ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2020 року справа №200/11289/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представника позивача Рабко Т.О., відповідача Літвіненка О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 р. (рішення проголошено у судовому засіданні 06.11.2019 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/11289/19-а (головуючий І інстанції суддя Аканов О.О.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ДіПіІнжинірінг" про визнання незаконною та протиправною постанов про стягнення з боржника основної винагороди, витрат на проведення виконавчих дій, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач 19.09.2019 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати незаконними та протиправними постанову відповідача № 59998497 від 09.09.2019 року про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 119 457, 02 грн., постанову відповідача № 59998497 від 09.09.2019 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 69, 00 грн. та зобов`язати відповідача негайно повернути на поточний рахунок ПРАТ «МК «Азовсталь» суму безпідставно стягнутої основної винагороди у виконавчому провадженні № 59998497 у сумі 119 457, 02 грн., а також витрати на проведення виконавчих дій у сумі 69, 00 грн., всього 119 526, 02 грн.; вирішити питання судових витрат (т. 1 а.с. 4-11).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 200/11289/19-а адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича № 59998497 від 09.09.2019 року про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 119457,02 грн.
Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича № 59998497 від 09.09.2019 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 69,00 грн.
Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича (місцезнаходження: 84333, м. Краматорськ, вул. Уральська, буд. 12, офіс 120, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) повернути приватному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь" (місцезнаходження: 87500, Донецька область, вул. Лепорського, 1; код ЄДРПОУ 00191158) суму стягнутої основної винагороди у виконавчому провадженні № 59998497 у сумі 119457,02 грн.
Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича (місцезнаходження: 84333, м. Краматорськ, вул. Уральська, буд.12, офіс 120, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) повернути приватному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь" (місцезнаходження: 87500, Донецька область, вул. Лепорського, 1; код ЄДРПОУ 00191158) суму витрат на проведення виконавчих дій у сумі 69 грн.
Вирішено питання судових витрат (т. 2 а.с. 61-64).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що ним 09.09.2019 року відкрито виконавче провадження № 59998497 з примусового виконання Наказу Господарського суду Донецької області № 905/23191/17 від 23.08.2019 року про стягнення з позивача на користь третьої особи заборгованості у сумі 1194570, 15 грн.
Разом з відкриттям виконавчого провадження було прийнято постанову про арешт майна боржника та постанову про стягнення з боржника основної винагороди.
09.09.2019 року було направлено в АТ «ПУМБ» платіжну вимогу про примусове списання грошових коштів з рахунків боржника в рамках суми заборгованості відповідно до виконавчого документу та 09.09.2019 року виконано платіжне доручення.
Таким чином, приватним виконавцем за рахунок коштів списаних з рахунку боржника було стягнуто витрати у розмірі 69, 00 грн. та основну винагороду у розмірі 119457, 02 грн. визначену наказом Міністерства юстиції України від 24.03.2017 року № 954/5. Решта стягнутих коштів у розмірі 1194570, 15 грн. перераховано стягувачу та прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження (т.1 а.с. 70-71 ).
Апелянт звертає увагу на те, що на момент пред`явлення наказу Господарського суду Донецької області від 23.08.2019 року у справі № 905/2319/17, цей наказ був чинним.
Таким чином, постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена відповідачем в день надходження до нього виконавчого документа, а саме: 09.09.2019 року. Повідомлення про добровільне виконання рішення суду у серпні 2018 року було надіслано боржником засобами електронного зв`язку 09.09.2019 року на мобільний телефон 0997210138.
Апелянт вважає, що повідомлення засобами Viber, надіслане від невідомої особи, не може бути розцінено виконавцем як належне повідомлення про повне або часткове виконання рішення суду в добровільному порядку.
08 січня 2020 року до суду надійшов відзив від позивача, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Апелянт в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Сторони надали відповідні пояснення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 11.04.2018 року рішенням господарського суду Донецької області у справі № 905/2319/17 позовні вимоги ТОВ «ДіПіІнжинірінг» задоволено частково, а саме: стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіПі Інжинірінг", м. Київ заборгованість в розмірі 1122695,90 грн., пеню в розмірі 47260,20 грн., 3% річних у розмірі 5423,34 грн., втрати від інфляції у розмірі 5357,85 грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 17711,06 грн. (т. 1 а.с. 130-139).
