Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 31 серпня 2020 року
у справі № 738/703/18
Цивільна юрисдикція
Щодо правового статусу приватизованої одним із подружжя земельної ділянки
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на жилий будинок з надвірними будівлями у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності;
- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності;
- визнати за позивачем право власності на 1/2 частину земельної ділянки;
- визнати за позивачем право як співзабудовника на 1/2 частину збудованого за час перебування у шлюбі з відповідачем, але не прийнятого в експлуатацію об`єкта незавершеного будівництва - жилого будинку з надвірними будівлями.
Позивач стверджує, що реєстрація права власності ОСОБА_3 на новозбудований будинок на АДРЕСА_1 здійснена на підставі підробленої декларації про готовність до експлуатації об`єкта. Такі дії відповідачів спрямовані на уникнення поділу збудованого подружжям під час шлюбу спірного будинку, на позбавлення позивача права власності на новозбудований будинок і на приватизовану колишнім чоловіком земельну ділянку.
Рішенням районного суду позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Постановою апеляційного суду апеляційні скарги ОСОБА_2 і приватного нотаріуса районного нотаріального округу задоволено, рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що будинок був побудований за спільні кошти подружжя, дозвіл на будівництво будинку отримував чоловік позивача.
Апеляційний суд не врахував повідомлення управління ДАБІ про відсутність дозвільної документації на спірний будинок, а також про те, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації до зазначеного управління не надходила та не реєструвалася.
Правова позиція Верховного Суду: у ст. 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і ст. 368 ЦК України.
Ч. 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Відповідно до ч. 5 ст. 61 СК України у редакції Закону України від 11 січня 2011 року № 2913-VI «Про внесення змін до ст. 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя», який набрав чинності 08 лютого 2011 року, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя була земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.
Законом України від 17 травня 2012 року № 4766-VI «Про внесення змін до СК України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка», який набрав чинності з 13 червня 2012 року, режим майна подружжя, набутого внаслідок приватизації, змінено. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України земельна ділянка, набута на час шлюбу внаслідок приватизації, є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Ч. 5 ст. 61 СК України виключено.
Висновки: з урахуванням змін до СК України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. Виключно протягом періоду з 08 лютого 2011 року до 13 червня 2012 року приватизована одним із подружжя земельна ділянка вважалася об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Ключові слова: набуття права власності, право власності на земельну ділянку, право одноособово розпоряджатися земельною ділянкою
