Постанова
Іменем України
22 червня 2020 року
м. Київ
справа № 705/1804/13-ц
провадження № 61-14444св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Черкаській області Мельник Василь Володимирович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 19 червня 2019 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Пономаренка В. В., Сіренка Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця під час винесення постанови про накладення штрафу.
Скарга мотивована тим, що 19 лютого 2019 року під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження № 54314103 в Уманському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - Уманський МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області) ним було виявлено, що підставою для відкриття зазначеного виконавчого провадження є постанова про накладення штрафу від 19 червня 2017 року ВП № 50921723.
Про існування цього виконавчого документа йому було невідомо.
У постанові зазначено, що штраф накладено в порядку, визначеному статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження». Однак, при винесенні постанови про накладення штрафу, виконавець не звернув увагу, що він накладається лише за невиконання рішень немайнового характеру та за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії та рішення про поновлення на роботі.
За порушення, визначене в мотивувальній частині оскарженої постанови, можна притягнути лише в порядку, визначеному статтею 76 Закону України «Про виконавче провадження».
В свою чергу, за такого роду правопорушення закон передбачає лише адміністративну відповідальність, визначену статтею 188-13 КУпАП. Притягнути до відповідальності за адміністративне правопорушення може лише начальник органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядковані державні виконавці. Отже, в старшого державного виконавця Мельника В. В. не було жодних правових підстав виносити постанову від 19 вересня 2017 року ВП № 50921723 про накладення штрафу. Крім того, в постанові не визначено порядок і строк її оскарження, що є неприпустимим з огляду на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заявник просив суд визнати дії старшого державного виконавця Уманського МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області Мельника В. В. неправомірними та скасувати постанову про накладення штрафу від 19 червня 2017 року ВП № 50921723.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 березня 2019 року скаргу задоволено.
Визнано дії старшого державного виконавця Уманського МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області Мельника В. В. неправомірними.
Скасовано постанову про накладення штрафу ВП № 50921723, винесену 19 червня 2017 року старшим державним виконавцем Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Мельником В. В.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець виніс постанову про накладення штрафу всупереч законодавству України, оскільки за невиконання законних вимог виконавця передбачена адміністративна відповідальність, встановлена статтею 188-13 КУпАП.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 19 червня 2019 року ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 березня 2019 року у цій справі скасовано, провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця під час винесення постанови про накладення штрафу, закрито.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі поданій у липні 2019 року, ОСОБА_1 просить, посилаючись на порушення норм процесуального права, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційне провадження відкрито за скаргою особи, яка не була учасником справи, а судовий збір сплачений не за подану апеляційною скаргою; штраф був накладений під час виконання рішення суду у цивільній справі, а тому справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства; закриття провадження у справі порушує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та обмежує доступ заявника до правосуддя.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 19 червня 2017 року старшим державний виконавець Уманського МВ ДСВ ГТУЮ у Черкаській області Мельник В. В. на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову ВП № 50921723 про накладення штрафу за невиконання законних вимог виконавця на боржника ОСОБА_1 на користь держави в сумі 3 400,00 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України зазначено про те, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини другої статті 63 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Частиною другою статті 74 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19) та від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18.
Враховуючи те, що Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18) висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 403 ЦПК України.
Встановивши, що ОСОБА_1 оскаржує дії державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу, а юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані, а також до юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційне провадження відкрито за скаргою особи, яка не була учасником справи, а судовий збір сплачений не за подану апеляційною скаргою; штраф був накладений під час виконання рішення суду у цивільній справі, а тому справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства; закриття провадження у справі порушує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та обмежує доступ заявника до правосуддя не знайшли свого підтвердження та не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 19 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
В. М. Сімоненко
