СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" грудня 2019 р. Справа № 922/1705/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Фоміна В.О.
при секретарі Пархоменко О.В.
за участю представників сторін:
позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом–Сосунов Є.В., довіреність №353 від 07.08.2019 року;
відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом– адвокат Замікула Б.С., довіреність №117/1 від 04.06.2019 року, свідоцтво КР №000005 від 25.12.2014 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково -виробничого підприємства "Кор-Мет", м.Харків (вх. № 3184 Х/1-18)
на рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2019 року у справі №922/1705/19 ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Жиляєв Є.М. ) повний текст якого складено 26.09.2019 року
за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства "Кор-Мет", м. Харків
про стягнення 264584,50 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково -виробничого підприємства "Кор-Мет", м. Харків
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ
про розірвання договору
ВСТАНОВИЛА:
Позивач , Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі- 1-й позивач), 03.06.2019 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовом (вх.№1705), в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства "Кор-Мет" на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 150 200,00 грн. заборгованості, 107 676,94 грн. пені, 1901,16 грн., 3% річних, 4806,40 грн. втрат від інфляції, всього 264584,50 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3968,77 грн.
В обгрунтування позову 1-й позивач зазначав наступне.
Відповідно до умов пункту 1.1. Договору №11/2861-18 від 15.11.2018 року він зобов`язався передати у власність відповідача використані (виснажені) акумулятори електричні, свинцево-кислотні та брухт свинцевих і акумуляторних батарей за номенклатурою згідно з Договором, а відповідач зобов`язався прийняти вказаний товар, за кількістю, зазначеною в Додатку № 1 до Договору.
Умовами пункту 3.1.1. Договору, сторони погодили та встановили, що оплата за товар у розмірі 100% від суми, запропонованої переможцем аукціону (відповідачем), 150 200,00 грн. без ПДВ, здійснюється Покупцем відповідно до протоколу електронного аукціону № UA-PS-2018-10-08-000008-2, однак не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дати укладення договору.
Однак, всупереч умовам пункту 3.1.1. Договору, станом на 25.04.2019 року оплата 100% від суми договору в розмірі 150200,00 грн. відповідачем здійснена не була, а тому ним прострочено зобов`язання на 154 дні.
Також, за умовами п. 4.7. Договору відповідач зобов`язався вивезти товар на протязі 45 днів з моменту підписання Договору.
Договір був підписаний 15.11.2018 року, а тому товар мав бути вивезений відповідачем до 02.01.2019 року включно.
Проте, в порушення умов пункту 4.7. Договору, станом на 25.04.2019 року товар в повному обсязі на суму 150200,00 грн. відповідачем вивезено не було, у зв`язку з чим ним прострочено зобов`язання на 113 днів.
09.01.2019 року 1-м позивачем направлено на адресу відповідача претензію вих.№ 01/719 з вимогою про сплату простроченої заборгованості та штрафних санкцій, нарахованих за прострочення зобов`язань.
15.01.2019 року відповідач в листі вих. № 10/2 від 08.01.2019 року просив суттєво зменшити погоджену ціну в Договорі у зв`язку з суттєвим зменшенням ціни на товар на ринку, а у разі незгоди з запропонованою ціною розірвати Договір.
У відповідь на лист від 08.01.2019 року вих. № 10/2 1-й позивач, зазначив про те, що умовами Договору не передбачено зміну ціни предмету реалізації, обставини, зазначені відповідачем не є форс-мажорними та запропонував терміново здійснити оплату за товар на умовах, зазначених у Договорі та відвантаження товару.
У відповіді від 15.02.2019 року вих. № 115/1 на претензію вих. № 01/718 від 09.01.2019 року відповідач зазначив про те, що не може виконати умови Договору у зв`язку з тим, що ціна на товар суттєво знизилася на ринку, що є підставою для зміни договору або для його розірвання.
Такі обставини, на думку 1-го позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів та є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство "Кор-Мет" (далі також– 2-й позивач) 01.07.2019 року звернувся до господарського суду Харківської області з зустрічним позовом, в якому просив розірвати договір №11/2861-18 від 15.11.2018 року, укладений між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Кор-Мет" та стягнути з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на свою користь витрати зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн.
В обгрунтування зустрічного позову 2-й позивач зазначав наступне.
Станом на 23.11.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю науково -виробниче підприємство "Кор-Мет" не мало на розрахунковому рахунку грошових коштів для належного виконання своїх зобов`язань з попередньої оплати за Договором.
26.11.2018 року указом Президента України №393/2018 на території України було введено воєнний стан, внаслідок чого у контрагентів товариства виникла криза платежів та товариство було позбавлено можливості належним чином виконати свої зобов`язання з попередньої оплати товару, а після припинення воєнного стану 26.12.2018 року вартість відпрацьованих акумуляторів зменшилась з 27 грн. до 25,9 грн. за 1 кг, а станом на 08.01.2019 року вона складала 23,8 грн.
У зв`язку із вказаною істотною зміною обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство "Кор-Мет" намагалось досягти згоди з відповідачем щодо зміни вартості товару за Договором за взаємною згодою сторін, однак вказані пропозиції були залишені без задоволення. В подальшому, 2-й позивач просив відповідача розірвати спірний Договір за взаємною згодою, однак вказані пропозиції також були залишені без задоволення.
Усунути причини прийняття указу Президента України про введення воєнного стану позивач об`єктивно не спроможний, оскільки ніхто не передбачав можливості відкритої збройної агресії з боку Російської Федерації, яка відбувалась 25.11.2018 року у районі Керченської протоки; позивач не міг передбачити та усунути зниження вартості відпрацьованих акумуляторів без відповідних об`єктивних причин та в протиріч попередній усталеній практиці сезонного коливання вартості на цей вид вторинної сировини, що на його думку є підствами для розірвання договору №11/2861-18 від 15.11.2018 року у зв`язку з істотною зміною обставин.
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.09.2019 року у справі №922/1705/19 первісний позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Кор-Мет" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - 150200,00 грн. заборгованості; 107676,94 грн. пені; 1901,16 грн. 3 % річних; 4806,40 грн. інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3968,77 грн.; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство "Кор-Мет" з рішеннями суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2019 року у справі повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити повністю; зустрічний позов задовольнити повністю та розірвати договір №11/2861/18 від 15.11.2018 року, укладений між ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю науково - виробничим підприємством "Кор-Мет".
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про наступне.
У оскаржуваному рішенні не наведено жодної правової норми, яка б передбачала можливість стягнення визначеної договором №11/2861-18 від 15.11.2018 року 100% передоплати.
Суд першої інстанції в якості правових підстав для задоволення позову наводить виключно загальні норми ЦК України та ГК України щодо належного виконання зобов`язань сторонами, без урахування положень спеціальних норм, що прямо регулюють правовідносини поставки товару.
3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню виключно у разі наявності у кредитора права вимагати у боржника обов`язку зі сплати грошового зобов`язання, а тому у суду першої інстанції були відсутні належні правові підстави для стягнення 100% передоплати за непоставлений товар, стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Положеннями п.4.2. та п.4.3. Договору передбачено, що відвантаження товару здійснюється після отримання передоплати за товар та надсилання постачальником покупцю відповідних письмових повідомлень про місцезнаходження товару та строк для його вивезення, а тому обов`язок покупця з вивезення товару виникає з моменту отримання ним відповідних письмових повідомлень про місцезнаходження товару та строку для його вивезення.
Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані доводи позивача, не надав їм належної правової оцінки та без належних підстав задовольнив вимогу про стягнення пені за п.6.3. Договору.
У судовому засіданні не досліджувався оригінал договору №11/2861-18 від 15.11.2018 року без дослідження якого суд першої інстанції не міг повно, всебічно і об`єктивно розглянути справу; посилається на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі №912/2185/16.
Суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що позивачем ні до позовної заяви, ні під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів про те, що спірні використані (виснажені) акумулятори свинцево-кислотні на даний час продовжують перебувати у позивача та не були відчужені третім особам.
Щодо відмови у задоволенні зустрічного позову зазначає, що договір було укладено в умовах сталої зовнішньополітичної ситуації, стабільного ринку кольорових матеріалів та до введення 26.11.2018 року указом Президента України №393/2018 на території України воєнного стану, внаслідок чого у контрагентів товариства виникла криза платежів та апелянт був позбавлений можливості належним чином виконати свої зобов`язання з попередньої оплати товару.
Апелянт не міг передбачити та усунути зниження вартості відпрацьованих акумуляторів без відповідних об`єктивних причин та в протиріч попередній усталеній практиці сезонного коливання вартості на цей вид вторинної сировини; виконання спірного договору призведене до понесення товариством прямих збитків в сумі 25668,10 грн.
Вказані обставини вказують на наявність виняткових обставин, за яких подальше виконання договору потягне для апелянта шкоду, яка не лише порушує співвідношення майнових інтересів сторін, а може призвести до незворотних негативних наслідків.
Судом першої інстанції був залишений поза увагою той факт, що відповідач в своїх листах вказував на істотну зміну обставин під час виконання спірного договору.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2019 року, суддею – доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Фоміна В.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства "Кор-Мет" на рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2019 року у справі; учасникам справи встановлено строк до 13.11.2019 року на протязі якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на 20.11.2019 року о 09:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №115.
15.11.2019 року на адресу суду від представника позивача за первісним позовом надійшов відзив (вх.№10792), в якому останній просить рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2019 року залишити без змін, який долучено до матеріалів справи.
18.11.2019 року на адресу суду від представника апелянта надійшло клопотання (вх.№10860), в якому останній просить долучити до матеріалів справи постанову Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі №903/333/17, яке долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 20.11.2019 року представник позивача за первісним позовом просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2019 року залишити без змін, представник апелянта просив апеляційну скаргу задовольнити; скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2019 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити повністю зустрічний позов.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 року оголошено перерву у розгляді справи до 11.12.2019 року о 09:30 год.
04.12.2019 року на адресу суду від апелянта надійшла відповідь на відзив (вх.№11446), в якій останній просить задовольнити апеляційну скаргу на рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2019 року у справі повністю, яку долучено до матеріалів справи.
09.12.2019 року на адресу суду від апелянта надійшли письмові пояснення (вх.№11601), в яких останній просить врахувати їх при вирішенні справи, які долучено до матеріалів справи.
В обгрунтування пояснень апелянт зазначає наступне.
Положення Закону України «Про публічні закупівлі» не розповсюджуються на спірні правовідносини, оскільки вказаний закон регулює питання закупівлі, а не продажу майна.
Представником Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" не було надано належних доказів виконання постачальником свого обов`язку з поставки товару, а тому господарський суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимогу щодо стягнення 150200,00 грн. передоплати.
Звертаючись до господарського суду першої інстанції із вимогою про стягнення неустойки за прострочення вивезення товару, позивач не надав доказів того, що продавець, зі свого боку виконав умови договору.
Задовольняючи вимоги позивача про стягнення пені в сумі 84863,00 грн. господарський суд першої інстанції проігнорував вимоги ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, оскільки розмір пені є надмірно великим порівняно із збитками кредитора.
У судовому засіданні 11.12.2019 року представник позивача за первісним позовом просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2019 року залишити без змін, представник апелянта просив апеляційну скаргу задовольнити; скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2019 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити повністю зустрічний позов.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Товариством з обмеженою відповідальністю науково – виробничим підприємством "Кор-Мет" (відповідачем за первісним позовом) було виграно конкурс та він став переможцем аукціону в електронній торговій системі «Прозорро.Продажі» відповідно до протоколу №UA-PS-2018-10-08-000008-2.
15.11.2018 року між державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю науково - виробничим підприємством "Кор-Мет" (переможець аукціону протокол №UA-PS-2018-10-08-000008-2) (покупцем) було укладено договір № 11/2861-18 (далі - Договір).
Відповідно до умов пункту 1.1. Договору, 1-й позивач зобов`язався передати у власність відповідача використані (виснажені) акумулятори електричні, свинцево-кислотні та брухт свинцевих і акумуляторних батарей за номенклатурою згідно з Договором (далі - товар), що утворились у ВП «Південно-Західна електроенергетична система» ДП "НЕК "Укренерго" (в результаті списання їх активів) та обліковується на балансі такого відокремленого підрозділу, а відповідач зобов`язався прийняти вказаний товар, за кількістю, зазначеною в Додатку № 1 до Договору.
Згідно п.1.2. Договору, товар приймають за масою, кількістю, місцезнаходженням згідно з Додатком № 1 до Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору, загальна ціна договору становить 150200,00 грн. без ПДВ.
Умовами пункту 3.1.1. Договору, сторони погодили та встановили, що оплата за товар у розмірі 100% від суми, запропонованої переможцем аукціону (відповідачем), 150 200,00 грн. без ПДВ, здійснюється Покупцем відповідно до протоколу електронного аукціону № UA-PS-2018-10-08-000008-2, однак не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дати укладення договору.
Всупереч умовам пункту 3.1.1. Договору, станом на 25.04.2019року оплата 100% від суми договору в розмірі 150200,00 грн. відповідачем здійснена не була, у зв`язку з чим, ним прострочено зобов`язання на 154 дні.
За умовами п. 4.7. Договору відповідач зобов`язується вивезти товар на протязі 45 днів з моменту його підписання.
Договір був підписаний 15.11.2018 року, тобто товар мав бути вивезений відповідачем до 02.01.2019 року включно.
В порушення умов пункту 4.7. Договору, станом на 25.04.2019 року товар в повному обсязі на суму 150200,00 грн. відповідачем вивезено не було, у зв`язку з чим ним прострочено зобов`язання на 113 днів.
1-й позивач посилається на те, що відповідачем порушено договірні зобов`язання, а зважаючи на специфіку товару та спеціальні умови його зберігання (брухт свинцево-кислотних та свинцевих і акумуляторних батарей) невиконання умов договору призводить до додаткових витрат, а тому ним направлено відповідачеві претензію від 09.01.2019 року вих.№ 01/719 з вимогою про сплату простроченої заборгованості та штрафних санкцій, нарахованих за прострочення зобов`язань.
Вказане вище й стало підставою для звернення 1-го позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області .
Відповідач посилається на наступне.
Ним був направлений лист позивачу вих. № 10/2 від 08.01.2019 року, в якому він просив суттєво зменшити погоджену ціну в Договорі у зв`язку з суттєвим зменшенням ціни на товар на ринку, а у разі незгоди з запропонованою ціною розірвати Договір.
На лист від 08.01.2019 року вих. № 10/2 позивачем надіслано відповідь вих. № 01/2272 від 22.01.2019 року, в якій зазначено, що умовами Договору не передбачено зміну ціни предмету реалізації; обставини, вказані відповідачем не є форс-мажорними, а тому не є підставою для невиконання сторонами своїх зобов`язань, не звільняють від відповідальності за невиконання таких зобов`язань та не надають права на розірвання Договору; загальну ціну в Договорі було встановлено за результатами аукціонів в електронній торговій системі «Прозорро.Продажі», де приймали участь інші потенційні покупці, із пропозиціями, що співставні із цінами Договорів, які є суттєво вищими за ціну, зазначену відповідачем; розірвання Договору тягне необхідність проведення повторних торгів, що значно уповільнює отримання коштів позивачем від реалізації майна та звільнення складських приміщень від такого майна; дії відповідача є такими, що зумовлюють недоотримання ним прибутку, що спричинило додаткові труднощі щодо ефективного використання складських потужностей компанії; з метою запобігання збільшення суми штрафних санкцій, які має сплатити відповідач за невиконання умов Договору, а також включення його до переліку недобросовісних контрагентів із подальшою неможливістю співпраці з позивачем, відповідачу запропоновано терміново здійснити оплату за товар на умовах, зазначених у Договорі та відвантаження товару.
У відповіді відповідача від 15.02.2019 року вих. № 115/1 на претензію вих. № 01/718 від 09.01.2019 року повідомлено про те, що останній не може виконати умови Договору у зв`язку з тим, що при виконанні Договору він понесе певні збитки, оскільки ціна на товар суттєво знизилася на ринку, що є підставою для застосування ст. 652 ЦК України для зміни договору або для його розірвання.
1-й позивач визнав лист відповідача від 15.02.2019 року вих. № 115/1 необґрунтованим та звертаючись із позовом до суду, посилається на те, що зменшення ціни договору після проведення аукціону може розцінюватись як спотворення результатів торгів, оскільки інші учасники пропонували ціни, які були не суттєво нижчими від ціни, яку було запропоновано відповідачем; предметом договору є саме поставка товару, а не забезпечення подальшого прибутку відповідача, жодних істотних умов (заборона або обмеження товару в обігу на законодавчому рівні, тощо), які б заважали оплатити суму авансового платежу за договором та вивезти товар зі складських приміщень - у відповідача не з`явилося.
Відповідач посилається на те, що 04.12.2018 року він листом за вих. № 044-18 повідомив позивача про неможливість виконання своїх зобов`язань з попередньої оплати товару, у зв`язку з відсутністю грошових коштів на рахунках та просив продовжити строк оплати до 28.12.2018 року.
18.12.2018 року позивачем листом вих. №01/49769 відмовлено в продовженні строків оплати товару та зазначено на вимогу про здійснення негайної попередньої оплати з метою запобігання включення відповідача до переліку недобросовісних контрагентів із подальшою неможливістю співпраці.
09.01.2019 року відповідачу надіслано претензію вих. № 01/719 з вимогою невідкладно усунути порушення умов Договору, сплатити штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язань за Договором та вказано на те, що 08.01.2018 року останній надіслав на адресу позивача лист, в якому повідомив про істотну зміну обставин (стрімке зниження ціни на ринку кольорових металів) з пропозицією знизити ціну за договором, а у разі незгоди із запропонованою ціною - розірвати договір № 11/2861-18 від 15.11.2018 року на що позивач у листі вих. № 01/2272 від 22.01.2019 року відмовив.
15.02.2019 року відповідачем направлено позивачу відповідь на претензію від 03.01.2019 року, в якій повторно повідомлено позивача про істотну зміну обставин (стрімке зниження ціни на ринку кольорових металів) та запропоновано знизити ціну за договором, а у разі незгоди із запропонованою ціною розірвати Договір, що листом вих. № 01/11418 від 29.03.2019 року залишено без задоволення.
10.04.2019 року відповідач, листом вих.№ 10/1 звернувся до позивача з пропозицією розірвання Договору у зв`язку з істотною зміною обставин, яка залишилася без задоволення.
У позивача відсутні правові підстави вимагати здійснення 100% передоплати за непоставлений товар, а тому відсутні і правові підстави для сплати 3 % річних та інфляційних втрат; погоджується з наявністю правових підстав для заявлених позивачем вимоги про стягнення пені, відповідно до п. 6.2. Договору, оскільки така можливість передбачена ст. 611 ЦК України, проте така вимога не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем подана зустрічна позовна заява про розірвання договору № 09/2861- 18 від 15.11.2018 року у зв`язку з істотною зміною обставин, а у разі його розірвання в судовому порядку вимога позивача щодо стягнення пені, відповідно до п. 6.2. Договору за порушення строків оплати в період з 23.11.2018 року по 25.04.2019 року в сумі 22813,94 грн. задоволенню не підлягає.
Підстави для стягнення пені за п. 6.3. Договору в сумі 84863,00 грн. також відсутні, оскільки обов`язок з відвантаження товару згідно умов Договору виникає у постачальника після отримання ним 100% передоплати за товар, а обов`язок з вивезення товару у покупця виникає з моменту отримання ним відповідних письмових повідомлень про місцезнаходження товару та строк для їх вивезення; п. 4.7. Договору визначає обов`язок покупця за будь-яких умов вивезти товар на протязі 45 календарних днів з моменту підписання Договору, що, на думку відповідача, протирічить усталеній господарській практиці та умовам діючого законодавства, оскільки покупець може бути позбавлений можливості належним чином виконати вказаний обов`язок внаслідок дій (бездіяльності) постачальника, який може не надіслати відповідне письмове повідомлення про місцезнаходження товару та строк для його вивезення; посилається на те, що саме така ситуація виникла, оскільки позивач відповідного письмового повідомлення про місцезнаходження товару та строк для його вивезення на адресу відповідача не надіслав, тобто, у відповідача не виник зустрічний обов`язок щодо вивезення товару; до позовної заяви не надано доказів того, що спірні використані (виснажені) акумулятори свинцево-кислотні перебувають у позивача та не відчужені третім особам.
Позивач намагається використати заявлену до стягнення пеню як джерело отримання невиправданих додаткових прибутків, а положення п. 4.7. Договору протирічать вимогам ст. 61 Конституції України, відповідно до яких ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Вказане вище й стало підставою для звернення 2-го позивача з зустрічним позовом до господарського суду Харківської області .
19.09.2019 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Щодо первісних позовних вимог, колегія суддів зазначає натупне.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Так, укладений між сторонами Договір № 11/2861-18 від 15.11.2018 року за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, за матеріалами справи 15.11.2018 року на момент укладення Договору у пункті п.2.1 сторони погодили загальну ціну Договору, яка становить 150200,00 грн. без ПДВ.
Відповідно до п. 2.2. Договору, поставка товару здійснюється за цінами проведеного аукціону, які погоджені сторонами та зафіксовані і наведені у Додатку № 1 до цього Договору.
Також, укладаючи спірний Договір, сторонами було погоджено, що розрахунок за товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в порядку, визначеному п.п. 3.1. 3.1.1. Договору, за яким оплата за товар у розмірі 100 % від суми, запропонованої переможцем аукціону (покупцем), 150200,00 грн. без ПДВ, здійснюється покупцем відповідно до протоколу електронного аукціону № UA-PS-2018-10-08-000008-2, однак не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дати укладення Договору.
Оскільки Договір був підписаний сторонами 15.11.2018 року, оплата мала відбутись не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дати укладення договору, тобто не пізніше - 22.11.2018 року включно.
Згідно ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 7 ст. 193 ГК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Господарський суд першої інстанції виходячи зі змісту умов Договору, де сторони погодили та встановили ціну товару, порядок його оплати, вірно зазначив на те, що не можна погодитися з доводами відповідача про відсутність у останнього обов`язку зі своєчасної оплати товару у встановленому розмірі та встановлені Договором строки з підстав, викладених ним у відзиві на позов.
Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи спірний Договір 15.11.2018 року зі строком оплати товару на протязі п`яти банківських днів з дати його укладення у розмірі 100 % від суми договору, відповідач повинен був належним чином планувати з урахуванням виду своєї діяльності та специфіки товару можливість виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки, зважаючи у даному випадку також і на особливості укладення договорів за державним замовленням (державних контрактів), які визначаються Законом України "Про публічні закупівлі" та Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".
З матеріалів справи слідує, що відповідач став переможцем аукціону в електронній торговій системі «Прозорро.Продажі» відповідно до протоколу №UA-PS-2018-10-08-000008-2, на підставі чого й було укладено спірний Договір, а державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" було прийнято пропозицію ціни на товар саме ту, яка була запропонована самим відповідачем, що і стало підставою для укладення спірного Договору.
Разом з тим, договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами, а відповідно до ч.1 ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.
Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Господарський суд першої інстанції надав об`єктивну оцінку обставинам справи та вірно встановив наявність порушеного права Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", правонаступником якого є ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" на стягнення з ТОВ НВП "Кор-Мет" 150200,00 грн. заборгованості, визнавши її обґрунтованою, законною та такою, що підлягає задоволенню.
За змістом ч.2 ст. 193, ч.1 ст. 216 та ч.1 ст. 218 ГК України, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст. 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст. 549 ЦК України, ч.6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч.6 ст. 232 ГК України.
Так, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
А тому, оскільки відповідачем за первісним позовом добровільно, у передбачений законом спосіб, було укладено із позивачем спірний Договір, то відповідач зобов`язаний виконати його умови з урахуванням штрафних санкцій за порушення строків виконання цього Договору.
Крім того, пунктом 6.1. Договору, сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та Договором.
У пункті 6.2. Договору сторони визначили, що за порушення строків оплати (за винятком випадків, встановлених Договором) покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Також, у пункті 6.3. Договору сторонами узгоджено, що за порушення умов Договору щодо строків вивезення товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від ціни несвоєчасно вивезеного товару за кожен день затримки його вивезення.
Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі стягнення пені за порушення зобов`язань, що повністю узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За розрахунком позивача, загальна сума пені становить: 22813,94 грн + 84863,00 грн = 107676,94 грн. (згідно п. 6.2. Договору: 150200,00 грн. - вартість простроченого зобов`язання, тобто неоплачена сума за Договором х (18% х 2) (подвійна облікова ставка НБУ ) / 365 днів у році х 154 дні (кількість днів прострочення зобов`язання з 23.11.2018 року по 25.04.2019 року включно) = 22813,94 грн. та згідно п. 6.3. Договору: 150200,00 грн. - вартість простроченого зобов`язання, тобто вартість невивезеного товару за Договором х 0,5% (розмір пені) х 113 днів (кількість днів прострочення зобов`язання з 03.01.2019 року по 25.04.2019 року включно) = 84863,00 грн.).
Перевіривши за допомогою калькулятору «ЛІГА. ЗАКОН» здійснений позивачем самостійний розрахунок пені, колегія суддів зазначає, що розрахунок є арифметично вірним, а тому господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога про стягнення 107676,94 грн. пені підлягає повному задоволенню, як правомірна та обґрунтована.
Окрім того, статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язанням (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Тобто, у даному випадку йдеться про право, а не обов`язок сторони у зобов`язанні.
Аналіз приписів ст.ст. 538, 610, 693 ЦК України не дає підстави вважати, що можливе застосування положень ст. 538 ЦК України звільняє сторону, яка порушила зобов`язання, від відповідальності передбаченої діючим законодавством та договором.
В постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначено: абз. 1 п.п.1.1 п.1 "Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку."
Абз.2 п.п.1.3 п. 1: "З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов`язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язань."
У даному випадку спір виник в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем (на думку позивача) свого зобов`язання щодо перерахування грошових коштів у вигляді попередньої оплати, тобто грошового зобов`язання, а предметом спору є стягнення пені відповідно до умов Договору, стягнення інфляції та річних у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Вищого господарського суду України від 18.02.2016 року у справі №910/10220/15.
Перевіривши за допомогою калькулятору «ЛІГА. ЗАКОН» здійснений позивачем самостійний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що розрахунок є арифметично вірним, а тому господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення 1901,16 грн. 3 % річних та 4806,40 грн. інфляційних втрат підлягають повному задоволенню, як правомірні та обґрунтовані.
Місцевий господарський суд вірно зазначив на те, що відповідач за первісним позовом під час розгляду справи не надав суду належних та переконливих доказів, які б спростовували заявлені первісні позовні вимоги та свідчили про виконання ТОВ НВП "Кор-Мет" взятих на себе зобов`язань за Договором у повному обсязі та дійшов вірного висновку про задоволення первісних позовних вимог повністю.
Щодо зустрічних позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Так, предметом зустрічних позовних вимог є вимога про розірвання договору № 11/2861-18 від 15.11.2018 року.
За загальним правилом відповідно до частин 1-2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до вимог частин 1-2 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті 652 ЦК України, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Закон пов`язує можливість внесення змін до договору не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
Господарським судом першої інстанції вірно враховано правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України від 21.02.2011 року у справі № 9/219-09, від 20.02.2012 року у справі № 6-93цс11, від 21.05.2019 у справі № 904/9906/17.
Також, за змістом ч. 4 статті 652 ЦК України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
При вирішенні питання про наявність підстав для внесення змін до договору на підставі наведеної статті необхідним є з`ясування усіх обставин, якими сторони керувались, укладаючи цей договір, а також надання їм правової оцінки щодо обставин, які істотно змінились, та наслідком чого може бути зміна умов договору.
Отже, закон пов`язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
Колегія суддів враховує правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №927/764/17, від 04.04.2018 року у справі №916/545/17.
Господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що 2-м позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 ст. 652 ЦК України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути розірваний за рішенням суду.
Так, вище зазначено, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи спірний Договір 15.11.2018 року зі строком оплати товару у розмірі 100 % від суми на протязі п`яти банківських днів з дати його укладення, його сторонами та в тому числі і 2-й позивачем було погоджено саме такий порядок здійснення розрахунків.
Вказане стверджує той факт, що 2-й позивач повинен був належним чином планувати з урахуванням виду своєї діяльності та специфіки товару можливість виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки, повинен був та мав змогу здійснити оплату товару до 22.11.2018 року включно, тобто ще до того як він зазначає, що був позбавлений можливості належним чином виконати свої зобов`язання з попередньої оплати товару, оскільки 26.11.2018 року указом Президента України №393/2018 на території України було введено воєнний стан.
А за таких обставин, не приймаються аргументи апелянта на те, що договір було укладено в умовах сталої зовнішньополітичної ситуації, стабільного ринку кольорових матеріалів та до введення 26.11.2018 року указом Президента України №393/2018 на території України воєнного стану, внаслідок чого у контрагентів товариства виникла криза платежів та апелянт був позбавлений можливості належним чином виконати свої зобов`язання з попередньої оплати товару.
Воєнний стан був введений на території України 26.11.2018 року указом Президента України №393/2018, а саме після 22.11.2018 року включно, тобто вже після того, як 2-й позивач повинен був та мав змогу здійснити оплату товару відповідно до умов укладеного між сторонами договору.
Саме 2-й позивач - ТОВ НВП "Кор-Мет" виявив бажання на участь у конкурсі та став переможцем аукціону в електронній торговій системі «Прозорро.Продажі» згідно протоколу №UA-PS-2018-10-08-000008-2, що й стало підставою для укладення спірного Договору.
Також, згідно з ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.
А тому, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим, своєчасним та документально підтвердженим.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ЦК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки.
Відповідно до ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Так, ТОВ НВП "Кор-Мет", підписуючи спірний Договір, усвідомлювалось, що загальна ціна цього Договору становить 150200,00 грн. (без ПДВ); матеріали справи не містять зауважень, письмових пропозицій тощо, щодо іншої ціни Договору, а тому ставши переможцем аукціону та підписавши із ДП "НЕК "Укренерго" спірний Договір № 11/2861-18 від 15.11.2018 року, ним були погоджені всі істотні умови Договору.
Відповідно ч.1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Господарський суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, тому укладаючи спірний договір, позивач повинен був оцінити його умови та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк та дійшов вірного висновку, що позивачем за зустрічним позовом не надано належних і допустимих доказів, на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в ч. 2 ст. 652 ЦК України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути розірваний за рішенням суду.
Колегія суддів враховує правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 21.12.2018 року у справі №908/7/18, від 13.02.2018 року у справі №910/123/17, від 24.06.2019 року у справі №910/696/18 та зазначає, що є вірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що зустрічний позов необґрунтований та такий, що не підлягає задоволенню.
Не приймаються аргументи апелянта на те, що у судовому засіданні не досліджувався оригінал договору №11/2861-18 від 15.11.2018 року без чого на його думку господарський суд першої інстанції не міг повно, всебічно і об`єктивно розглянути справу та посилання на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі №912/2185/16 як приклад застосування судової практики за таких підстав і у даній справі.
Згідно ст. 91 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Матеріали справи містять два примірники належним чином засвідчених копій договору №11/2861-18 від 15.11.2018 року, які були надані до господарського суду першої інстанції як письмовий доказ обома учасниками справи.
Так, на а.с.48, том 1 міститься копія договору №11/2861-18 від 15.11.2018 року, яка надіслана у поштовому конверті від 31.05.2019 року, надана Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго", яка засвідчена печаткою та підписом начальника відділу правового забезпечення Південно-Західного регіону І.В. Горопашним, що підтверджує відповідність копії письмового доказу його оригіналу, який знаходиться у 1-го позивача; на а.с.107, том 1 міститься копія договору№11/2861-18 від 15.11.2018 року, надана Товариством з обмеженою відповідальністю науково - виробничим підприємством "Кор-Мет", яка засвідчена печаткою та підписом директора Масалаб Д.В., що підтверджує відповідність копії письмового доказу його оригіналу, який знаходиться у 2-го позивача.
Між тим, у справі № 912/2185/16 Верховний Суд встановив порушенням ст. 43 ГПК України (редакція, яка була чинна до 15.12.2017 року), відсутність факту дослідження (огляду) судами попередніх інстанцій оригіналу договору поруки, вказавши на те, що без вчинення зазначених дій та враховуючи предмет позову, суд не може повно, всебічно і об`єктивно розглянути позов про визнання такого договору недійсним, що не є подібним правовідносинам, які склались між сторонами у даній справі .
Так, вказані копії письмового доказу, а саме : договору №11/2861-18 від 15.11.2018 року досліджувались як господарським судом першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції; правовідносини, які склались між сторонами у даній справі стосуються виконання зобов`язань за договором поставки, до яких застосовуються загальні положення про купівлю-продаж; недійсність договору №11/2861-18 від 15.11.2018 року учасниками справи не оспорюється.
За аналогічних обставин не приймаються і аргументи апелянта щодо врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі №903/333/17, де зазначено на те, що у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникало, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.
Втім, за обставинами справи №903/333/17, на яку посилається апелянт, покупець вимагав повернення сплаченого авансу, з урахуванням відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 230 ГК України, що не є подібним правовідносинам у даній справі.
Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення первісного позову Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства "Кор-Мет" та відмову у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Кор-Мет" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року)
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково -виробничого підприємства "Кор-Мет" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2019 року у справі №922/1705/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16.12.2019 року.
Головуючий суддя О.І. Терещенко
Суддя В.І. Сіверін
Суддя В.О. Фоміна
