ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
05.08.2020Справа № 910/1878/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні
клопотання Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія"
про компенсацію витрат на правову допомогу
у справі №910/1878/20
за позовом Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія"
до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
про стягнення 4 381 574,80 грн.
Представники сторін:
від позивача: Демченко І.І., ордер серія АІ № 1039936;
від відповідача: Васійчук Л.Ф., довіреність № 1-2243 від 23.01.2020.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 позов задоволено повністю, стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" грошові кошти в розмірі 4 273 920 грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 77 876 грн. 91 коп., інфляційні втрати в розмірі 85 948 грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 66 566 грн. 18 коп.
13.07.2020 представником позивача подано заяву про розподіл судових після ухвалення рішення по суті позовних вимог, з огляду на неможливість подання доказів понесення позивачем відповідних витрат до ухвалення рішення.
20.07.2020 від представника позивача надійшла заява, відповідно до якої, відповідач просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 63 621,40 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 призначено розгляд клопотання на 03.08.2020.
29.07.2020 представником відповідача подано заперечення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у яких заперечуючи проти клопотання зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на професійну правничу допомогу, оскільки з огляду на висновок Верховного Суду у постанові від 05.02.2018 у справі № 906/194/18 саме фінансові документи (видаткові касові ордери або платіжні доручення) про передачу коштів адвокату є належними доказами, що підтверджують фактичне понесення позивачем витрат на правову допомогу. Відповідач зазначає, що з огляду на приписи ч. 6 ст. 129 ГПК України, позивачем не доведено, що він не міг передбачити суму судових витрат на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Крім того, відповідач зазначає, що заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності та розумності таких витрат.
31.07.2020 представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, що підтверджують розмір судових витрат, яке судом до уваги не приймається, з огляду на пропуск позивачем присічного строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
03.08.2020 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У судове засідання 03.08.2020 представники сторін з`явились.
Розглянувши у судовому засіданні клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 63 621,40 грн., заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного висновку.
Частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
В свою чергу, ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:
- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 63 621,40 грн., позивачем надано Договір про надання юридичних послуг № 1004-539 від 19.10.2017, укладений між АО «Юридична фірма «Ілляшев та партнери» та Спільним підприємством «Полтавська газонафтова компанія», Умови надання юридичних послуг юридичною фірмою «Ілляшев та партнери», Акт здачі-прийняття виконаних робіт № 103 від 16.07.2020 на суму 53 621,40 грн., рахунок № 28757 від 16.07.2020 на суму 53 621,40 грн., Деталізацію рахунку № 28757 від 16.07.2020 на суму 1728 Євро, Договір про надання правової допомоги від 02.01.2020, укладений між позивачем та адвокатом Петрук С.О., розрахунок вартості правової допомоги за Договором від 14.07.2020 на суму 10 000,00 грн.. розрахункові квитанції № 3 від 14.07.2020 на суму 7 500,00 грн. та № 2 від 07.02.2020 на суму 2 500,00 грн. та розрахунок суми судових витрат на суму 10 000,00 грн.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно з п. 1 Договору про надання юридичних послуг № 1004-539 від 19.10.2017, укладеного між АО «Юридична фірма «Ілляшев та партнери» та Спільним підприємством «Полтавська газонафтова компанія», юридична фірма зобов`язується надати замовнику юридичні послуги, визначені у статті 2 цього Договору, відповідно до умов цього Договору та Умов надання послуг юридичною фірмою «Ілляшев та партнери», що є невід1ємною частино цього Договору, а замовник зобов`язується прийняти ці послуги і оплатити їх в порядку та нам умовах, визначених цим Договором.
Пунктом 2.1 Договору визначено обов`язки фірми за завданням замовника надавати високоякісні юридичні послуги.
В свою чергу пунктами 3.1 та 3.2 Договору визначено, що замовник зобов`язується вчасно здійснювати розрахунки з юридичною фірмою у повній відповідності до положень цього Договору та умов надання послуг та відшкодувати юридичній фірмі витрати, пов`язані з виконанням Договору, в розмірі та порядку визначеному Умовами надання послуг.
Згідно з п. 5.1 та п. 5.2 Договору вартість послуг юридичної фірми, що надаються у відповідності з цим Договором, визначається згідно з умовами надання послуг. Розрахунки здійснюються в строки та порядку, визначеному умовами надання послуг.
Згідно з п. 2 Умов надання юридичних послуг юридичною фірмою «Ілляшев та партнери», «Ілляшев та партнери» надаватиме клієнту будь-які послуги, що в загальному розумінні вважаються юридичними.
Пунктами 5.1-5.3 Умов надання юридичних послуг юридичною фірмою «Ілляшев та партнери», «Ілляшев та партнери» визначено, що вартість послуг «Ілляшев та партнери», якщо інше не обумовлено з клієнтом або не визначено фіксованим тарифом, розраховується, виходячи з почасової ставки, встановленої «Ілляшев та Партнери» для виконавця, та часу, витраченого на виконання завдання клієнта, при цьому одна година розподіляється на десять шестихвилинних часток. Кожна шестихвилинна частка, що розпочалася, з метою визначення розміру гонорару враховується як повна.
Вартість послуг за час, витрачений виконавцем на поїздки у справах клієнта, перебування робочий час у справах клієнта в іншому місті, протягом якого завдання клієнта не виконувалось з поважних причин (під робочим часом розуміється відрізок дня з 8:00 до 22:00 незалежно від того, чи є такий день робочим) розраховується виходячи з 50% почасової ставки, встановленої для виконавця.
Очікування в будь-якому місці за межами офісу «Ілляшев та Партнери» враховується як виконання завдання.
Пунктом 6 Умов надання юридичних послуг юридичною фірмою «Ілляшев та партнери» зокрема визначено, що розмір почасової ставки всіх спеціалістів «Ілляшев та партнери» становить від 120 євро до 360 євро (з ПДВ).
Однак ані умови Договору, ані Умови надання юридичних послуг юридичною фірмою «Ілляшев та партнери» не містять порядок визначення до сплати вартості послуг в національній валюті, оскільки погодинна ставка всіх спеціалістів визначена в євро (розрахунок проводиться на день надання послуги, на день деталізації рахунку чи станом на дату підписання акту здачі-прийняття наданої правової допомоги).
Враховуючи, що в деталізації рахунку зазначено про проведення певних робіт в різні дати місяця, а курс євро по відношенню до національної валюти - гривні, не є стабільним і кожного дня визначається Національним банком України, за відсутності порядку визначення вартості послуг в національній валюті, суд зазначає про неможливість перевірки правильності розрахунків в національній валюті.
Слід також зазначити, що судове засідання 22.06.2020 тривало 2,5 хв., натомість згідно деталізації рахунку, судове засідання 22.06.2020 тривало 2 год. та дорога 0,4 год., 13.07.2020 судове засідання тривало 34 хв., в свою чергу згідно деталізації - 1 год. та дорога 0,4 год., а отже тривалість судових засідань, вказана у деталізації рахунку, істотно відрізняється від тривалості судових засідань відповідно до протоколів судових засідань, що містяться в матеріалах справи.
Також у деталізації зазначено про вид правничої допомоги - подання до канцелярії Господарського суду міста Києва клопотань.
Однак, у п. 9 ч. 1 ст. 1 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлено: представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 19 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Отже, як подання документів до канцелярії суду так і безпосередньо дорога до суду не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в ст. 1, 19 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому такі витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 9901/264/19.
Одночасно обґрунтованими є доводи відповідача про те, що з огляду на приписи ч. 6 ст. 129 ГПК України, позивачем не доведено, що він не міг передбачити суму судових витрат на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
За приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву
У позовній заяві, позивачем на виконання наведених приписів зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу складатимуть до 10 000,00 грн.
Однак, у заявленому клопотанні позивач просить стягнути витрати на правничу допомогу виходячи із понесеної суми у розмірі 63 621,40 грн.
Згідно з ч. 6 ст. ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Проте, позивачем жодним чином не обґрунтовано необхідності понесення витрат на правничу допомогу у розмірі більшому, аніж заявлено у попередньому розрахунку.
Суд також відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Верховний Суд також зазначив, що у такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п.269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Однак, із наданих позивачем документів не вбачається, що витрати у розмірі 53 621,40 грн. мають характер необхідних, з огляду на представлення інтересів позивача двома адвокатами, а їх розмір є розумним та виправданим (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною).
Відтак, з огляду вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність вимог в частині витрат на правничу допомогу у розмірі 53 621,40 грн., а відтак і відсутність підстав для їх стягнення на користь позивача.
Щодо витрат у розмірі 10 000,00 грн. сплачених позивачем на користь Петрук С.О., то як зазначалось вже судом, витрати пов`язані з проїздом не можуть бути включені до складу витрат на правничу допомогу, а отже суд не приймає витрати у розмірі 2 000,00 грн., як витрати на професійну правничу допомогу.
З огляду на викладене, суд приймає як доведені та обґрунтовані витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно з приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відтак, з огляду на надані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, враховуючи, що рішенням Господарського суду міста Києва не вирішено питання про розподіл судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, про необхідність ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат за правилами, передбаченими ст. 129 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Стягнути з Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1; ідентифікаційний код: 30019801) на користь Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" 36002, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Європейська, будинок 124А, квартира 77; ідентифікаційний код 20041662) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.
2. Після набрання додатковим рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне додаткове рішення складено: 10.08.2020
Суддя О.А. Грєхова
