Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 березня 2020 р. № 820/4905/16
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Лук`яненко М.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002) про зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області визнати його ветераном органів внутрішніх справ України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 13.02.2020, головуючим суддею у розгляді справи визначено суддю Лук`яненко М.О.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він відповідно до ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" набув право на присвоєння звання "ветеран органів внутрішніх справ України", так як його вислуга років роботи в міліції у календарному обчисленні становить 25 років 00 місяців 07 днів, а у пільговому обчисленні 31 рік 01 місяць 29 днів. Проте, відповідач протиправно відмовив позивачу у визнанні ветераном органів внутрішніх справ України та виданні нагрудного знаку "Ветеран органів внутрішніх справ", яке підтверджує вказаний статус із посиланням на те, що період навчання до вислуги років в органах внутрішніх справ зарахуванню не підлягає.
Ухвалою суду від 18.02.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Представником відповідача, 05.03.2020 надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що з 06.11.2015 позивач звільнений з органів внутрішніх справ за п. 64 "г" у відповідності до наказу №25 о/с Управління Міністерства Внутрішніх Справ України на Південній залізниці від 06.11.2015. Отже, позивач прослужив на посадах в органах внутрішніх справ двадцять років і сім днів. Позивач звернувся із заявою до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якій просив надати йому статус ветерана органів внутрішніх справ. Листом Головного управління Національної поліції в Харківській області № 29/Д-123 від 22.06.2016 позивачеві відмовлено у наданні статусу ветерана органів внутрішніх справ з підстав, викладених у статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист". Разом з тим зазначив, що законодавством не визначено пільгової вислуги років і тому необхідно брати за основу для цього Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а також положення постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" є не обґрунтованим, оскільки Наказом МВС України №510 від 01.07.2005 затверджено "Перелік посад начальницького складу підрозділів боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ, за якими зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця", згідно з яким позивачеві здійснювався розрахунок часу служби у пільговому обчисленні. Навчання до вступу на службу в органи внутрішніх справ у вищому навчальному закладі не є єдиною та достатньою підставою для зарахування цього періоду до вислуги років (як календарної, так і пільгової), яка дає право на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ. Відповідно до листа Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області №1604/119-12/01-2020 від 03.03.2020 час служби позивача без урахування часу навчання та служби у Збройних Силах у календарному обчисленні складає: 20 років 07 місяців 00 днів, у пільговому обчисленні - 26 років 08 місяців 22 дні. За таких обставин позивач не має достатнього часу служби для набуття права на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ.
Позивачем надано через канцелярію суду 16.03.2020 відповідь на відзив на позов, у якому він зазначив, що відповідно до наказу Управління МВС України на Південній залізниці від 06 листопада 2015 року № 227 о/с про його звільнення з ОВС - встановлена саме календарна вислуга років в органах внутрішніх справ на день звільнення в календарному обчисленні 25 (двадцять п`ять) років 00 (нуль) місяців 07 (сім) днів, у пільговому обчисленні - 31 (тридцять один) рік 01 (один) місяць 29 (двадцять дев`ять) днів. Відповідно до п. 3 "Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1601, підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" є один з таких документів, зокрема наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку. Тому, відповідно до вказаного Порядку № 1601 відповідач зобов`язаний надати позивачу статус "Ветеран органів внутрішніх справ" на підставі наказу Управління МВС України на Південній залізниці від 06 листопада 2015 року № 227 о/с про його звільнення з ОВС, в якому чітко встановлена календарна вислуга років в органах внутрішніх справ на день звільнення в календарному обчисленні 25 (двадцять п`ять) років 00 (нуль) місяців 07 (сім) днів, у пільговому - 31 (тридцять один) рік 01 (один) місяць 29 (двадцять дев`ять) днів та який в силі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, суд зазначає наступне.
Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ у період з 06 квітня 1995 року по 06 листопада 2015 року. До вступу на службу в ОВС України у період з 01 вересня 1985 року по 23 червня 1986 року та 01 вересня 1988 року по 01 березня 1993 року проходив навчання за денною формою у Харківському авіаційному інституті ім. М.Є. Жуковського.
Перерву у навчанні обумовлено службою у Збройних силах, яку проходив у період з 03.07.1986 по 10.06.1988.
По закінченню вищого навчального закладу наказом Міністерства оборони України від 01.04.1993 №122 позивачу присвоєно офіцерське військове звання - лейтенант.
Судом встановлено, що відповідно до наказу УМВС на Південній залізниці № 25 о/с від 11.04.1995 року ОСОБА_1 прийнято на службу до органів внутрішніх справ України.
Згідно наказу УМВС України на Південній залізниці № 227 о/с від 06.11.2015 року, ОСОБА_1 згідно з положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України за ст. 64 п. "г" (через скорочення штатів) звільнено з ОВС з вислугою років: у календарному обчисленні 25 років 00 місяців 07 днів, а у пільговому обчисленні 31 рік 01 місяць 29 днів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в травні 2016 року звернувся до відповідача з письмовою заявою про надання статусу "ветерана органів внутрішніх справ", у відповідності до Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Листом від 22.06.2016 №29/Д-123 відповідач повідомив позивача, що поняття "служби" і "навчання" не є тотожними. Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" час навчання в вищому навчальному закладі до військової служби в органах внутрішніх справ не зараховується, тому для встановлення статусу ветерана органів внутрішніх справ правових підстав немає. Також зазначив, що для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ обов`язковою умовою є наявність відповідної кількості календарних років вислуги саме служби, а не інших періодів навчання, роботи, тощо, які враховуються при призначенні пенсії.
Судом з архівної довідки Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" № 180/13 від 20.07.2016 року встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01 вересня 1985 року (наказ № 294-уч від 22 серпня 1985 року) по 01 березня 1993 року (наказ № 56-уч від 24 лютого 1993 року) проходив навчання та закінчив повний курс Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут", що підтверджується також наявною в матеріалах справи копією диплому НОМЕР_1 , реєстр № 48.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ветеранами органів внутрішніх справ, визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили в органах внутрішніх справ 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД.
Суд зазначає, що Закон України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", застосовуючи поняття "календарна" та "пільгова" вислуга років, не визначає їх зміст та порядок обчислення.
За таких умов вказані поняття мають застосовуватися у значенні, що визначені іншими законами України, що регулюють спільну сферу правовідносин - соціальний захист громадян, що звільнені, зокрема, з органів внутрішніх справ.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
В ході розгляду зазначеної справи, представник відповідача зазначив, що обов`язковою умовою для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ є наявність відповідної кількості календарних років саме служби, також відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" період навчання може зараховуватися особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ до вислуги років виключно в цілях призначення пенсії.
Суд не погоджується з позицією відповідача, оскільки вказаний Закон передбачаючи зарахування періоду навчання до вислуги років при призначенні пенсії, не містить норм, які б забороняли враховувати особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ до вислуги років період навчання в інших цілях.
Так, згідно ч. 1-2 ст. 10 "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ветеранам органів внутрішніх справ вручаються посвідчення та нагрудні знаки.
Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ" № 742 від 01.06.2002 р. дію "Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1601, поширено на видачу посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ".
Відповідно до п. 3 "Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р. №1601, підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" є один з таких документів: наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; посвідчення про нагородження медаллю "Ветеран Вооруженных Сил СССР".
Тому, в контексті підстав звернення позивача з метою оформлення статусу "Ветеран органів внутрішніх справ", достатньою підставою для надання такого статусу є наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку (висновок узгоджується із практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема у справі № К/800/56389/14 ухвала від 26.03.2015 року).
При цьому як зазначалося, згідно наданого позивачем витягом із наказу ГУ МВС України на Південній залізниці від № 227 о/с від 06.11.2015 року, вислуга років ОСОБА_1 у календарному обчисленні становить 25 років 00 місяців 07 днів, а у пільговому обчисленні 31 рік 01 місяць 29 днів. Зазначений наказ є чинним.
Разом з тим, суд зауважує, що саме УМВС України на Південній залізниці розрахував стаж позивача для призначення пенсії, та в наказі про звільнення зазначив, що вислуга його років: у календарному обчисленні становить 25 років 00 місяців 07 днів, а у пільговому обчисленні - 31 рік 01 місяць 29 днів.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тому, відповідно до вказаного Порядку № 1601 відповідач зобов`язаний надати позивачу статус "Ветеран органів внутрішніх справ" на підставі наказу ГУ МВС України в Харківській області № 227 о/с від 06.11.2015 року, в якому чітко визначено строк служби позивача, який в силу п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" є достатнім для набуття оспорюваного статусу.
Системно аналізуючи вищевказане, суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, приписами ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено зарахування до вислуги років навчання не лише у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах.
Поряд із цим, суд зауважує, що 26.02.2020 позивач звернувся із заявою до Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут", в якій просив на виконання ухвали суду від 18.02.2020 надати відомості про те чи був у Національного аерокосмічного університету статус цивільного вищого навчального закладу в період навчання ОСОБА_1 .
Листом від 02.03.2020 №38-01/396 в.о. ректора Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" Павліков В.В. повідомив позивача, що університет у своєму розпорядженні документів, зокрема установчих, які б могли підтвердити статус нашого навчального закладу на період навчання ОСОБА_1 .
Тобто, відсутність у Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" документів, зокрема установчих які б могли підтвердити статус нашого навчального закладу на період навчання ОСОБА_1 , не ставить в залежність право позивача на отримання статусу учасника "Ветеран органів внутрішніх справ".
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача визнати ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
При цьому, суд зазначає, що статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частинами першою та шостою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12. липня 2001 року у справі "Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання статусу учасника "Ветеран органів внутрішніх справ" передбачені чинними нормами законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим "існуючого майна".
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 35).
За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Отже, законне сподівання на те, що положення певного нормативно-правового акта будуть застосовані до тих чи інших правовідносин, не може перебувати поза зв`язком з дією такого нормативно-правового акта в часі.
Враховуючи встановлені обставини справи та вищезазначені положення чинного законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області визнати ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 551,20 (п`ятсот п`ятдесят одна гривня 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.О. Лук`яненко
