Справа № 304/936/19
П О С Т А Н О В А
Іменем України
29 липня 2020 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Готра Т.Ю., Кондора Р.Ю.
з участю секретаря судового засідання: Микуляк Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області ухваленого 16 січня 2020 року головуючим суддею Чепурнов В.О. за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» про стягнення страхового відшкодування,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТДВ «Експрес Страхування», який мотивує тим, що 01 жовтня 2017 року поблизу будинку АДРЕСА_1 85 по вулиці Свободи в селі Рожни Броварського району Київської АДРЕСА_2 мала місце ДТП, під час якої воді автомобіля марки «CHEVROLET AVEO», р/н НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який від отриманих травм помер на місці пригоди. Відповідальність водія на дату вчинення ДТП була застрахована згідно полісу № НОМЕР_2 у ТДВ «Експрес Страхування». 22 грудня 2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі по 19 200 грн., а також страхове відшкодування утриманцю у розмірі 115 200 грн., тобто на загальну суму 153 600 грн. 03 квітня 2018 року відповідачем здійснено часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 38 952,60 грн., що включає 38 400 грн. моральної шкоди та 552,60 грн. відшкодування утриманцю. У листі ТДВ «Експрес Страхування» вих. № 2697 від 04 червня 2018 року зазначено, що 03 травня 2018 року було прийнято рішення сплатити частину страхового відшкодування одноразово за період до 25 жовтня 2020 року у розмірі 17 683,20 грн., а подальша виплата щомісячних платежів буде поновлена з 26 жовтня 2020 року, що у свою чергу суперечить положенню ст. 36.2 вказаного Закону, якою передбачено, що страховик, приймаючи рішення про виплату страхового відшкодування, зобов`язаний виплатити його у передбачений дев`яностоденний строк з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати такого. При тому, згідно ст. 27.2. Закону встановлено мінімальний розмір страхового відшкодування на утримання, який не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Однак, відповідачем всупереч вимогам вказаних статей здійснено виплату страхового відшкодування на утримання у розмірі 18 235,80 грн., що є незаконним, оскільки вказана сума є значно меншою, ніж 36 мінімальних заробітних плат. Крім того, зважаючи на те, що з моменту отримання страховою компанією заяви про виплату страхового відшкодування пройшло більше року, а потерпілий ОСОБА_5 так і не отримав належного страхового відшкодування в результаті втрати годувальника, страховик, на підставі п. 36.5. Закону зобов`язаний сплатити потерпілій пеню за кожний день прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ. Посилаючись на викладене остаточно просила суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 96 964,20 грн., пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, 3 % річних, інфляційні втрати у розмірі 66 256,61 грн., а також 8 500 грн. понесених судових витрат у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу.
Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 16.01.2020 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.
Стягнуто з ТДВ «Експрес Страхування» на користь ОСОБА_1 96964,20 грн страхового відшкодування, 51207,72 грн. пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, 4933,22 грн. трьох відсотків річних, 10 115,67 грн. інфляційних втрат, а також 6 800 грн. в якості витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ТДВ «Експрес Страхування» на користь держави 1700,20 грн судового збору.
В апеляційній скарзі ТДВ «Експрес Страхування» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги посилається на те, що виплата страхового відшкодування страховиком здійснена правильно. Страховиком правомірно вирішено здійснити страхову виплату щомісячними платежами. Також судом не дано жодної оцінки щодо вимог про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, зокрема такі суми невірно розраховані починаючи з 03.04.2018 року. Крім того у відзиві на позовну заяву відповідач вказував на застосування однорічної позовної давності до вимог про стягнення пені.
Адвокат Ільків М.М. в інтересах ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційний суд відхилити апеляційну скаргу. Суд першої інстанції правильно застосував норми ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а не загальну норму ЦК України. Страховик зобов`язаний не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, здійснити виплату страхового відшкодування, чого не було зроблено.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача і доводи сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що така підлягає задоволенню, з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Встановлено,що 14 листопада 2016 року у громадянському шлюбі з позивачем ОСОБА_1 народилася спільна дитина син ОСОБА_5 , де батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого виконкомом Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області 07 грудня 2016 року (а.с. 10-11, 12, 21).
А 01 жовтня 2017 року поблизу будинку АДРЕСА_3 вулиці Свободи в селі Рожни Броварського АДРЕСА_4 мало місце ДТП, під час якої водій автомобіля марки «CHEVROLET AVEO», р/н НОМЕР_1 ОСОБА_2 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який від отриманих травм помер на місці пригоди. За фактом дорожньо-транспортної пригоди того ж дня зареєстровано кримінальне провадження № 12017110000000744 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР від 13 грудня 2017 року (а.с. 13, 14).
Постановою старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод СУ ГУ НП в Київській області Гусаревича С.М. від 19 грудня 2017 року кримінальне провадження № 12017110000000744, відомості про яке внесені до ЄРДР 01 жовтня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю у діянні водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складу вказаного кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України (а.с. 24-31).
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу автомобіля марки «CHEVROLET AVEO», р/н НОМЕР_1 - ОСОБА_2 , на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована згідно полісу № НОМЕР_2 у ТДВ «Експрес Страхування» (а.с. 76).
22 грудня 2017 року на адресу ТДВ «Експрес Страхування» надіслано заяву про виплату страхового відшкодування на користь матері загиблого ОСОБА_4 та сина загиблого - ОСОБА_5 (а.с.3-4, 15). В результаті ТДВ «Експрес Страхування» прийнято рішення про здійснення виплати страхового відшкодування у визначеній сумі в розмірі 153600,00 грн. за вирахуванням безумовної франшизи 0,00 грн., передбаченої Полісом страхування АК-7039457, яка буде здійснюватися відповідно до статей 1200 і 1202 ЦК України (а.с. 32).
03 квітня 2018 року страховою компанією здійснено часткову виплату страхового відшкодування потерпілим у розмірі 38 952,60 грн., що включає 38400 грн. моральної шкоди та 552,60 грн. щомісячного платежу утриманцю ОСОБА_5 з відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, а 03.05.2018 року також 17 683,20 грн. страхового відшкодування за шкоду, заподіяну смертю потерпілого за період до 25 жовтня 2020 року (до дати закінчення повноважень ТОВ «Центр Автовиплат Поліс» діяти від імені Симочко О.В. згідно довіреності б/н від 25 жовтня 2017 року) (а. с. 83-86).
Наступні виплати страхового відшкодування на утримання ОСОБА_5 у розмірі 115 200 грн. страхова компанія вирішила розстрочити щомісячними платежами по 552,60 грн. до досягнення вісімнадцятиріччя сином загиблого.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення страховика про розстрочку виплат відшкодування у зв`язку з втратою годувальника суперечить ст. 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон). Та на думку суду страховик повинен здійснити виплату одноразовим платежем, а приписи ЦК України (ст.ст. 1200, 1202) не підлягають застосування так як Закон є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до ЦК України. У зв`язку з чим, судом стягнуто недоплачену суму страхового відшкодування, а також суми передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, пеню згідно ст. 36.5 Закону та частину витрат на правову допомогу.
Однак, такого висновку суд першої інстанції дійшов у порушенням норм матеріального права, які є підставою для скасування рішення суду.
Так, відповідно до ст. 13 ЦПК України cуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Та згідно пункту 22.1 статті 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, визначено в статті 27 Закону. Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди (ст. 27.1). Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (ст. 27.2.). Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (ст. 27.5).
У частинах першій третій статті 1200 ЦК України зазначено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).
Шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.
Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед (частина перша статті 1202 ЦК України).
Виходячи з системного аналізу наведених норм права, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що приписи ЦК України (зокрема, статей 1200 і 1202) не підлягають застосуванню до даних правовідносин, оскільки такий ґрунтується на неправильному тлумаченні норм матеріального права.
Хоч Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дійсно є спеціальним Законом, який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Проте як зазначено в ст. 2.1. Закону, вказані правовідносини регулюються також Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
А як вбачається зі змісту статті 27.2. Закону, Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого на умовах встановлених статтею 1200 ЦК України кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Тобто, норма статті 27.2. Закону є бланкетною та містить пряме посилання на приписи ст. 1200 ЦК України
Разом з тим, стаття 27.5. Закону містить посилання на те, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати, але при цьому даною нормою не зобов`язано Страховика здійснити саме одноразову виплату, що свідчить про альтернативність зазначеної норми. Отже, зазначена обставина вказує на право Страховика, а не на безумовний імперативний обов`язок здійснити таку виплату одноразово. А звідси, законодавцем віддано на розсуд Страховика право визначення порядку виплати відшкодування шкоди.
Крім цього, ч. 1 ст. 1202 ЦК України передбачено, що за наявності обставин, які мають істотне значення, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.
На виконання даних норм Страховик 03.05.2018 року вже одноразово наперед виплатив утриманцю ОСОБА_5 суму в розмірі 17 683,20 грн. страхового відшкодування за шкоду, заподіяну смертю потерпілого в межах трьохрічного періоду до 25 жовтня 2020 року. Тобто, до дати закінчення повноважень ТОВ «Центр Автовиплат Поліс» діяти від імені Симочко О.В. згідно довіреності б/н від 25 жовтня 2017 року.
Таким чином, приписи статей 1200, 1202 ЦК України підлягають застосуванню в сукупності з вимогами норм Закону при визначенні Страховиком порядку виплати відшкодування шкоди.
Відтак, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що виплата страхового відшкодування сину загиблого повинно здійснюватися виключно одноразовим платежем, та що рішення страховика про виплату такої суми періодичними щомісячними платежами є протиправним.
Матеріалами справи доведено, що 03 квітня 2018 року Страховиком було здійснено виплату у розмірі 552,60 грн. щомісячного платежу утриманцю ОСОБА_5 з відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, а вже 03 травня 2018 року було здійснено виплату суми 17 683,20 грн. страхового відшкодування за шкоду, заподіяну смертю потерпілого за період по 25 жовтня 2020 року, одноразовим платежем. Подальші виплати Страховик вирішив розстрочити рівними щомісячними платежами по 552,60 грн. до настання вісімнадцятиріччя утриманця ОСОБА_5 .
Такі дії та рішення Страховика на думку апеляційного суду не суперечать приписам чинного законодавства та узгоджуються в сукупності з приписами ст. 27 Закону та статтями 1200, 1202 ЦК України.
За такихобставин,вимога позивачапро стягненнянедоплаченого страховоговідшкодування урозмірі 96964грн.(одноразовимплатежем) є безпідставною та задоволенню не підлягає. Інші вимоги позивача є похідними від заявленої вимоги, а тому, також задоволенню не підлягають.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Оскільки за пред`явлення позову ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору, то відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, судовий збір понесений апелянтом за подачу апеляційної скарги підлягає компенсації за рахунок коштів держави.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», задовольнити.
Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 16 січня 2020 року скасувати, та ухвалити нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Повернути Товариству з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» судовий збір у розмірі 2550,30 грн. сплачений на рахунок Державної казначейської служби України за подання апеляційної скарги згідно платіжного доручення №5860 від 05 лютого 2020 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 31 липня 2020 року.
Суддя-доповідач:
Судді:
