватний нотаріус Ніколаєнко Сергій Володимирович, державний реєстратор Державної реєстраційної служби Рачков Валерій Юрійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року в складі колегії судді: Губар В. С., Вінгаль В. М., Кузюри Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на жилий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 квітня 2017 року;
- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1535 га, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , укладений 14 березня 2018 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1535 га, розташовану на АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 березня 2018 року;
- визнати за позивачем право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1535 га, що знаходиться на АДРЕСА_1 ;
- визнати за позивачем право як співзабудовника на 1/2 частину збудованого за час перебування у шлюбі з відповідачем, але не прийнятого в експлуатацію об`єкта незавершеного будівництва - жилого будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 , загальною площею 82,8 кв. м.
Позов мотивований тим, що за час перебування позивач і ОСОБА_2 під час шлюбу замість старого жилого будинку, який належав ОСОБА_2 , збудували новий жилий будинок, який на даний час знаходиться на АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Менської міської ради від 29 квітня 2004 року № 74 ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво нового будинку взамін старого на АДРЕСА_1 , який мав бути знесений після закінчення будівництва.
Після отримання цього дозволу та виготовлення проекту, подружжям за спільні кошти побудовано поряд із старим новий будинок загальною площею 82,8 кв. м і у 2012 році будівництво нового будинку повністю завершено і з цього часу сім`я ОСОБА_2 і ОСОБА_1 проживали в новому будинку.
Також під час шлюбу ОСОБА_2 у 2004 році приватизована земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку з надвірними будівлями загальною площею 0,1736 га на АДРЕСА_1 .
30 травня 2017 року шлюб позивача з відповідачем ОСОБА_2 розірвано рішенням Менського районного суду Чернігівської області. Після цього позивачу стало відомо, що рішенням Менської міської ради за заявою ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1736 га на АДРЕСА_1 поділено на дві земельні ділянки площею 0,0201 га та 0,1535 га, останній земельній ділянці присвоєно нову адресу: АДРЕСА_1 , на якій знаходиться спірний новозбудований будинок.
08 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та його матір`ю ОСОБА_3 укладений договір суперфіцію, за умовами якого ОСОБА_2 передав земельну ділянку площею 0,1535 га на АДРЕСА_1 у користування ОСОБА_3
19 квітня 2017 року ОСОБА_3 зареєструвала своє право власності на жилий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 , проте будівництвом спірного будинку не займалася, до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області (далі - управління ДАБІ) з повідомленням про початок будівельних робіт та з декларацією про готовність будівельного паспорту не зверталась.
Позивач стверджує, що реєстрація права власності ОСОБА_3 на новозбудований будинок на АДРЕСА_1 здійснена на підставі підробленої декларації про готовність до експлуатації об`єкта. Такі дії відповідачів спрямовані на уникнення поділу збудованого подружжям під час шлюбу спірного будинку, на позбавлення позивача права власності на новозбудований будинок і на приватизовану колишнім чоловіком земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 11 березня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на жилий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться на АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 квітня 2017 року, індексний номер витягу 85578366, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1230848074230, визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1535 га, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , укладений 14 березня 2018 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 561 приватним нотаріусом Ніколаєнко С. В., скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1535 га, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 березня 2018 року, індексний номер витягу 117055287, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1051039274230, визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки, площею 0,1535 га, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , визнано за ОСОБА_1 право як співзабудовника на Ѕ частину збудованого за час перебування у шлюбі з відповідачем, але не прийнятого в експлуатацію об`єкта незавершеного будівництва жилого будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 , загальною площею 82,8 кв. м.
Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю позову ОСОБА_1 щодо набуття спірного нерухомого майна під час шлюбу із ОСОБА_2 за спільні сімейна кошти та приналежністю новозбудованого жилого будинку та земельної ділянки на АДРЕСА_1 до об`єктів спільної сумісної власності подружжя.
У повідомленні начальника управління ДАБІ від 26 лютого 2019 року зазначено про відсутність в управлінні інформації щодо будівництва жилого будинку на АДРЕСА_1 . Наявність хоч і не закінченого кримінального провадження та зазначені відомості з управління ДАБІ дають підстави для висновку про відсутність законних підстав для реєстрації права власності ОСОБА_3 на жилий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 і приватного нотаріуса Менського районного нотаріального округу Ніколаєнка С. В. задоволено, рішення Менського районного суду Чернігівської області від 11 березня 2019 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, набувши у власність за договорами дарування від 22 жовтня 2002 року, від 28 квітня 2004 року та за договором купівлі-продажу від 22 квітня 2004 року частки у праві власності на жилий будинок з надвірними будівлями, що розташовані на земельній ділянці земель Менської міської ради, ОСОБА_2 отримав право на земельну ділянку на АДРЕСА_1 без зміни її цільового призначення на тих же умовах і в тому ж обсязі, які були у попередніх землекористувачів.
Рішенням Менської міської ради від 21 травня 2004 року ОСОБА_2 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку розміром 0,17 га для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 .
Оскільки саме на цій земельній ділянці розташовані отримані ОСОБА_2 у дар частини жилого будинку на АДРЕСА_1 , які є його особистою власністю і не мають статусу спільного сумісного майна подружжя, а до ОСОБА_2 як до обдарованого перейшло право на відповідну ділянку, то відсутні підстави вважати приватизовану відповідачем земельну ділянку в цілому спільною сумісною власністю подружжя.
Відсутні законні підстави для визнання недійсним укладеного 14 березня 2018 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 договору дарування земельної ділянки, тому не підлягає задоволенню вимога про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на отриману у дар земельну ділянку на АДРЕСА_1 .
Реєстрація права власності на спірний будинок та земельну ділянку за ОСОБА_3 свідчить про реальність настання правових наслідків правочину. Відсутні докази, які б підтверджували, що дарувальник продовжує фактично володіти та користуватись спірним майном.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності убачається, що ОСОБА_3 є власником жилого будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 . Державна реєстрація права власності здійснена 19 квітня 2017 року на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, серія та номер: ЧГ142170680727, виданого 10 квітня 2017 року Управлінням ДАБІ; технічного паспорту, серія та номер 4587, виданого 06 квітня 2017 року Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації.
У матеріалах справи наявна декларація від 10 квітня 2017 року про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту.Замовником будівництва жилого будинку на АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 . Повідомлення про початок виконання будівельних робіт подано до управління ДАБІ у листопаді 2016 року, реєстраційний номер ЧГ 062162870922. Зазначено, що право користування земельною ділянкою підтверджується договором суперфіцію від 08 жовтня 2016 року, запис № 17173824, кадастровий номер земельної ділянки 7423010100:01:002:0869.
У матеріалах справи відсутні докази, які б безспірно підтверджували протиправність дій ОСОБА_3 при оформленні її права власності на жилий будинок на АДРЕСА_1 .
Позивачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів, які б спростували наявні у справі надані відповідачем ОСОБА_3 документи, що підтверджують придбання будівельних матеріалів саме ОСОБА_3 . Надані позивачем фотографії не містять дату проведення фотозйомки не є доказами на підтвердження придбання будівельних матеріалів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 для будівництва будинку на АДРЕСА_1 .
У матеріалах справи відсутні докази того, що джерелом коштів на придбання будівельних матеріалів і здійснення будівельних робіт є спільні сумісні кошти або праця подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , які б вони вкладали у будівництво спірного будинку на АДРЕСА_1 .
Відображені у оскаржуваному судовому рішенні показання свідків також не містять конкретної і вичерпної інформації на підтвердження фактів придбання будівельних матеріалів ОСОБА_2 і його дружиною ОСОБА_1 для зведення спірного будинку. У справі також відсутні докази, які б підтверджували, що ОСОБА_2 і його дружина ОСОБА_1 були замовниками виконання робіт щодо будівництва будинку на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
09 вересня 2019 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, просила скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року та залишити в силі рішення Менського районного суду Чернігівської області від 11 березня 2019 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що будинок був побудований за спільні кошти подружжя, дозвіл на будівництво будинку отримував чоловік позивача.
Апеляційний суд не врахував повідомлення управління ДАБІ про відсутність дозвільної документації на спірний будинок, а також про те, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації до зазначеного управління не надходила та не реєструвалася.
Апеляційний суд неправомірно врахував декларацію про готовність від 10 квітня 2017 року, оскільки така декларація не реєструвалася у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд порушив статтю 331 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) про набуття права власності на збудований будинок. Суд першої інстанції встановив, що будинок не введено в експлуатацію, а тому право власності на нього не виникло, наявні лише будівельні матеріали.
Апеляційний суд не дав оцінку тому, що позивач має право власності на земельну ділянку, розташовану під спірним будинком, оскільки сам будинок побудований подружжям в період шлюбу. Тому ОСОБА_2 не мав право одноособово розпоряджатися земельною ділянкою.
