Ухвала
10 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 304/936/19
провадження № 61-12719сво20
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Гулька Б. І. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Крата В. І, Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 липня 2020 року
у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Готри Т. Ю., Кондора Р. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»
(далі - ТДВ «Експрес Страхування») про стягнення страхового відшкодування.
Позовна заява мотивована тим, що 01 жовтня 2017 року поблизу
будинку № 85 по вул. Свободи у с. Рожни Броварського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), під час якої водій автомобіля марки «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який від отриманих тілесних травм помер на місці пригоди. Відповідальність водія на дату вчинення вказаної ДТП була застрахована згідно з полісом № АК/7039457
у ТДВ «Експрес Страхування». Вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з померлим та є законним представником їх спільної дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
22 грудня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Автовиплат Поліс» (далі - ТОВ «Центр Автовиплат Поліс»), яке діяло на підставі довіреності в її інтересах, як законного представника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в інтересах ОСОБА_6 , матері померлого, звернулося до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виплатити по 19 200 грн моральної шкоди; 115 200 грн - страхове відшкодування утриманцю - ОСОБА_5
03 квітня 2018 року відповідач здійснив часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 38 952,60 грн, що включає 38 400 грн відшкодування моральної шкоди та 552,60 грн страхового відшкодування утриманцю.
У листі від 04 червня 2018 року ТДВ «Експрес Страхування» повідомило, що 03 травня 2018 року товариством було прийнято рішення виплатити частину страхового відшкодування одноразово за період до 25 жовтня 2020 року
у розмірі 17 683,20 грн, а подальша виплата щомісячних платежів буде поновлена з 26 жовтня 2020 року.
Позивачка вважала, що зазначені дії відповідача є незаконними, оскільки суперечать пункту 36.2 статті 36 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), яким передбачено, що страховик, приймаючи рішення про виплату страхового відшкодування, зобов`язаний виплатити його у передбачений 90-денний строк з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування,
та не дає право страховику на розстрочення виплати. Згідно з пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV встановлено мінімальний розмір страхового відшкодування на утримання, який не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відповідач всупереч вимогам зазначених статей Закону здійснив
виплату страхового відшкодування на утримання у розмірі 18 235,80 грн, що є незаконним, оскільки вказана сума є значно меншою, ніж 36 мінімальних заробітних плат. Крім того, зважаючи на те, що з моменту отримання страховою компанією заяви про виплату страхового відшкодування
пройшло більше року, а ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так і не отримав належного страхового відшкодування за наслідками втрати годувальника, страховик на підставі пункту 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV зобов`язаний сплатити потерпілому пеню за кожний день прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ).
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 , діючи в інтересах неповнолітньої дитини, просила суд стягнути з відповідача на її користь страхове відшкодування у розмірі 96 964,20 грн, пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, три відсотки річних, інфляційні втрати у розмірі 66 256,61 грн.
Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 16 січня 2020 року у складі судді Чепурнова В. О. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТДВ «Експрес Страхування» на користь ОСОБА_1
96 964,20 грн страхового відшкодування, 51 207,72 грн пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, 4 933,22 грн трьох відсотків річних,
10 115,67 грн інфляційних втрат та 6 800 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що пункт 36.2 статті 36
Закону № 1961-IV встановлює обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування та не дає страховику права на розстрочення виплати страхового відшкодування поза межами такого строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування. Проте всупереч пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, ТДВ «Експрес Страхування» здійснило лише часткову виплату страхового відшкодування, а тому, оскільки відповідно до пункту 27.5 статті 27 Закону № 1961-IV відшкодування шкоди, пов`язаної
із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати, та з урахуванням найкращого забезпечення інтересів дитини, що
є керівним принципом законодавства, суд дійшов висновку про стягнення недоплаченого розміру страхового відшкодування на користь позивачки, як законного представника малолітнього утриманця покійного - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Щодо вимоги про стягнення пені, то суд врахував той факт, що з моменту отримання страховою компанією заяви про виплату страхового відшкодування пройшло більше одного року, однак відповідач не виплатив належного страхового відшкодування у зв`язку з втратою годувальника, а тому страховик на підставі пункту 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV зобов`язаний сплатити пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ. Крім того, позивач має право на стягнення з відповідача штрафних санкцій відповідно до статті 625 ЦК України та наявні підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді інфляційних втрат.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 29 липня 2020 року апеляційну скаргу ТДВ «Експрес Страхування» задоволено. Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 16 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що пункт 27.5 статті 27 Закону № 1961-IV містить посилання на те, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової
виплати, однак цією нормою не зобов`язано страховика здійснити саме одноразову виплату. Зазначеною нормою передбачено право страховика,
а не безумовний імперативний обов`язок здійснити таку виплату одноразово. Тому висновок суду першої інстанції про те, що рішення страховика про виплату такої суми періодичними щомісячними платежами є протиправним, оскільки виплата страхового відшкодування сину загиблого повинна здійснюватися виключно одноразовим платежем, є помилковим.
У серпні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, а рішення районного суду залишити у силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував вимоги пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, в якому передбачено, що страховик, приймаючи рішення про виплату страхового відшкодування, зобов`язаний виплатити його в передбачений 90-денний строк з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування. Зазначена норма встановлює обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніше, ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. Закон № 1961-IV не містить норми, якою встановлено, що страхове відшкодування страховиком може бути виплачено частинами чи розстрочено. Апеляційний суд помилково послався на статтю 1202 ЦК України, оскільки ця норма регламентує загальний порядок відшкодування шкоди фізичною особою, а не страховою компанією. Тому відповідач з урахуванням пункту 27.2 статті 27 та пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV має виплатити страхове відшкодування одноразовою виплатою у повному обсязі.
У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ТДВ «Експрес Страхування» на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Апеляційної суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки дії страховика узгоджуються у сукупності із нормами статті 27 Закону № 1961-IV та статтями 1200, 1202 ЦК України.
Крім того, ТДВ «Експрес Страхування» до відзиву додало копію платіжного доручення від 22 жовтня 2020 року № ЦО05794 про сплату на користь позивачки страхового відшкодування у розмірі 96 964,20 грн.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року справу
№ 304/936/19 за позовом ОСОБА_1 до ТДВ «Експрес Страхування» про стягнення страхового відшкодування, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 липня 2020 року передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного
суду у складі Верховного Суду з посиланням на частину другу статті 403 ЦПК України, колегія суддів вважала, що необхідно відступити від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: від 25 листопада 2020 року
у справі № 747/522/19 (провадження № 61-3640св20); від 09 червня 2021 року у справі № 440/510/19 (провадження № 61-17890св20), з огляду на таке.
Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом № 1961-IV, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася
за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик
(у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право
на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме на статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.
Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).
Частиною першою статті 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.
Положення статей 1200 та 1202 ЦК України закріплено у параграфі 2 «Відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю» глави 82 «Відшкодування шкоди» книги п`ятої «Зобов`язальне право».
Тлумачення положень статей 1200 та 1202 ЦК України дає підстави
для висновку, що одна із них визначає перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, інша - порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, вказані норми необхідно розглядати у взаємозв`язку, оскільки вони підлягають застосуванню
як елементи єдиного механізму правового регулювання відносин із відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого.
Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
У системному зв`язку із статтями 1200, 1202 ЦК України положення пункту 27.2 статті 27 та пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV щодо строків відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, необхідно розуміти таким чином: страховик (у випадках, передбачених Законом, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами шляхом виплати страхових сум щомісячними платежами; перший платіж здійснюється не пізніше, ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Крім цього, пунктом 27.5 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.
Вказаною нормою передбачено право страховика (у випадках, передбачених Законом, - МТСБУ), а не обов`язок відшкодувати шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого, шляхом здійснення одноразової виплати.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 1202 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки.
Отже, для відступу від загального порядку (щомісячними платежами) відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, використовуючи принципи, закладені у частині першій статті 1202 ЦК України, заявник повинен вказати на наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість виплати відшкодування одноразовим платежем, а страховик, у свою чергу, - надати оцінку цим обставинам та прийняти відповідне рішення.
У справі, яка переглядається, апеляційний суд, встановивши, що відповідач здійснює позивачці виплати страхового відшкодування, пов`язаного
зі смертю потерпілого, відповідно до складеного графіка страхових виплат, яким визначено розмір щомісячних платежів із розрахунку всієї суми відшкодування до досягнення дитиною повноліття, дійшов висновку про те, що права позивачки на отримання страхового відшкодування зі сторони відповідача не порушено, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції. Крім того, подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 326/440/19 (провадження № 61-17499св19).
Разом з тим, у практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного
Суду існує протилежний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Так, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду у постановах: від 25 листопада 2020 року
у справі № 747/522/19 (провадження № 61-3640св20); від 09 червня 2021 року у справі № 440/510/19 (провадження № 61-17890св20), дійшла висновку про те, що у спірних правовідносинах ЦК України є загальним нормативно-правовим актом, а Закон № 1961-IV є спеціальним нормативно-правовим актом та регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Тобто Закон № 1961-IV визначає спеціальні до ЦК України строки виплати страхових відшкодувань у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому саме спеціальний закон підлягає застосуванню при відшкодуванні страховиком шкоди, заподіяної смертю особи при експлуатації наземних транспортних засобів.
З урахуванням викладеного колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у зазначених справах дійшла висновку, що відповідач всупереч пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV здійснив лише часткову виплату страхового відшкодування в межах ліміту страхового відшкодування, хоча цим Законом, який є спеціальним нормативно-правовим актом щодо ЦК України та який визначає порядок відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, не передбачено виплату страхового відшкодування щомісячними платежами чи шляхом розстрочення його виплати.
Отже, наведене свідчить про застосування судом касаційної інстанції у різних судових палатах Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду принципово різного підходу до розуміння і тлумачення норм матеріального права у подібних правовідносинах, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.
З огляду на викладене, касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 липня 2020 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1
до товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» про стягнення страхового відшкодування, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 липня 2020 року.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Направити учасникам справи копії цієї ухвали для відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Головуючий Б. І. Гулько
Судді: А. І. Грушицький
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
С. О. Погрібний
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська
