Справа № 742/2207/17 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/22/20 Категорія - Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 червня 2020 року Чернігівський апеляційний суд у складі:
Головуючого суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарях ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12.017.270.210.001.140, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 березня 2019 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Берестівка, Липоводолинського району Сумської області, проживаючого у АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,
з участю прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
в с т а н о в и в:
Вироком місцевого суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначено покарання:
- за ч. 1 ст. 358 КК України у виді у виді штрафу в розмірі дев`яносто неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 1530 гривень;
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 850 гривень.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді штрафу в розмірі дев`яносто неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 1530 гривень.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу не обирався.
На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_7 від покарання за закінченням строків давності.
На вищевказаний вирок обвинувачений подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та закрити кримінальне провадження. Вказав, що вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19.10.17 р. він визнаний винуватим та засуджений за ч. 1 ст. 190 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850грн). Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 18 грудня 2017 року, незаконний вирок Прилуцького міськрайонного суду від 19 жовтня 2017 року щодо нього скасовано та призначено новий судовий розгляд в Прилуцькому міськрайонному суді Чернігівської області. З грудня 2018 року по 7 березня 2019 року Прилуцькою місцевою прокуратурою робилися спроби довести його вину в шахрайстві (ст. 190 КК України), але не знайшовши будь-яких доказів його вини в шахрайстві, прокурором Прилуцької місцевої прокуратури за погодженням з першим заступником керівника Прилуцької місцевої прокуратури, посилаючись на ст.ст. 338, 341 КПК України, було висунуте нове обвинувачення за ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України. Дійсно, згідно наказу головного лікаря КЛПЗ «Прилуцька ЦМЛ» № 81 від 29.08.16 р., він перебував на курсах спеціалізації по «Ендоскопії» з 29.08.16 р. по 28.12.16 р. (4 місяці в загальному). За освоєння спеціалізації (його навчання) КЛПЗ «Прилуцька ЦМЛ» було перераховано кошти Харківській медичній академії післядипломної освіти в сумі 10200 грн. З 29.08.2016 р. по 28.12.2016 р. він освоїв спеціальність лікаря - ендоскопіста та успішно здав державні іспити, про що свідчить сертифікат лікаря - спеціаліста № 2385 від 28.12.2016 р. За час перебування на навчанні йому виплачувалася середньомісячна заробітна плата, у відповідності до ст. 1 розділу 1 Закону України «Про оплату праці», тобто за виконану ним роботу. Таким чином, у КЛПЗ «Прилуцької ЦМЛ» немає будь-яких претензій до нього з приводу оплати середньомісячної заробітної плати за період освоєння спеціальності з ендоскопії в м. Харкові, що підтверджується інформацією від КЛПЗ «ПЦМЛ» від 09.08.2017 р. № 01-15/561. Згідно ч. 1 ст.337 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження проводиться лише в межах висунутого обвинувачення. У відповідності до ч. 2 ст. 337 КПК України, під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, а не пред`явити нове обвинувачення, як це зазначено у обвинувальному акті від 07.03.2019 року. Згідно ч. 1 ст. 338 КПК України, з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення, прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується особа. Тобто, прокурор мав право змінити обвинувачення в межах пред`явленого обвинувачення за ст. 190 КК України, а не пред`являти нове обвинувачення передбачене іншою нормою, іншого розділу КК України (ч. 1, ч. 4 ст. 358 КК України). По ст. 358 КК України йому не оголошувалася підозра, по новому обвинуваченню не проводилося будь-яке досудове слідство (не допитувалися свідки, не проводилася експертиза нібито підробленого документу). Під час судового розгляду кримінального провадження судом не досліджувалися будь-які докази, які б ґрунтувалися хоча б на якихось матеріалах провадження, тому стверджувати про всебічність, повноту і об`єктивність розгляду всіх обставин справи (так зазначено у вироку) є незаконним. І в новому обвинуваченні і у вироку однозначно стверджується, що він обдурив працівника бухгалтерії лікарні, при цьому не зазначається кого конкретно (прізвище, ім`я, по-батькові та яку посаду займає цей працівник бухгалтерії), якої лікарні та яким чином. Він засуджений за ч. 1 ст. 358 КК України за підроблення іншого документу. При цьому суд не вказав, які конкретно дії він вчинив нібито «підроблюючи» документ. Із бланку про використання коштів виданих на відрядження або під звіт від 30.12.2016 року вбачається, що в зазначеному бланку його рукою внесені дані про назву медичного закладу, код його посади, назву професії, його прізвище, ім`я та по-батькові, та номер картки платника податків. Всі внесені ним дані є дійсними. Після внесення вище вказаних ним даних до звіту, він поставив підпис та передав його у бухгалтерію. Хто вносив дані до розділу (кому, за що і на підставі якого документу заплачено) йому не відомо. Ні обвинуваченням, ні судом у вироку не наведено будь-яких доказів проте, що він вніс будь-які дані до авансового звіту, і це не підтверджено ні показами свідків, ні висновком експертизи, ні будь-якими іншими доказами. У вироку суд стверджує, що нібито якийсь працівник бухгалтерії незаконно списала з-під звіту 141 грн. 80 коп. добових (мабуть суд вважав, що ці добові були отримані ним незаконно в листопаді 2016 року, коли він перебував за кордоном). Але добові він отримував тільки за 1-й місяць навчання, тобто за вересень 2016 року, що підтверджується довідкою КЛПЗ «Прилуцької ЦМЛ» №100 від 04.04.2019 року. Суд у вироку зазначає, що нібито у зв`язку з підробкою авансового звіту, з-під звіту ОСОБА_7 працівником бухгалтерії (невідомо яким) незаконно списано 663 грн. 60 коп. - за курси, але у згаданому «підробленому документі» не зазначено дану сума взагалі. До оплати за навчання (тобто курсів спеціалізації) він ніякого відношення не мав, а тим більше за перераховані кошти Харківській медичній академії післядипломної освіти від КЛПЗ «Прилуцької ЦМЛ» він не звітував. Згідно довідки КЛПЗ «Прилуцька ЦМЛ» №100 від 04.04.2019 року він ніякого відношення не мав до перерахування коштів за його навчання на рахунок ХМАПО платіжним дорученням №2659 від 15.08.2016 року. Крім того за кошти перераховані за його навчання на курсах спеціалізації з ендоскопії, учбовий заклад в повному обсязі надав йому знання та практичні навички лікаря ендоскопіста, що підтверджується відповідним сертифікатом лікаря-спеціаліста. Нічим не обґрунтованим, а тому незаконним є твердження суду, що з-під звіту «якимось працівником» бухгалтерії незаконно списані кошти за проживання в гуртожитку в сумі 593 грн. 61 коп.. Не із обвинувачення, не із вироку не вбачається, яка сума коштів була сплачена ним за проживання в гуртожитку за листопад 2016 року, і на підставі, яких доказів суд зробив відповідні розрахунки. Розрахунок коштів, у тому числі і за проживання в гуртожитку, міг зробити тільки експерт за постановою слідчих органів при досудовому розслідуванні. Окрім того, у вироку зазначено, що потерпілою стороною по даному кримінальному провадженню є Прилуцька міська рада, однак із вироку не вбачається в чому конкретно спричинена шкода Прилуцькій міській раді. За будь-яких обставин потерпілою стороною міг би бути тільки КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня».
Як встановив доведеним суд І інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи згідно наказу № 76 Комунального лікувально-профілактичного закладу «Прилуцька Центральна міська лікарня» від 01.08.2016 року на посаді лікар-хірург, лікар-ендоскопіст, 29 грудня 2016 року повернувшись з відрядження, частково заповнив авансовий звіт в частині особистих даних та для подальшого складання авансового звіту про відрядження представив в бухгалтерію недостовірні дані про перебування в м. Харкові де проходив навчання в медичній академії післядипломної освіти по спеціалізації «Ендоскопія» з 01.11.2016 року до 30.11.2016 року.
Будучи введеною в оману, працівник бухгалтерії лікарні, 30.12.2016 року заповнила авансовий звіт і не знаючи про те, що з 08.11.2016 року на протязі 7 діб обвинувачений ОСОБА_7 перебував за кордоном в країні Єгипет, м. Шарм-Ель-Шейх, внесла в звіт дані про нарахування добових та проживання в гуртожитку за увесь період та переїзд з м. Харкова, а всього на загальну суму 4368 грн. 53 коп., тим самим списала з під звіту кошти за проживання в гуртожитку 593 грн. 61 коп., за курси - 663 грн. 60 коп. та добові 141 грн. 80 коп., а всього на загальну суму - 1399 грн. 01 коп. Підписавши авансовий звіт, обвинувачений ОСОБА_7 , підтвердив дані зазначені в ньому. Таким чином, своїми протиправними діями обвинувачений ОСОБА_7 підробив авансовий документ та використав його.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін захисту та обвинувачення, дослідивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає її необгрунтованою.
У судових засіданнях місцевого та апеляційного судів обвинувачений вину не визнав, оскільки вважає, що не вчиняв ніяких кримінальних дій, просив закрити кримінальне провадження. Факт перебування за кордоном в країні Єгипет з 08.11.2016 року на протязі 7 діб підтвердив.
Зовсім не логічну позицію обвинуваченого колегія суддів розцінює як намагання уникнути відповідальності.
Перебуваючи за кордоном з 08.11.2016 року на протязі 7 діб, без оформлення відпустки чи якимось іншим чином відсутності своєї на роботі, він за цей час отримав добові і був обізнаний про сплату підприємством коштів за проживання у гуртожитку і за весь термін курсів включно.
Викладене підтверджується:
- наказом №76 Комунального лікувально-профілактичного закладу «Прилуцька Центральна міська лікарня» від 01.08.2016 року, згідно якого ОСОБА_7 прийнятий на роботу на посаду лікар-хірург, лікар-ендоскопіст (а.п. 59);
- наказом №81 КЛПЗ «Прилуцька Центральна міська лікарня» від 29.08.2016 року, згідно якого ОСОБА_7 було відряджено до медичної академії післядипломної освіти м. Харкова з 29.08.2016 року по 28.12.2016 року з метою проходження циклу спеціалізації «Ендоскопія» (а.п. 46, 49, 63, 66, 68);
- інформацією ГУНП в Чернігівській області від 21.06.2017 року №1100/124/26/01-2017, що ОСОБА_7 перетинав кордон 08.11.2016 року в аеропорту Бориспіль D на рейс до ОСОБА_12 (а.п. 61-62);
- звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 30.12.2016 року відповідно до якого затверджено звіт в сумі 4368 грн. 53 коп. за проходження курсів ОСОБА_7 , лікар-хірург, а саме добові в сумі 900 грн., переїзд 424 грн., гуртожиток 3044,53 грн. (а.п. 227);
- рахунком - квитанцією №168654 від 19.10.2016 року, виданою Харківською медичною академією післядипломної освіти відповідно до якої ОСОБА_7 сплатив за період з 01.10.2016 року по 28.12.2016 року за проживання в гуртожитку №2 2222,03 грн. (а.п. 229);
- рахунком-квитанцією №166767 від 13.09.2016 року виданою Харківською медичною академією післядипломної освіти відповідно до якої ОСОБА_7 сплатив за період з 29.08.2016 року по 30.09.2016 року за проживання в гуртожитку № 2 822,50 грн. (а.п. 230);
- копіями білетів на автобус призначення Харків-Прилуки та Прилуки-Харків на суму по 212 грн. кожний (а.п. 228, 213).
З матеріалів кримінального провадження видно, що умисні дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України.
Висновок місцевого суду про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Таким чином, у відповідності до ст. 94 КПК України, місцевий суд оцінив зібрані у кримінальному провадженні докази і дав у вироку їх аналіз. При цьому суд на виконання вимог закону мотивував у вироку прийняття одних і відхилення інших доказів та поклав в основу вироку лише належні та допустимі докази, досліджені в судовому засіданні.
Добровільне відшкодування завданого збитку місцевий суд обґрунтовано визнав обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого та врахував при призначенні покарання.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
При обранні виду та міри покарання, місцевий суд також в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винуватого та його позицію до вчиненого, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно (а.п. 83, 88), згідно довідки Прилуцького наркологічного диспансеру на диспансерному обліку не перебуває і за медичною допомогою не звертався (а.п. 86), згідно довідки психоневрологічного відділення поліклініки Прилуцької центральної міської лікарні на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (а.п. 87), раніше не судимий (а.п. 83), має молодий вік, і призначив йому покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів за правилами ст. 70 КК України. Окрім того, врахував вимоги ст. 49 КК України та на підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнив ОСОБА_7 від покарання за закінченням строків давності.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 березня 2019 року щодо ОСОБА_7 без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, а касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
