Справа № 159/5756/18
Провадження № 2/159/182/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2019 року м. Ковель
овельський міськрайонний суд Волинської області
в складі головуючого - судді Панасюка С.Л.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Ковелі справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради Волинської області про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки,
в с т а н о в и в :
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач зазначає, що рішенням Ковельської міської ради № 30/2 від 20.03.2002 року їй було надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 12 кв.м., яка розташована поблизу будинку АДРЕСА_1, для розміщення та обслуговування тимчасового торгового кіоску. Такий кіоск був встановлений позивачем з дотриманням усіх норм. Строк оренди земельної ділянки неодноразово продовжувався за згодою сторін. Останній раз рішенням № 36/16 від 28.03.2013 року Ковельська міська рада надала згоду позивачу на поновлення договору оренди земельної ділянки строком на 5 років. 15.04.2013 року між Ковельською міською радою та позивачем був укладений договір оренди земельної ділянки. Договір укладено на 5 років, до 28.03.2018 року включно. Право оренди земельної ділянки було зареєстроване у встановленому порядку на строк до 28.03.2018 року з правом пролонгації. Позивач належно виконувала обов'язки за договором. 04.01.2018 року позивач звернулась до Ковельської міської ради з проханням поновити договір оренди земельної ділянки, оскільки строк його дії закінчується 28.03.2018 року. Орендодавець не надав відповіді на цю заяву у місячний строк. 09.03.2018 року позивач отримала лист за підписом міського голови, у якому повідомлялося про те, що Ковельська міська рада не буде продовжувати строк дії договору земельної ділянки, оскільки має намір розширити бульвар Лесі Українки та демонтувати, у зв'язку з цим, торгові споруди, в тому числі і кіоск позивача. Позивач вважає, що дія договору оренди земельної ділянки продовжена на той самий строк і на тих самих умовах, на яких цей договір був укладений. Оскільки відповідач не визнає цю обставину, позивач просила визнати договір поновленим на той самий строк і па тих самих умовах та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.
Стислий виклад заперечення відповідача.
У відзиві на позов Ковельська міська рада зазначає, що ст.33 Закону України «Про оренду землі» встановлює переважне право орендаря, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, на його поновлення після закінчення строку, на який його було укладено. Таке переважне право орендарів на поновлення договору поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду. Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених статтею 33 Закону України «Про оренду землі» певної процедури і строків. Так, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди, необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та про своє рішення. У цьому випадку переважне право не виникає, оскільки позивачем не була дотримана зазначена процедура, а саме: орендарем до листа повідомлення про поновлення договору оренди землі не додано додаткової угоди, що суперечить ч.3 ст.33 Закону України «Про оренду землі». Крім цього, позивач знала, що договір оренди продовжено не буде та ухилилась від отримання листа-повідомлення. 26 лютого 2018 року листом за № 7.11/199 (рекомендованим) ОСОБА_1 було повторно повідомлено, що Ковельська міська рада не буде продовжувати на новий термін договір оренди землі для розміщення та обслуговування тимчасового торгового кіоску по бульвару Лесі Українки (біля будинку № 11), площею 12 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_2. Підставою відмови у поновленні договору оренди землі зазначено затверджений детальний план території реконструкції кварталу обмеженого бульваром Лесі Українки, вулицями Сагайдачного-Косачів-Драгоманова в м. Ковелі. Крім цього, зазначено, що детальним планом передбачено розширення бульвару Лесі Українки та демонтаж торгових споруд. Відповідач просить у позові відмовити.
Третя особа - Виконавчий комітет Ковельської міської ради Волинської області, у своєму поясненні зазначає, що порушені позивачем питання знаходяться поза межами повноважень виконкому.
Третя особа - Ремонтне житлово-комунальне підприємство № 2 м. Ковель, пояснень не подало.
Заяви, клопотання, інші дії.
Ухвалою суду від 07.11.2018 року були вжиті заходи забезпечення позову. Ухвала постановою Волинського апеляційного суду від 11.12.2018 року була скасована.
Мотивувальна частина рішення.
Судом встановлено, що 15.04.2013 року між ОСОБА_1 (орендарем) та Ковельською міською радою в особі міського голови ОСОБА_3 (орендодавця) було укладено договір оренди № 1/43 за умовами якого орендодавець (Ковельська міська рада) надала, а орендар (ОСОБА_1) прийняла в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку площею 12 кв.м. для розміщення та обслуговування тимчасового торгового кіоску, на підставі рішення Ковельської міської ради 36/16 гід 28.03.2013 року, яка знаходиться поблизу будинку АДРЕСА_1, кадастровий номер ділянки НОМЕР_2. Договір укладено на 5 років, до 28.03.2018 року включно.
30.12.2014 року право оренди земельної ділянки було зареєстроване, що підтверджується копією витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 12 кв.м. з кадастровим номером НОМЕР_2 на строк до 28.03.2018 року з правом пролонгації.
Згідно ст.33 Закону України «Про оренду землі»:
«По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:
власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);
уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.»
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК:
«1.Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»
Відповідач не довів, що позивач не належно виконувала обов'язки за умовами договору. Отже, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, позивач має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Позивач, маючи намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, повідомила про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений строк. Зазначена обставина не заперечується відповідачем.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі позивач не додала проект додаткової угоди. Зазначена обставина не заперечується позивачем.
Відповідач стверджує, що у місячний термін відреагував на надісланий орендарем лист-повідомлення і не погодився з поновленням договору оренди.
Позивач стверджує, що відповідач пропустив згаданий місячний термін.