Апеляційний суд вийшов за межі предмету розгляду, розглядаючи набуття ОСОБА_2 права власності на старий будинок, що не був предметом спору.
Апеляційний суд незаконно не взяв до уваги показання свідків, які підтверджували факт будівництва спірного будинку за кошти подружжя.
Апеляційний суд не врахував, що квитанції на будівельні роботи, подані ОСОБА_3 , не підтверджують факт будівництва та видані до укладення договору суперфіцію від 08 жовтня 2016 року. Сам же договір про користування земельною ділянкою від 08 жовтня 2016 року стосується земельної ділянки, що утворилась внаслідок поділу приватизованої під час шлюбу земельної ділянки, яка належала подружжю.
Позиції інших учасників
У грудні 2019 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивований тим, що апеляційним судом правильно встановлено, що спірна земельна ділянка не була об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а була отримана ОСОБА_2 у особисту приватну власність. Тому він мав право нею самостійно розпоряджатися.
ОСОБА_2 отримував у 2004 році дозвіл на будівництво нового будинку взамін старого, проте він не здійснював таке будівництво. Будівництво оплачувала ОСОБА_3 , що підтверджується копіями накладних, товарних чеків, квитанцій, договорів, а також показаннями свідків.
Апеляційний суд правильно та повно з`ясував обставини, що мали значення для справи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Фактичні обставини, встановлені судом
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 05 листопада 1994 року перебували в шлюбі, який розірвано на підставі заочного рішення Менського районного суду Чернігівської області від 30 травня 2017 року.
Подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 мешкали у будинку АДРЕСА_1 , а позивач ОСОБА_1 зареєстрована у цьому будинку з 27 червня 2001 року і дотепер.
22 жовтня 2002 року на підставі нотаріально посвідченого договору дарування ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у дар 3/4 частки у праві власності на жилий будинок з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться на АДРЕСА_1 та розташовані на земельній ділянці земель Менської міської ради.
22 квітня 2004 року згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_2 купив 1/4 частку у праві власності на жилий будинок з надвірними будівлями на земельній ділянці земель Менської міської ради.
29 квітня 2004 року рішенням № 74 виконавчого комітету Менської міської ради Менського району Чернігівської області ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво жилого будинку за індивідуальним проєктом взамін старого будинку на АДРЕСА_1 , який має бути знесений після закінчення будівництва нового жилого будинку. У матеріалах справи відсутні докази виготовлення та отримання ОСОБА_2 проектної документації для будівництва нового будинку.
Рішенням Менської міської ради від 21 травня 2004 року ОСОБА_2 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку розміром 0,17 га для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 .
06 вересня 2004 року ОСОБА_2 виданий державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,1736 га на АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
За зверненням ОСОБА_2 рішенням десятої сесії сьомого скликання Менської міської ради Менського району Чернігівської області від 06 липня 2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку зміни цільового призначення земельної ділянки з земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7423010100:01:002:0033, ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 площею 0,1736 га, змінено цільове призначення земельної ділянки ОСОБА_2 загальною площею 0,1736 га, кадастровий номер 7423010100:01:002:0033 з земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .
08 жовтня 2016 року укладений договір про встановлення права користування земельною ділянкою (суперфіцію) між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , за умовами якого земельна ділянка площею 0,1535 га на АДРЕСА_1 передана у строкове платне користування ОСОБА_3 строком на 33 роки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.
Рішенням від 26 січня 2017 року № 9 виконавчого комітету Менської міської ради Менського району Чернігівської області за заявою ОСОБА_2 присвоєно земельним ділянкам, які утворились в результаті поділу земельної ділянки загальною площею 0,1736 га у АДРЕСА_1 , поштові адреси:
- земельній ділянці площею 0,1535га, кадастровий номер № 7423010100:01:002:0869 - АДРЕСА_1 .
- земельній ділянці площею 0,0201 га, кадастровий номер № 7423010100:01:002:0870 - АДРЕСА_2 .
Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 14 березня 2018 року, ОСОБА_2 передав безоплатно у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1535 га на АДРЕСА_1 . В цей же день відомості про власника вказаної земельної ділянки ОСОБА_3 внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
21 березня 2018 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладена додаткова угода про дострокове припинення договору про встановлення права користування земельною ділянкою (суперфіцію) від 08 жовтня 2016 року та складений акт прийому-передачі ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_1 ОСОБА_3 .
