ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
13.07.2020Справа № 910/1878/20Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія"
до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
про стягнення 4 381 574,80 грн.
Представники сторін:
від позивача: Демченко І.І., ордер серія АІ № 1039936; Петрук С.О., ордер серія ВІ № 1007866;
від відповідача: Онищенко І.П., довіреність № 1-2261 від 23.01.2020.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення 4 381 574,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором транспортування природного газу № 1512000890 від 17.12.2015, в частині надання послуг у квітні 2017 року вартістю 4 273 920 грн.
Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.03.2020.
10.03.2020 представником відповідача подано клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.
У судове засідання 10.03.2020 представники сторін з`явились.
Розглянувши у судовому засіданні клопотання представника позивача про витребування доказів, заслухавши пояснення представників сторін, суд залишив означене клопотання без задоволення у зв`язку з його необґрунтованістю.
За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 06.04.2020.
30.03.2020 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про витребування доказів
02.04.2020 представником відповідача подано клопотання про відкладення підготовчого засідання та про продовження строку підготовчого провадження.
У судове засідання 06.04.2020 представники сторін не з`явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 підготовче судове засідання відкладено на 04.05.2020.
06.04.2020 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
24.04.2020 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.
27.04.2020 представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.
У судове засідання 04.05.2020 представник позивач не з`явився, представник відповідача з`явився
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши надану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5. ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, суд приймає до розгляду заяву позивача та визначає ціну позову з її урахуванням.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 01.06.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.
05.05.2020 представником позивача подано відповідь на відзив.
19.05.2020 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.
У судове засідання 01.06.2020 представники сторін з`явились.
Розглянувши у судовому засіданні клопотання представника позивача про витребування доказів, заслухавши пояснення представників сторін, суд залишив означене клопотання без задоволення у зв`язку з його необґрунтованістю.
Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.06.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.
22.06.2020 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 22.06.2020 представники сторін з`явились.
За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 13.07.2020.
09.07.2020 представником відповідача подано клопотання про відмову у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.
13.07.2020 представником позивача подано заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.
У судове засідання 13.07.2020 представники сторін з`явились.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача не визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 13.07.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
17 грудня 2015 року між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (далі - оператор, відповідач) та Спільним підприємством «Полтавська газонафтова компанія» (далі - замовник, позивач) укладено Договір транспортування природного газу № 1512000890 (далі - Договір), за умовами якого, оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому Договір вартість таких послуг.
Послуги надаються на умовах, визначених у кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором (п. 2.2 Договору).
Пунктом 2.3 Договору сторонами узгоджено послуги, які можуть бути надані замовнику за цим Договором:
- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності);
- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування);
- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).
Відповідно до п. 2.4 Договору обсяг послуг, що надаються за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього Договору.
Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу (п. 2.5 Договору).
У відповідності до п. 2.6 Договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі.
Згідно з п. 2.7 Договору оператор має виконувати вимоги, визначені в кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів.
Оператор зобов`язаний своєчасно надавати послуги належної якості (п. 3.1 Договору).
Пунктом 3.2 Договору визначено, що оператор зокрема має право своєчасно отримувати від замовника плату за надані послуги.
Згідно з п. 4.1 Договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг.
Відповідно до п. 4.2 Договору замовник має право отримувати від оператора послуги належної якості та в обумовлені цим Договором строки.
У відповідності до п. 7.1 Договору вартість послуг розраховується
1) розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором;
2) транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором;
3) балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.
За умовами п. 8.3 Договору оператор направляє рахунки-фактури на електронну адресу замовника. Оплата вартості договірної потужності замовником здійснюється на підставі рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів в сумі вартості замовленої потужності на період газового місяця на рахунок оператора на умовах 100% попередньої оплати за п`ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей. Замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність.
Послуги, які надаються за цим Договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг (п. 11.1 Договору).
Пунктами 11.2 та 11.3 Договору визначено, що оператор до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора.
Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора.
Згідно з п. 11.5 Договору оператор і замовник зобов`язується здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п`ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки.
Відповідно до п. 12.1 Договору протягом всього строку отримання послуг замовник надає оператору та підтримує на належному рівні фінансове забезпечення відповідно до вимог Кодексу.
Згідно з п. 12.2 Договору фінансове забезпечення щодо замовленої потужності надається у формах, визначених Кодексом, в сумі місячних зобов`язань на користь оператора.
