ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року

м. Київ

справа № 803/1883/17

адміністративне провадження № К/9901/53376/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року у складі суду Денисюка Р.С. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у складі колегії суддів: Попка Я.С. (головуючий), Хобор Р.Б., Іщук Л.П. у справі №803/1883/17 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, третя особа - Національна поліція України, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та зобов`язання вчинити певні дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, третя особа - Національна поліція України, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 16.11.2017 № 341 о/с «По особовому складу, щодо звільнення зі служби в поліції» про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно з п. 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновити ОСОБА_1 негайно на службі у відносинах публічної служби, на якій перебував до звільнення;

- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 16.11.2017 №1201 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;

- зобов`язати відповідача розглянути по суті його лист щодо надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

2. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року залишено без змін.

4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

4.1. ОСОБА_1 в період з вересня 2001 року по листопад 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України на різних посадах, остання посада - заступник начальника управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

4.2. Наказом Національної поліції України від 31.03.2016 №208 о/с позивача звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність). Даний наказ оскаржувався позивачем в судовому порядку.

4.3. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 позов ОСОБА_1 задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано рішення Центральної атестаційної комісії № 6 Апарату Національної поліції України, оформлене протоколом ОП №15.00003775.0001132 від 22.02.2016; визнано протиправним та скасовано наказ Національної поліції України від 31.03.2016 №208 о/с «По особовому складу Департаменту захисту економіки» в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1, заступника начальника управління захисту економіки в Рівненській області, зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) з 31.03.2016; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління захисту економіки в Рівненській області з 31.03.2016; стягнуто з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 127 738, 33 грн та постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення грошового забезпечення в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 6955 грн звернено до негайного виконання.

4.4. На виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 наказом Національної поліції України від 25.10.2017 № 886 о/с «По особовому складу Департаменту захисту економіки» скасовано пункт наказу Національної поліції України від 31.03.2016 № 208 о/с щодо звільнення майора поліції ОСОБА_1 , заступника начальника управління захисту економіки в Рівненській області, з 31.03.2016 зі служби в поліції за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» і поновлено його на службі в поліції та на посаді заступника начальника УЗЕ в Рівненській області з 01.04.2016, виплативши на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення в сумі середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

4.5. Також установлено, що 25.10.2017 до управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України надійшов витяг з наказу Національної поліції України від 25.10.2017 № 886 о/с про поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції. Цього ж дня у телефонному режимі було повідомлено ОСОБА_1 про необхідність прибуття до управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України для ознайомлення з наказом щодо поновлення на службі в поліції, на що останній запевнив що прибуде 26.10.2017.

4.6. 26 жовтня 2017 ОСОБА_1 до відділу забезпечення діяльності управління захисту економіки не прибув, 27.10.2017 також не з`явився, лише у телефонному режимі повідомив, що прибути не має змоги, бо доглядає малолітню дитину і вважає, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

4.7. Повідомлення про поновлення на посаді наказом 25.10.2017 №886 о/с позивачу було направлено рекомендованим листом, та отримано ним 02.11.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

4.8. За фактами невиходу ОСОБА_1 на роботу, 09.11.2017. начальником відділу забезпечення діяльності управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України майором поліції Хаймика С.О. було подано начальнику управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України полковнику поліції Єфтенію В.В. доповідну записку «Про невихід на службу майора поліції ОСОБА_1 », в якій зазначалося, що позивач не виходить на роботу у зв`язку із доглядом за дитиною.

4.9. Починаючи з 02.11.2017 відповідачем складалися та належним чином реєструвалися акти про невихід ОСОБА_1 на службу. Крім цього, 09.11.2017 з метою встановлення місцезнаходження та ознайомлення позивача з наказом щодо його поновлення на службі в поліції працівниками управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України було здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 , однак двері не відкрили.