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2018 року апеляційну скаргу ПРАТ «МК «Азовсталь» на рішення господарського суду Донецької області від 11.04.2018 року у справі № 905/2319/17 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін (т. 1 а.с. 140-152).
23.08.2018 року позивачем на виконання рішення господарського суду Донецької області у справі № 905/2319/17 в добровільному порядку сплачено заборгованість в розмірі 1 122 695, 90 грн. та 75 752,45 грн., а всього сплачено 1 198 448, 35 грн., про що свідчать платіжні доручення від 23.08.2018 № 3000705061 на суму 1122695, 90 грн. та № 3000705062 на сумі 75 752, 45 грн. та виписка по розрахункових рахунках з ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» (т. 1 а.с. 25-26).
Постановою Верховного Суду від 31.10.2018 скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2018 року та рішення Господарського суду Донецької області від 11.04.2018, справу № 905/2319/17 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 1 а.с. 153-155).
Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.03.2019 позовні вимоги ТОВ ««ДіПіІнжинірінг» задоволено частково, а саме: стягнуто з приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДіПіІнжинірінг» 1 122695, 90 грн. заборгованості, 43 838 грн. пені, 5 005, 39 грн. 3% річних, 5 369, 63 грн. інфляційних втрат, а також 17 661, 09 грн. судового збору (т. 1 а.с. 156-172).
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2019 у справі № 905/2319/17 залишено без змін (т.1 а.с. 173-189).
На виконання рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2019 року у справі № 905/2319/17, яке набрало законної сили 06 серпня 2019 року, Господарський суд Донецької області 23 серпня 2019 року видав Наказ: стягнути з Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіПі Інжинірінг» 1 122 695, 90 грн. заборгованості, 43 838,14 грн. пені, 5 005,39 грн. 3% річних, 5 369,63 грн. інфляційних витрат, а також 17 661,09 грн. судового збору (т. 1 а.с. 94).
09.09.2019 на адресу відповідача надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіПі Інжинірінг», в якій товариство просило виконати в примусовому порядку про стягнення на його користь суми за Наказом від 23.08.2019 у справі № 905/2319/17 з Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (т.1 а.с. 92-93).
На підставі цього Наказу та заяви про відкриття виконавчого провадження, приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Літвиненком О.В., 09 вересня 2019 року винесено постанови: про відкриття виконавчого провадження № 59998497; про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 119457,02 грн., постанову про арешт майна боржника, постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 69 грн., які були направлені боржнику 09 вересня 2019 року (т. 1 а.с. 15, 17, 19, 78-79, 84-86, 87-88, 90-91).
9 вересня 2019 року приватним виконавцем до банківських установ були надіслані платіжні вимоги про примусове списання коштів з рахунків боржника.
Відповідач отримав за постановою № 59998497 від 09.09.2019 про стягнення з боржника основної винагороди суму у розмірі 119457,02 грн., за постановою № 59998497 від 09.09.2019 про стягнення з боржника суми витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 69 грн. (т. 2 а.с. 72-74).
09.09.2019 року приватному виконавцю на мобільний телефон засобами функції «Вайбер» надійшли відомості щодо платіжних доручень про добровільне виконання рішення господарського суду Донецької області від 11.04.2018 року у справі № 905/2319/17 ще у серпні 2018 року (т. 1 а.с. 28-30).
Не погодившись із стягненням з нього як боржника основної винагороди та стягнення витрат на проведення виконавчих дій, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо прийняття постанов № 59998497 від 09.09.2019 року про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 119 457, 02 грн., постанови № 59998497 від 09.09.2019 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 69, 00 грн.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Статтею 129-1 Конституції (Основного Закону України), ч. 2 ст. 14 КАС України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
За змістом ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
При цьому, основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус встановлені Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон № 1403-VIII).
Так, завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ч. 1. ст. 3 Закону № 1403-VIII).
Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII).
Приписами ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Положеннями ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" установлено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору (ч. 3 ст. 45 Закону № 1404).
Частиною 5 ст. 27 Закону № 1404 зазначено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Крім того, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII).
Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Статтею 42 Закону № 1404-VIII окреслено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (ч. 2 ст. 42 Закону № 1404-VIII).
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що, оскільки на час відкриття виконавчого провадження наявні відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку, у приватного виконавця не було підстав для відкриття виконавчого провадження, а тому приватним виконавцем неправомірно відкрито виконавче провадження та стягнуто основну винагороду приватного виконавця та стягнуто з боржника витрати на проведення виконавчих дій.
При цьому суд апеляційної інстанції виходить з такого.
З матеріалів справи вбачається, що ПРАТ «МК «Азовсталь» 23.08.2018 добровільно виконало рішення Господарського суду Донецької області від 11.04.2018 року, яке набрало чинності 31.07.2018 року.
Але після скасування постановою Верховного Суду від 31.10.2018 судових рішень у справі № 905/2319/17, був здійснений новий судовий розгляд справи і нове рішення набрало законної сили 06 серпня 2019 року.
Тобто, не можна ототожнювати судові рішення у справі № 905/2319/17, бо за часом їх прийняття і змістом вони є різними, як і за правовими наслідками їх прийняття.
Господарський суд Донецької області 23 серпня 2019 року видав Наказ: стягнути з Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіПі Інжинірінг» 1 122 695,90 грн. заборгованості, 43 838,14 грн. пені, 5 005,39 грн. 3% річних, 5 369,63 грн. інфляційних витрат, а також 17 661,09 грн. судового збору (т. 2 а.с. 94).
Тобто, це Наказ був іншим виконавчим документом, з іншою датою його видачі.
Приватним виконавцем 09.09.2019 року відкрито виконавче провадження № 59998497 з примусового виконання Наказу Господарського суду Донецької області № 905/2319/17 від 23.08.2019 року про стягнення з позивача на користь третьої особи заборгованості у розмірі 1194570, 15 грн.
09.09.2019 року приватним виконавцем було направлено в АТ «ПУМБ» платіжну вимогу про примусове списання грошових коштів з рахунків боржника, як зазначено у Наказі Господарського суду Донецької області від 23 серпня 2019 року (т. 1 а.с. 24 зв. бік).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на той факт, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 09.09.2019 року була прийнята приватним виконавцем (відповідачем у справі) у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404 і не була оскаржена позивачем. В такому випадку постанова від 09.09.2019 року про стягнення з боржника основної винагороди є правомірною, оскільки за приписами ст. 27, п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 45 Закону № 1404 є похідною від постанови про відкриття виконавчого провадження. Недобросовісна поведінка стягувача не є підставою для скасування оскаржуваної постанови відповідача.
Окрім того, 09.09.2019 року відповідач прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження, яка теж не була оскаржена позивачем. На переконання колегії суддів безпідставно з правової точки зору оскаржувати окремі процесуальні документи закритого виконавчого провадження.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач з огляду на сформульовані позовні вимоги обрав неналежний засіб захисту порушеного права.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем доведено, що, приймаючи постанову № 59998497 від 09.09.2019 року про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 119 457, 02 грн., постанову відповідача № 59998497 від 09.09.2019 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 69, 00 грн., від діяв правомірно.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Щодо судових витрат, то суд вважає за можливе стягнути з позивача суму сплаченого судового збору 2881, 50 грн. на користь відповідача. Оскільки ст. 139 КАС України дійсно має прогалини з цього питання, то всі сумніви використовуються на користь такої особи.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але ухвалив судове рішення без додержання норм матеріального та процесуального права, що, відповідно до вимог ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статями 195, 272, 287, 308, 310, 315, п. 4 ч. 1 ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 р. - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 р. у справі № 200/11289/19-а - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ДіПіІнжинірінг" про визнання незаконною та протиправною постанов про стягнення з боржника основної винагороди, витрат на проведення виконавчих дій, зобов`язання вчинити певні дії.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (код ЄДРПОУ - 00191158, юридична адреса - 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1) на користь приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича (РНКОПП НОМЕР_1 , юридична адреса - 84333, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Уральська, 12, оф. 120) судові витрати у розмірі 2881, 50 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна грн.).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено і проголошено в судовому засіданні 13 січня 2020 року.
Колегія суддів Г.М. Міронова
Т.Г. Арабей
І.В. Геращенко
