У Х В А Л А
01 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 159/5756/18
Провадження № 14-99цс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н. П.,
суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. М., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради Волинської області, треті особи: виконавчий комітет Ковельської міської ради Волинської області, ремонтне житлово-комунальне підприємство № 2 міста Ковеля про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки за касаційною скаргою Ковельської міської ради на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2019 року (суддя Панасюк С. В.) та постанову Волинського апеляційного суду від 03 липня 2019 року (у складі колегії суддів Федонюк С. Ю., Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В.),
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Ковельської міської ради Волинської області про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки.
ОСОБА_1 зазначала, що рішенням Ковельської міської ради № 30/2 від 20 березня 2002 року їй надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 0710400000:01:005:0005, площею 12 кв. м, яка розташована поблизу будинку АДРЕСА_1 для розміщення та обслуговування торгового кіоску.
Строк оренди земельної ділянки неодноразово продовжувався за згодою сторін. Останній раз рішенням № 36/16 від 28 березня 2013 року Ковельська міська рада надала згоду позивачу на поновлення договору оренди земельної ділянки строком на 5 років. Між Ковельською міською радою та позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки на 5 років, до 28 березня 2018 року включно. Право оренди земельної ділянки було зареєстроване у встановленому порядку на строк до 28 березня 2018 року з правом пролонгації.
Позивачка указує, що належним чином виконувала обов`язки за договором оренди земельної ділянки та 04 січня 2018 року звернулась до Ковельської міської ради з проханням поновити договір оренди земельної ділянки, оскільки строк його дії закінчується 28 березня 2018 року.
Орендодавець не надав відповіді на цю заяву у місячний строк.
09 березня 2018 року вона отримала лист за підписом міського голови, у якому повідомлялося про те, що Ковельська міська рада не буде продовжувати строк дії договору оренди земельної ділянки, оскільки має намір розширити бульвар Лесі Українки та демонтувати у зв`язку з цим торгові споруди, в тому числі і кіоск позивача.
ОСОБА_1 вважає, що відповідно до вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» дія договору оренди земельної ділянки поновлена на той самий строк і на тих самих умовах, на яких цей договір був укладений, оскільки протягом одного місяця після закінчення строку його дії міська рада не вирішила питання про відмову у поновленні договору і не повідомила її про це.
Враховуючи наведене позивачка просила суд визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі № 1/43, укладений 15 квітня 2013 року між Ковельською міською радою та ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстраційній службі Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області 30 грудня 2014 року зі строком дії до 28 березня 2018 року, з правом пролонгації, щодо земельної ділянки загальною площею 12 кв. м, з кадастровим номером 0710400000:01:005:0005, яка знаходиться біля будинку АДРЕСА_1 .
Стягнуто з Ковельської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 1 600 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що Ковельська міська рада не довела, що у місячний строк вона відповіла на надісланий орендарем лист-повідомлення і не погодилась із поновленням договору оренди.
Крім того суд першої інстанції врахував, що Ковельська міська рада до 28 квітня 2018 року не прийняла рішення про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки з позивачкою, незважаючи на неодноразові спроби прийняти таке рішення.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення витрат на правничу допомогу за підготовку заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Волинського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. З цих же підстав суд вважав відсутніми правові підстави для стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3 тис. грн, пов`язаних з розглядом апеляційної скарги на ухвалу про забезпечення позову.
Постановою Волинського апеляційного суду від 03 липня 2019 року апеляційну скаргу Ковельської міської ради Волинської області залишено без задоволення, рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив із того, що відповідачем не дотримано процедуру відмови позивачу у поновленні договору оренди у спосіб та строки, передбачені статтею 33 Закону України «Про оренду землі».
Суд апеляційної інстанції зазначив, що Ковельська міська рада за наявності у неї заперечень щодо поновлення договору оренди землі протягом місяця не повідомила орендаря про прийняте рішення, тобто не дотрималася відповідної процедури, передбаченої статтею 33 Закону України «Про оренду землі» для даного виду правовідносин, як і в будь-який спосіб не висловила свого волевиявлення щодо поновлення чи не поновлення договору оренди у місячний строк після закінчення строку дії договору. За відсутності, як вважає відповідач, необхідних документів для поновлення вказаного договору оренди орендодавець, відповідно до вимог закону, міг прийняти рішення про відмову в задоволенні відповідної заяви орендаря, чого у порушення процедури не зробив.
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, Ковельська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 03 липня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що в порушення статті 33 Закону України «Про оренду землі» ОСОБА_1 до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі не додала проект додаткової угоди.
Вказує на помилковість висновків судів про недотримання відповідачем процедури вирішення питання поновлення договору оренди, оскільки листом Ковельської міської ради від 19 січня 2018 року № 7.11/66 ОСОБА_1 повідомлено, що у зв`язку з розширенням бульвару Лесі Українки (на якому розміщений кіоск) договір оренди земельної ділянки поновлюватись не буде, а на сесію Ковельської міської ради винесено питання про відмову у поновленні договору.
Зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц.
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу Ковельської міської ради, в якому позивачка вважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
Просила врахувати, що нею дотримано процедуру поновлення договору оренди землі, визначену статтею 33 Закону України «Про оренду землі», однак відповідач в порушення вимог даної статті у місячний термін не надав їй відповіді на подану заяву та не повідомив про будь-яке рішення, прийняте за результатом розгляду такої заяви.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 17 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 3 статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 11 червня 2020 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною третьою статті 403 ЦПК України.
Зазначену ухвалу мотивовано тим, що висновки про застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі» у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду у складі Палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17 суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, провадження № 14-65цс18.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18) дійшла висновку про те, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Однак, у постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17 Верховний Суд у складі Палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду вказав, що частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на пролонгацію договору). При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення, може мати прояв у «мовчазній згоді».
Колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, оскільки вони суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).
Велика Палата Верховного Суду діє як суд касаційної інстанції з метою забезпечення однакового застосування судами норм права, тому вважає мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2020 року, обґрунтованими та приймає справу до розгляду.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, статтями 402 - 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
1. Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради Волинської області, треті особи: виконавчий комітет Ковельської міської ради Волинської області, ремонтне житлово-комунальне підприємство № 2 міста Ковеля про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки за касаційною скаргою Ковельської міської ради на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 03 липня 2019 року.
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 01 вересня 2020 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. П. Лященко Судді: Т. О. Анцупова В. С. Князєв С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко М. І. Гриців Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. С. Ткачук Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич О. Р. Кібенко О. Г. Яновська О. С. Золотніков
