ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 520/15025/16-а
Провадження № 11-1207апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу № 520/15025/16-а за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі на постанову Київського районного суду міста Одеси від 09 березня 2017 року (суддя Пучкова І. М.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року (у складі колегії суддів Домусчі С. Д., Коваля М. П., Кравця О. О.),
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі, в якому просив:
- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси (правонаступник - Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі) щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461 (далі - Список № 2);
- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що надає право на отримання пільгової пенсії за віком, період роботи на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом на заводі «Червоний жовтень» з 11 січня 1984 року по 10 березня 1998 року;
- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до вимог пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) з 14 липня 2016 року.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має необхідний стаж роботи на посаді, що дає право на пільгову пенсію відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII, у призначенні якої відповідач йому протиправно відмовив, посилаючись на відсутність необхідного пільгового стажу. Зокрема, до стажу роботи позивача, що дає право на пільгову пенсію, не зараховано період роботи на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом на заводі «Червоний жовтень» з 11 січня 1984 року по 10 березня 1998 року, оскільки відсутня атестація робочого місця на вказаній посаді.
3. Київський районний суд міста Одеси постановою від 09 березня 2017 року позовні вимоги задовольнив частково.
Визнав неправомірними дії Управління Пенсійного фону України в Київському районі міста Одеси щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII з 24 жовтня 2016 року.
Зобов`язав Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси зарахувати період роботи позивача з 11 січня 1984 року по 10 березня 1998 рік на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом до пільгового стажу за Списком № 2, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Зобов`язав Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси призначити з 24 жовтня 2016 року позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
4. Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 04 липня 2017 року змінив постанову Київського районного суду міста Одеси від 09 березня 2017 року, зазначивши в абзаці четвертому резолютивної частини постанови дату, з якої має бути призначена пенсія, - 14 липня 2016 року замість 24 жовтня 2016 року. У решті постанову Київського районного суду міста Одеси від 09 березня 2017 року залишено без змін.
5. Не погодившись із такими судовими рішеннями, Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського районного суду міста Одеси від 09 березня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року й ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
6. Вищий адміністративний суд України ухвалами від 21 липня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
8. Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. У березні 2018 року вказану касаційну скаргу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
10. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25 жовтня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України.
11. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10 грудня 2019 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини
12. Суди попередніх інстанцій установили, що 14 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси, правонаступником якого є Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі, із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
13. При цьому відповідно до довідки ТОВ «Завод «Червоний Жовтень» від 07 липня 2016 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній позивач у період з 11 січня 1984 року по 10 березня 1994 року працював на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом на Одеському дослідному заводі «Червоний Жовтень», що становить 14 років 01 місяць 27 днів. У цій довідці зазначено, що посада, на якій працював позивач, передбачена Списком № 2.
14. Посада шліфувальника абразивними кругами сухим способом передбачена Списком № 2, а саме розділом XV «Металлообработка», затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, яка була чинною на час роботи позивача на зазначеній посаді.
15. Рішенням від 24 жовтня 2016 року № 4307 Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зазначена відмова мотивована відсутністю в позивача достатнього пільгового стажу, оскільки його спеціальний стаж роботи за Списком № 2 складає 8 років 7 місяців при загальному стажі роботи 26 років 8 місяців, що не дає право на призначення пенсії. При цьому до пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зарахований період роботи позивача з 22 серпня 1992 року по 10 березня 1998 року на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом на заводі «Червоний Жовтень», оскільки немає атестації робочого місця на вказаній посаді.
16. Вважаючи рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Оцінка судів першої та апеляційної інстанцій
17. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пільгової пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. Зокрема, ОСОБА_1 має стаж роботи 14 років 1 місяць 29 днів за Списком № 2.
18. Такий висновок суду першої інстанції обґрунтовано тим, що при призначенні пенсії позивачу застосуванню підлягають списки, чинні з 11 січня 1984 року по 10 березня 1998 року у період його роботи на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом на заводі «Червоний Жовтень», а тому цей період роботи повинен бути зарахований позивачу до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня1956 року № 1173.
Жодні причини, з яких атестація не була проведена, не є підставою для відмови в зарахуванні відповідного стажу позивачеві.
19. При цьому суд першої інстанції зауважив, що ОСОБА_1 слід призначити пенсію з 24 жовтня 2016 року, тобто коли Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси відмовило в задоволенні заяви позивача про призначення пенсії.
20. Змінюючи частково постанову суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пільгової пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
21. При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце якої підлягає атестації відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442), не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення такої атестації.
22. За таких обставин апеляційний суд вважає, що своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.
23. При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що порушені права позивача мають бути відновлені саме з дня подання ним заяви про призначення пільгової пенсії, тобто з 14 липня 2016 року.
Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог
24. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, і за результатами атестації робочих місць.
25. Зокрема, скаржник зауважує, що відповідно до пункту 10 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
26. При цьому в постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14 зазначено, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації). Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Оцінка Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
27. Передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що у справі № 520/15025/16-а є необхідність відступити від висновку Верховного Суду України, висловленої у постановах від 10 вересня 2013 рок у справі № 21-183а13, від 16 вересня 2014 року у справі № 21-307а14, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 і 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15 та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
28. За позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, цей правовий висновок Верховного Суду України зроблено без урахування того, що саме на державу в особі відповідних органів виконавчої влади покладено обов`язок здійснювати державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці та притягувати винних осіб до відповідальності. Тому нездійснення належного державного нагляду та контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю покладає насамперед на державу додатковий обов`язок щодо усунення негативних наслідків, яких працівник може зазнати при реалізації права на пільги за роботу зі шкідливими та небезпечними умовами праці.
29. Водночас згідно з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду обов`язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено насамперед на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов`язку у формі непроведення або неякісного проведення атестації робочих місць призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.
30. Ініціюючи питання відступу від правового висновку Верховного Суду України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з посиланням на відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що підставою для відступу є, зокрема, зміни, що відбулися протягом останнього часу у праворозумінні, зумовлені розширенням сфери застосування в Україні таких принципів, як «належне урядування», «мирне володіння майном», «захист законних очікувань», «правова визначеність», також у зв`язку із цим зміни доктринальних підходів до питання конституційних гарантій реалізації права людини на соціальний захист.
Оцінка Великої Палати Верховного Суду
31. Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши обґрунтованість підстав для відступу від висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права (призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII, якщо немає атестації робочого місця на відповідній посаді) у подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду виходить із таких міркувань.
32. Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
33. Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого «Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї».
34. Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
35. Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
36. Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
37. Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
38. Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
39. Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
40. Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
41. Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
42. Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
43. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.
44. Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
45. Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
46. Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
47. За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
48. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
49. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
50. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
51. Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
52. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
53. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
54. Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 цієї постанови дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
55. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
56. Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
57. Проте Верховний Суд України при ухваленні постанов від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 і 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15 віддав перевагу найменш сприятливому для позивачів тлумаченню законодавства України.
58. Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
59. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
60. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
61. За таких обставин з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
62. При цьому Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16 вересня 2014 року у справі № 21-307а14, згідно яких, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. Такі висновки Верховного Суду України не суперечать зазначеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.
63. Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшли правильного висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії у зв`язку з відсутністю доказів проведення роботодавцем атестації робочого місця.
64. Змінюючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд правильно зазначив, що відповідно до статті 45 Закону № 1788-XII пенсія позивачеві має бути призначена з дати звернення до пенсійного органу з відповідною заявою, тобто з 14 липня 2016 року.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
65. На підставі частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
66. За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
67. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду міста Одеси від 09 березня 2017 року у незміненій частині та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року залишити без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Висновки щодо розподілу судових витрат
68. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
69. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі залишити без задоволення.
2. Постанову Київського районного суду міста Одеси від 09 березня 2017 року у незміненій частині та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв
С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко
В. В. Британчук Н. П. Лященко
М. І. Гриців О. Б. Прокопенко
Д. А. Гудима В. В. Пророк
В. І. Данішевська Л. І. Рогач
Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік
О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич
О. Р. Кібенко О. Г. Яновська
