ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., Антонюк Н. О., Британчука В. В., Гриціва М. І., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лященко Н. П.
на постанову від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження
№ 11-1207апп19) за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії
Короткий виклад обставин справи
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі, в якому просив:
- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси (правонаступник - Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі) щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 розділу ХV«Металообробка», затвердженим постановою Ради Міністрів Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 22 серпня 1956 року № 1173, чинною на час роботи позивача на зазначеній посаді (далі - Список № 2);
- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що надає право на отримання пільгової пенсії за віком, період роботи на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом, на Одеському дослідному заводі «Червоний Жовтень» (на сьогодні - Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Червоний Жовтень») з 11 січня 1984 року по 10 березня 1998 року;
- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до вимог пункту «б» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1788-XII), починаючи з 14 липня 2016 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має необхідний стаж роботи на посаді, що дає право на пільгову пенсію відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII, у призначенні якої відповідач йому протиправно відмовив, посилаючись на відсутність необхідного пільгового стажу. Зокрема, до стажу роботи позивача, що дає право на пільгову пенсію, не зараховано період роботи на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом на Одеському дослідному заводі «Червоний Жовтень» з 11 січня 1984 року по 10 березня 1998 року, оскільки відсутня атестація робочого місця на вказаній посаді.
Київський районний суд міста Одеси постановою від 9 березня 2017 року позовні вимоги задовольнив частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фону України в Київському районі міста Одеси щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII з 24 жовтня 2016 року.
Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси зарахувати період роботи позивача з 11 січня 1984 року по 10 березня 1998 року на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом до пільгового стажу за Списком № 2, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси призначити з 24 жовтня 2016 року позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 4 липня 2017 року змінив постанову Київського районного суду міста Одеси від 9 березня 2017 року, зазначивши в абзаці четвертому резолютивної частини постанови дату, з якої має бути призначена пенсія, 14 липня 2016 року замість 24 жовтня 2016 року. В решті постанову Київського районного суду міста Одеси від 9 березня 2017 року залишено без змін.
Не погодившись із такими судовими рішеннями, Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі звернулося з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову Київського районного суду міста Одеси від 9 березня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25 жовтня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року касаційну скаргу Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі залишено без задоволення, а постанову Київського районного суду міста Одеси від 9 березня 2017 року в незміненій частині та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року - без змін.
Фактичні обставини
Суди попередніх інстанцій установили, що 14 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси, правонаступником якого є Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
При цьому відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Червоний Жовтень» від 7 липня 2016 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній позивач в період з 11 січня 1984 року по 10 березня 1998 року працював на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом на Одеському дослідному заводі «Червоний Жовтень», що становить 14 років 1 місяць 27 днів. У цій довідці зазначено, що посада, на якій працював позивач, передбачена Списком № 2.
Посада шліфувальника абразивними кругами сухим способом передбачена Списком № 2.
Рішенням від 24 жовтня 2016 року № 4307 Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зазначена відмова мотивована відсутністю у позивача достатнього пільгового стажу, оскільки його спеціальний стаж роботи за Списком № 2 складає 8 років 7 місяців при загальному стажі роботи 26 років 8 місяців, що не дає право на призначення пенсії. При цьому до пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зарахований період роботи позивача з 22 серпня 1992 року по 10 березня 1998 рік на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом на Одеському дослідному заводі «Червоний Жовтень», оскільки відсутня атестація робочого місця на вказаній посаді.
Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог
У касаційній скарзі скаржник зазначав, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, і за результатами атестації робочих місць.
Зокрема, скаржник зауважив, що відповідно до пункту 10 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
При цьому в постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14 зазначено, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442) та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації). Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Оцінка Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
Передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що в цій справі (№ 520/15025/16-а) є необхідність відступити від позиції Верховного Суду України, висловленої в постановах від 10 вересня 2013 рок у справі № 21-183а13, від 16 вересня 2014 року у справі № 21-307а14, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 березня 2015 року у справі № 21-51а15, від 13 березня 2015 року у справі № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 2 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15 стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
За позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, цей правовий висновок Верховного Суду України зроблено без урахування того, що саме на державу, в особі відповідних органів виконавчої влади, покладено обов`язок здійснювати державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці та притягувати винних осіб до відповідальності. Тому нездійснення належного державного нагляду та контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю покладає передусім на державу додатковий обов`язок щодо усунення негативних наслідків, яких працівник може зазнати при реалізації права на пільги за роботу з шкідливими та небезпечними умовами праці.
Основні мотиви, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшли правильного висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії у зв`язку з відсутністю доказів проведення роботодавцем атестації робочого місця.
У висновках Великої Палати Верховного Суду зазначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність в осіб, які були зайняті на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, «законних сподівань» на призначення їм у майбутньому пенсії за віком на пільгових умовах, і на підставі системного аналізу норм законодавства України зробила висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 16 вересня 2014 року у справі і № 21-307а14, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 березня 2015 року у справі № 21-51а15, від 13 березня 2015 року у справі № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 2 грудня 2015 року у справі і № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15 щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду міста Одеси від 9 березня 2017 року у незміненій частині та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року залишити без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
Із висновком Великої Палати Верховного Суду про відсутність підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції не погоджуємося, зважаючи на таке.
Предметом спору в цій справі є правомірність відмови Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси (правонаступник - Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі) у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Правову оцінку цим діям/рішенням відповідача суд надає з огляду на вимоги статті 19 Конституції України та зважаючи на відповідність дій та рішень суб`єкта владних повноважень критеріям, установленим у частині другій статті 2 КАС. Суд, зокрема, перевіряє, чи вони вчинені/прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Незгода з тим, як держава врегулювала ці правовідносини, у порівнянні з тим, яке їх правове регулювання було раніше, а також небажання виконувати приписи законодавчих та урядових нормативно-правових актів, не може слугувати переконливим аргументом протиправності дій суб`єкта владних повноважень, як і не може бути підставою для того, щоб не виконувати/не дотримуватися приписів законодавства з огляду на таке.
Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць. Чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, при призначенні пенсії на пільгових умовах необхідно встановити:
- чи працював працівник повний робочий день ізшкідливими і важкими умовами праці;
- чи передбачена його посада Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;
- чи проведено атестацію робочих місць на підприємстві.
Працівникам, які мають не менше половини пільгового стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку чоловікам на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи, щопередбачено статтею 13 Закону № 1788-XII.
За відсутності стажу роботи, установленого абзацом першим пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII, уперіод до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається занаявності стажу роботи:
- з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року в жінок.
ОСОБА_1 14 липня 2016рокузвернувся до УправлінняПенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси із заявою про призначення пенсії, а24 жовтня 2016року відповідачем було винесено рішення № 4307 про відмову у призначенні пенсії.
Пільговий стаж роботи позивача складає 8 років 7 місяців, при загальномустраховому стажі 26 років 8 місяців.
До пільгового стажу не зараховано період роботи з 22 серпня 1992 року по 10 березня 1998 року напосаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом на Одеському дослідному заводі «Червоний Жовтень»,оскільки не було поведено атестації робочого місця на вказаній посаді.
Право на пенсію за віком за Списком № 2 у ОСОБА_1 виникає з 29лютого 2017рокупри наявності до 31березня 2017рокуне менше 26 років загального стажу, а в період з 1квітня 2017рокупо 31 березня 2018року - не менше 26 років 6 місяців.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 383 тапункту другогорозділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-ІV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці заСписком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників та наінших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників,затверджених Кабінетом МіністрівУкраїни, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-ІVза умови досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII.
Порядок № 383 регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону № 1788-XII.
Відповідно до пункту10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Водночас утрудовій книжці не вказуються всі зазначенівідомості.
Пунктом 20 Порядку № 637 (із змінами,внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 5липня 2006року№ 920) передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи на підставі яких видана пільгова довідка.
Таким чином, уточнююча довідка надається підприємством у разі відсутності в трудовій книжці особи відомостей про стаж роботи, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, яка підтверджує саме спеціальний стаж роботи та її характер, а не право особи на пільгову пенсію. Ця довідка призначена для подальшого її надання особою, що оформлює пенсію, відповідним органам пенсійного фонду України, які своєючергою визначають наявність підстав і права особи на пенсію на пільгових умовах.
Вважаємо необхідним звернути увагу на те, що відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IVпенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченихЗаконом № 1788-XII.
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону№ 1058-IV.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Необхідно також акцентувати увагу на тому, що за змістом статті 100 Закону № 1788-XII визначено право на пільгове пенсійне забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону (до 1 січня 1992 року) на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством. При цьому відповідно до пункту8 Порядку № 383 застосовуються Списки, затверджені постановою Ради Міністрів Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 22 серпня 1956 року № 1173.
На нашу думку, з огляду на викладене право на пенсію відповідно до статті 100 Закону № 1788-XIIмає особа, яка набула необхідного стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до 1 січня 1992 року і після цієї дати не працювала на цих роботах. При цьому наявність атестації робочих місць не вимагається.
Водночас вважаємо необхідним наголосити на тому, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками в галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку№ 442та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості йнапруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів, виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу в несприятливих умовах: складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку № 442відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Міністерствомпраці України разом зМіністерством охорони здоров`я України.
Перелік робочих місць, виробництв, професій i посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років.
Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Не погоджуючись із позицією більшості суддів Великої Палати Верховного Суду, вважаємо, що аналіз норм Закону № 1788-XII та Порядку № 442 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XIIєвстановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією і за результатами атестації умов праці, яке полягає внаявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці,наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Вважаємо за необхідне зазначити про відсутність у матеріалах справи за позовом ОСОБА_1 документів, які свідчили б про підтвердження наявного в нього трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Крім того, судами в цій справі не досліджувалося питання «вини» власника підприємства щодо непроведення атестації робочого місця.
Тому, на нашу думку, більшістю суддів Великої Палати Верховного Суду, ухвалено передчасне та помилкове рішення щодо відступу від позицій Верховного Суду України і при цьому висловлено правову позицію щодо застосування норм права у справах щодо призначення пенсії на пільгових умовах за відсутності атестації робочого місця за умовами праці. Варто наголосити, що судами в цій справі також не з`ясовувалися причини непроведення такої атестації робочого місця.
Водночас вважаємо за необхідне зазначити, що особі, яка до і після 1 січня 1992 року працювала на роботах, передбачених Списками№ 1 та № 2, пенсія призначається відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII.
Крім того, на нашу думку ,необхідно звернути увагу на те, що згідно із частиною першою статті44 Закону№ 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та і необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника,який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Водночас згідно з Порядком № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Разом з тим згідно з пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25листопада 2005 року№ 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Крім того, згідно з пунктом4.2цьогоПорядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Органи Пенсійного фонду України є органами державної виконавчої влади, які усвоїй діяльності керуються Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України, постановами правління, наказами Фонду, а також Положеннями про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління.
На наше переконання, Управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси (правонаступник - Центральнеоб`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі), діючи відповідно до покладених на нього завдань, на підставі наданих позивачем ОСОБА_1 документів та встановлених обставин, правомірно ухвалило рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Зважаючи на викладене, на нашу думку, Великій Палаті Верховного Суду потрібно було ухвалити рішення про підтвердження висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 16 вересня 2014 року у справі № 21-307а14, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 березня 2015 року у справі № 21-51а15, від 13 березня 2015 року у справі № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 2 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15 щодо призначення пенсії на пільгових умовах за відсутності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Тому за наслідками розгляду касаційної скарги Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі необхідно було скасувати постанову Київського районного суду міста Одеси від 9 березня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Судді Великої Палати
Верховного Суду О. Б. Прокопенко
Н.О. Антонюк
В.В. Британчук
М.І. Гриців
О.С. Золотніков
В.С. Князєв
Н.П. Лященко
