Справа №442/510/20
Провадження №2/442/436/2020
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 квітня 2020 року Дрогобицькй міськрайонний суд Львівської області
в складі: головуючої судді Гарасимків Л.І.
за участю секретаря судового засідання Петрів В.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засідання в місті Дрогобичі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю " Торгова група " Тиса" про визнання трудового договору розірваним, зобов`язання видати наказ про звільнення, стягнути заробітну плату, вихідну допомогу та компенсацію у зв"язку з затримкою розрахунку.
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в Дрогобицький міськрайонний суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " Торгова група " Тиса" про визнання трудового договору розірваним, зобов`язання видати наказ про звільнення, стягнути заробітну плату, вихідну допомогу та компенсацію у зв"язку з затримкою розрахунку.
В обґрунтування позову покликається на те, що він з 01.01.2011 по 21.10.2019 працював на посаді начальника цеху з виробництва паркету Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса». З грудня 2018 року по жовтень 2019 року йому нараховано, але не виплачено заробітну плату, тому 21.10.2019 він звернувся до Відповідача із заявою про:
1)розірвання трудового договору з 21.10.2019 на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України (КЗпП України);
2)виплату заробітної плати за період з грудня 2018 року (включно) по жовтень 2019 року (включно);
3)виплату вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку у зв`язку з розірванням трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України;
4)компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари.
Однак відповідач наказу про його звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України так і не видав, з наказом на ознайомив, заборгованості з заробітної плати, вихідної допомоги та компенсації втрат частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари не виплатив. У зв`язку з цим з метою захисту своїх прав вирішив звернутись до суду.
23 січня 2020 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило. Відповідач відзив на позовну заяву не подав, ухвалу про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні не отримав, так як повідомлення повернуто за закінченням встановленого строку зберігання.
Відповідно до ст.247 ЦПК судовий розгляд проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.
Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах із відповідачем Товариства з обмеженою відповідальністю " Торгова група " Тиса" з 01 січня 2011 року.
21 жовтня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою до Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю " Торгова група " Тиса" у якій просить розірвати трудовий договір з 21.10.2019 на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України (КЗпП України); виплатити заробітну плату за період з грудня 2018 року (включно) по жовтень 2019 року (включно); виплатити вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку у зв`язку з розірванням трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України; виплатити компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари.
Отже, між сторонами виникли спірні правовідносини з питання припинення трудових відносин, які регулюються нормами трудового законодавства.
Згідно з статтею 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що «визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації».
Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до частин першої статті 115 КЗпП України та частин першої статті 24 роботодавці зобов`язані виплачувати заробітну плату працівникам не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.
Невиконання роботодавцем обов`язку із своєчасної виплати заробітної плати дає працівнику право вимагати розірвання трудового договору у строк, визначений працівником відповідно до частини третьої статті 38 КЗпПП України.
Відповідач не виплачував Позивачеві заробітну плату з грудня 2018 по жовтень 2019 року, що підтверджується, зокрема індивідуальними відомостями про застраховану особу по формі ОК-7 з реєстру застрахованих осіб Держаного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування («Довідка ОК-7»), копія яких долучена до матеріалів справи.
У зв`язку з цим Позивач звернувся до Відповідача із заявою від 21.10.2019 про розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗПП України, виплату заборгованості із заробітної плати та вихідної допомоги.
Заява про розірвання трудового договору від 21.10.2019 була прийнята ОСОБА_2 , зареєстрована в журналі обліку вхідної кореспонденції ТОВ «Торгова група «Тиса», про що на ній зроблено відмітку: «в/х № 39/19 21.10.2019р.».
Однак, станом на дату звернення із позовною заявою керівництво Відповідача ніяк не відреагувало на Заяву про розірвання трудового договору від 21.10.2019, наказ про звільнення Позивача з посади на підставі частини третьої статті 38 КзПП України не видало, трудову книжку не повернуло, розрахунок із Позивачем не провело.
Бездіяльність Відповідача порушує право ОСОБА_1 на розірвання трудового договору за власним бажанням у визначений ним строк, яке надано частиною третьою статті 38 КЗпП України, а також право на отримання вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України, яку позивач просить стягнути в розмірі 44 000 .00 грн.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов переконання, що оскільки вище аналізованими нормами трудового законодавства на роботодавця покладено обов`язок провести звільнення із працівником у строк, який просить останній, адже причина у заяві була вказана поважною у відповідності до ст. 38 КЗпП України; відповідач не звертався до позивача із листом про підтвердження доказами причини звільнення, причини не виплати заробітної плати позивачу не пояснив, а відтак суд прийшов висновку, що трудові відносини фактично припинені, а тому визнати розірваним трудовий договір укладений між сторонами згідно з частиною 3 статті 38 КЗпП України та зобов"язати відповідача видати наказ про звільнення позивача ОСОБА_1 .
Щодо позовної вимоги про стягнення заробітної плати з грудня 2018 року по жовтень 2019 року суд прийшов висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Заробітна плата ОСОБА_1 за грудень 2018 року по червень 2019 року становить 11000,00 грн, за місяць липень - становить 11 352.26 грн., за серпень - 10 544.74 і вереснь -10 677.77 грн., сукупний дохід позивача становить 109 574.77 грн.
Таким чином, суд прийшов переконання, що сукупний дохід, який підлягає виплаті ОСОБА_1 становить 109 574.77 грн., що підлягає стягненню з відповідача з відрахуванням усіх обов`язкових платежів.
Згідно з ст. 117 цього Кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові суму строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» та статей 1 і 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», якщо виплата зарплати затримується на один і більше календарних місяців, роботодавець зобов`язаний нарахувати та виплатити працівникам компенсацію втрати частини заробітної плати. Нарахування компенсації проводиться відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 («Порядок № 159»).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованої, але вчасно невиплаченої заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Для визначення суми компенсації індекс споживчих цін обчислюється шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін, які публікуються Держстатом України за період невиплати заробітної плати. Індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується заробітна плата, до розрахунку не включається.
Для розрахунку компенсації позивачем взято інформацію із офіційного вебсайту Державної служби статистики про індекси споживчих цін у відповідний періоді становить 1411.92 грн.
Повертаючись до матеріалів справи суд відмічає, що працівнику не здійснено виплату заробітної плати станом на день прийняття відповідного судового рішення, адже саме суд вирішив питання про виплату сум у відповідності до статті 116 КЗпП України.
Розмір компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку розраховано відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100.
Для розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку застосовується абзац 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100, у якому зазначається, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
З урахуванням обставин, викладених у цій позовній заяві розмір компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку розраховується так: кількість робочих днів у серпні - вересні 2019 року (два останні місяці, які передують звільненню): 42.
Сумарна заробітна плата за серпень - вересень 2019 року: 21 222,51 грн.
Середньоденна заробітна плата розраховується: 21 222,51 / 42 = 505,2978.
Кількість робочих днів за період з 22.10.2019 по 13.01.2020 - 57.
Сума компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку становить: 505,2978 * 57 = 28 801,98 грн.
Відповідно до правової позиції викладеної у Постанові Верховного суду України від 27 квітня 2016 року № 6-113цс-16 при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 № 676/4533/16-ц.
Отже, враховуючи наведене вище, суд прийшов висновку, що оскільки відповідачем не було вжито жодних заходів щодо усунення порушень вимог чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні знайшли своє підтвердження, а відтак з відповідача на користь позивача необхідно стягнути такий з урахуванням встановлених обставин.
Таким чином, суд прийшов переконання, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позову.
Будь-яких фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження суд не встановив.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач при зверненні до суду із позовом оплатив судовий збір у сумі 2522.40 грн. , який підлягає стягнення з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 21, 38, 44, 115, 116, 117 Кодексу Законів про Працю , суд
у х в а л и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю " Торгова група " Тиса" про визнання трудового договору розірваним, зобов`язання видати наказ про звільнення, стягнути заробітну плату, вихідну допомогу та компенсацію у зв"язку з затримкою розрахунку. - задовольнити.
Визнати розірваним з 21.10.2019 безстроковий трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Дрогобицьким MB УМВС України у Львівській області 13.09.1996; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 30053266; зареєстроване місцезнаходження: вул. Зелена, буд. 115 Б, місто Львів, Львівська обл., 79035), на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України (у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавство про працю, а саме: у зв`язку з невиплатою ОСОБА_1 заробітної плати протягом грудня 2018 по жовтень 2019 року).
Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 30053266; зареєстроване місцезнаходження: вул. Зелена, буд. 115 Б, місто Львів, Львівська обл., 79035) видати наказ про звільнення ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України (у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавство про працю, а саме: у зв`язку з невиплатою ОСОБА_1 заробітної плати протягом грудня 2018 по жовтень 2019 року), внести до трудової книжки запис: «звільнений за власним бажанням згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України», ознайомити його з наказом, видати трудову книжку та провести з ним повний розрахунок;
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 30053266; зареєстроване місцезнаходження: вул. Зелена, буд. 115 Б, місто Львів, Львівська обл., 79035) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Дрогобицьким MB УМВС України у Львівській області 13.09.1996; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 )
- 109 574,77 гривень заборгованості із виплати заробітної плати;
- 28 801,98 гривень компенсації у зв`язку з затримкою розрахунку;
- 1 411,92 компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари;
- 44 000,00 вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку у зв`язку з розірванням трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України;
Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 30053266; зареєстроване місцезнаходження: вул. Зелена, буд. 115 Б, місто Львів, Львівська обл., 79035) нарахувати на виплачені суми та сплатити у відповідному розмірі єдиний соціальний внесок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 30053266; зареєстроване місцезнаходження: вул. Зелена, буд. 115 Б, місто Львів, Львівська обл., 79035) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Дрогобицьким MB УМВС України у Львівській області 13.09.1996; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 2522.40 грн.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині виплати заробітної плати за один місяць.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 01.04.2020 року
Учасники справи:
позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Дрогобицьким MB УМВС України у Львівській області 13.09.1996; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 30053266; зареєстроване місцезнаходження: вул. Зелена, буд. 115 Б, місто Львів, Львівська обл., 79035.
Суддя Л.І. Гарасимків