Відповідач не довів, що лист з запереченнями він направив позивачу в межах місячного строку. За його поясненнями він направив позивачу звичайного листа, однак, не подав щодо цього докази. Позивач отримання вказаного листа заперечила, а отже, зазначену обставину відповідач не довів.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі позивач не додала проект додаткової угоди.
А отже, механізм поновлення договору оренди, передбачений ч.ч.2-5 ст.33 Закону України «Про оренду землі», виявився непоправно порушеним.
Однак, законодавець передбачив ще один механізм захисту права орендаря на поновлення договору оренди землі. Цей механізм передбачений ч.6 ст.33 згаданого Закону:
«У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:
власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);
уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).»
Місячний строк після закінчення строку договору закінчився 28.04.2018 року.
Ковельська міська рада на своїх сесіях, до 28.04.2018 року, не прийняла рішення про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки з позивачем, незважаючи на неодноразові спроби таке рішення прийняти. Зазначена обставина доведена наданими позивачем протоколами відкритого поіменного голосування сесій Ковельської міської ради сьомого скликання.
Лист-повідомлення відповідача про заперечення у поновленні договору оренди землі має мати в своїй основі рішення Ковельської міської ради про таке заперечення, а не одноосібне рішення міського голови, як це є, зокрема, у листі відповідача позивачу № 7.11/199 від 26.02.2018 року.
Відповідач дотримувався такої ж позиції, інакше неможливо пояснити настійливе винесення на розгляд сесії питання про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки з позивачем.
Заперечення у поновленні договору оренди землі мало набрати більшість голосів депутатів і рішення щодо цього мало бути прийняте. Інакше, вважається, що заперечення з боку сторони договори оренди - Ковельської міської ради, відсутні.
Оскільки такі заперечення відсутні, а позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди земельної ділянки, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Що і просить визнати позивач.
Механізм, передбачений ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі», на відміну від механізму, передбаченого .ч.2-5 ст.33 цього Закону, не передбачає обов'язку орендаря направляти орендодавцю будь-яке повідомлення про намір поновити договір оренди, зокрема, лист-повідомлення з проектом додаткової угоди. Орендарю достатньо просто користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.
Позивач продовжувала користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, зокрема, сплачувала за таке користування орендну плату. Факт сплати позивачем орендної плати після закінчення строку договору оренди визнаний відповідачем у відзиві на позов.
Щодо відсутності вимоги позивача про спонукання відповідача до укладення додаткової угоди до договору оренди землі, то обов'язок укласти таку угоду покладений на обидві сторони договору оренди земельної ділянки. Тобто, таку вимогу може пред'явити і відповідач, якщо позивач зволікатиме в укладенні такої угоди.
До того ж, перешкодою для укладення додаткової угоди є те, що відповідач не визнає факту поновлення договору оренди земельної ділянки і позивачу для такого визнання довелося звернутись до суду.
Отже, позов обґрунтований і його слід задовольнити.
Щодо стягнення судових витрат у цій справі.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач просила стягнути з відповідача у її користь сплачений нею судовий збір в сумі 704,80 грн., а також судовий збір в сумі 352,40 грн., сплачений нею за подання за заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки вимоги ОСОБА_1 задоволені, тому з відповідача у її користь слід стягнути 704,80 грн. судового збору, сплаченого при зверненні з позовом до суду.
Що стосується стягнення з відповідача судового збору в сумі 352,40 грн. за подання за заяви про забезпечення позову, то він до стягнення не підлягає, оскільки постановою Волинського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову було відмовлено.
Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 1 ч.2 ст.137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивач ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача в її користь витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 6000 грн.
З договору про надання правової допомоги від 01.11.2018 року, розрахунку наданої правничої допомоги від 28.01.2019 року, акту наданої правничої допомоги (юридичних послуг) від 28.01.2019 року та квитанції № 24921540-1 від 10.12.2018 року вбачається, що позивачем за надану їй правничу допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції понесені витрати в сумі 2000 грн.
Відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно розрахунку наданої правничої допомоги від 28.01.2019 року вартість видів правничої допомоги наступна: збір документів для підготовки позовної заяви (1 год. - 400 грн.), підготовка заяви про забезпечення позову (1 год. - 400 грн.), підготовка позовної заяви (3 год. - 1200 грн.).
Витрати за підготовку заяви про забезпечення позову (1 год. - 400 грн.) до стягнення не підлягають, оскільки постановою Волинського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову було відмовлено.
З цієї ж підстави не підлягають до стягнення витрати на правничу допомогу, пов'язані з розглядом апеляційної скарги на ухвалу суду про забезпечення позову (договір про надання правової допомоги від 29.11.2018 року, розрахунок наданої правничої допомоги від 11.12.2018 року, акт наданої правничої допомоги (юридичних послуг) від 11.12.2018 року та квитанція № 248004079-1 від 29.11.2018 року), в сумі 3000 грн.
Таким чином до стягнення в користь позивача підлягають 1600 грн. витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.12, 81, 82, 133, 137, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, на підставі ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі», суд
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі № 1/43, укладений 15.04.2013 року між Ковельською міською радою (код ЄДРПОУ: 21735504) та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3, виданий 09.10.1997 року Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області), зареєстрований в Реєстраційній службі Ковельського міськрайонного управління юстиції 30.12.2014 року зі строком дії: 28.03.2018 року, з правом пролонгації, щодо земельної ділянки загальною площею 12 кв.м., з кадастровим номером НОМЕР_2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з Ковельської міської ради (м. Ковель, вул. Незалежності 73, код ЄДРПОУ: 21735504) в користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3, виданий 09.10.1997 Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області) понесені нею витрати на сплату судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.
В решті вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
Головуючий:
С. Л. Панасюк