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності убачається, що ОСОБА_3 є власником жилого будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 . Державна реєстрація права власності здійснена 19 квітня 2017 року на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, серія та номер: ЧГ142170680727, виданого 10 квітня 2017 року Управлінням ДАБІ; технічного паспорту, серія та номер 4587, виданого 06 квітня 2017 року Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації.
За повідомленням начальника Управління ДАБІ від 26 лютого 2019 року № 40-1025-3/311-119, відповідно до даних реєстру, ведення якого розпочато з 20 травня 2011 року, дозвільні документи на виконання підготовчих та будівельних робіт на АДРЕСА_1 відсутні, декларація про готовність об`єкта до експлуатації до Управління не надходила та в установленому законом порядку не реєструвалась.
У матеріалах справи наявна декларація від 10 квітня 2017 року про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту.
Як убачається з дослідженої апеляційним судом цієї декларації, замовником будівництва жилого будинку на АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 . Повідомлення про початок виконання будівельних робіт подано до Управління ДАБІ у листопаді 2016 року, реєстраційний номер ЧГ 062162870922. Зазначено, що право користування земельною ділянкою підтверджується договором суперфіцію від 08 жовтня 2016 року, запис № 17173824, кадастровий номер земельної ділянки 7423010100:01:002:0869.
У пункті 6 декларації вказано особу, яка 06 квітня 2016 року провела технічну інвентаризацію об`єкта та номер паспорта технічної інвентаризації - 4587. За результатами інвентаризації у пункті 8 декларації зазначено, що на об`єкті виконано всі передбачені будівельним паспортом обсяги робіт та визнано закінчений будівництвом об`єкт готовим до експлуатації.
Декларація 10 квітня 2017 року зареєстрована та посвідчена управлінням ДАБІ.
Менським відділом поліції Головного Управління національної поліції в Чернігівській області 01 грудня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12017270170000657 за заявою ОСОБА_1 за фактом використання підробленого документу її колишнім чоловіком ОСОБА_2 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Доводи касаційної скарги щодо неправильного вирішення судом апеляційної інстанції питання про правовий режим спірного будинку та земельної ділянки є необґрунтованими.
У статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Частиною першою статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Відповідно до частини п`ятої статті 61 СК України у редакції Закону України від 11 січня 2011 року № 2913-VI «Про внесення змін до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя», який набрав чинності 08 лютого 2011 року, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя була земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.
Законом України від 17 травня 2012 року № 4766-VI «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка», який набрав чинності з 13 червня 2012 року, режим майна подружжя, набутого внаслідок приватизації, змінено. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 57 СК України земельна ділянка, набута на час шлюбу внаслідок приватизації, є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Частину п`яту статті 61 СК України виключено.
Отже, з урахуванням змін до СК України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. Виключно протягом періоду з 08 лютого 2011 року до 13 червня 2012 року приватизована одним із подружжя земельна ділянка вважалася об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із частиною першою статті 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку розміром 0,17 га для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_2 у м. Мені рішенням Менської міської ради від 21 травня 2004 року. 06 вересня 2004 року ОСОБА_2 виданий державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,1736 га на АДРЕСА_2 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
За зверненням ОСОБА_2 рішенням десятої сесії сьомого скликання Менської міської ради Менського району Чернігівської області від 06 липня 2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку зміни цільового призначення земельної ділянки з земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7423010100:01:002:0033, ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 площею 0,1736 га, змінено цільове призначення земельної ділянки ОСОБА_2 загальною площею 0,1736 га, кадастровий номер 7423010100:01:002:0033 з земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 .
На підставі викладеного апеляційний суд дійшов правильного висновку, що спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 безоплатно відповідно до положень ЗК України, тому режим спільного сумісного майна подружжя на цю земельну ділянку не поширюється.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що спірний будинок був побудований подружжям під час перебування у шлюбі та на нього не виникло право власності у ОСОБА_3 , оскільки вони спростовуються обставинами, встановленими апеляційним судом.
Апеляційний суд надав належну правову оцінку доводам позивача про те, що ОСОБА_3 зареєструвала право власності на спірний будинок на підставі підроблених документів, навівши достатні мотиви їх відхилення.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд під час вирішення справи вийшов за межі предмету розгляду, надавши правову оцінку питанням приналежності старого будинку та земельної ділянки під ним, що не були предметом спору, є безпідставними, оскільки зазначені обставини мали значення для правильного встановлення фактичних обставин справи.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться за межами розгляду справи касаційним судом, який лише перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Суд апеляційної інстанцій правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, у чому числі судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова В. О. Кузнєцов