4.10. У подальшому, 10.11.2017 начальник управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України полковник поліції Єфтеній В.В. звернувся з рапортом до заступника голови Національної поліції України - начальника Департаменту захисту економіки генерала поліції третього рангу Купранця І.М. про призначення службового розслідування за вказаними фактами.

4.11. На підставі зазначеного рапорту, наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 14.11.2017 №1194 «Про призначення та проведення службового розслідування» відповідачем призначено та проведено службове розслідування за фактом невиходу на службу без поважних причин майора поліції ОСОБА_1

4.12. За наслідками проведеного службового розслідування було складено висновок від 15.11.2017, яким встановлено, що починаючи з 02.11.2017 комісією складаються та належним чином реєструються акти про невихід на службу ОСОБА_1 (від 02.11.2017 №8092/39/116/01-2017; від 03.11.2017 №8160/39/116/01-2017; від 06.11.2017 № 8172/39/116/01-2017; від 07.11.2017 № 8187/39/116/01-2017; від 08.11.2017 № 8199/39/116/01- 2017; від 09.11.2017 №8229/39/116/01-2017; від 10.11.2017 №8254/39/116/01-2017; від 13.11.2017 №8281/39/116/01-2017; від 14.11.2017 № 8301/39/116/01-2017).

4.13. Таким чином було встановлено, що майор поліції ОСОБА_1 у період з 25.10.2017 по 15.11.2017 був відсутній на службі без поважних причин. Про поважні причини відсутності на робочому місці керівництво управління ОСОБА_1 не повідомляв.

4.14. Заступник начальника управління-начальник відділу організації роботи, моніторингу та контролю управління захисту економіки майор поліції Малина С.Л. та старший інспектор відділу забезпечення діяльності цього управління майор поліції Павлюк Г.Т. в своїх поясненнях підтвердили факти невиходу на службу без поважних причин ОСОБА_1

4.15. Згідно з висновком службового розслідування за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в невиході на службу без поважних причин в період з 25.10.2017 по 15.11.2017, порушення вимог пункту 1 частини першої статті 18 та статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України майора поліції ОСОБА_1, заступника начальника управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, рекомендовано притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

4.16. За вчинення вказаного дисциплінарного проступку, наказом Департаменту від 16.11.2017 № 1201 майора поліції ОСОБА_1 , заступника начальника управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказом Департаменту від 16.11.2017 № 341 о/с «По особовому складу» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» майора поліції ОСОБА_1, заступника начальника управління захисту економіки в Рівненській області, з 17.11.2017.

5. Уважаючи наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказ про звільнення протиправними, а також необґрунтованими дії відповідача щодо ненадання ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

6. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законодавством, тоді як матеріали справи містять беззаперечні докази грубого порушення позивачем трудової дисципліни у вигляді невиходу на службу.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

8. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судом першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права.

9. Скаржник наголошує, що судами попередніх інстанції дана невірна оцінка обставинам справи, оскільки, на думку скаржника, судами не було належним чином ураховано доводи ОСОБА_1 щодо подання ним 09.10.2017 заяви про надання йому відпустки по догляду за дитиною.

9.1. Крім того, не було прийнято до уваги твердження позивача щодо відсутності доказів отримання ним наказу про поновлення.

9.2. Також скаржником було зазначено про залишення судами попередніх інстанцій поза увагою факту того, що всупереч нормам частини 2 статті 65 Закону України «Про виконавче провадження», відповідачем не було внесено запис до трудової книжки позивача та не винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

10. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

10.1. На обґрунтування відзиву вказує, що оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

11. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

12. Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

13. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» однією з підстав звільнення зі служби в поліції та припинення служби є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

14. Згідно з частиною другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

15. Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затверджено Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), дія якого поширюється на поліцейських.

16. Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

17. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

18. Згідно з статтею 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

19. Згідно зі статтею 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.

20. Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

21. Отже, підставою для дисциплінарної відповідальності поліцейського є вчинення ним дисциплінарного проступку.

22. Відповідач, вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, мав встановити факт вчинення дисциплінарного проступку позивачем, його вину та інші обставини, що мають враховуватися при вирішенні питання про дисциплінарну відповідальність.

23. У статті 12 Дисциплінарного статуту наведений вичерпний перелік видів дисциплінарних стягнень, що можуть накладатись на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни. Серед таких стягнень: 1) усне зауваження, 2) зауваження, 3) догана, 4) сувора догана, 5) попередження про неповну посадову відповідність, 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

24. Згідно з частиною сьомою статті 13 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

25. Як вбачається з наведених норм, притягнення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справі України до дисциплінарної відповідальності можливе лише за невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни.

26. Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

27. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

28. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

29. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що притягненню позивача до дисциплінарної відповідальності передувало службове розслідування.

31. Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні визначено Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 (далі - Інструкція №230).

32. Згідно з пунктом 2.6 Інструкції № 230 підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення стали висновки службового розслідування, в ході якого встановлено, що позивач грубо порушив вимоги службової дисципліни, а саме: недотримання ним статей 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України, статті 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

34. Законом України «Про національну поліцію», Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ чітко визначено обов`язки поліцейського, та поняття службової дисципліни.

35. Службова дисципліна включає в себе і дотримання поліцейськими відповідного робочого розпорядку роботи, прийнятого у відповідному органі, де вони працюють.

36. Виходячи із загальних правил, у разі коли спеціальні закони не регламентують питання, що стосуються проходження служби певними категоріями осіб, то з урахуванням необхідності субсидіарного застосування законів у даному випадку повинні застосовуватися загальні норми про працю, які регламентовані Кодексу законів про працю України. Тому, у разі невиходу поліцейського на роботу без поважних причин повинні застосовуватися норми статті 40 Кодексу законів про працю України.

37. Пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

38. Тобто, для звільнення за вказаною нормою роботодавець повинен довести обставини відсутності працівника на роботі без поважних причин (та наявність в діях працівника вини у вчиненні даного дисциплінарного проступку).

39. Колегія суддів, проаналізувавши встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено факт невиходу ОСОБА_1 на роботу без поважних причин.

40. Факт невиходу на роботу у період, зазначений у наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності, не заперечив у судовому засіданні суду першої інстанції сам ОСОБА_1

41. Також зазначені обставини підтверджені актами невиходу на роботу, доповідними записками та рапортами посадових осіб, поясненнями працівників управління, які долучені до матеріалів службового розслідування та відображенні у висновку службового розслідування.

42. Причина, якою ОСОБА_1 обґрунтовує свій невихід на роботу догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку - не підтверджені жодними доказами та не можуть бути визнані поважними.

43. Так згідно з частиною третьою статті 20 Закону України «Про відпустки» встановлено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

44. Частиною першою статті 181 Кодексу законів про працю України визначено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

45. За змістом зазначених норм убачається, що роботодавець за заявою осіб, визначених законом, повинен надати відповідну відпустку по догляду за дитиною, яка повинна бути оформлена відповідним наказом чи розпорядженням.

46. Така заява за змістом указаних норм повинна подаватися завчасно до дати з якої особа просить надати таку відпустку, з можливістю власнику вирішити питання пов`язані із наданням особі відпустки.

47. Сам по собі факт подачі заяви роботодавцю про надання відпустки не є підставою для того, щоб працівник перебував у такій відпустці, оскільки таке право особи повинно бути належним чином підтверджено (наказом або розпорядженням).

48. Будь-якого наказу чи розпорядження про надання ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку відповідачем не приймалося, а тому невихід на роботу позивача за таких обставин слід уважати протиправним та таким, що суперечить нормам трудового законодавства, вчиненого ним без достатніх правових підстав, самовільно, без поважних причин та є прогулом.

49. Крім того, після поновлення на роботі позивачем керівництву не подано жодної заяви чи рапорту про надання такої відпустки.

50. При призначенні та проведенні службового розслідування відповідачем вживались заходи щодо повідомлення позивача про це та ознайомлення його з відповідним наказом про його призначення, а також необхідності дачі пояснень з приводу якого воно призначене. Відповідні документи про це містяться в матеріалах службового розслідування та були дослідженні в ході судового розгляду справи.

51. Аналіз наведених норм та встановлених судами попередніх інстанції обставин дає підстави вважати, що на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення його зі служби в поліції та подальше його звільнення відповідачем проведено із дотриманням вимог Законів України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», «Про Національну поліцію», Кодексу законів про працю України.

52. Таким чином колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивача було правомірно та обґрунтовано звільнено за порушення дисципліни, що виразилось у невиході на роботу.

53. Доводи позивача про порушення відповідачем норм Кодексу законів про працю України з огляду на те, що останній перебував у відпустці по догляду за дитиною є безпідставними та відхиляються судом, оскільки, в судовому засіданні не представлено жодного документу про те, що така відпустка позивачу надавалась.

54. Крім того колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовна вимога про зобов`язання відповідача розглянути рапорт ОСОБА_1 про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку також не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

55. Судами встановлено, що 09.10.2017 ОСОБА_1 звернувся з рапортом до голови Національної поліції України генерала поліції Князєва С.М. про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 04.10.2017 по 03.02.2019 з відповідними документами. Цього ж дня по даному приводу позивачем була скерована доповідна записка начальнику управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України. Вказані звернення надійшли до управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України 09.10.2017 за вх. № 4034.

56. Департаментом захисту економіки Національної поліції України 20.10.2017 ОСОБА_1 було надіслано лист за №15081/39/04-2017, в якому повідомлялося, що станом на 20.10.2017 ОСОБА_1 не поновлено на службі в поліції, тому підстав для надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку немає. Крім того, повернуто позивачу пакет документів про надання зазначеної відпустки та запропоновано звернутися з відповідними документами до відділу кадрового забезпечення Департаменту після поновлення на посаді в Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

57. На момент подання вказаного рапорту та дачі відповіді на нього позивач ще не був фактично поновлений на роботі. Наказ про поновлення на роботі було видано відповідачем лише 25.10.2017.

58. Таким чином на момент розгляду рапорту позивача у відповідача були відсутні правові підстави для надання ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 20 Закону України «Про відпустки» та статті 18 Кодексу законів про працю України.

59. Поновлення судом особи на посаді повинно бути реалізованим власником відповідними наказами, які свідчать про те, що особа дійсно поновлена на роботі та приступила до виконання своїх службових обов`язків.

60. Судами ж попередніх інстанцій встановлено, що позивач після поновлення на службі із 25.10.2017 з рапортом до відповідача про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не звертався, а відтак зобов`язувати відповідача його розглядати немає підстав, так як фактично спірні правовідносини між сторонами з приводу цього не виникли.

61. Аналіз наведених правових норм та встановлених судами обставин дає підстави для висновку про те, що відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законом.

62. З огляду на зазначене колегія судів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

63. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача щодо факту невнесення відповідачем запису до трудової книжки та ненадання оцінки відсутності постанови про закінчення виконавчого провадження, всупереч нормам частини 2 статті 65 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки зазначені посилання не є предметом позову та не були заявлені в позовній заяві ОСОБА_1

64. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

65. З огляду на встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини, доводи ОСОБА_1 про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального не знайшли свого підтвердження.

66. Аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами попередніх інстанцій висновків є безпідставними, оскільки зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 КАС України.

67. Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування наказів відповідача, поновлення ОСОБА_1 на посаді та зобов`язання розглянути заяву позивача про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є безпідставними та необґрунтованими.

68. За таких обставини, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

69. З огляду на наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції у справі. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

70 Колегія суддів зазначає, що за змістом частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

71. Частиною 1 статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

72. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій - залишенню без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

73. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

74. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі №803/1883/17 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, третя особа - Національна поліція України, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

75. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Cуддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко