Ухвала
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 520/1185/16-ц
провадження №61-28728св18
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Сімоненко В. М., Червинської М. Є.,
розглянувши справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Порто-Франко», останнім правонаступником якого є ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про визнання об`єкту незавершеного будівництва предметом іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2017 року у складі судді Прохорова П. А. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Кононенко Н. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Порто-Франко» (далі - ПАТ АБ «Порто-Франко») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання об`єкту незавершеного будівництва предметом іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 04 липня 2008 року між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 70 000 доларів США.
На забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 04 липня 2008 року між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку була передана земельна ділянка для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 площею 0,0586 га, кадастровий номер 5110136900:33:008:0048.
Відповідно до пункту 4.1.7. іпотечного договору іпотекодавець зобов`язався протягом дії договору не проводити будь-які будівельні роботи відносно предмета іпотеки без попереднього узгодження з іпотекодержателем.
Проте ОСОБА_2 у порушення вищевказаних положень договору іпотеки без узгодження з ПАТ АБ «Порто-Франко» збудувала на переданій в іпотеку земельній ділянці житловий будинок загальною площею 441,3 кв м.
Зазначений житловий будинок є об`єктом незавершеного будівництва, так як у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію права власності на нього.
Таким чином, позивач вважав, що відповідно до частини шостої статті 6, частини першої, другої статті 16 Закону України «Про іпотеку» об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 є предметом іпотеки на підставі іпотечного договору, укладеного 04 липня 2008 року між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_2 .
Крім того, визнання майна предметом іпотеки (визнання права) може відбуватися за аналогією зі статтею 392 ЦК України (визнання права власності), так як відповідно до статті 596 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України.
З урахуванням викладеного ПАТ АБ «Порто-Франко», останнім правонаступником якого є ОСОБА_1 , просило суд визнати предметом іпотеки за іпотечним договором від 04 липня 2008 року житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 441,3 кв. м, який належить на праві власності ОСОБА_2 та знаходиться на земельній ділянці, яка розташована за вищевказаною адресою площею 0,0586 га, кадастровий номер 5110136900:33:008:0048. Також просило встановити спосіб виконання рішення, зазначивши, що визнання цього будинку предметом іпотеки за вказаним іпотечним договором є підставою виникнення обтяження та внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про заборону щодо зазначеного вище житлового будинку.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2016 року замінено позивача ПАТ АБ «Порто-Франко» на його правонаступника - ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано предметом іпотеки за іпотечним договором від 04 липня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В. К., житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 441,3 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,0586 га, кадастровий номер 5110136900:33:008:0048. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що, якщо в іпотеку передається будівля (споруда), розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю, то іпотека поширюється й на належну іпотекодавцю земельну ділянку або її частину, на якій розташована відповідна будівля (споруда). І навпаки, у разі передачі в іпотеку земельної ділянки іпотека також поширюється на розташовані на ній будівлі (споруди) та об`єкти незавершеного будівництва, незалежно від того, хто є їх власником.
Спірний житловий будинок, розташований на переданій в іпотеку земельній ділянці, є об`єктом незавершеного будівництва та відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно відсутня інформація про реєстрацію права власності на нього. Вимоги позивача до ОСОБА_2 є способом забезпечення вимог як позикодавця та іпотекодержателя. Визнання права по своїй суті це спосіб захисту, який застосовується у випадку спору між суб`єктами цивільного права з приводу наявності чи відсутності правовідносин між сторонами, і відповідно наявності чи відсутності цивільного права та цивільного обов`язку.
Позовні вимоги у частині встановлення способу виконання рішення шляхом зазначення, що визнання житлового будинку предметом іпотеки за іпотечним договором є підставою виникнення обтяження та внесення Державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про заборону щодо цього житлового будинку є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки відсутнє рішення відповідного органу про відмову у внесенні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідних записів.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 травня 2017 року клопотання ОСОБА_3 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - про заміну позивача задоволено. Замінено позивача - ОСОБА_3 на його правонаступника - ОСОБА_1 .
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 серпня 2017 року апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - відхилена, рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2017 року залишено без змін. У резолютивній частині рішення найменування позивача вказано ОСОБА_1 замість ОСОБА_3 .
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини у справі, рішення відповідає вимоги статей 213, 215 ЦПК України 2004 року, тому відсутні правові підстави для його скасування. Спірний житловий будинок, розташований на переданій в іпотеку земельній ділянці, є об`єктом незавершеного будівництва, тому на нього також поширюється іпотека, незалежно від того, хто є його власником.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 520/1185/16-ц із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві - Тітову М. Ю.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2019 року зазначену справу призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 520/1185/16-ц за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 серпня 2017 року.
У грудні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві - Гульку Б. І.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що об`єкт незавершеного будівництва може стати предметом іпотеки лише після його державної реєстрації. Помилковими є висновки судів про те, що до спірних правовідносин підлягають застосування статті 392, 395 ЦК України, оскільки вони закріплюють право особи на захист її порушеного права на чуже майно. У цій справі позивачем не наведено жодного доказу порушення його речових прав. Суди не звернули уваги на те, що відповідно до статті 1083 ЦК України наступне відступлення права грошової вимоги третій особі не допускається, проте у цій справі відступлення права грошової вимоги проводилося тричі.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, у зв`язку з необхідністю відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 рокуу справі № 317/2966/13-ц (провадження № 61-11551 св 18).
Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, викладених у вказаній постанові, викликана тим, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що за відсутності у договорах іпотеки відомостей про розташування на земельних ділянках, переданих в іпотеку, житлового будинку чи об`єкта незавершеного будівництва, відсутні підстави для звернення стягнення на такий житловий будинок, оскільки він не є предметом іпотеки. Аналіз частини п`ятої статті 6 Закону України «Про іпотеку» свідчить про те, що вона регулює правовідносини щодо передачі в іпотеку земельної ділянки, на якій розташовані будівлі на момент укладення договору іпотеки. У такому разі передачі разом із земельною ділянкою підлягають і такі будівлі. У справі суди не встановили, що на момент укладення іпотечних договорів на земельних ділянках, які є предметом іпотеки, було розташовано житловий будинок чи капітальні споруди. Укладені договори іпотеки також не містять інформації про такі об`єкти.
Колегія суддів, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду,вважала, що вищевказане свідчить про існування різного підходу до розуміння та тлумачення спірних правовідносин. Також, вважала за необхідне відступити від зазначених висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 серпня 2017 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання
(у письмовому провадженні).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою
статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об`єкту незавершеного будівництва предметом іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 серпня 2017 року.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник В. М. Сімоненко М. Є. Червинська
