Справа № 159/5756/18
Головуючий у 1 інстанції: Панасюк С. Л.
Провадження № 22-ц/802/658/19 Категорія: 18
Доповідач: Федонюк С. Ю.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 липня 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В.,
з участю:
секретаря судового засідання -Губарик К. А.,
позивача- ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради Волинської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Виконавчий комітет Ковельської міської ради Волинської області, Ремонтне житлово-комунальне підприємство № 2 м. Ковеля, про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки, за апеляційною скаргою відповідача Ковельської міської ради Волинської області на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2019 року,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Ковельської міської ради Волинської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Виконавчий комітет Ковельської міської ради Волинської області, Ремонтне житлово-комунальне підприємство № 2 м. Ковель, про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки. Позов мотивовано тим, що рішенням Ковельської міської ради № 30/2 від 20.03.2002 року позивачу було надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 12 кв.м, яка розташована поблизу будинку АДРЕСА_1 , для розміщення та обслуговування торгового кіоску. Такий кіоск був встановлений позивачем із дотриманням усіх норм. Строк оренди земельної ділянки неодноразово продовжувався за згодою сторін. Останній раз рішенням № 36/16 від 28.03.2013 року Ковельська міська рада надала згоду позивачу на поновлення договору оренди земельної ділянки строком на 5 років. 15.04.2013 року між Ковельською міською радою та позивачем був укладений договір оренди земельної ділянки. Договір укладено на 5 років, до 28.03.2018 року включно. Право оренди земельної ділянки було зареєстроване у встановленому порядку на строк до 28.03.2018 року з правом пролонгації. Позивач вказує, що належно виконувала обов`язки за договором. 04.01.2018 року вона звернулась до Ковельської міської ради з проханням поновити договір оренди земельної ділянки, оскільки строк його дії закінчується 28.03.2018 року. Орендодавець не надав відповіді на цю заяву у місячний строк. 09.03.2018 року позивач отримала лист за підписом міського голови, у якому повідомлялося про те, що Ковельська міська рада не буде продовжувати строк дії договору земельної ділянки, оскільки має намір розширити бульвар Лесі Українки та демонтувати у зв`язку з цим торгові споруди, в тому числі і кіоск позивача. Позивач вважає, що дія договору оренди земельної ділянки продовжена на той самий строк і на тих самих умовах, на яких цей договір був укладений на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки протягом одного місяця після закінчення його дії міська рада не вирішила питання про відмову у продовженні договору і не повідомила її про це. Оскільки відповідач не визнає цю обставину, позивач просила визнати договір поновленим на той самий строк і на тих самих умовах та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати в такому розмірі : 704,80 грн та 352,40 грн - на судовий збір за подання позову і заяви про забезпечення позову, 6000 грн - на правничу допомогу .
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2019 року позов задоволено частково. Визнано поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі № 1/43, укладений 15.04.2013 року між Ковельською міською радою та ОСОБА_1 , зареєстрований в Реєстраційній службі Ковельського міськрайонного управління юстиції 30.12.2014 року зі строком дії: по 28.03.2018 року, з правом пролонгації, щодо земельної ділянки загальною площею 12 кв.м, з кадастровим номером НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Стягнуто з Ковельської міської ради в користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на сплату судового збору в сумі 704,80 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 1600 грн. В решті вимог відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду, відповідач Ковельська міська рада Волинської області подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. Відповідач на звернення ОСОБА_1 від 04.01.2018 року надіслав відповідь від 19.01.2018 року про відмову у поновленні договору. Відповідач зазначив, що у випадку, коли одна зі сторін договору не має наміру досягти домовленості щодо продовження договору, переважне право припиняється, а відтак зі спливом строку дії договору припиняються і правовідносини сторін. А тому часткове задоволення позовних вимог суперечить діючому законодавству.
Таким чином, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Позивач ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що з 2002 року орендує спірну земельну ділянку, протягом усього строку дії договору вона добросовісно виконувала всі умови договору. Позивач вказує, що вона у суді першої інстанції довела те, що не отримувала у місячний строк відповіді на свою заяву від 04.01.2018 року, а також після закінчення дії попереднього договору оренди протягом місяця орендодавець не надсилав жодних листів із відмовою у поновленні договору, тобто будь-яких заперечень, відмови у продовженні договору оренди, а на пленарному засіданні сесії міської ради від 26.04.2018 року з порядку денного було знято проект рішення про відмову у поновленні договору оренди, а тому вважає висновки суду першої інстанції правильними.
Позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу відповідача не визнала та просила залишити її без задоволення.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши позивача, доходить висновку, що апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів того, що у місячний термін відреагував на надісланий орендарем лист-повідомлення і не погодився з поновленням договору оренди, а отже, механізм поновлення договору оренди, передбачений ч.ч.2-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», виявився непоправно порушеним. Ковельська міська рада на своїх сесіях, до 28.04.2018 року, не прийняла рішення про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки з позивачем, незважаючи на неодноразові спроби таке рішення прийняти. Механізм, передбачений ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі», на відміну від механізму, передбаченого ч.ч. 2-5 ст.33 цього Закону, не передбачає обов`язку орендаря направляти орендодавцю будь-яке повідомлення про намір поновити договір оренди. Орендарю достатньо користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, що в даному випадку і мало місце.
З указаним висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.04.2013 року між ОСОБА_1 (орендарем) та Ковельською міською радою в особі міського голови ОСОБА_2 (орендодавця) було укладено договір оренди № 1/43, за умовами якого орендодавець (Ковельська міська рада) надала, а орендар ( ОСОБА_1 ) прийняла в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку площею 12 кв.м для розміщення та обслуговування тимчасового торгового кіоску, на підставі рішення Ковельської міської ради 36/16 від 28.03.2013 року, яка знаходиться поблизу будинку АДРЕСА_1 області, кадастровий номер ділянки НОМЕР_1 . Договір укладено на 5 років, до 28.03.2018 року включно (а.с. 39-41).
30.12.2014 року право оренди земельної ділянки було зареєстроване, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 12 кв.м, з кадастровим номером НОМЕР_1 , на строк до 28.03.2018 року з правом пролонгації (а.с. 43).
Пунктом 8 укладеного між сторонами договору оренди землі передбачено, що після закінчення строку договору орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на поновлення його дії на новий строк. У цьому разі він повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору (до 28.02.2018 р.) повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (а.с.39 т.1).
04.01.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Ковельської міської ради з проханням поновити договір оренди земельної ділянки, оскільки строк його дії закінчується 28.03.2018 року (а.с. 47).
Як стверджує відповідач, 19 січня 2018 року листом за № 7.11/66, який був направлений простою поштовою кореспонденцією, ОСОБА_1 було повідомлено, що Ковельська міська рада не буде продовжувати на новий термін договір оренди землі для розміщення та обслуговування тимчасового торгового кіоску по АДРЕСА_1 площею 12 кв.м, кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с. 186).
Проте, позивач заперечує факт отримання нею такого листа та на підтвердження своїх заперечень надала суду довідку Центру поштового зв`язку № 4 Волинської дирекції ПАТ "Укрпошта" № 349 від 16.10.2018 року про те, що за період з 19.01.2018 по 05.02.2018 року на її адресу та на її ім`я листів з міської ради не надходило (а.с. 134 т.1).
Лише по закінченню місячного строку - 26 лютого 2018 року листом за № 7.11/199 (рекомендованим) ОСОБА_1 було повідомлено, що Ковельська міська рада не буде продовжувати на новий термін договір оренди землі для розміщення та обслуговування тимчасового торгового кіоску по АДРЕСА_1 площею 12 кв.м, кадастровий номер НОМЕР_1 . Підставою відмови у поновленні договору оренди землі зазначено затверджений детальний план території реконструкції кварталу, обмеженого бульваром Лесі Українки, вулицями Сагайдачного-Косачів-Драгоманова в м. Ковелі. Крім цього, зазначено, що детальним планом передбачено розширення бульвару Лесі Українки та демонтаж торгових споруд (а.с. 187, 188).
Аналогічний за суттю лист було підготовлено Ковельською міською радою і направлено позивачці у строк понад один місяць з дня закінчення строку дії попереднього договору оренди землі - 23.08.2018 року за № 7.11/248 (а.с. 189).
Крім того, 30.07.2018 року за № 22.27/372 Ковельська міська рада зверталась до позивача з вимогою провести демонтаж встановленої тимчасової споруди у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі (а.с. 155).
Із матеріалів справи видно, що на сесії міської ради неодноразово мало вирішуватись питання щодо відмови у продовженні договору оренди землі із ОСОБА_1 , проте, як пояснила позивач у суді, до даного часу таке рішення міською радою не прийнято, а також інших договорів оренди на цю ділянку ні з ким не укладено і з позивачкою на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" додаткову угоду не підписано .
Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.
Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і за відсутності заперечень приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Тобто, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.
Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 1-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.
Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.
Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Отже, основними відмінностями у застосуванні положень частини другої - п`ятої та положень частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх, або ті самі чи тотожні (частина друга -п`ята статті 33 цього Закону) або ті самі (частина 6 статті 33 цього Закону)) та строк, у який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати договір оренди (в місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки (частина друга-п`ята статті 33 цього Закону) чи у місячний строк після закінчення строку дії договору (частина 6 статті 33 цього Закону)).
Крім того, за положеннями частини четвертої статті 33 Закону України «Про оренду землі» відсутність досягнення домовленостей щодо умов договору при їх зміні також виключає продовження договору оренди землі з підстав переважного права.
Крім того, стаття 764 Цивільного кодексу України також передбачає правовий механізм поновлення договору найму, що зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, що, по-перше, наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.
Отже, відповідно до положень ст. 33 Закону України від 6 жовтня 1998 р. N 161-XIV «Про оренду землі» реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 312/337/17 та у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2019 року в справі №312/92/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 594/376/17-ц.
В даній справі судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 як орендар до закінчення строку дії договору оренди землі повідомила орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, проте міська рада, як цього вимагає ст. 33 Закону України «Про оренду землі», за наслідками поданої позивачем заяви у місячний строк не надіслала відповіді щодо вирішення вказаного питання. З огляду на це та за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі , позивачка вважала такий договір оренди поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, як це визначено ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», та продовжувала і продовжує до даного часу далі користуватися земельною ділянкою.
Відповідно до п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 року «Рисовський проти України» суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див. рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Згідно з п. 71 цього рішення Європейського суду з прав людини державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.
З огляду на встановлені у справі обставини, правильним є висновок суду про те, що відповідачем процедура щодо відмови позивачу у поновленні договорів оренди у спосіб та строки, передбачені ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», не дотримана і ґрунтується лише на його власній бездіяльності як органу місцевого самоврядування, який відповідно до чинного законодавства повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, покликання відповідача у своїх доводах апеляційної скарги на те, що відповідно до положення ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди, чого відповідачем не було дотримано, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки Ковельська міська рада, як вона зазначає, за наявності у неї заперечень щодо поновлення договору оренди землі орендарю, протягом місяця лист-повідомлення про прийняте рішення позивачу не направляла, тобто в даному випадку не дотрималася відповідної процедури, передбаченої ст. 33 Закону України «Про оренду землі» для даного виду правовідносин, як і в будь-який спосіб не висловила свого волевиявлення щодо поновлення чи не поновлення договору оренди у місячний строк після закінчення строку дії договору. За відсутності, як вважає відповідач, необхідних документів для поновлення згаданого договору оренди орендодавець відповідно до наведених вище норм матеріального права міг прийняти рішення про відмову в задоволенні відповідної заяви орендаря, чого ним у порушення встановленої законом процедури не було зроблено, що, в свою чергу, породило правову невизначеність, за що позивач ОСОБА_1 не може нести відповідальність у вигляді позбавлення її такого важливого права, як майнове право на законне користування спірною земельною ділянкою.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідачем у ході розгляду даної справи не спростовано доводи позивача, а тому суд першої інстанції вірно дійшов висновку про задоволення позову.
Разом з тим, як зазначено у ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема : справедливість, добросовісність та розумність, що також враховується судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, на підставі викладеного, у зв`язку з правильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст.367, 371, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу відповідача Ковельської міської ради Волинської області залишити без задоволення.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2019 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий
Судді
