Кропивницький апеляційнийсуд
№ провадження 11-кп/4809/40/19 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 286 (215) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.06.2019 року. Кропивницький апеляційнийсуд колегієюсуддів судовоїпалати зрозгляду кримінальнихсправ ускладі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника адвоката ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому кримінальне провадження №12016120020013429 за апеляційними скаргами: прокурора ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 , на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22.06.2018 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, з повною вищою освітою, студента 5 курсу ЦНТУ, раніше не судимого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим за ч.1 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в сумі 3400 гривень на користь держави без позбавлення права керування транспортним засобом.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів - 3523 грн. 50 коп.
Також вказаним вироком вирішена доля речових доказів у відповідності до ст. 100 КПК України,
ВСТАНОВИВ:
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_9 визнаний винуватим у тому, що він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, за наступних обставин.
26.10.2016 близько 22.30 год., ОСОБА_9 , керуючи мотоциклом «Honda СВ 500», реєстраційний номер НОМЕР_1 , грубо порушуючи п. п. 1.5, 2.3 (б) і (д) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) (п.1.5 Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3 Для забезпечення безпеки руху водій повинен: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), рухаючись по вулиці Вокзальній м. Кропивницький зі сторони вулиці Київської в напрямку проспекту Винниченка, в порушення п. 12.3 ПДР України (п. 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди) був неуважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, рухаючись з допустимою швидкістю для населеного пункту, навпроти будинку № 24 допустив зіткнення з автомобілем «Ford Fiesta», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_11 , котрий рухався в попутному напрямку та виконував маневр розвороту.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла Honda СВ 500, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи №1854 від 24.11.2016 року, отримала тілесні ушкодження у вигляді: «внутресуставного оскольчатого перелома основания ногтевой фаланги первого пальца правой стопы, ссадин правой голени», які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, які спричинили тривалий розлад здоров`я (більш як 21 день).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичних обставин справи та юридичної кваліфікації дій обвинуваченого, вважає, що вирок суду першої інстанції є незаконним, таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, через м`якість.
Просить, вирок районного суду скасувати у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, через його м`якість та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік. В решті вирок суду залишити без змін.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що у відповідності до приписів ст. 370 КПК України судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Однак, суд належним чином не мотивував своє рішення щодо незастосування до ОСОБА_9 додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами.
На думку прокурора покарання, призначене обвинуваченому, не відповідає вимогам ст.65 КК України та суперечить п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2013 «Про практику призначення судами кримінального покарання»
Водночас, не взято до уваги те, що ОСОБА_9 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, вживав заходів з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Таким чином, із покаранням призначеним ОСОБА_9 , в частині не призначення додаткового покарання та визначення мінімального розміру штрафу на думку прокурора погодитись не можливо, оскільки таке покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, а також суперечить передбаченій кримінальним законом меті покарання - реалізації виправлення засудженого.
Обвинувачений ОСОБА_9 в своїй апеляційній скарзі, просить оскаржуваний вирок скасувати та кримінальне провадження відносно нього закрити.
Свої вимоги мотивує тим, що досудове та судове слідство проведені на користь винного в ДТП ОСОБА_11 , який знаходиться в статусі свідка. Досудове та судове слідство проведені поверхово, однобічно з порушеннями норм кримінального процесуального законодавства.
Судом проігноровані його покази та абсолютно ідентичні покази потерпілої та свідків.
Так, з самого початку слідства, він надавав покази про порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля «Форд» гр. ОСОБА_12 , який спричинив аварійну ситуацію, що призвела до отримання ним та потерпілою ОСОБА_8 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, окрім цього залишення місця скоєння ДТП та залишення потерпілих в небезпеці. Також, характер його тілесних ушкоджень та потерпілої доводить його невинуватість.
Потерпіла ОСОБА_8 пояснювала в суді першої інстанції, що саме автомобіль «Форд» під керуванням ОСОБА_11 , здійснив різкий поворот вліво та ударив по ногах її та ОСОБА_9 , чим спричинив їм тілесні ушкодження.
Покази свідка ОСОБА_13 , який повідомив, що мотоцикл рухався в допустимій для міста швидкості, а автомобіль «Форд», здійснивши поворот, ударив мотоцикл в правий бік, не перевіривши безпеку руху та створивши небезпеку.
Покази свідка ОСОБА_14 , яка підтвердила покази ОСОБА_13 про скоєння наїзду саме водієм автомобіля «Форд» та залишенням місця події.
Абсолютно поверхово допитаний експерт ОСОБА_15 з приводу висновків автотехнічної експертизи, який замість суду встановив причинний зв`язок дій учасників пригоди з настанням ДТП, що нібито ОСОБА_9 повинен відповідати за наслідки аварії тільки тому, що був останній в ланцюжку подій та не зупинився після створення умов ОСОБА_11 , що сприяли виникненню ДТП. Відповідно до методики технічного аспекту визначення причинного зв`язку та з технічної точки зору, дії водія, який останнім мав можливість уникнути ДТП є в причинному зв`язку із зіткненням. Це грубе порушення його прав та свобод, що він повинен відповідати за створені ОСОБА_11 умови, які призвели до ДТП.
Також, на думку обвинуваченого, суд першої інстанції не вияснив у експерта звідки взялися розрахунки швидкості транспортних засобів. Сміхотворні та безглузді ствердження, що він рухався зі швидкістю 96 км/год, та якби рухався зі швидкістю 60 км год., то зміг би уникнути зіткнення. Для того щоб стверджувати наступне необхідно для повноти, об`єктивності та всебічності провести слідчий експеримент з учасниками події та свідками. Суд залишив без уваги факт відсутності розрахунків експерта згідно його показів та показів потерпілої і свідків, якщо він побачив автомобіль « Форд» на своєму шляху менш ніж за 20 метрів, то як він міг зупинити мотоцикл при швидкості 60 км год.
Його захисником 31.01.2017року заявлялось клопотання про проведення експерименту та незаконно слідчим було відмовлено в його задоволенні.
Судом же було направлено ухвалу для виконання доручення на проведення огляду місця події, проте, захистом було заявлено про проведення слідчого експерименту.
Також суд, порушуючи норми кримінального процесуального законодавства, та визнаючи відеозапис події неналежним доказом, в основу вироку покладає висновки автодорожньої експертизи та покази експерта ОСОБА_15 , які базуються на розрахунках з цього ж відеозапису та протоколу перегляду відеозапису з надуманими даними ( а.с.69).
Покази експерта про можливість зупинки мотоцикла при швидкості 60 км год., є лише припущенням, бо абсолютно нічим не підтверджені. Будь які ствердження треба було робити тільки після проведення експерименту з усіма учасниками події та свідками
Окрім цього, суд не врахував тієї обставини, що він особисто подав заяву до органів поліції про злочин та був допитаний в якості потерпілого та на протязі трьох місяців вважався потерпілим по кримінальному провадженню про що 27.10.16р. йому слідчим вручена пам`ятка про процесуальні права та обов`язки потерпілого та 12.11.16р. допитано в якості потерпілого (а.с. 34).
Обвинувачений вважає, що слідство та суд виказали свою зацікавленість в його обвинуваченні, а винний ОСОБА_11 не поніс кримінальної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, який причинив йому та потерпілій по справі тілесні ушкодження.
Ні досудовим ні судовим слідством не зібрано доказів про скоєння ним кримінального правопорушення, а тому вирок підлягає скасуванню.
Потерпіла ОСОБА_8 , у своїй апеляційній скарзі просить вирок відносно ОСОБА_9 скасувати, а кримінальне провадження відносно нього закрити.
Свої вимоги мотивує тим, що з даним вироком вона категорично не згодна та вважає його незаконним та несправедливим, оскільки вона знаходячись на мотоциклі позаду від водія бачила дорогу і обстановку навколо. Автомобіль «Форд» з`явився перед мотоциклом приблизно за 15 метрів, швидкість з якою вони рухалися була не більше ніж 60 км/год. Та за таку мить водій не встиг навіть загальмувати, оскільки автомобіль здійснив удар по мотоциклу та прямо по їх ногах. Водій автомобіля « Форд » вийшов та по збирав пластикові уламки та боявся більше за авто, ніж за них, які були з переломами кінцівок. Водій автомобіля навіть не підходив, а відразу поїхав з місця та знав, що саме він здійснив порушення Правил дорожнього руху та скоїв ДТП.
Вона та ОСОБА_9 були потерпілими по справі, проте коли вона дізналася про те, що ОСОБА_9 пред`явлена підозра була в шоковому стані. Сподівалася на неупереджений та справедливий суд. Однак, суд не звернув увагу ні на її покази, ні на покази незацікавлених свідків, які одразу після події прийшли надавали їм з ОСОБА_9 допомогу.
Відтворення події з її участю не проводилось, а автодорожня експертиза на її думку проведена поверхово.
