ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" вересня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1334/19
м . Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Кубей В.І., розглянувши позовну заяву і додані до неї документи
за позовом ОСОБА_1
АДРЕСА_1
до Малого підприємства "ГЕРА"
07413, Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка, вул. Радгоспна, буд. 22
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Відділ реєстрації Броварської районної державної адміністрації Київської області Головного територіального управління юстиції Київської області
07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 15
про визнання недійсним рішення та скасування реєстраційних дій
за участі представників:
позивача - Несвіт О.В. (паспорт серія НОМЕР_1 , свідоцтво № 2217 від 12.04.2006, договір № 16/04 від 16.04.2019, ордер серія ДН № ООО від 22.05.2019);
відповідача - не з`явився;
третьої особи - не з`явився
обставини справи:
До господарського суду Київської області (вх. № 1386/19 від 27.05.2019) надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Малого підприємства "ГЕРА" про визнання недійсним рішення та скасування реєстраційних дій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення, що прийняті 01.08.2018 засіданням ради засновників відповідача та оформлені протоколом № 8/18, недійсні у зв`язку із відсутністю визначеного статутом кворуму, а також у зв`язку із підписанням вказаного протоколу не уповноваженою на це особою.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2019 позовну заяву залишено без руху.
Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 11243/19 від 05.06.2019) надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2019 відкрито провадження у справі 911/1334/19 та призначено підготовче засідання на 02.07.2019.
Через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача (вх. № 12842/19 від 01.07.2019) надійшов відзив на позовну заяву.
Через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача (вх. № 12840/19 від 01.07.2019) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача (вх. № 12841/19 від 01.07.2019) надійшло клопотання про закриття провадження.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.07.2019 відкладено підготовче засідання на 16.07.2019.
Через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 13817/19 від 15.06.2019).
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 08.08.2019.
У судовому засіданні 08.08.2019 оголошено перерву до 24.09.2019, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 18994/19 від 23.09.2019) та клопотання про закриття провадження у справі (вх. № 18995/19 від 23.09.2019).
У судове засідання 24.09.2019 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились, про дату, місце та час судового розгляду повідомлені належним чином.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 24.09.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення, що прийняті 01.08.2018 засіданням ради засновників відповідача та оформлені протоколом № 8/18, недійсні у зв`язку із відсутністю визначеного статутом кворуму, а також у зв`язку із підписанням вказаного протоколу не уповноваженою на це особою.
Агрументи ОСОБА_1
1. Рішенням загальних зборів від 06.04.1992 створено Мале підприємство «ГЕРА» відповідно до Законів Української РСР «Про підприємство», «Про підприємства в Українській РСР», «Про власність».
Угодою про продовження діяльності МП «ГЕРА» вирішено продовжити діяльність підприємства у складі засновників: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та визнати статут підприємства, зареєстрований від 27.04.1992 № 406-255-М.
Пунктом 4 Угоди від 28.08.2001 визначено, що статутний фонд підприємства становить 100,00 грн. та розподіляється між засновниками порівну по 50 гривень.
Відповідно до пункту 5 Угоди об`єктами права власності підприємства є грошові та майнові внески його засновників, майно, набуте внаслідок господарської діяльності та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом. Майно підприємства є колективною власністю його засновників.
31.05.1980 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб (Броварський міський відділ РАЦС Київської області, актовий запис № 176).
Згідно з свідоцтвом Броварського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області серії НОМЕР_2 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
14.06.2018 до Спадкового реєстру внесено запис про реєстрацію спадкової справи № 62573443.
04.09.2018 державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області Журавською В.В. видано свідоцтво про право на спадщину на ОСОБА_1 , згідно з яким, спадщина складається з житлового будинку, проте, до неї не включено частку у розмірі 50% статутного фонду МП «ГЕРА».
01.08.2018 ОСОБА_6 як учасником МП «ГЕРА» проведено засідання ради засновників, згідно з яким вирішено виключити ОСОБА_3 зі складу засновників та виплатити його частку спадкоємцям в строк до одного року.
У подальшому, на підставі рішення, 01.08.2018 державним реєстратором відділу реєстрації Броварської районної державної адміністрації Київської області зареєстровано зміни у складі учасників МП «ГЕРА».
2. Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю» у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.
Однак, позивач не мала можливості реалізувати своє право на перехід до неї частки її померлого чоловіка, оскільки, до закінчення шестимісячного строку на прийняття спадщини, протоколом №8/18 від 01.08.2018 - ОСОБА_3 виключено зі складу учасників підприємства.
3. Відповідно до пункту 8.4. Статуту засідання ради вважається правомірним, якщо на ньому присутні не менш - 2/3 її членів.
Згідно з частинами 1, 2 статті 60 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори учасників товариства вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 50% голосів.
Тобто, з урахуванням того, що протокол підписано учасником підприємства - Черкасовим О.О., який має 50% голосів, очевидно, що загальні збори проведені за відсутності кворуму, встановленого Статутом та Законом України «Про господарські товариства».
4. Відносно аргументів відповідача про те, що станом на момент розгляду справи закон, який регулює порядок створення та діяльності приватних підприємств відсутній, отже, такі підприємства діють на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, зазначено таке.
Згідно з Статутом підприємства, в редакції від 27.04.1992, та Угоди про продовження діяльності Малого підприємства «Гера» статутний капітал поділений на частки та розподіляється між засновниками порівну по п`ятдесят гривень або по ? частині, що, у свою чергу, підтверджує факт поширення Закону України «Про господарські товариства» та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» на діяльність Малого підприємства «Гера», оскільки, воно відноситься до господарського товариства.
5. Позовні вимоги обгрунтовані порушенням корпоративних прав позивача на участь у господарському товаристві.
Аргументи Малого підприємства «ГЕРА»
1. 03.03.2018 засновнику підприємства - ОСОБА_6 стало відомо про смерть ОСОБА_3 , що підтверджується листом Броварського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного станову № 2525/16.6-30.
Відповідно до вимог Статуту, у разі смерті, фізична особа-засновник підприємства перестає бути його учасником і втрачає здатність до участі в управлінні ним (у тому числі, не може брати участь у зборах Ради засновників особисто чи через представника).
Таким чином померлий учасник не має голосу в управлінні підприємством, отже, з урахуванням зазначеного, очевидно, що під час проведення зборів 01.08.2018 ОСОБА_6 був єдиним право- та дієздатним учасником підприємства, тобто, мав 100% голосів.
Крім того, згідно з частиною 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», у зв`язку з настанням певної обставини (смерті учасника) рішення про його виключення приймається без врахування голосів учасника.
Тобто, ОСОБА_3 виключено зі складу засновників та підписантів підприємства у зв`язку зі смертю відповідно до вимог чинного законодавства.
2. Відносно аргументів позивача про спадкування права участі на управління підприємством, відповідач зазначає таке.
Відповідно до статті 1219 Цивільного кодексу України до складу спадщини не входять права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.
Отже, чинним законодавством передбачено, що позивач не має жодних корпоративних прав на управління підприємством, з огляду на те, що зазначені права не можуть бути включені в спадщину.
Норми права, що підлягають застосуванню
Статтею 1 та частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 цього ж Кодексу).
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, за змістом пунктів 3, 4, 15 частини першої якої, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі, у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.
Натомість, відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, правильне визначення юрисдикційності цього спору в межах доводів та вимог залежить від установлення наявності або відсутності спору, що виник з корпоративних відносин між сторонами в цій справі.
Визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це права, що належать позивачу; натомість, установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у постановах від 28.11.2018 у справі № 607/6092/18 (провадження № 14-483цс18), від 05.06.2019 у справі № 607/6865/2018 (провадження № 14-212цс19), від 11.06.2019 у справі № 917/1338/18.
Відповідно до частини 1 статті 62 Господарського кодексу України підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи (частина 1 статті 113 цього ж Кодексу). Частиною 1 статті 63 Господарського кодексу України передбачена класифікація підприємств за ознакою форм власності.
Тобто, характеристика юридичної особи як приватного підприємства - це характеристика того, на підставі якої власності його створено.
За змістом частин 3 та 5 статті 63 Господарського кодексу України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі, засновані на приватній власності двох або більше осіб.
Разом з тим, відповідно до частин 1, 3 статті 167 цього ж Кодексу корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання.
Відповідно до статті 117 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства зобов`язані: 1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; 2) виконувати свої зобов`язання перед товариством, у тому числі ті, що пов`язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом; 3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.
Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов`язки, встановлені установчим документом товариства та законом.
Згідно з пунктом "в" частини 1 статті 59 Закону України "Про господарські товариства" виключення учасника з товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства. При вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.
Відповідно до Глави VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який набрав чинності 17.06.2018, визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про господарські товариства" у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, а також внесено зміни до низки законодавчих актів України, зокрема у Цивільному кодексі України виключено назву підрозділу 4 § 1 глави 8 "4. Товариство з обмеженою відповідальністю" та статті 140 - 151.
Відповідно до частини 1 статті 63 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти, зокрема, приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи).
Згідно із частинами 1 та 2 статті 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
Статтею 113 Господарського кодексу України встановлено, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи.
Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.
Порядок створення та діяльності уповноважених власником органів управління приватним підприємством не врегульований ні Цивільним кодексом України, ні Господарським кодексом України. Наведеними нормативно-правовими актами не передбачений порядок скликання та проведення загальних зборів учасників приватного підприємства.
Відтак, відповідно до положень статті 8 Цивільного кодексу України щодо вказаних правовідносин слід застосувати правові норми цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Оскільки підприємство відповідача засноване на приватній власності кількох осіб (засновників), а його статутний капітал поділений між учасниками на частки, вірним є застосування до спірних у справі правовідносин положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які регулюють правовідносини щодо порядку скликання та проведення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю.
(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №907/167/17).
Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників визначає Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Відповідно до статті 6 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства зобов`язані: дотримуватися статуту; виконувати рішення загальних зборів учасників товариства.
Учасники можуть мати обов`язки, встановлені законом та статутом товариства.
Перелік відомостей, що повинні обов`язково зазначатись у статуті товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю встановлений у статті 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Згідно зі статтею 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" установчим документом товариства є статут.
Перша редакція статуту товариства підписується всіма учасниками товариства. Справжність підписів учасників засвідчується нотаріально.
Зміни до статуту товариства та перша редакція статуту товариства, створеного в результаті реорганізації, підписуються учасниками товариства, які голосували за рішення про внесення таких змін чи про затвердження першої редакції статуту, або особою, уповноваженою на це органом, який прийняв таке рішення, якщо це передбачено статутом. Справжність підписів учасників або уповноваженої особи засвідчується нотаріально.
Якщо товариство створюється в результаті реорганізації, і, при цьому, учасники товариства матимуть менший обсяг прав щодо відчуження своїх часток або щодо виходу з товариства, ніж мали учасники (акціонери) правопопередника, або якщо такі права є вужчими або більш обмеженими порівняно з правами учасників (акціонерів) правопопередника, перша редакція статуту такого товариства приймається одностайним рішенням всіх учасників і підписується в порядку, визначеному частиною другою цієї статті.
У статуті товариства зазначаються відомості про: 1) повне та скорочене (за наявності) найменування товариства; 2) органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень; 3) порядок вступу до товариства та виходу з нього.
Статут товариства може містити інші відомості, що не суперечать закону.
Такими відомостями можуть бути положення, що стосуються: надання додаткового строку для погашення заборгованості у зв`язку з простроченням внесення вкладу (стаття 15 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"); порядку збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів (стаття 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"); порядку реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, відмови від реалізації переважного права учасників товариства (стаття 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"); порядку визначення кількості голосів (стаття 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"); визначення питань компетенції загальних зборів учасників (стаття 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"); порядку скликання та проведення загальних зборів (статті 31, 32, 33, 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") тощо.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про господарські товариства» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у зв`язку зі смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.
Стаття 60 Закону України «Про господарські товариства» визначає порядок прийняття рішень загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.
Згідно з положеннями статей 1218, 1219 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.
Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи
1. Відносно клопотання відповідача про закриття провадження у справі, у задоволенні якого відмовлено ухвалою суду в порядку частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України - без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, суд зазначає таке.
Визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це права, що належать позивачу, натомість, установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Отже, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем його корпоративного права, то встановлення наявності чи відсутності порушення таких прав, характеру та суб`єктів порушення здійснюється господарським судом під час розгляду справи, тобто, спір у цій справі пов`язаний з управлінням юридичною особою вищим органом юридичної особи, є корпоративним і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у постановах від 28.11.2018 у справі № 607/6092/18 (провадження № 14-483цс18), від 05.06.2019 у справі № 607/6865/2018 (провадження № 14-212цс19), від 11.06.2019 у справі № 917/1338/18.
2. Відносно аргументів позивача про відсутність кворуму під час проведення загальних зборів учасників від 01.08.2018, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 2.30. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» з огляду на положення частини 5 статті 53 Закону України "Про господарські товариства" та статті 8 Цивільного кодексу України (аналогія закону) до вирішення питання про вступ (прийняття) спадкоємців (правонаступників) померлого (ліквідованого) учасника правомочність загальних зборів учасників визначається без урахування частки в статутному капіталі, яка належала померлому (ліквідованому) учаснику. Отже, у такому разі під час встановлення правомочності загальних зборів учасників слід враховувати голоси інших учасників товариства, які без голосів, що припадають на частку померлого (ліквідованого) учасника, становлять у сукупності 100 % голосів, що мають враховуватися під час визначення кворуму.
Відповідно до пункту 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» господарським судам слід мати на увазі, що голоси, які припадають на частку померлого (ліквідованого) учасника, не враховуються під час голосування з питання про прийняття спадкоємця або правонаступника до товариства, під час визначення правомочності загальних зборів для прийняття рішення про прийняття спадкоємця або правонаступника учасника товариства до цього товариства, а також під час вирішення інших питань.
Отже, під час встановлення легітимності загальних зборів учасників ТОВ (ТДВ) та наявності кворуму для проведення цих зборів слід враховувати голоси інших учасників товариства, які без голосів, що припадають на частку померлого (ліквідованого) учасника, становлять у сукупності 100 % голосів, що мають враховуватися під час визначення кворуму.
Згідно з умовами Статуту відповідача, учасниками підприємства є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , які мають по 50 % частки кожний, тобто, з урахуванням того, що ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 , під час проведення загальних зборів від 01.08.2018 його голоси не враховуються під час визначення кворуму, що, у свою чергу, спростовує доводи позивача про відсутність кворуму.
3. Відносно аргументів позивача про перехід корпоративного права у зв`язку з набуттям спадщини, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Права правонаступників (спадкоємців) померлого учасника товариства з обмеженою відповідальністю регулюються нормами цивільного законодавства (статтями 147, 148 Цивільного кодексу України, чинними на час смерті учасника товариства), Законом України «Про господарські товариства», Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповдідальністю" та положеннями статуту Малого підприємства «ГЕРА».
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю», у разі смерті або припинення учасника товариства, його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.
Згідно з статтею 55 Закону України «Про господарські товариства» при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.
Згідно з пунктом 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» за змістом статей 130, 147 і 166 Цивільного кодексу України та статей 55 і 69 Закону України "Про господарські товариства", якими передбачено спадкування саме частки учасника господарського товариства, у разі смерті (ліквідації) учасника ТОВ (ТДВ) спадкоємцем (правонаступником) спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.
Після набуття частки в статутному капіталі у спадкоємців (правонаступників) виникає переважне право вступу до цього товариства, передбачене статтею 55 Закону України "Про господарські товариства", проте, у цьому разі не йдеться про автоматичне набуття такими спадкоємцями права участі в товаристві.
Прийняття рішення про вступ спадкоємця (правонаступника) до складу учасників ТОВ (ТДВ) належить до компетенції загальних зборів учасників товариства. Отже, лише після прийняття вищим органом ТОВ (ТДВ) позитивного рішення спадкоємець (правонаступник) частки у статутному капіталі може стати учасником відповідного товариства. У свою чергу, товариство може відмовитися від прийняття спадкоємця (правонаступника) до складу учасників. Чинне законодавство не обмежує ТОВ (ТДВ) у такому праві.
Згідно з пунктом 1.3. Статуту (в редакції, чинній на дату прийняття рішення) з дозволу засновників дозволяється кооптація в числі засновників підприємства, інших фізичних і юридичних осіб.
Тобто, Статутом підприємства передбачено надання згоди учасників підприємства на перехід до спадкоємця фізичної особи-учасника частки учасника (спадкодавця) у статутному капіталі.
Відповідно до пункту 2 протоколу № 8/18 від 01.08.2018 прийнято рішення виключити ОСОБА_3 зі складу засновників та підписантів підприємства у зв`язку зі смертю та виплатити спадкоємцям померлого його частку в частині майна підприємства в розмірах і в строки відповідно до вимог законодавства України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не долучено жодних доказів на підтвердження звернення до відповідача із заявою про включення її до складу учасників товариства або виплати належної їй як спадкоємцю померлого учасника, розміру вартості частки майна підприємства, що, у свою чергу, підтверджує той факт, що позивачем не вчинено жодних дій, що направлені для набуття корпоративних прав в Малому підприємстві «ГЕРА».
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, зважаючи на відсутність у позивача корпоративних прав, якими обгрунтовано позовні вимоги при зверненні до господарського суду. Під час вирішення корпоративних спорів господарському суду слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту вступу до юридичної особи, тому рішення органів юридичної особи, прийняті до вступу позивача до складу її учасників, не можуть бути такими, що порушують її корпоративні права; недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів не може визнаватись порушенням прав тих позивачів, які не є учасниками цієї юридичної особи.
Аналогічна правова позиція зазначена у пункті 2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин».
Не зважаючи на висновки господарського суду про відсутність, на час розгляду господарської справи, у позивача корпоративних прав, позивач має право захищати свої права та законні інтереси у спадкових правовідносинах, у разі, якщо вважає порушеним своє право на спадщину, за правилами Цивільного процесуального кодексу України у загальному суді.
Позовна вимога про скасування реєстраційної дії про державну реєстрацію змін до установчих документів як похідна від вимог у корпоративному спорі, у зв`язку з висновками суду про відмову у задоволенні основної вимоги, теж не підлягає задоволенню, одночасно, судом звертається увага, що таку вимогу необхідно заявляти до суб`єкта владних повноважень, якого, натомість, позивач заявив третьою особою.
Судові витрати позивача, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача у повному обсязі.
У відзиві на позов заявлено про відшкодування судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 79000,00 грн., проте, здійснення цих витрат нічим не підтверджено, більше того, відповідач неодноразово, включно до останнього судового засідання у справі, заявляв суду про відсутність у нього представника та неможливість укладення договору про надання правової допомоги, що суперечить твердженням про наявність витрат на правничу допомогу, отже, у зв`язку із невідповідністю вимогам статті 126 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відповідача у цій справі покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74, 76-80, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. У задоволенні позову (вх. № 1386/19 від 27.05.2019) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Малого підприємства "ГЕРА" (07413, Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка, вул. Радгоспна, буд. 22) про визнання недійсним рішення та скасування реєстраційних дій відмовити повністю.
2. Судові витрати позивача покласти на позивача.
3. Судові витрати відповідача покласти на відповідача.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 21.10.2019.
Суддя С.О. Саванчук
