?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 924/233/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

СВК "Перший національний виробничий кооператив": Грищенко І. С.,

ДП "Старокостянтинівський молочний завод": Зінкевич Д. В., Карасьов О. С. (член дирекції), Лінкевич Я. Б. (член дирекції),

ТОВ "Органік Сідс": Грищенко І. С.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020

у складі колегії суддів: Павлюк І. Ю. - головуючої, Демидюк О. О., Савченко Г. І.

та рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.10.2019

у складі колегії суддів: Вибодовського О. Д. - головуючого, Танасюк О. Є., Смаровоза М. В.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс"

до Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод"

про стягнення заборгованості за договором поставки молока від 12.08.2016 № 49 у розмірі 3 935 558,00 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог

1. У березні 2018 року Сільськогосподарський виробничий кооператив "Перший національний виробничий кооператив" (далі - СВК "Перший національний виробничий кооператив"), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" (далі - ТОВ "Органік Сідс") звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Дочірнього підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" (далі - ДП "Старокостянтинівський молочний завод", відповідач) про стягнення 3 935 558,00 грн заборгованості за договором поставки молока від 12.08.2016 № 49 з яких: 3 312 859,00 грн борг, 395 727,00 грн пеня, 39 160,00 грн - 3 % річних та 187 812,00 грн інфляційні втрати.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем як покупцем взятих на себе зобов`язань за договором поставки молока від 12.08.2016 № 49 відповідно до якого позивачем у період лютого-листопада 2017 року поставлено йому товар на суму 141 916 738,00 грн за який ДП "Старокостянтинівський молочний завод" розрахувалось лише частково в сумі 138 603 879,00 грн, тоді як решту поставленого молока в розмірі 3 312 859,00 грн ним сплачено.

3. На підтвердження факту поставки молока позивачем долучено до матеріалів справи товарні накладні за формою № 1-ТН (МС), товарно-транспортні накладні, приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини, видаткові накладні, акти звірки розрахунків, податкові накладні.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

4. 12.08.2016 між СВК "Перший національний виробничий кооператив" (постачальник) та ДП "Старокостянтинівський молочний завод" (покупець) укладено договір поставки молока № 49 (далі - Договір) з терміном дії до 31.12.2016, згідно пунктом 1.1 якого постачальник зобов`язується систематично поставляти і передавати у власність покупця натуральне коров`яче молоко (далі - товар, молоко) незбиране на умовах визначених договором, а покупець зобов`язується приймати і своєчасно оплачувати вартість продукції.

5. Відповідно до пункту 2.1 Договору загальна вартість цього договору не обмежується сторонами та складається з суми вартості окремих партій продукції, що постачаються постачальником покупцю відповідно до умов даного договору, що визначається відповідно до даних, які містяться у спеціалізованій товарній накладній складеній за формою № 1 -ТН (МС).

6. Згідно із пунктами 3.1, 3.2, 3.3 Договору асортимент, кількість та ціна конкретної партії продукції, що постачається за даним договором, визначається постачальником та покупцем у додатках (Протокол погодження ціни), що є невід`ємною частиною цього договору. Ціна партії продукції є фіксованою на весь період дії Протоколу погодження ціни і у будь-якому випадку не підлягає зміні без письмового погодження сторін. Протокол погодження ціни підписується сторонами при кожній зміні ціни на продукцію.

7. Загальна кількість продукції, що поставляється за договором становить суму усіх поставок (які носять ритмічний характер) здійснених за цим договором (пункт 4.1 Договору).

8. Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що умови поставки визначаються сторонами у Протоколі погодження договірної ціни (додаток 1), що є невід`ємною частиною цього договору.

9. Поставка продукції вважається виконаною постачальником з моменту передачі її покупцю (перевізнику покупця), про що буде свідчити відмітка на товарно-транспортній накладній, або на товарній накладній за формою № 1-ТН (МС) (пункт 4.7 Договору).

10. Розділом 8 Договору визначено, що оплата здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання продукції покупцем. Загальна сума договору складається із загальної вартості продукції, поставленої постачальником покупцю протягом строку дії договору.

11. Відповідно до пункту 9.2 Договору за прострочення виконання своїх зобов`язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого зобов`язання.

12. Додатковою угодою від 27.12.2016 № 1 сторони продовжили термін дії договору до 31.12.2017.

13. Сторонами підписано ряд протоколів погодження договірної ціни, в яких узгоджено планову закупівельну ціну за 1 тонну молока (протоколи від 16.10.2016 № 7, від 01.12.2016 № 9, від 16.02.2017 № 12, від 24.03.2017 № 13) та, окрім закупівельної ціни, строки оплати молока (протоколи від 24.04.2017 № 14, від 24.05.2017 № 15, від 25.06.2017 № 16, від 25.07.2017 № 17, від 25.08.2017 № 18).

14. Протоколи погодження договірної ціни підписані представниками та завірені відтисками печаток обох сторін. У вказаних протоколах вказано, що вони є додатком № 1 до Договору, є його невід`ємною частиною та підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів між покупцем та постачальником.

15. 18.08.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору, якою сторони домовилися внести зміни до розділу 8 договору та викласти його в редакції погодивши можливість проведення покупцем розрахунку за поставлений йому постачальником товар шляхом видачі векселя.

16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору щодо поставки відповідачу товару за період з лютого по листопад 2017 року позивач посилається на приймальні квитанції за 28.02.2017, за 31.03.2017, за 30.04.2017, за 31.05.2017, 30.06.2017, за 31.07.2017, за 31.08.2017, товарно-транспортні накладні та товарні накладні за формою № 1-ТН (МС).

17. Зокрема, на підтвердження поставки-приймання молока за Договором СВК "Перший національний виробничий кооператив" надано видаткові накладні:

за 2016: від 31.08.2016 № 39 на суму 1 159 132,00 грн, від 31.10.2016 № 64 на суму 1 491 177,40 грн, від 30.11.2016 № 75 на суму 1 061 640,00 грн, від 21.12.2016 № 95 на суму 1 296 143,20 грн;

за 2017: від 31.01.2017 № 8 на суму 2 592 982,48 грн, від 28.02.2017 № 20 на суму 8 471 877,92 грн, від 15.03.2017 № 38 на суму 8 435 506,24 грн, від 31.03.2017 № 44 на суму 10 089 309,62 грн, від 30.04.2017 № 61 на суму 9 611 017,20 грн, від 15.04.2017 № 54 на суму 7 495 454,00 грн, від 31.05.2017 № 98 на суму 25 565 341,68 грн, від 30.06.2017 № 151 на суму 21 897 930,24 грн, від 31.07.2017 № 201 на суму 19 612 471,32 грн, від 31.08.2017 № 211 на суму 13 967 764,09 грн (видаткові накладні підписані представниками та звірені відтисками печаток обох сторін), а також від 30.09.2017 № 446 на суму 9 116 987,10 грн, від 31.10.2017 № 713 на суму 4 448 875,62 грн, та від 30.11.2017 № 797 на суму 611 220,54 грн (видаткові накладні не підписані представниками та не завірені відтиском печатки сторони відповідача); всього за 2017 рік на загальну суму 141 916 738,05 грн.

18. Натомість ДП "Старокостянтинівський молочний завод" до матеріалів справи додано підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток видаткові накладні від 31.10.2017 № 630 на суму 4 072 916,30 грн, від 30.11.2017 № 797 на суму 559 568,10 грн, які містять посилання на Договір.

19. Також матеріали справи містять додані СВК "Перший національний виробничий кооператив" товарно-транспортні накладні, спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини форми № 1-ТН (МС), приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини.

20. Крім того, у період січень-листопад 2017 СВК "Перший національний виробничий кооператив" відповідно до квитанцій про реєстрацію зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачу податкові накладні, а саме: податкова накладна від 12.01.2017 № 18 на суму 59 379,20 грн, від 31.01.2017 № 59 на суму 2 533 600,08 грн, від 28.02.2017 № 32 на суму 8 471 877,92 грн, від 15.03.2017 № 1/2 на суму 8 435 506,24 грн, від 31.03.2017 № 4/2 на суму 10 089 309,62 грн, від 15.04.2017 № 2/2 на суму 7 495 454,00 грн, від 30.04.2017 № 6/2 на суму 9 611 017,20 грн, від 31.05.2017 № 5/2 на суму 25 565 341,68 грн, від 30.06.2017 № 13/2 на суму 21 897 930,24 грн, від 31.07.2017 № 22/2 на суму 19 612 471,32 грн, від 31.08.2017 № 20/2 на суму 13 967 764,08 грн, від 30.09.2017 № 6/2 на суму 9 116 987,10 грн, від 31.10.2017 № 7/2 на суму 4 448 875,62 грн та від 31.11.2017 № 11/2 на суму 611 220,54 грн.

21. Водночас в якості доказів оплати відповідачем коштів за поставлений товар позивач посилається на акти звірки розрахунків між сторонами, підписані представниками обох сторін. До матеріалів справи надано акти звірки: станом на 30.04.2017, станом на 31.05.2017, станом на 30.06.2017, станом на 31.07.2017, станом на 31.08.2017. Зокрема, згідно з актом звірки розрахунків станом на 31.08.2017 за відповідачем станом на 01.08.2017 рахувався борг в сумі 18 868 011,50 грн, а станом на 31.08.2017 - 16 835 775,59 грн.

22. Також відповідачем додано довідку ДП "Старокостянтинівський молочний завод" щодо розрахунків сторін в рамках Договору.

23. ДП "Старокостянтинівський молочний завод" до матеріалів справи надано, зокрема, оборотно-сальдові відомості по рахунку; платіжні доручення у підтвердження здійснення оплати за отримане від позивача молоко за Договором у 2016-2017 році на загальну суму 126 344 500,00 грн.

24. Крім того СВК "Перший національний виробничий кооператив" до матеріалів справи надано платіжні доручення, з-поміж інших, від 24.04.2017 № 13892 на суму 1 200 000,00 грн, від 25.04.2017 № 13902 на суму 800 000,00 грн та № 395220316 на суму 7 000 000,00 грн, від 26.04.2017 № 13906 на суму 1 000 000,00 грн (всього на суму 10 000 000,00 грн).

25. Окрім того сторонами складено, підписано та завірено печатками акт прийому-передачі векселя (векселів) від 18.08.2017, згідно з яким відповідач передав, а позивач прийняв векселі прості в кількості 12 штук номіналом 1 000 000,00 грн кожен, на загальну суму 12 000 000,00 грн. У даному акті сторони погодились вважати умови договору від 12.08.2016 № 49 виконаними та зазначили, що претензій одна до одної не мають.

26. Посилаючись на неповну оплату відповідачем отриманого ним товару за Договором позивач звернувся з позовом до суду з вимогами, які є предметом цього судового розгляду.

27. У ході розгляду справи № 924/233/18 судом першої інстанції ухвалою від 18.09.2018 у цій справі було призначено судову економічну експертизу.

28. 14.06.2019 до місцевого господарського суду від Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення № 6077/18-26 про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи у справі № 924/233/18, в зв`язку з непогодженням терміну проведення експертизи у строк понад місяць, невиконанням клопотання експерта від 09.04.2019 про надання вхідних для проведення експертизи додаткових матеріалів та недостатністю матеріалів для виконання покладених на експерта обов`язків.

29. Водночас відповідачем долучено до матеріалів справи висновок експерта (Бутинець Ф. Ф., м. Житомир, д.е.н. проф. заслужений діяч науки і техніки України) № 30.07/19-1 за результатами проведення економічної експертизи відповідно до заяви від 23.07.2019 № 78-1 по справі № 924/233/18, згідно якого експертом встановлено, що документи, які долучені до заяви від 23.07.2019 № 78-1 не відповідають вимогам наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 457 від 01.12.2015, Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995 (із змінами), Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996, у зв`язку з чим не дають можливість експерту встановити факт поставки молочної сировини на ДП "Старокостянтипівськии молочний завод" в рамках Договору за період з 01.09.2017 по 28.11.2017 та визначити розмір заборгованості яка заявлена в сумі 3 935 558,00 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

30. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.10.2019 у справі № 924/233/18 у задоволенні позову СВК "Перший національний виробничий кооператив" до ДП "Старокостянтинівський молочний завод" про стягнення 3 935 558,00 грн заборгованості за Договором відмовлено.

31. Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позивачем наявності заборгованості відповідача за Договором в розмірі 3 312 859,00 грн, оскільки надані ним видаткові накладні за вересень-листопад 2017 року не містять підписів і відтиску печатки ДП "Старокостянтинівський молочний завод" та в них зазначено ціну на продукцію, яка не узгоджується із ціною узгодженою сторонами у протоколі погодження договірної ціни від 23.08.2017 № 18. У свою чергу долучені позивачем на підтвердження поставки товару товарно-транспортні накладні, спеціалізовані товарні накладні за формою № 1-ТН (МС) та приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини, враховуючи наявність між сторонами правовідносин за іншими договорами, не дають можливість встановити достовірні, правильні та точні кількість і вартість поставленого товару за Договором у 2017 році, оскільки вони містять зведені відомості про загальну кількість і вартість поставленого відповідачу молока у цей період, а податкові накладні не є первинними документами, тоді як тоді як акти звірки не можуть бути доказом підтвердження заборгованості.

32. Крім того, місцевим господарським судом визнано необґрунтованими доводи позивача щодо оплати відповідачем поставленого товару за Договором у 2017 році лише сумі 126 944 500,00 грн, оскільки матеріали справи містять докази оплати відповідачем продукції у вказаний період загалом на суму 148 944 500,00 грн з урахуванням платіжних доручень на суму 10 000 000,00 грн за квітень 2017 року.

33. Також суд дійшов висновку про недоведеність заявлених позивачем вимог в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат з огляду на невідповідність здійсненого ним розрахунку вказаних нарахувань вимогам законодавства, відсутність доказів підтвердження використаних у розрахунку розмірів заборгованості та періодів її виникнення, що унеможливлює перевірку обґрунтованості цього розрахунку.

34. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.10.2019 у справі № 924/233/18 залишено без змін з аналогічних підстав, з вказівкою на те, що позивачем не доведено неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати поставленої продукції за Договором у заявлений у позові період.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

35. 31.01.2020 СВК "Перший національний виробничий кооператив", який в ході касаційного розгляду справи замінений у порядку процесуального правонаступництва на ТОВ "Органік Сідс" звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.10.2019 у справі № 924/233/18, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Доводи ТОВ "Органік Сідс"

36. ТОВ "Органік Сідс" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на ухвалення судових рішень з порушенням норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, зазначаючи, зокрема, таке:

- судом апеляційної інстанції під час розгляду справи порушено норми процесуального права, застосувавши положення статті 79 ГПК України, які втратили чинність;

- судами зроблено помилкові висновки про здійснення та доведення відповідачем оплати за договором на суму 148 944 500,00 грн;

- в оскаржуваних рішення відсутній висновок про підтвердження доказами розміру поставленої продукції;

- судами не надано належної оцінки всього змісту висновку експерта № 30.07/19-1 та останній не є належним доказом відсутності заборгованості, оскільки експертом досліджувались не усі наявні в матеріалах справи документи;

- місцевим господарським судом не враховано та не надано мотивів відхилення долучених позивачем актів звірки взаємних розрахунків. Зокрема, судами не враховано обставини визнання відповідачем заборгованості відповідно до підписаних та скріплених печатками сторін актів звірки розрахунків;

- судами не надано оцінки наявним у справі оборотно-сальдовим відомостям, приймальним квитанція, які підписувались і формувались відповідачем;

- судами не досліджено обставини перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця;

- судами не враховано, що поставка товару підтверджується податковими накладними та квитанціями про реєстрацію податкових накладних;

- судами попередніх інстанцій не враховано правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (щодо добросовісності та заборони суперечливої поведінки);

- позивач не отримував жодних ухвал від 12.04.2019, якими витребовувались документи, необхідні для проведення експертизи у цій справі. Судом першої інстанції постановлено ухвалу від 12.04.2019 про обов`язки особи - ТОВ "Органік Сідс", що не була залучена до участі у справі.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Доводи ДП "Старокостянтинівський молочний завод"

37. У відзиві на касаційну скаргу ДП "Старокостянтинівський молочний завод" не погоджується із доводами касаційної скарги ТОВ "Органік Сідс" та просить суд залишити оскаржувані судові рішення залишити без змін, зокрема, з огляду на таке:

- позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, яким він обґрунтовує свої вимоги. Відсутність відтиску печатки та підпису уповноважених осіб на видатковій накладній свідчить про відсутність поставки товару у заявлений ним період.

- долучені позивачем докази не надають можливість визначити та не доводять наявність заборгованості відповідача за договором в розмірі 3 312 859,00 грн;

- акти звірки розрахунків не містять підписів уповноважених осіб сторін, а тому не мають юридичної сили документа;

- доводи скаржника щодо неотримання ним ухвали суду від 12.04.2019 є помилковими, оскільки його жодним чином не було позбавлено прав передбачених Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) та він мав належним чином використовувати свої процесуальні права;

- доводи щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду викладену у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 є безпідставними, оскільки ці висновки стосуються договірного та зобов`язального права, тоді як скаржник пов`язує відповідну доктрину з поведінкою відповідача в ході розгляду справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

38. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень ГПК України внесені зміни.

39. Водночас пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

40. Оскільки ТОВ "Органік Сідс" з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.10.2019 у справі № 924/233/18 звернулося до Верховного Суду 31.01.2020, тобто до набрання чинності Законом від 15.01.2020 № 460-XI, розгляд цієї скарги судом здійснюється із застосуванням положень ГПК України у редакції чинній до 08.02.2020.

41. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

42. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

43. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

44. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

45. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

46. Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

47. Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

48. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

49. Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

50. Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

51. Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про стягнення 3 935 558,00 грн заборгованості за договором поставки молока.

52. У якості підстави заявлених вимог позивачем визначено обставини неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору щодо повної оплати поставленого йому товару.

53. На підтвердження відповідних обставин позивачем долучено до матеріалів справи товарні накладні за формою № 1-ТН (МС), товарно-транспортні накладні, приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини, видаткові накладні, акти звірки розрахунків, податкові накладні.

54. Відповідно до приписів частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків, є договори.

55. Спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором поставки товару, регулювання правовідносин за яким здійснюється на підставі норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та § 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

56. Відповідно до частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

57. Згідно із частиною першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

58. Тлумачення наведених норм свідчить, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У даних правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару корелює обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

59. У справі, що розглядається спірним, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання обсягу (кількості) поставленого відповідачу товару за Договором, його ціни, розміру оплати та як результат суми боргу за поставлений товар, стягнення якої є предметом даного позову.

60. Верховний Суд акцентує, позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

61. Для з`ясування наведених питань, а відтак і правильного вирішення спору суду в межах наданих йому повноважень процесуальним законом належало було дослідити умови укладеного між сторонами договору, якими опосередковувалися спірні правовідносини, зміст доказів наданих сторонами доказів на підтвердження своїх аргументів щодо позову, і на підставі цього встановити наявність (відсутність) підстав для стягнення з відповідача як покупця заборгованості за Договором.

62. Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.

63. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

64. Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

65. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

66. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

67. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

68. 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

69. У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

70. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

71. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

72. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

73. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

74. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

75. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

76. Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

77. Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

78. Втім наведеного суди попередніх інстанцій не врахували та дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.

79. Висновок про відсутність підстав для задоволення позову суди обґрунтували не доведенням позивачем наявності заборгованості за Договором, оскільки надані ним видаткові накладні за вересень-листопад 2017 року не містять підписів і відтиску печатки відповідача та в них зазначено ціну на продукцію, яка не узгоджується із ціною узгодженою сторонами у протоколі погодження договірної ціни від 23.08.2017 № 18. Водночас долучені товарно-транспортні накладні, спеціалізовані товарні накладні за формою № 1-ТН (МС) та приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини суди визнали такими, що не дають можливість встановити достовірні, правильні та точні кількість і вартість поставленого товару за Договором, оскільки вони містять зведені відомості про загальну кількість і вартість поставленого відповідачу молока у цей період, а податкові накладні не є первинними документами, тоді як тоді як акти звірки не можуть бути доказом підтвердження заборгованості.

80. Тобто в основу оскаржуваних рішень судами покладено висновок про недоведеність позивачем заявлених вимог первинними документами у справі, та невідповідністю решти документів критеріям доказів, які можуть підтверджувати ці вимоги.

81. Однак такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, зробленими без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для розгляду заявлених вимог про стягнення заборгованості за Договором поставки.

82. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

83. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

84. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

85. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

86. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

87. Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

88. Разом з тим наведеного суди попередніх інстанцій не врахували та не здійснили належного дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються спірної заборгованості за Договором з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

89. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції з яким погодився апеляційний господарський суд дійшов висновку про невідповідність наданих позивачем на підтвердження свої вимог видаткових накладних за вересень-листопад 2017 року, які не містять підписів відповідача та відтисків печатки відповідача вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, щодо обов`язковості такого реквізиту як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

90. Крім того судом першої інстанції наголошено, що згадані видаткові накладні містять зазначення цін на продукцію, які не узгоджуються із протоколом погодження договірної ціни від 23.08.2017 № 18 до Договору.

91. Однак ухвалюючи оскаржувані судові рішення судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не враховано те, що визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належало дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо (схожі висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18).

92. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19).

93. Такий факт повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає приписам процесуального законодавства.

94. Втім місцевим господарським судом, як і судом апеляційної інстанції в межах наданих повноважень, не надано оцінку тій обставині, що окрім наведених вище видаткових накладних за вересень-листопад 2017 року (від 30.09.2017 № 446 на суму 9 116 987,10 грн, від 31.10.2017 № 713 на суму 4 448 875,62 грн, та від 30.11.2017 № 797 на суму 611 220,54 грн), до матеріалів справи відповідачем надані підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток видаткові накладні від 31.10.2017 № 630 на суму 4 072 916,30 грн, від 30.11.2017 № 797 на суму 559 568,10 грн, в яких відображена аналогічну кількість поставленого товару, а також ціну на продукцію, що відповідає умовам чинного на момент вчинення господарських операцій протоколу погодження договірної ціни від 23.08.2017 № 18.

95. Крім того судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки наявним в справі підписаним та сформованим відповідачем приймальним квитанціям на закупівлю молока від 30.09.2017, 31.10.2017 та 30.11.2017, в яких відображено відображена кількість прийнятого молока в обсягах більших у порівняно з тими, що вказані у видаткових накладних за вересень-листопад 2017, які не підписанні зі сторони відповідача (видаткова накладна від 30.09.2017 № 446 товар кількістю 1 182 894 кг на суму 9 116 987,10 грн, тоді як приймальна квитанція від 30.09.2017 загальна кількість продукції 1 671 059 кг на суму - 13 884 452,40 грн, видаткова накладна від 31.10.2017 товар кількістю 524 497 кг на суму 4 448 875,62 грн, тоді як приймальна квитанція від 30.09.2017 - 632 998 кг на суму 5 627 407,50 грн, видаткова накладна від 30.11.2017 № 797 товар кількістю 72 736 на суму 611 220,54 грн, тоді як приймальна квитанція від 30.11.2017 - 71 608 кг (82 383 кг базисна) на суму 634 814,70 грн).

96. Також без належної оцінки, обмежившись посилання на наявність в них зведених відомостей та неможливість виокремлення поставленого товару за Договором, залишено судами спеціалізовані товарні накладні за формою № 1-ТН (МС), які підписані обома сторонами спору.

97. До того ж судами не надано належної оцінки наявності в провадженні того суду справи 924/232/18, в якій є предметом розгляду вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки молока від 31.01.2017 № 3 за той же період із тими ж самими сторонами та її впливу на визначення розміру заборгованості за Договором та загалом обґрунтованості заявленого позову у цій справі, а також можливості для дослідження господарських операцій між контрагентами у повному обсязі, в тому числі, враховуючи характер позову, зміст правовідносин, склад учасників спору вирішення питання щодо об`єднання справ в одне провадження в порядку статті 173 ГПК України.

98. Відповідно до пункту 1.1 Інструкції щодо заповнення Прийомної квитанції на закупівлю молочної сировини (форма № 3-ПК (МС)), затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 01.12.2015 № 457 прийомна квитанція - документ, у якому приймальник на підставі Спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини (форма № 1-ТН (МС)) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць. Тобто, дані про кількість та вартість прийнятого молока, відображаються молокоприймальною організацією в прийомній квитанції на підставі спеціалізованих товарних накладних форми №1-ТН (МС).

