ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" лютого 2020 р. Справа№ 911/1334/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Смірнової Л.Г.
Кропивної Л.В.
за участю секретаря - Стародуб М.Ф.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області (Саванчук С.О.) від 24.09.2019 (повний текст складено 21.10.2019) у справі № 911/1334/19
за позовом ОСОБА_1
до Малого підприємства "Гера"
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Відділу реєстрації Броварської районної державної адміністрації Київської області Головного територіального управління юстиції Київської області
про визнання недійсним рішення та скасування реєстраційних дій,-
за участю представників:
позивача: Несвіт О.В. (ордер ДН №000 від 30.02.2020);
відповідача: не з`явились;
третьої особи: не з`явились,-
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Київської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Малого підприємства "Гера" про визнання недійсним рішення та скасування реєстраційних дій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення, прийняті 01.08.2018 на засіданні ради засновників відповідача та оформлені протоколом № 8/18, недійсні у зв`язку із відсутністю визначеного статутом кворуму, а також у зв`язку із підписанням вказаного протоколу не уповноваженою на це особою.
Рішенням Господарського суду Київської області від 24.09.2019 у справі №911/1334/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. Суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, зважаючи на відсутність у позивачки корпоративних прав, якими обґрунтовано позовні вимоги при зверненні до господарського суду, тоді як під час вирішення корпоративних спорів господарському суду слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту вступу до юридичної особи, тому рішення органів юридичної особи, прийняті до вступу позивачки до складу її учасників, не можуть бути такими, що порушують її корпоративні права; недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів не може визнаватись порушенням прав тих позивачів, які не є учасниками цієї юридичної особи.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2019 у справі №911/1334/19, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
28.11.2019 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2019 у справі № 911/1334/19 залишено без руху.
12.12.2019 апелянтом через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №911/1334/19 та призначено розгляд справи на 30.01.2020.
Скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що рішення про виключення ОСОБА_2 з числа учасників товариства прийнято 01.08.2018, тобто за місяць до закінчення шестимісячного строку на прийняття спадщини, що позбавило позивачку можливості подати заяву про вступ до Малого підприємства "Гера", крім того, спірне рішення прийнято з порушенням п. 8.4. Статуту, ч.ч. 1, 2 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства", позаяк протокол підписано учасником підприємства - ОСОБА_3 , який має 50% голосів, тобто збори проведені за відсутності кворуму, встановленого Статутом та Законом України "Про господарські товариства".
02.01.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Малого підприємства "Гера" на апеляційну скаргу, в якому останнє зазначило, що у зв`язку з тим що, померлий учасник не має голосу в управлінні підприємством, вбачається, що під час проведення зборів 01.08.2018 ОСОБА_4 був єдиним право- та дієздатним учасником підприємства, тобто, мав 100% голосів. Відповідач посилався на ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та зазначав, що ОСОБА_2 виключено зі складу засновників та підписантів підприємства у зв`язку зі смертю відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, позивачка не зверталась до підприємства із заявою про включення останнього до складу учасників або випалати належнї їй як спадкоємцю розміру вартості частки майна підприємства, що підтверджує той факт, що апелянтом не вчинено жодних дій, що направлені на набуття корпоративних прав у підприємстві.
03.01.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання третьої особи про розгляд справи за відсутності її представника.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2020, у зв`язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею - доповідачем, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Дідиченко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Дідиченко М.А.
У судовому засіданні 30.01.2020 оголошено перерву до 20.02.2020.
03.01.2020 до Північного апеляційного господарського суду повторно надійшло клопотання третьої особи про розгляд справи за відсутності її представника.
У судовому засіданні 20.02.2020 оголошено перерву до 27.02.2020.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2020, у зв`язку з перебуванням судді Дідиченко М.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею - доповідачем, на лікарняному, сформовано новий склад колегії суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Смірнової Л.Г.
В судовому засіданні 27.02.2020 представник позивачки підтримав вимоги апеляційної скарги. Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Рішенням загальних зборів від 06.04.1992 створено Мале підприємство "Гера" (далі - МП "Гера").
Угодою про продовження діяльності МП "Гера" від 22.08.2001 вирішено продовжити діяльність підприємства у складі засновників: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнати статут підприємства, зареєстрований від 27.04.1992 № 406-255-М.
Пунктом 4 Угоди визначено, що статутний фонд підприємства становить 100,00 грн. та розподіляється між засновниками порівну по 50 гривень.
Відповідно до пункту 5 Угоди об`єктами права власності підприємства є грошові та майнові внески його засновників, майно, набуте внаслідок господарської діяльності та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом. Майно підприємства є колективною власністю його засновників.
31.05.1980 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 ) зареєстровано шлюб (Броварський міський відділ РАЦС Київської області, актовий запис № 176).
Згідно з свідоцтвом, виданим Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, серії НОМЕР_3 - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
14.06.2018 до Спадкового реєстру внесено запис про реєстрацію спадкової справи № 62573443.
01.08.2018 ОСОБА_3 як учасником МП "Гера" проведено засідання ради засновників, згідно з яким вирішено виключити ОСОБА_2 зі складу засновників та виплатити його частку спадкоємцям в строк до одного року.
На підставі вказаного рішення 01.08.2018 державним реєстратором відділу реєстрації Броварської районної державної адміністрації Київської області зареєстровано зміни у складі учасників МП "Гера".
04.09.2018 державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області Журавською В.В. видано свідоцтво про право на спадщину на ОСОБА_1 , згідно з яким, спадщина складається з житлового будинку, проте, до неї не включено частку у розмірі 50% статутного фонду МП "Гера".
Спір у справі виник у зв`язку з тим, що позивачка не мала можливості реалізувати своє право на перехід до неї частки у статутному капіталі МП "Гера", що належала її чоловіку, в порядку спадкування, оскільки, до закінчення шестимісячного строку на прийняття спадщини протоколом №8/18 від 01.08.2018 - ОСОБА_2 виключено зі складу учасників підприємства.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, зважаючи на відсутність у позивачки корпоративних прав, якими обґрунтовано позовні вимоги при зверненні до господарського суду. Особа стає носієм корпоративних прав з моменту вступу до юридичної особи, тому рішення органів юридичної особи, прийняті до вступу позивачки до складу її учасників, не можуть бути такими, що порушують її корпоративні права; недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів не може визнаватись порушенням прав тих позивачів, які не є учасниками цієї юридичної особи.
При цьому, суд зазначив, що якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем його корпоративних прав, то встановлення наявності чи відсутності порушення таких прав, характеру та суб`єктів порушення здійснюється господарським судом під час розгляду справи, тобто, спір у цій справі пов`язаний з управлінням юридичною особою вищим органом юридичної особи, є корпоративним і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Колегія суддів не погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти, зокрема, приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи).
Статтею 113 Господарського кодексу України встановлено, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.
Порядок формування складу часників, розподілу часток, спадкування часток приватного підприємства не врегульований ані Цивільним кодексом України, ані Господарським кодексом України, ані іншими нормативно-правовими актами.
Отже, відповідно до положень ст. 8 Цивільного кодексу України щодо вказаних правовідносин слід застосувати правові норми цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Оскільки МП "Гера" засноване на приватній власності кількох осіб (засновників), а його статутний капітал поділений між учасниками на частки, правильним є застосування до спірних у справі правовідносин положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також інших законів, які регулюють правовідносини, що виникають з діяльності товариства з обмеженою відповідальністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 1218, 1270 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею 1220 Цивільного кодексу України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина 3 статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України).
З наведеного вбачається, що позивачка мала право на прийняття спадщини ( ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у період з 04.03.2018 по 04.09.2018.
Згідно з положеннями ст. 1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.
Відповідно до ст. 55 (що була чинна до 17.06.2018) Закону України «Про господарські товариства» при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.
Отже, з 03.03.2018 по 16.06.2018 включно діяла норма, яка передбачала переважне право спадкоємця на вступ до товариства та згоду учасників на його вступ.
17.06.2018 набрав чинності Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ч. 1 ст. 23 якого встановлює, що у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.
Отже, з 17.06.2018 та станом на момент прийняття оскаржуваного рішення згода учасників товариства на вступ у товариство спадкоємця учасника, що помер, не вимагається.
Водночас, п. 3 Глава VIII. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачає, що протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
Згідно з пунктом 1.3. Статуту (в редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення) з дозволу засновників дозволяється кооптація в числі засновників підприємства, інших фізичних і юридичних осіб.
Тобто, Статутом підприємства передбачено надання згоди учасників підприємства на перехід до спадкоємця фізичної особи-учасника частки учасника (спадкодавця) у статутному капіталі.
Крім того, ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції з 17.06.2018) визначено перелік документів, що подаються заявником для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю. Зокрема встановлено, що у випадку, якщо відповідно до статуту товариства вимагається згода інших учасників на вступ до товариства, подається також така згода, справжність підписів на якій засвідчується нотаріально.
В подальшому положення ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» щодо документів, що подаються заявником для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю були змінені.
Так, пп. в п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції з 02.11.2019) встановлено, що для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подається, зокрема, заява про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю. Справжність підписів на документі, визначеному підпунктом "в" цієї частини, засвідчується нотаріально, з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів. Разом з таким документом подається нотаріально засвідчена копія свідоцтва про право на спадщину. На підтвердження правонаступництва юридичної особи використовуються відомості Єдиного державного реєстру, у тому числі установчі документи такої юридичної особи, що містяться в Єдиному державному реєстрі.
З аналізу вищевикладених положень закону та статуту вбачається, що на момент прийняття оскаржуваного рішення (01.08.2018) не було передбачено права спадкоємця на автоматичний вступ до товариства внаслідок прийняття спадщини, тоді як обов`язковою була наявність згоди інших учасників товариства.
Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прийняття рішення про вступ спадкоємця (правонаступника) до складу учасників ТОВ (ТДВ) на час виникнення спірних правовідносин належало до компетенції вищого органу товариства. Отже, лише після прийняття вищим органом ТОВ (ТДВ) позитивного рішення спадкоємець (правонаступник) частки у статутному капіталі міг стати учасником відповідного товариства. У свою чергу, товариство могло відмовитися від прийняття спадкоємця (правонаступника) до складу учасників. Чинне на час прийняття спірного рішення законодавство не обмежувало ТОВ (ТДВ) у такому праві (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 392/1213/17).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Верховний Суд у Постанові від 23.01.2018 у справі № 925/1321/16 зазначив, що корпоративні права характеризуються такими ознаками: 1) особа має частку у статутному капіталі господарської організації; 2) особа має права на участь в управлінні господарською організацією, 3) має право на отримання певної частини прибутку (дивідендів) господарської організації.
З вищенаведеного можна зробити висновок про те, що до спадкоємця учасника товариства переходить, зокрема, право на оскарження рішення загальних зборів про виключення спадкодавця із числа учасників товариства, проте корпоративні права лише фактом спадкування ним не набуваються (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 392/1213/17). Не набуваються вони і у випадку наявності не реалізованого права на спадкування.
Отже, спір у даній справі стосується не корпоративних прав позивачки, позаяк законодавством не передбачено їх автоматичного переходу у разі відкриття спадщини, а реалізації позивачкою свого права на спадкування (прийняття спадщини) частки у статутному капіталі МП "Гера", належної померлому чоловікові ОСОБА_2 .
У разі відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до ТОВ (ТДВ) або відмови товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала померлому учаснику, реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Отже, у зв`язку з прийняттям відповідачем рішення від 01.08.2018 (тобто до закінчення встановленого строку на прийняття спадщини), згідно з яким вирішено виключити ОСОБА_2 зі складу засновників, позивачка була позбавлена можливості реалізувати своє право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а саме, належної ОСОБА_2 частки у статутному капіталі МП "Гера", оскільки при прийнятті останньою спадщини (04.09.2018 видано свідоцтво про право на спадщину) вказана частка не увійшла до спадкового майна саме у зв`язку з прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, оскільки корпоративних прав позивачка не набуває через відсутність згоди інших учасників підприємства на її вступ до нього, а вимоги позивачки ґрунтуються на порушенні оскаржуваним рішенням від 01.08.2018 права останньої на спадкування, а саме на частку у статутному капіталі відповідача, то колегія суддів дійшла висновку про те, що вказаний спір стосується спадкових правовідносин та має розглядатись за правилами цивільного судочинства в місцевому загальному суді. Щодо вимоги про скасування реєстраційної дії про державну реєстрацію змін до установчих документів, то вона є похідною від вимоги про скасування рішенням від 01.08.2018, у зв`язку з цим підлягає розгляду разом з основною вимогою в місцевому загальному суді.
Крім того, суд першої інстанції наголошував на тому, що незважаючи на висновки господарського суду про відсутність, на час розгляду справи, у позивачки корпоративних прав, позивачка має право захищати свої права та законні інтереси у спадкових правовідносинах, у разі, якщо вважає порушеним своє право на спадщину, за правилами Цивільного процесуального кодексу України у місцевому загальному суді.
Водночас, встановивши, що спір не стосується корпоративних прав позивачки, суд не закрив провадження у справі, мотивуючи це тим, що якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем його корпоративних прав, то встановлення наявності чи відсутності порушення таких прав, характеру та суб`єктів порушення здійснюється господарським судом під час розгляду справи, тобто, спір у цій справі пов`язаний з управлінням юридичною особою вищим органом юридичної особи та є корпоративним і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Колегія суддів вважає помилковим вказаний висновок з огляду на те, що критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин.
Отже, сам лише факт обґрунтування позивачкою своїх вимог порушенням її корпоративних прав не може свідчити про те, що спір є корпоративним, позаяк суд першої інстанції першочергово мав встановити чи наявні у позивачки корпоративні права, та лише у випадку їх наявності встановлювати чи має місце порушення таких прав. В даному випадку, позивачка не набула корпоративних прав, а спір виник у зв`язку з прийняттям відповідачем рішення про виключення спадкодавця зі складу учасників товариства та позбавленням її можливості реалізувати своє право на спадкування, тобто твердження про можливість порушення корпоративних прав позивачки є передчасним, позаяк спір безпосереднього стосується спадкових правовідносин.
За приписами ч.ч 1 та 2 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст.ст. 226 та 231 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених ст.ст. 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Отже, Північний апеляційний господарський суд, дослідивши обставини справи, встановив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням правил предметної юрисдикції, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідне повернути позивачці судовий збір за подання позову та апеляційної скарги.
На виконання ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України суд доводить до відома позивачки, що вона має право протягом десяти днів з дня отримання даної постанови звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2019 у справі № 911/1334/19 - скасувати.
3. Провадження у справі - закрити.
4. Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України 3842,00 грн судового збору (сплачений відповідно до квитанції №0.0.1362993121.1 від 23.05.2019) за подання позову, 5763,00 грн судового збору (сплачений відповідно до квитанції № 88375 від 08.11.2019) за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 10.03.2020.
Головуючий суддя О.І. Поляк
Судді Л.Г. Смірнова
Л.В. Кропивна