Цей Договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 17.1 Договору)
Пунктом 17.4 Договору узгоджено, що цей Договір може бути розірваний:
- за згодою сторін цього Договору;
- будь-якою стороною в односторонньому порядку шляхом надання письмового повідомлення іншій стороні за тридцять календарних днів, якщо інша сторона не виконує свої зобов`язання за цим Договором;
- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України та Кодексом.
Згідно з п. 17.5 Договору розірвання цього Договору не звільняє сторони від виконання своїх фінансових зобов`язань за цим Договором.
30 грудня 2016 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої, сторони дійшли згоди викласти пункти 8.2, 8.4, 9.4, 10.4, 17.1 в новій редакції.
Цей Договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2017, умови Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 17.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.12.2016).
31 травня 2017 року позивач звернувся до відповідача із Листом вих. № 765-КМ від 31.05.2017, у якому просив повернути кошти сплачені платіжними дорученнями № 12310 від 25.04.2017 на суму 4 273 920,00 грн. та № 12308 від 25.04.2017 на суму 4 416 384,00 грн.
25 квітня 2018 року сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти перший абзац п. 17.1 Договору в наступній редакції: Цей Договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2022, умови Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015
18 липня 2019 року сторонами укладено Угоду про розірвання Договору, за умовами якої сторони дійшли згоди з 01.03.2019 розірвати Договір. З 01.03.2019 зобов`язання сторін, що виникають із Договору, припиняються, окрім фінансових зобов`язань, що виникли в період дії Договору і сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками в цій частині.
На виконання умов Договору, відповідачем виставлено позивачу рахунки № 04-17-1512000890/Р/1 від 20.04.2017 на суму 4 273 920,00 грн. на оплату вартості замовленої (договірної) потужності на квітень 2017 року та № 05-17-1512000890/Р/1 від 20.04.2017 на суму 4 416 384,00 грн. на оплату вартості замовленої (договірної) потужності на травень 2017 року, які позивачем оплачено згідно дебетового повідомлення від 25.04.2017 на суму 4 273 920,00 грн. та від 25.04.2017 на суму 4 416 384,00 грн.
05 вересня 2019 року позивач звернувся до відповідача зі Листом щодо повернення коштів, який отриманий відповідачем вх. № 2001 вх-19-10124, у якому зазначив, що кошти за договірну потужність травня 2017 року вже повернуті на поточний рахунок та просив повернути кошти в сумі 4 273 920,00 грн.
Оскільки кошти сплачені позивачем за ненадані у квітні 2017 року послуги відповідачем не повернуті, позивач вимушений був звернутись до суду з позовом.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що сплата замовленої позивачем потужності на квітень 2017 року у розмірі 4 273 920,00 грн. є зобов`язанням позивача, як замовника послуг договірної потужності та яка відповідно до п. 8.3 Договору сплачується відповідачу незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За умовами п. 8.3 Договору оператор направляє рахунки-фактури на електронну адресу замовника. Оплата вартості договірної потужності замовником здійснюється на підставі рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів в сумі вартості замовленої потужності на період газового місяця на рахунок оператора на умовах 100% попередньої оплати за п`ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей.
На виконання умов Договору, відповідачем виставлено позивачу рахунки № 04-17-1512000890/Р/1 від 20.04.2017 на суму 4 273 920,00 грн. на оплату вартості замовленої (договірної) потужності на квітень 2017 року та № 05-17-1512000890/Р/1 від 20.04.2017 на суму 4 416 384,00 грн. на оплату вартості замовленої (договірної) потужності на травень 2017 року, які позивачем оплачено згідно дебетового повідомлення від 25.04.2017 на суму 4 273 920,00 грн. та від 25.04.2017 на суму 4 416 384,00 грн.
Як зазначає позивач, та не заперечується відповідачем, позивачем не було використано оплачену потужність у квітні та травні 2017 року, в зв`язку з чим, відповідачем було повернуто позивачу сплачені за замовлену потужність у травні 2017 року кошти у розмірі 4 416 384,00 грн., однак кошти за замовлену у квітні 2017 року потужність так відповідачем і не повернуті.
В свою чергу, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Кодексу газотранспортної системи» N 2493 від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за N 1378/27823 затверджено Кодекс газотранспортної системи, який згідно п. 2 гл. 2 розділу І, є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
Відповідно до п. 1 Загальних засад, термінів та скорочень Розділу I. Загальні положення Кодексу газотранспортної системи договір транспортування - це договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).
Згідно з п. 9., 10 Порядку укладення договору транспортування природного газу розділу VIII. Кодексу газотранспортної системи замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування:
доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи;
замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації;
вчинення дій з врегулювання добового небалансу.
Замовлені величини розподілу потужності визначаються додатком до договору транспортування природного газу.
З метою забезпечення виконання зобов`язань замовника послуг транспортування щодо оплати послуг оператора газотранспортної системи за договором транспортування природного газу замовник послуг транспортування зобов`язаний надавати оператору газотранспортної системи фінансове забезпечення у випадках та відповідно до вимог, встановлених у цьому Кодексі, або здійснити попередню оплату таких послуг на підставі договору транспортування природного газу.
Оператор газотранспортної системи визначає розмір достатнього фінансового забезпечення для кожного замовника послуг транспортування відповідно до вимог, установлених у цьому Кодексі, та інформує замовника послуг транспортування з розрахунком кожної складової фінансового забезпечення, відповідно до яких було визначено розмір достатнього фінансового забезпечення відповідно до вимог цього пункту.
Згідно з п. 1 та п. 2 гл. 2 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи (в редакції станом на квітень 2017 року) фінансове забезпечення надається оператору газотранспортної системи не пізніше ніж за 5 робочих днів до початку надання послуг із транспортування природного газу, у випадку отримання послуг із транспортування природного газу протягом однієї газової доби - не пізніше ніж за день до початку надання послуг.
Розмір фінансового забезпечення для замовника послуг транспортування у випадку надання доступу до потужності має бути не меншим за місячну вартість послуг транспортування природного газу, визначену на підставі розподілу потужностей та тарифів на послуги транспортування, встановлених Регулятором.
Фінансове забезпечення у випадку доступу до потужності може бути надане в таких формах:
1) безвідкличної, безумовної банківської гарантії, виданої відповідно до вимог чинного законодавства України, на користь оператора газотранспортної системи в сумі місячних фінансових зобов`язань, що підлягає виплаті на його першу вимогу;
2) попередньої оплати послуг на підставі умов договору транспортування в сумі місячних фінансових зобов`язань.
Відповідно до п. 12.1 Договору протягом всього строку отримання послуг замовник надає оператору та підтримує на належному рівні фінансове забезпечення відповідно до вимог Кодексу.
Згідно з п. 12.2 Договору фінансове забезпечення щодо замовленої потужності надається у формах, визначених Кодексом, в сумі місячних зобов`язань на користь оператора.
З наведених умов Договору та положень Кодексу газотранспортної системи вбачається, що сплата позивачем коштів у розмірі 4 273 920,00 грн. на підставі рахунку № 04-17-1512000890/Р/1 від 20.04.2017 на суму 4 273 920,00 грн. на оплату вартості замовленої (договірної) потужності на квітень 2017 року є в розумінні наведених умов та норм фінансовим забезпеченням, за замовлені та ненаданні на момент такої сплати послуги.
В свою чергу, 18 липня 2019 року сторонами укладено Угоду про розірвання Договору, за умовами якої сторони дійшли згоди з 01.03.2019 розірвати Договір. З 01.03.2019 зобов`язання сторін, що виникають із Договору, припиняються, окрім фінансових зобов`язань, що виникли в період дії Договору і сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками в цій частині.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.
Таким чином, зобов`язання сторін за Договором припинились з 01.03.2019.
Водночас, як зазначає позивач, та не заперечується відповідачем, послуги позивачу у квітні на суму 4 273 920,00 грн. надані не були.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг N 615 від 28.04.2017 р. внесено зміни, зокрема до розділу VIII Кодексу газотранспортної системи.
Згідно з абз. 13 п. 3 гл. 2 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи, якщо замовник послуг транспортування вимагає повернення фінансового забезпечення (крім банківської гарантії), повернення фінансового забезпечення (крім банківської гарантії) здійснюється на умовах цивільно-правової угоди, на підставі якої воно було надане, а у випадку якщо такі умови не встановлені - у строк не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту закінчення строку дії фінансового забезпечення за умови повного розрахунку за надані послуги.
31 травня 2017 року позивач звернувся до відповідача із Листом вих. № 765-КМ від 31.05.2017, у якому вимагав повернути кошти сплачені платіжними дорученнями № 12310 від 25.04.2017 на суму 4 273 920,00 грн. та № 12308 від 25.04.2017 на суму 4 416 384,00 грн.
Однак, в подальшому означений абз. 13 п. 3 гл. 2 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи, якщо замовник послуг транспортування виключений на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг N 1437 від 27.12.2017.
Водночас, з наведеного вбачається, що сплачена позивачем сума у розмірі 4 273 920,00 грн. на підставі рахунку № 04-17-1512000890/Р/1 від 20.04.2017 на суму 4 273 920,00 грн. на оплату вартості замовленої (договірної) потужності на квітень 2017 року, на момент її сплати, виступала фінансовим забезпеченням, та з огляду на ненадання відповідачем позивачу послуг за Договором на означену суму у квітні 2017 року та зверненням позивача із Листом вих. № 765-КМ від 31.05.2017, підлягала поверненню.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що сплата замовленої позивачем потужності на квітень 2017 року у розмірі 4 273 920,00 грн. є зобов`язанням позивача, як замовника послуг договірної потужності та яка відповідно до п. 8.3 Договору сплачується відповідачу незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність.
За умовами п. 8.3 Договору замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність.
Разом з тим, за приписами ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору із врахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Таким чином, цивільне законодавство обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи.
Зміст добросовісності (bona fides) виражається через поняття "розумність і справедливість". При цьому згідно з обмежувальною функцією добросовісності, правило, обов`язкове для сторін, не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості. Отже, добросовісність може за певних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами.
Водночас, принцип справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.
При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм.
Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.
Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).
У даному випадку судом враховано, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що «право на суд», яке передбачено статтею 6 Конвенції, відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні (рішення Суду у справах Буланов та Купчик проти України, no. 7714/06 та 23654/08, від 09.12.2010 р., Чуйкіна проти України, no. 28924/04, від 13.01.2011 р.).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що з огляду на розірвання Договору за згодою сторін, та як наслідок припинення зобов`язань сторін за Договором з 01.0.2019, сплачені позивачем кошти у розмірі 4 273 920,00 грн. на підставі рахунку № 04-17-1512000890/Р/1 від 20.04.2017 на суму 4 273 920,00 грн. на оплату вартості замовленої (договірної) потужності на квітень 2017 року, не може бути використана відповідачем у якості як завдатку, так і забезпечувального платежу, а отже фактично є утриманою відповідачем без належних на те підстав.
Крім того, суд вважає, що встановлені обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Суд враховує, що сплачені позивачем за Договором кошти у розмірі 4 416 384,00 грн. на підставі рахунку № 05-17-1512000890/Р/1 від 20.04.2017 на суму на оплату вартості замовленої (договірної) потужності на травень 2017 року, повернуті відповідачем у добровільному порядку, що сторонами не заперечується.
Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів надання послуг у квітні 2017 року за Договором на суму 4 273 920,00 грн., а позивач звернувся до відповідача із Листом вих. № 765-КМ від 31.05.2017, у якому просив повернути кошти сплачені платіжними дорученнями № 12310 від 25.04.2017 на суму 4 273 920,00 грн. та № 12308 від 25.04.2017 на суму 4 416 384,00 грн., тобто під час чинності абз. 13 п. 3 гл. 2 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи, яким було визначено, що якщо замовник послуг транспортування вимагає повернення фінансового забезпечення (крім банківської гарантії), повернення фінансового забезпечення (крім банківської гарантії) здійснюється на умовах цивільно-правової угоди, на підставі якої воно було надане, а у випадку якщо такі умови не встановлені - у строк не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту закінчення строку дії фінансового забезпечення за умови повного розрахунку за надані послуги, а також після розірвання Договору за згодою сторін, позивач звернувся до відповідача зі Листом щодо повернення коштів, який отриманий відповідачем вх. № 2001 вх-19-10124, у якому зазначив, що кошти за договірну потужність травня 2017 року вже повернуті на поточний рахунок та просив повернути кошти в сумі 4 273 920,00 грн., і отримання таких Листів відповідачем не заперечується, вимога про стягнення грошових коштів у розмірі 4 273 920,00 грн. є обґрунтованою.
Також позивачем заявлено до стягнення, з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, 3% річних в розмірі 77 876,91 грн. та інфляційні втрати в розмірі 85 948,20 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.
Cтаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.
Таким чином, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постановах від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, у постанові від 16.01.2020 у справі № 914/1759/18, від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 17.02.2020 у справі № 911/2827/18, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17 та Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 77 876,91 грн. та інфляційні втрати в розмірі 85 948,20 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1; ідентифікаційний код: 30019801) на користь Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" 36002, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Європейська, будинок 124А, квартира 77; ідентифікаційний код 20041662) грошові кошти в розмірі 4 273 920 (чотири мільйони двісті сімдесят три тисячі дев`ятсот двадцять) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 77 876 (сімдесят сім тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 91 коп., інфляційні втрати в розмірі 85 948 (вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот сорок вісім) грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 66 566 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят шість) грн. 18 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 27.07.2020
Суддя О.А. Грєхова
