ПОСТАНОВА
Іменем України
06 лютого 2020 року
Київ
справа №820/4905/16
адміністративне провадження №К/9901/17983/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 820/4905/16
за позовом ОСОБА_2
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Мельникова Р.В. від 18 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М., Шевцової Н.В. від 20 грудня 2016 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_2 (далі також - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області визнати його ветераном органів внутрішніх справ України на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він відповідно до статті 5 Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" набув право на присвоєння звання "ветеран органів внутрішніх справ України", так як його вислуга років роботи в міліції у календарному обчисленні становить 25 років 00 місяців 07 днів, а у пільговому обчисленні 31 рік 01 місяць 29 днів. Проте відповідач протиправно відмовив позивачу у визнанні ветераном органів внутрішніх справ України та виданні нагрудного знаку «Ветеран органів внутрішніх справ», яке підтверджує вказаний статус із посиланням на те, що період навчання до вислуги років в органах внутрішніх справ зарахуванню не підлягає.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, враховуючи наявність у позивача строку служби, необхідного для визнання його ветераном органів внутрішніх справ, а також бездоганність його служби, яка підтверджується наявністю неодноразових заохочень керівництва Міністерства внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ на Південній залізниці, ОСОБА_2 має сукупність умов для визнання його ветераном органів внутрішніх справ.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, Головне управління Національної поліції в Харківській області звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано до суду 11 січня 2017 року.
Справу передано до Верховного Суду 07 лютого 2018 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 листопада 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О. та Коваленко Н.В.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивача відповідно до наказу УМВС на Південній залізниці № 25 о/с від 11 квітня 1995 року прийнято на службу до органів внутрішніх справ України.
Згідно з наказом УМВС України на Південній залізниці № 227 о/с від 06 листопада 2015 року ОСОБА_2 відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України за статтею 64 пункту "г" (через скорочення штатів) звільнено з ОВС з вислугою років у календарному обчисленні 25 років 00 місяців 07 днів, а у пільговому обчисленні 31 рік 01 місяць 29 днів.
В травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з письмовою заявою про надання статусу "ветерана органів внутрішніх справ" у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
У листі Головного управління Національної поліції в Харківській області від 22 квітня 2016 року № 29/Д-123 зазначено, що оскільки Законом України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" час навчання у вищому навчальному закладі до служби в органах внутрішніх справ не зараховується, то для встановлення ОСОБА_2 статусу ветерана органів внутрішніх справ правових підстав немає.
Вважаючи, що його права та законні інтереси порушені, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу Головне управління Національної поліції в Харківській області обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з порушенням норм матеріального задоволено позовні вимоги.
Скаржник наголошує, що враховуючи особливий статус осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ, сам факт того, що позивач до вступу на службу в органи внутрішніх справ навчався у вищому навчальному закладі не є достатньою підставою для зарахування цього періоду навчання до вислуги років (як календарної, так і пільгової), яка дає право на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ. Відтак, ОСОБА_2 не має 25 років роботи календарної вислуги років в органах внутрішніх справ, які необхідні для отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ.
Від ОСОБА_2 надійшли заперечення на касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області, у яких вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішення судів першої апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року не відповідають, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України визнаються громадяни України: які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД.
Статтею 10 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» передбачено, що ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: а) військова служба; б) служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; «…».
В частині другій статті 17 вказаного Закону йдеться, що до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ" № 742 від 01 червня 2002 року поширено дію "Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1601 на видачу посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ".
Згідно із пунктом 3 "Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знаку "Ветеран військової служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 pоку № 1601 (далі - Порядок №1601), підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" є один з таких документів:
- наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку;
- довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності І чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;
- посвідчення про нагородження медаллю "Ветеран Вооруженных Сил СССР".
Пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» передбачає, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної інспекції техногенної безпеки та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що до вислуги років на службі в органах внутрішніх справ в календарному обчисленні включається період навчання не у будь-яких цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, а лише період навчання у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 лютого 2019 року у справі № 809/780/15, від 14 серпня 2019 року у справі № 805/2337/16-а.
Також слід вказати, що Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо зарахування до вислуги років осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», часу їхнього навчання відповідно до статті 17 цього Закону. Зокрема, у постанові від 10 березня 2015 року (справа № 21-411а14) зазначено, що «у наведеному вище тексті норми права розділові знаки і сполучник «також» у сполученні з «а» вказують, що обставини, викладені після сполучника, мають таке саме значення, як і викладені до зазначеного сполучника. Тобто додатково до вислуги років при призначенні пенсії зараховується час навчання у цивільних вищих навчальних закладах і в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання. Виходячи з синтаксичної структури речення додатково до вказаної вислуги може бути зарахований час навчання в навчальних закладах, зазначених у статті 17 вказаного вище Закону, якщо після їх закінчення присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.
На підставі аналізу наведених вище норм права та враховуючи особливий статус осіб, які мають право на пенсію військовослужбовця, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України при розгляді цієї справи дійшла висновку про те, що до вислуги років особам, звільненим з військової служби, при призначенні пенсій на умовах Закону № 2262-XII додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік за шість місяців».
Враховуючи викладене, ветеранами органів внутрішніх справ визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили в органах внутрішніх справ 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні), звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД та надали один з таких документів: наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності І чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби чи посвідчення про нагородження медаллю "Ветеран Вооруженных Сил СССР".
Встановивши, що позивачем подано наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку, суди першої та апеляційної інстанції не встановили, чи має позивач необхідний стаж роботи для отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ, а саме, чи можливе включення до вислуги років позивача на службі в органах внутрішніх справ в календарному обчисленні періоду його навчання у вищому навчальному закладі.
Суд зазначає, що інформація про календарну вислугу років, що зазначена в наказі про звільнення позивача з військової служби і визначена для отримання одноразової грошової допомоги, не може бути єдиною безумовною підставою для отримання статусу ветерана внутрішніх справ, без перевірки правильності обрахування такої вислуги відповідно до приписів законодавства.
Зазначене має важливе значення для отримання позивачем статусу ветерана органів внутрішніх справ, оскільки законодавцем встановлено застереження щодо зарахування до вислуги років часу навчання у вищому навчальному закладі. Навчання до вступу на службу в органи внутрішніх справ у вищому навчальному закладі не є диною та достатньою підставою для зарахування цього періоду до вислуги років (як календарної, так і пільгової), яка дає право на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ.
Відтак, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені всі обставини справи, які мають важливе значення для її правильного вирішення.
До повноважень Верховного Суду при розгляді справи в касаційному порядку не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Вищенаведене є підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи судам у даній справі необхідно врахувати викладене та дослідити всі обставини справи, пов`язані із встановленням вислуги років позивача на службі в органах внутрішніх справ в календарному та пільговому обчисленні.
Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції України, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (див. рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
В пункті 31 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Волошин проти України" (№15853/08) та пункті 22 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бацаніна проти Росії" (№3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами" і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.
Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№42310/04) суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
Крім цього, у пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 15 листопада 2007 року по справі "Бендерський проти України" (№ 22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (…). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи, що справа повертається на новий розгляд до суду першої інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Желєзний
Судді: Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко
