ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2020 року м. Житомир справа № 240/532/20
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Нагірняк М.Ф.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, стягнення компенсації,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії щодо несвоєчасної виплати грошової компенсації за речове майно у розмірі 20555,77грн. та стягнення середнього заробітку за таку затримку в розмірі 103334,76грн.
Позивач зазначає, що проходив військову службу за контрактом у Північному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України та перебував на речовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 27.06.2019року звільнений з військової служби з 26.07.2019року. Відповідач в день звільнення зі служби протиправно не виплатив йому грошову компенсацію за речове майно у розмірі 20555,77грн. Вказані кошти Позивачу були виплачені лише 22.10.2019року шляхом їх перерахування на банківський рахунок АТ "Ощадбанк".
На думку Позивача, такий несвоєчасний розрахунок є підставою для стягнення з Відповідача середнього заробітку за таку затримку в розмірі 103334,76грн.
Ухвалою суду від 27.01.2020року було відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відзив на позов Відповідачем суду не надано.
Розглянувши в порядку письмового провадження подані Позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо соціального та правового захисту військовослужбовців, в тому числі при звільненні їх зі служби, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон N 2011-XII), в редакції що були чинні на день виникнення спору.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Північному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України та перебував на речовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що відповідно до наказу начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 27.06.2019року №210-ОС звільнений з військової служби у запас, а відповідно до наказу В.о. начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 26.07.2019року №252-ОС з 01.08.2019року виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
Суть спору між сторонами в даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності права Позивача на стягнення середнього заробітку в розмірі 103334,76грн., виходячи із 1260,18грн. середньоденного грошового забезпечення, за затримку виплати Відповідачем грошової компенсації за речове майно у розмірі 20555,77грн.
Позивач вважає, що саме з вини Відповідача грошова компенсації за речове майно у розмірі 20555,77грн. була виплачена не вдень звільнення зі служби (01.08.2019року), а лише 22.10.2019року, що слугує підставою для стягнення з Відповідача середнього заробітку в розмірі 103334,76грн. за таку затримку розрахунку при звільненні, виходячи із 1260,18грн. середньоденного грошового забезпечення
Такі доводи Позивача не узгоджуються із вимогами чинного законодавства з огляду на таке.
Безспірно, відповідно до п.293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року N 1115/2009, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.
У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.
Разом з тим, як зазначено в дослідженому судом наказі Відповідача від 26.07.2019року №252-ОС, такий наказ не містив жодних зобов`язань щодо виплати Відповідачем Позивачу грошової компенсації за речове майно у розмірі 20555,77грн. (а.с.11).
Відповідно до п.3 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року N 260, підставою для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Як зазначено в дослідженому судом грошовому атестаті Позивача, такий грошовий атестат також не містить зобов`язань Відповідача щодо виплати Позивачу станом на 01.08.2019року серед інших виплат грошової компенсації за речове майно у розмірі 20555,77грн. (а.с.9).
Суд також враховує, що відповідно до п.10 Інструкції про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 року N 1132 речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За не отримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Як зазначено в п.4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. N 178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тобто, Закон прямо передбачає, що відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України, може настати виключно за наявності вини роботодавців за затримку виплат коштів у вигляді винагороди за виконану працівниками роботу, які повинні бути виплачені при їх звільненні.
Разом з тим, в розумінні вимог ст.9 Закону N 2011-XII грошова компенсація вартості за не отримане речове майно не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, тобто не є складовою винагороди за виконану роботу (службу). В зв`язку з доводи Позивача щодо застосування до спірних правовідносин вимог статті 117 КЗпП України є безпідставними.
За таких обставин суди робить висновок про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки Відповідач провів із Позивачем повний розрахунок щодо сплати грошового забезпечення при звільненні зі служби, а виплата Позивачу грошової компенсації вартості за не отримане речове майно не є складовою винагороди за виконану роботу (службу).
Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України, для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі, відсутні.
Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії щодо несвоєчасної виплати грошової компенсації за речове майно та стягнення середнього заробітку за таку затримку відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк
