ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 908/976/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікан-ЮС": Чабаненко В. Т.,
Прядко Олени Володимирівни: Криворучко Н. В., Гудименко В. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікан-ЮС"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2019
у складі колегії суддів: Коваль Л. А. - головуючої, Білецької Л. М., Чередка А. Є.
у справі за заявою Приватного підприємства "Мілітарі"
про банкрутство
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст обставин справи
1. У квітні 2019 року Приватне підприємство "Мілітарі" (далі - ПП "Мілітарі", боржник) звернулося до Господарського суду Запорізької області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за процедурою передбаченою статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
2. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.06.2019 відкрито провадження у справі № 908/976/18 про банкрутство ПП "Мілітарі"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; розгляд справи призначено на 13.06.2019.
3. Постановою Господарського суду Запорізької області від 13.06.2019 у справі № 908/976/18 ПП "Мілітарі" визнано банкрутом; відкрито щодо боржника ліквідаційну процедуру; ліквідатором ПП "Мілітарі" призначено голову ліквідаційної комісії Гайового О. В.; вирішено інші процедурні питання.
4. 13.06.2019 на офіційному вебсайті Вищого господарського суду України розміщено повідомлення за № 60283 про визнання ПП "Мілітарі" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
5. 04.09.2019 ліквідатором ПП "Мілітарі" до Господарського суду Запорізької області подано звіт ліквідатора від 28.08.2019 № 5, в якому ліквідатор просить затвердити ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора; банкрута ліквідувати; провадження у справі закрити. Додатком до звіту ліквідатором долучено ліквідаційний баланс та реєстр вимог кредиторів боржника.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
6. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.09.2019 у справі № 908/976/19 затверджено звіт ліквідатора, реєстр вимог кредиторів та ліквідаційний баланс банкрута; ПП "Мілітарі" ліквідовано; провадження у справі закрито.
7. Ухвала місцевого суду мотивована виконанням ліквідатором в повній мірі обов`язків з розшуку кредиторів банкрута та майна (активів) банкрута за результатом чого не виявлено майна, за рахунок якого можливе погашення кредиторських вимог, підприємницька діяльність товариства припинена, що відображено у ліквідаційному балансі боржника.
8. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2019 залучено до участі у справі № 908/976/19 про банкрутство ПП "Мілітарі" в якості учасника у справі про банкрутство ОСОБА_1 ; ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.09.2019 у справі № 908/976/19 скасовано; справу № 908/976/19 передано на розгляд до Господарського суду Запорізької області на стадію ліквідаційної процедури.
9. Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що затверджуючи поданий ліквідатором звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, місцевий господарський суд у порушення частини першої статті 46 Закону про банкрутство, обмежившись констатацією обставин щодо вчинення ліквідатором певних дій, не звернув увагу на додані до ліквідаційного звіту документи. Крім того судом апеляційної інстанції вказано, що місцевим господарським судом не досліджено та не надано належної правової оцінки діям ліквідатора на предмет вчинення ним усіх необхідних повноважень, відповідно до положень Закону, зокрема, стосовно аналізу будь-яких договорів та інших правочинів банкрута з метою визначення їх законності у підозрілий період (за один рік до порушення провадження у справі про банкрутство).
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
10. Не погоджуючись з наведеною постановою апеляційного господарського суду від 07.11.2019 ТОВ "Вікан-ЮС" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою її скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду від 11.09.2019 залишити в силі.
РУХ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. 22.11.2019 поштовим відправленням через апеляційний господарський суд ТОВ "Вікан-ЮС" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою б/н від 22.11.2019 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2019 у справі № 908/976/19.
12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/976/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів - Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2019.
13. Ухвалою Верховного Суду від 20.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 908/976/19 за касаційною скаргою ТОВ "Вікан-ЮС" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2019; розгляд касаційної скарги призначено на 16.01.2020.
14. У зв`язку з відпусткою судді Катеринчук Л. Й., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/976/19 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів - Білоуса В. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2020.
15. Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2020 справу № 908/976/19 прийнято до провадження новим складом колегії та призначено розгляд касаційної скарги ТОВ "Вікан-ЮС" на раніше визначену дату.
16. У судове засідання 16.01.2020 з`явилися представники ТОВ "Вікан-ЮС" та ОСОБА_1 , які надали пояснення у справі.
17. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників решти учасників справи.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
(ТОВ "Вікан-ЮС")
18. ТОВ "Вікан-ЮС" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, зазначаючи, зокрема, таке:
- питання правомірності відчуження об`єкту нерухомого майна не є та не могло бути предметом судового розгляду у справі № 908/976/19 про банкрутство боржника;
- на момент подання апеляційної скарги рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.05.2019 у справі № 183/7765/15 було скасовано;
- ні боржник, ні будь-який з учасників у справі про банкрутство не є сторонами у цивільних спорах та кримінальних справах щодо нерухомого майна;
- висновок суду щодо відсутності підстав для включення до ліквідаційної маси банкрута нерухомого майна є безпідставним з огляду на презумпцію правомірності правочину;
- майнові права та інтереси апелянта жодним чином не порушені при розгляді даної справи та належним способом захисту прав останнього є витребування майна із чужого незаконного володіння;
- в оскаржуваній постанові не обґрунтовано допущення порушень судом першої інстанції під час постановлення ухвали від 11.09.2019;
- апелянт не була та не може бути учасником справи про банкрутство боржника та у неї відсутнє право на апеляційне оскарження судового рішення місцевого господарського суду. Апеляційним господарським судом безпідставно залучено апелянта в якості учасника у справі про банкрутство Приватного підприємства "Мілітарі".
Доводи інших учасників справи
19. Від інших учасників відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
20. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
22. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
23. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції
Щодо права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження ухвали про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу боржника та обраного скаржником способу захисту
24. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
25. Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.
26. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
27. Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
28. Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволили б реалізувати його в повному обсязі та забезпечити ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
29. Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.
30. Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
31. Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
32. Частиною п`ятою статті 41 ГПК України передбачено, що у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом про банкрутство.
33. Згідно із абзацом 16 статті 1 Закону про банкрутство (у редакції чинній на момент розгляду та затвердження судом першої інстанції звіту ліквідатора) учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб`єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
34. Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
35. Аналіз наведених норм свідчить, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
36. Отже, особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. При цьому обов`язковою умовою для наявності такого права є вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.
37. У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси та (3) обов`язки. У свою чергу суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.
38. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватися з легітимною метою і повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007 № 15123/03, § 53, 55).
39. Згідно з практикою ЄСПЛ там, де існують, апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення ЄСПЛ у справі "Делькур проти Бельгії" від 17.01.1970 та у справі "Гофман проти Німеччини" від 11.10.2001).
40. У рішенні у справі "Белле проти Франції" від 04.12.1995 ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
41. ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить зазначену статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
42. Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
43. Саме цей принцип втілено у частині першій статті 254 ГПК України, якою надано право на апеляційне оскарження судових рішень не лише учасникам справи, й іншим особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.
44. Обґрунтовуючи наявність процесуального права на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у цій справі ОСОБА_1 зазначила, що відчуження належної їй квартири АДРЕСА_1 відбулось незаконно та поза її волею, на підставі підроблених документів, внаслідок чого ця квартира взагалі не могла бути включена до ліквідаційної маси банкрута та реалізовуватись в межах даної справи про банкрутство.
45. За результатом юридичної оцінки відповідних доводів скаржника апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність у скаржника права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, відтак здійснив її перегляд по суті.
46. Як убачається з оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції в ході апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду з`ясовано, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.03.2019 № 161309354 за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності у період з 2011 по 2015 роки була зареєстрована квартира загальною площею 228,9 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2
47. Також із наданих копій матеріалів кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 12015040650001789, яке знаходиться в провадженні СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, апеляційним господарським судом встановлено, що в 2015 році громадянкою ОСОБА_2 , діючою від імені ОСОБА_1 на підставі генеральної довіреності, посвідченої на Кіпрі 09.10.2014 посвідчувальним службовцем ОСОБА_3 . Авраам, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії секретарем Міністерства юстиції та публічного порядку М. Міртзоу 10.10.2014 за № 18925/14, було укладено ряд договорів позик та договорів іпотек в забезпечення таких договорів, предметом іпотеки була квартира АДРЕСА_4 . Згодом громадянкою ОСОБА_2 , діючою від імені ОСОБА_1 на підставі цієї ж довіреності, передано компанії "FiLLiantra Commerce Ltd." в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 10.03.2015 право власності на вказану квартиру, яке зареєстровано за цією компанією 10.03.2015.
49. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що в подальшому було здійснено ряд відчужень зазначеної вище квартири, кінцевим власником якої стало ПП "Мілітарі" на підставі укладеного 10.04.2019 з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕКРО" (далі - ТОВ "ВЕКРО") договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Міссіяж О. А., та зареєстрованого в реєстрі за номером № 175.
50. Також апеляційним господарським судом з`ясовано, що право власності на вказану квартиру ТОВ "ВЕКРО" набуло на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2018 у справі № 200/5082/18, відповідно до якого звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 11.06.2015, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
51. Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 24.07.2019 по справі № 200/5082/18 заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2018 в оскаржуваній частині скасовано; у задоволенні позовних вимог ТОВ "ВЕКРО" до ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики, звернення стягнення на нерухоме майно, реєстрацію права власності та зняття арешту - відмовлено.
52. Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказане майно було реалізовано на другому повторному аукціоні з продажу майна боржника ПП "Мілітарі" у межах справи про банкрутство за результатами якого переможцем торгів став ОСОБА_7 , який і набув право власності на це майно.
53. Як зауважив апеляційний господарський суд, арбітражним керуючим та судом першої інстанції аналіз підстав набуття боржником права власності на квартиру АДРЕСА_1 , у тому числі, договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ "ВЕКРО" та ПП "Мілітарі", не здійснювався.
54. Також колегія суддів приймає до уваги правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 25.02.2019 у справі № 906/864/17 згідно якої у разі закриття провадження у справі про банкрутство повним завершенням усіх процедур, затвердженням звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, припиненням боржника як юридичної особи (суб`єкта господарювання) всі процедурні інструменти, можливість застосування яких передбачена Законом про банкрутство, є вичерпаними, а грошові та інші зобов`язання боржника мають вважатися врегульованими. Належним способом захисту прав та законних інтересів особи, яка не була учасником провадження у справі про банкрутство, але вважає, що їх було порушено під час провадження у справі про банкрутство, у разі її припинення за результатами завершення повного циклу процедур, є апеляційне, касаційне оскарження або перегляд за нововиявленими обставинами процесуального рішення із затвердження ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу банкрута і, як наслідок, припинення боржника та провадження у справі.
55. Суд також враховує, що у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 25.02.2019 у справі № 906/864/17 підтримано правову позицію Верховного Суду у справі № 922/3040/17 щодо можливості оспорювання аукціону (проведеного в межах провадження у справі про банкрутство), а також договору укладеного за його результатами, в межах справи та за умови існування процедури банкрутства.
56. Із наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вживаються заходи з оскарження результатів аукціону з продажу майна ПП "Мілітарі" за результатом якого, як вона стверджує, було відчужено належне їй нерухоме майно. Зокрема, 15.11.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ПП "Мілітарі", що відбувся 29.07.2019 та визнання недійсним договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні.
57. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.11.2019 вказану заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та призначено в судовому засіданні.
58. У свою чергу закриття провадження у цій справі унеможливлює захист прав та інтересів ОСОБА_1 у межах справи про банкрутство ПП "Мілітарі", що додатково свідчить про відсутність підстав на даному етапі для затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу боржника у справі.
59. За наведеного висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності у ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду та відповідності обраного скаржником способу захисту вимогам законодавства є правомірним та обґрунтованим, таким що відповідає встановленим обставинам справи та узгоджується із висновками суду касаційної інстанції.
Щодо допущених судом першої інстанції порушень під час затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника
60. Згідно із пунктом 6 частини першої статті 83 Закону про банкрутство господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо звіт ліквідатора затверджений в порядку, передбаченому цим Законом.
61. Положення статті 46 Закону про банкрутство визначають, що після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.
62. Ліквідація боржника - це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.
63. Правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього Законом про банкрутство повноважень повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації.
64. Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.
65. За змістом статей 1, 37, 38, 41, 46 Закону про банкрутство передбачено певну сукупність дій, які необхідно вчинити у ході ліквідаційної процедури, та перелік документів за її результатами, що подаються ліквідатором до суду та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури.
66. Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за результатом проведених дієвих заходів, які передбачені у ліквідаційній процедурі. Закон про банкрутство не містить вичерпного переліку заходів, які належить вжити ліквідатору для завершення ліквідаційної процедури, проте визначає основні напрямки такої діяльності, що дозволяють сформувати ліквідаційну масу та задовольнити, за умови виявлення майна (ліквідних активів), вимоги кредиторів, що випливає із визначених Законом повноважень ліквідатора та надає останньому можливість відповідно до власного компетентного розсуду вчиняти дії щодо виявлення та розшуку активів банкрута для формування ліквідаційної маси.
67. Разом з тим, Законом про банкрутство передбачено певний обсяг обов`язкових дій, яку належить вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів). Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, до того ж ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі). Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від 02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15, від 28.11.2019 у справі № 18/1971/12.
68. Принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора встановлює, зокрема, критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, таким чином покладає на особу, яка оспорює дотримання цієї домінанти, обов`язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 904/4863/13, від 28.11.2019 у справі № 904/6144/16).
69. Слід зазначити, що ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2817/18, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15).
70. Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, з висновками якого погоджується Верховний Суд, наведеного не враховано місцевим господарським судом при розгляді звіту та ліквідаційного балансу ПП "Мілітарі".
71. Так апеляційним господарським судом встановлено, що затверджуючи поданий ліквідатором звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, місцевий господарський суд у порушення частини першої статті 46 Закону про банкрутство обмежившись констатацією обставин щодо вчинення ліквідатором певних дій, не звернув увагу на додані до ліквідаційного звіту документи, зокрема, реєстр вимог кредиторів та ліквідаційний баланс боржника.
72. Крім того судом апеляційної інстанції встановлено, що місцевим господарським судом не досліджено та не надано належної правової оцінки діям ліквідатора на предмет вчинення ним усіх необхідних повноважень, відповідно до положень Закону, зокрема, стосовно аналізу будь-яких договорів та інших правочинів банкрута з метою визначення їх законності у підозрілий період (за один рік до порушення провадження у справі про банкрутство).
73. Разом з тим апеляційним судом звернуто увагу, що договір купівлі-продажу спірного майна укладено між ТОВ "ВЕКРО" та ПП "Мілітарі" 10.04.2019, тобто менше ніж за рік до порушення провадження у справі про банкрутство. Однак, звіт ліквідатора не містить будь-яких висновків щодо аналізу договорів купівлі-продажу та інших договорів укладених боржником та прийняття заходів щодо визнання їх недійсними за загальними нормами цивільного законодавства.
74. Судом апеляційної інстанції також зауважено, що ліквідатором не з`ясовано тих обставин, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2018 у справі № 200/5082/18 відповідно до якого ТОВ "ВЕКРО" набуло право власності на вказане вище нерухоме майно скасовано постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 24.07.2019 у справі № 200/5082/18.
75. Між тим варто зазначити, що нормами статті 37 Закону про банкрутство визначена тривалість строку ліквідаційної процедури, яка становить дванадцять місяців, тоді як ліквідаційна процедура у цій справі була відкрита судом 04.06.2019, а вже 11.09.2019 місцевим господарським судом прийнято ухвалу, якою затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; ліквідовано юридичну особу ПП "Мілітарі"; провадження у справі закрито.
76. Ураховуючи викладене у наведеній сукупності, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погоджується із висновками апеляційного господарського суду щодо передчасного постановлення судом першої інстанції ухвали про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу боржника та її невідповідності вимогам закону зважаючи на ненадання місцевим господарським судом оцінки поданого ліквідатором звіту, неналежне дослідження зібраних у справі доказів та не встановлення пов`язаними з ними обставин, що входили до предмета дослідження.
Щодо суті касаційної скарги
77. Доводи ТОВ "Вікан-ЮС" наведені в скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
78. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
79. Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення ЄСПЛ у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
80. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
81. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
82. Виходячи із встановлених судами обставин справи, беручи до уваги доводи та вимоги касаційної скарги та з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.
Судові витрати
83. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2019 у справі № 908/976/19 витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Висновки щодо застосування норми права
84. Аукціон проведений в межах провадження у справі про банкрутство та укладений на його виконання договір купівлі-продажу щодо нерухомого майна належного скаржнику, яке вибуло з володіння поза його волею можуть бути оспорені ним в межах цієї справи та за умови існування процедури банкрутства.
85. У разі закриття провадження у справі про банкрутство повним завершенням усіх процедур, затвердженням звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, припиненням боржника як юридичної особи (суб`єкта господарювання) всі процедурні інструменти, можливість застосування яких передбачена Законом про банкрутство, є вичерпаними, а грошові та інші зобов`язання боржника мають вважатися врегульованими. Належним способом захисту прав та законних інтересів особи, яка не була учасником провадження у справі про банкрутство, але вважає, що їх було порушено під час провадження у справі про банкрутство, у разі її припинення за результатами завершення повного циклу процедур, є апеляційне, касаційне оскарження або перегляд за нововиявленими обставинами процесуального рішення із затвердження ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу банкрута і, як наслідок, припинення боржника та провадження у справі.
86. Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікан-ЮС" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2019 у справі № 908/976/19 залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2019 у справі № 908/976/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді В. В. Білоус
В. Г. Пєсков
