Постанова

Іменем України

31 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 404/700/17

провадження № 51-4451км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 12 червня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016120020013429, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кіровограда, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 червня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 3400 грн без позбавлення права керувати транспортними засобами.

За вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 26 жовтня 2016року приблизно о 22:30, керуючи мотоциклом «Honda CB 500», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Вокзальній у м. Кропивницькому в порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 (б) і (д), 12.3 Правил дорожнього руху України був неуважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, рухаючись з допустимою швидкістю для населеного пункту, навпроти будинку № 24 допустив зіткнення з автомобілем «Ford Fiesta» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався в попутному напрямку та виконував маневр розвороту. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла «Honda CB 500» ОСОБА_8 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 12 червня 2019 року вирок районного суду скасовано та закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що в суді не встановлено достатніх доказів для доведення його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України, та вичерпано можливості їх отримання.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. На переконання прокурора, апеляційний суд скасував вирок місцевого суду та закрив кримінальне провадження без належного обґрунтування прийнятого рішення. Вважає, що апеляційний суд необґрунтовано прийшов до висновку про визнання судом першої інстанції недопустимим доказом відеозапис «1_06_R_20161026220000. avi» з оптичного диску «Videx DVD-RW 4,7 GW» та застосував доктрину «плодів отруєного дерева».

Позиції інших учасників судового провадження

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 просить залишити її без задоволення як безпідставну.

В судовому засіданні прокурор не підтримав касаційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Згідно зі ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України недопустимим є доказ, отриманий при здійсненні процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Відповідно до положеннь ст. 62 Конституції України і ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Так, згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні такого правопорушення.

За змістом ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91цього Кодексу, покладається на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України суд повинен оцінювати докази на основі всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Приймаючи рішення про скасування обвинувального вироку суду першої інстанції та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_9 на підставі п. 3 ч. 1 ст.284 КПК України, суд апеляційної інстанції керувався цими нормами закону.

При перевірці доводів апеляційних скарг в порядку апеляційної процедури суд апеляційної інстанції, діючи у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, надав їм належну правову оцінку та навів обґрунтовані мотиви прийнятого рішення.

Так, апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про неможливість використання при обґрунтуванні винуватості ОСОБА_9 відеозапису «1_06_R_20161026220000. avi» з оптичного диску «Videx DVD-RW 4,7 GW» з камери зовнішнього відеоспостереження, яка була встановлена на магазині по АДРЕСА_2 , оскільки він не є оригіналом відеозапису.

Зокрема, суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення про відхилення і про неможливість використання як доказу винуватості ОСОБА_9 зазначеного відеозапису, послався на висновок експертизи відеозапису № 21496/17-35 від 10листопада 2017 року, згідно якого надана на дослідження відеофонограма «1_06_R_20161026220000. avi» з оптичного диску «Videx DVD-RW 4,7 GW» є копією, а тому встановити технологічні властивості відеофонограми (ознаки монтажу, порушення безперервності запису, стирання, обрізання тощо ) неможливо. Перевірка вказаних обставин могла суттєво вплинути на висновки щодо встановлення швидкості руху водія. Крім того, судом першої інстанції було враховано, що обставини, які зафіксовані на копії відеозапису та їх зміст органами досудового розслідування не перевірявся.

Оскільки, відповідно до висновку експертизи відеофонограма «1_06_R_20161026220000. avi» з оптичного диску «Videx DVD-RW 4,7 GW» є копією, встановити технологічні властивості відеограми за відсутності оригіналу та оригінального пристрою неможливо. При цьому в ході досудового слідства ні оригінал запису, ні записуючий пристрій та їх місцезнаходження встановлені не були, а на стадії судового розгляду такі можливості були вичерпані через сплив достатнього часу з моменту події дорожньо-транспортної пригоди. А тому наданий відеозапис не може бути використаний як належний доказ, тобто як такий, що здатний своїм змістом встановлювати факти та обставини, що мають значення для кримінального провадження. У даному кримінальному провадженні це швидкість водіїв транспортних засобів.

Апеляційний суд, в свою чергу, проаналізувавши докази, на які послався у вироку суд першої інстанції в обґрунтування доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, та повторно дослідивши висновок експерта № 17-134 від 24 січня 2017 року, згідно якого на підставі даних з відеозапису «1_06_R_20161026220000. avi» з оптичного диску «Videx DVD-RW 4,7 GW», а також використовуючи висновок експерта комп`ютерно технічної експертизи № 17-90 від 18 січня 2017 року щодо часу руху транспортних засобів, проведеного на основі вказаного відеозапису, експерт зробив висновок про віддаленість мотоцикла від місця зіткнення в момент коли його водію була створена небезпечна ситуація та про те, що в даній дорожній обстановці водій мотоцикла «Honda CB 500» при русі з припустимою швидкістю (не більше 60 км/год) та при своєчасному застосуванні гальмування з моменту виявлення небезпеки, мав технічну можливість зупинити керований ним мотоцикл до траєкторії руху автомобіля Ford Fiesta (до місця зіткнення) і , тим самим, мав можливість уникнути зіткнення з даним автомобілем. Крім того, апеляційний суд допитавши експерта ОСОБА_10 , а також дослідивши інші матеріали кримінального провадження, дійшов обґрунтованого висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги вказаний доказ . Свою позицію суд мотивував тим, що для встановлення швидкості мотоцикла «Honda CB 500», відстані від місця зіткнення в момент коли його водію була створена небезпечна ситуація була використана копія відеозапису «1_06_R_20161026220000. avi» з оптичного диску «Videx DVD-RW 4,7 GW», який судом першої інстанції був відхилений.

Таким чином, висновок апеляційного суду про недопустимість доказу - висновку експерта інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи №17-134 від 24 січня 2017 року щодо обставин пригоди, оскільки він ґрунтується на неправильних даних здобутих з копії відеозапису «l_06_R_20161026220000. avi», є вмотивованим.

Також апеляційний суд слушно послався на те, що надані стороною обвинувачення докази, зібрані під час досудового розслідування, покази потерпілої та свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ані кожен окремо, ні кожен у своїй сукупності, не підтверджують вину ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КПК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність скасування вироку та закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Твердження прокурора про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався на те, що відеозапис «1_06_R_20161026220000. avi» з оптичного диску «Videx DVD-RW 4,7 GW» було визнано судом першої інстанції недопустимим доказом, є необґрунтованим. Так, зі змісту вироку суду першої інстанції вбачається, що при ухвалені рішення суд правильно відхилив даний доказ і не використав його при обґрунтуванні своїх висновків про винуватість ОСОБА_6 , оскільки він являється копію, навівши докладні мотиви прийнятого рішення. З вказаним рішенням погодився і суд апеляційної інстанції.

Ухвала апеляційного суду не суперечить вимогам статей 370, 419 КПК України, у ній наведено відповідні обґрунтування та мотиви, якими керувався цей суд при прийнятті рішення.

Доводи прокурора про те, що суд апеляційної інстанції, порушив вимоги ст. 23 КПК України, є безпідставними.

Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи прокурора не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, викладених в оспорюваному судовому рішенні, і не ставлять під сумнів його законність.

При перевірці матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм права, які би були підставами для скасування або зміни рішення апеляційного суду.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 12 червня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3