99. Окрім того, передчасними є висновки судів попередніх інстанцій щодо перерахування відповідачем у квітні 2017 року позивачу в якості оплати поставленого товару за Договором суми коштів в розмірі 30 200 000,00 грн, тоді як згідно інформації відображеної в оборотно-сальдовій відомості відповідача, акті звірки розрахунків від 30.04.2017, картках рахунків 361 за квітень 2017 розмір перерахованої суми за цим Договором складає 20 200 000,00 грн на що не звернуто увагу місцевим та апеляційним господарським судами.

100. Щодо посилання судів попередніх інстанцій на те, що податкові накладні не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якими може підтверджуватися факт здійснення господарської операції, суд касаційної інстанції зазначає таке.

101. Дійсно, як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

102. Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

103. Відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

104. Пунктом 201.10 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

105. Проте ухвалюючи оскаржувані рішення суди попередніх інстанцій не врахували наведених вище норм та не з`ясували належним чином відповідно до вимог законодавства, чи відображались господарські операції зі спірних поставок товару протягом періоду вересня-листопада 2017 року в податковому обліку продавця - позивача та покупця - відповідача.

106. Відтак не було з`ясовано повно та всебічно, чи отримувались покупцем податкові накладні при здійсненні операцій зі спірних поставок товару у період вересня-листопада 2017 року на підставі наявних в матеріалах справи оспорюваних видаткових накладних; чи відображались у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця такі податкові накладні; чи формувався відповідачем, як покупцем, податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, чи подавалися покупцем уточнюючі декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем за оспорюваними накладними (правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 04.11.2019 у справі N 905/49/15).

107. Що стосується наявних в справі актів звірки розрахунків станом на 30.04.2017, на 31.05.2017, на 30.06.2017, на 31.07.2017, на 31.08.2017, на 30.09.2017 суд зазначає, що акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звіряння розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звіряння, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

108. Відповідно до частини сьомої статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема, забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

109. Отже, відповідно до вимог Закону бухгалтер, який підписав акт звіряння, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов`язків (аналогічний правовий висновок викладено постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18).

110. Однак наведеного суди попередніх інстанцій не врахували, зазначені докази не дослідили, зазначивши, що посилання на акти звірки є безпідставним, оскільки акт звірки не є документом, що фіксує зміст договору чи вносить зміни до договору.

111. З урахування наведеного у своїй сукупності суд констатує, що місцевим та апеляційним господарським судом в межах наданих їм повноважень (стаття 86, 269 ГПК України) не забезпечено дотримання принципу змагальності та найбільш відповідного цьому принципу стандарту доказування - стандарту переваги більш вагомих доказів не врахувавши того, що оцінка обставин справи здійснюється з урахування усієї сукупності наявних в ній доказів та правил й критеріїв визначених ГПК України.

112. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

113. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

114. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

115. Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати правомірними та обґрунтованим.

116. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

117. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

118. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

119. Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

120. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

121. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії").

122. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

123. Однак, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, та не досліджено докази, які мають значення для правильного вирішення справи.

124. Не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду позовних вимог ТОВ "Органік Сідс".

Щодо суті касаційної скарги

125. Ураховуючи наведене вище суд касаційної інстанцій дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ТОВ "Органік Сідс".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

126. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

127. Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

128. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

129. За таких обставин відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

130. Під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, зокрема, надати оцінку змісту заявлених вимог ТОВ "Органік Сідс" здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються спірної заборгованості за Договором з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України. В залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством розглянути вимоги ТОВ "Органік Сідс" з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого розгляду в судовому рішенні.

Щодо судових витрат

131. У зв`язку зі скасуванням постанови апеляційного господарського суду та ухвали суду першої інстанції і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який ухвалює судове рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Висновки щодо застосування норм права

132. Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

133. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

134. Наявність дефектів первинних документів не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову та не позбавляє сторони можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Суд в межах наявних в нього повноважень передбачених процесуальним законом здійснює розгляд таких вимог з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.10.2019 у справі № 924/233/18 скасувати повністю.

3. Справу № 924/233/18 направити на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді Л. Й. Катеринчук

В. Г. Пєсков