Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
24 липня 2020 року
м. Київ
справа № 240/532/20
адміністративне провадження № К/9901/14941/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Яковенка М. М.,
суддів Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 240/532/20
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними, стягнення компенсації,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Л. С. Граб, В. Ю. Сторчак, Т. В. Іваненко) від 28 травня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), у якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати всіх належних йому на день звільнення (грошової компенсації за речове майно у розмірі 20555,77грн.);
стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь позивача компенсацію за затримку повного розрахунку при звільненні (невиплати компенсації за речове майно у розмірі 20555,77 грн.) за період з 01 серпня 2019 року по 22 жовтня 2019 року в сумі 103334,76 грн.
Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що проходив військову службу за контрактом у Північному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України та перебував на речовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 . Відповідно до наказу начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 27 червня 2019 року звільнений з військової служби з 26 липня 2019 року. Відповідач в день звільнення зі служби протиправно не виплатив йому грошову компенсацію за речове майно у розмірі 20555,77 грн. Вказані кошти позивачу були виплачені лише 22 жовтня 2019 року шляхом їх перерахування на банківський рахунок АТ «Ощадбанк». Тому, на думку позивача, такий несвоєчасний розрахунок є підставою відповідно до ст. 117 КЗпП для стягнення з відповідача середнього заробітку за таку затримку в розмірі 103334,76грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач провів із позивачем повний розрахунок щодо сплати грошового забезпечення при звільненні зі служби, а грошова компенсація вартості за неотримане речове майно не є складовою винагороди за виконану роботу (службу).
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року скасовано, та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов залишено без розгляду.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, виходив з того, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону. Оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведено 22 жовтня 2019 року, а з позовом до суду позивач звернувся лише 22 січня 2020 року, тобто з пропущенням місячного строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 17 червня 2020 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції, без врахування інших ухвалених Великою Палатою Верховного Суду та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, допустився помилки, стверджуючи, що дані правовідносини про стягнення середнього заробітку за таку затримку не відноситься до категорії трудового спору, а є лише правовідносинами щодо звільнення з військової служби і до яких застосовується місячний термін звернення до суду.
Скаржник наголошує, що він не оскаржує наказ про звільнення з військової служби у запас, або про виключення його зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, а він звернувся до суду відповідно до статті 43 Конституції України про захист свого конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом. Невчасний розрахунок з працівником при звільненні є підставою відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) про задоволення його трудових прав, а тому позивач звернувся до суду першої інстанцій у межах, визначених статтею 233 КЗпП України.
Водночас, у касаційній скарзі позивач просить передати цю справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, у зв`язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносин, викладених у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 620/1982/19.
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказано скаргою, встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу в перебіг яких не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до вимог пп. 2 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (№540-IX) та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
13 липня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Північному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України та перебував на речовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 27 червня 2019 року № 210-ОС позивача звільнено з військової служби у запас, а відповідно до наказу в. о. начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 26 липня 2019 року № 252-ОС з 01 серпня 2019 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення.
Однак, грошова компенсація за речове майно у розмірі 20555,77 грн. виплачена позивачу лише 22 жовтня 2019 року, що на думку останнього є підставою для стягнення з відповідача середнього заробітку в розмірі 103334,76 грн. за затримку розрахунку при звільненні, виходячи із 1260,18 грн. середньоденного грошового забезпечення.
Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивача 22 січня 2020 року (відповідно до штемпеля на поштовому конверті) до суду з цим позовом.
Отже, колегією суддів визначено, що на стадії касаційного провадження спірним у цій справі є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Так, як вже було зазначено вище, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, виходив з того, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону. Оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведено 22 жовтня 2019 року, а з позовом до суду позивач звернувся лише 22 січня 2020 року, тобто з пропущенням місячного строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Додатково суд апеляційної інстанції послався на аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 620/1982/19.
Так, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 11 лютого 2020 року у справі № 420/2934/19 та від 13 березня 2019 року у справі № 813/1001/17 Суд при застосуванні вказаних правових норм зробив інший правовий висновок в основу яких було покладено правовий висновок про необхідність застосування до спірних правовідносин саме тримісячного строку звернення до суду відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України, відповідно до якої працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Частиною п`ятою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За приписами частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
З викладеного вбачається, що Верховним Судом були прийняті судові рішення, в яких по різному зроблені правові висновки про застосування норми статті 122 КАС України та статті 233 КЗпП України щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до частини першої статті 346 КАС України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
Відтак колегія суддів, яка розглядає цю справу, вважає за необхідне відійти від висновків щодо застосування до спірних правовідносин строків звернення до суду, викладених у раніше ухвалених судових рішеннях Верховного Суду. Отже ця справа підлягає передачі на розгляд палати, до якої входять такі колегії. Підстав для передачі справи до об`єднаної палати суду не має, а тому у клопотання позивача з цього приводу підлягає лише частковому задоволенню.
Керуючись статтями 341, 345, 346, 355, 359 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду Верховного Суду задовольнити частково.
Справу № 240/532/20 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними, стягнення компенсації за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року передати на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, до якої входить колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що розглядає цю справу.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
СуддіІ. В. Дашутін
О. О. Шишов
