УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2016 р.
Справа № 820/4905/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.
Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.
за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного Управління Національної поліції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2016р. по справі № 820/4905/16
за позовом ОСОБА_1
до Головного Управління Національної поліції в Харківській області
про зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА _1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного Управління Національної поліції в Харківській області (далі – відповідач), в якому просив суд:
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області визнати його ветераном органів внутрішніх справ України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2016р. зазначений позов задоволено.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області визнати ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 61145, м. Харків, вул. Новгородська, буд. 8. кв. 46) сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривень 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області (адреса: 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 5, код 40108599).
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме, ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», п.п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу УМВС на Південній залізниці № 25 о/с від 11.04.1995 року ОСОБА_1 прийнято на службу до органів внутрішніх справ України.
Згідно наказу УМВС України на Південній залізниці № 227 о/с від 06.11.2015 року, ОСОБА_1 згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України за ст. 64 п."г" (через скорочення штатів) звільнено з ОВС з вислугою років: у календарному обчисленні 25 років 00 місяців 07 днів, а у пільговому обчисленні 31 рік 01 місяць 29 днів.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 в травні 2016 року звернувся до відповідача з письмовою заявою про надання статусу "ветерана органів внутрішніх справ", у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
У листі Головного управління Національної поліції в Харківській області від 22.06.2016 року № 29/Д-123 зазначено, що оскільки Законом України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" час навчання в вищому навчальному закладі до служби в органах внутрішніх справ не зараховується, то для встановлення ОСОБА_1 статусу ветерана органів внутрішніх справ правових підстав немає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для зобов'язання відповідача визнати ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», ветеранами органів внутрішніх справ, визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили в органах внутрішніх справ 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД.
Позивачу відмовлено відповідачем у задоволенні його заяви про надання статусу ветерана органів внутрішніх справу зв'язку з тим, що строк його служби не відповідає встановленому п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» строку служби, необхідному для визнання заявника ветераном органів внутрішніх справ, оскільки час навчання вищому навчальному закладі не враховується при обчисленні строку служби.
Відповідно до наказу УМВС України на Південній залізниці № 227 о/с від 06.11.2015 року вислуга років позивача у календарному обчисленні становить 25 років 00 місяців 07 днів, а у пільговому обчисленні - 31 рік 01 місяць 29 днів (а.с. 9). Зазначений наказ є чинним.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ" № 742 від 01.06.2002 року поширено дію "Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1601 на видачу посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ".
Згідно із п.3 "Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знаку "Ветеран військової служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 p. № 1601 (далі - Порядок №1601), підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" є один з таких документів:
- наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку;
- довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності І чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
- посвідчення про нагородження медаллю "Ветеран Вооруженных Сил СССР".
Порядком №1601 встановлено, що відповідач зобов'язаний видати позивачу посвідчення і вручити нагрудний знак "Ветеран військової служби" на підставі наказу про звільнення, в якому вже визначено строк служби позивача у пільговому обчисленні, що відповідає п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Право чи обов'язок відповідача щодо самостійного повторного розрахунку часу служби позивача цим Порядком не передбачено.
Отже, відмовляючи позивачу у наданні статусу ветерана органів внутрішніх справ з наведених підстав, відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень.
Таким чином, враховуючи наявність у позивача строку служби, необхідного для визнання його ветераном органів внутрішніх справ, а також бездоганність його служби, яка підтверджується наявністю неодноразових заохочень керівництва МВС України та управління МВС України на Південній залізниці, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має сукупність умов для визнання його ветераном органів внутрішніх справ.
Доводи апеляційної скарги відповідача, що розрахунок строку служби для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ відмінний від розрахунку для визначення пенсії за вислугу років та для обчислення одноразової допомоги при звільненні, є необґрунтованими з наступних підстав.
Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» поняття "календарна" та "пільгова" вислуги років не містить, не визначає суть та порядок їх обчислення, з чого слідує, що ці поняття вживаються у розумінні Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки ці Закони регулюють спільну сферу правовідносин - соціальний захист громадян, звільнених, зокрема, з органів внутрішніх справ.
Крім того, відповідач, в обґрунтування своїх доводів не навів жодного нормативно-правового акту, чинного на час виникнення спірних відносин, що визначає порядок розрахунку строку служби (вислуги років) у пільговому та календарному обчисленні саме відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та надає відповідачу право здійснювати такий розрахунок під час вирішення питання про встановлення статусу ветерана органів внутрішніх справ.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.
Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Головного Управління Національної поліції в Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2016р. по справі № 820/4905/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
(підпис)
ОСОБА_2
Судді
(підпис) (підпис)
ОСОБА_3 ОСОБА_4
Повний текст ухвали виготовлений 23.12.2016 р.