Захисник ОСОБА_10 , яка діє в інтересах обвинуваченого, у своїй апеляційній скарзі просить скасувати вирок та закрити кримінальне провадження за п.3 ч. 1 ст. 284 КПК України, так як не встановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_9 в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що досліджуючи докази по справі суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги переглянутий в судовому засіданні відеозапис під назвою «1_06_R_20161026220000.avi» з оптичного диску з написом «Videx DVD-RW 4,7 СВ», так як він є копією, а не оригіналом відеозапису.
З цих підстав, суд також не взяв до уваги висновок комп`ютерно-технічної експертизи № 17-90 від 18.01.2017року.
В той же час, досліджуючи висновок судової інженерно-транспортної (авто технічної експертизи) № 17-134 від 24.01.2017 року, суд не взяв до уваги висновок експерта в частині висновків, які зроблені на підставі даних, отриманих з відеозапису щодо швидкості руху мотоцикла, але, як беззаперечний доказ вини ОСОБА_9 , суд наводить висновок експерта про те, що водій мотоцикла ОСОБА_9 , при дотриманні вимог п. 12.4 ПДР України, при русі з припустимою швидкістю не більше 60 км/год. та при своєчасному застосуванні гальмування з моменту виявлення небезпеки, мав технічну можливість зупинити керований ним мотоцикл до траєкторії руху автомобіля і тим самим мав можливість уникнути зіткнення з автомобілем.
Захисник вважає, що судом не в належній мірі вивчено висновок вказаної експертизи, так як свої доводи про те, що ОСОБА_9 мав технічну можливість уникнути зіткнення, експерт в дослідницькій частині зробив на підставі висновку комп`ютерно-технічної експертизи № 17-90 від 18.01.2017 року (не прийнятого судом до уваги, так як його зроблено на підставі копії відеозапису), в якій було вказано, що від початку руху автомобіля до зіткнення пройшло 1,83 сек.. Експерт, проводячи експертизу № 17-134 від 24.01.2017року, взяв за основу момент небезпеки для руху саме встановлений комп 'ютерно- технічною експертизою час руху автомобіля Форд, зробивши висновки, що мотоцикл в цей час знаходився на відстані 48 м від автомобіля, а оскільки для зупинки мотоцикла необхідна відстань в 38 м, то з цього експерт і зробив висновок, що мотоцикліст мав можливість уникнути зіткнення.
В той же час слідством не встановлено шляхом проведення слідчих експериментів зі свідками, потерпілою та ОСОБА_9 реальний час руху автомобіля перед зіткненням та не встановлено, коли саме настав момент небезпеки для руху автомобіля, так як виїзд автомобіля з «карману» не може бути моментом настання небезпеки для руху мотоцикла, який рухався ближче до центру проїзної частини, і якби автомобіль, виїхавши з «кармана» продовжив рух прямо, він не створював небезпеки для руху мотоцикла. Крім того, з показів всіх учасників процесу, а також свідків встановлено, що починаючи розворот, автомобіль Форд зупинився, що було розцінено ОСОБА_9 як те, що водій автомобіля побачив його і надає йому перевагу для руху, як це передбачено ПДР. Тому момент настання небезпеки, для руху мотоцикла настав саме в той момент, коли автомобіль знову розпочав рух, продовжуючи розворот, коли мотоцикл був вже в безпосередній близькості до нього. Це підтверджується і тим, що удар прийшовся в бокову частину мотоцикла, а не мотоцикл вдарився в автомобіль.
В той же час покази самого ОСОБА_9 повністю узгоджуються і показами потерпілої ОСОБА_16 , свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , які категорично стверджували, що винний в ДТП ОСОБА_11 , що ОСОБА_9 не перевищував швидкості, прийняв всі міри для уникнення ДТП, а ОСОБА_11 почав розворот у зворотному напрямку з правої крайньої смуги руху, посеред проїзної частини, і якби не грубі порушення ПДР, допущені ОСОБА_17 ДТП не відбулося. Про винність саме ОСОБА_17 в скоєнні ДТП свідчіть і те, що він після ДТП не зупинився на місці, продовжив розворот, а після того, як зупинився, позабирав з місця ДТП уламки свого, бамперу і втік з місця ДТП, не повідомивши про це органи поліції, як це передбачають Правила дорожнього руху і тому схема до протоколу огляду місця ДТП не відповідає події, так як місце зіткнення вказано невірно, слідчим не звернуто уваги на покази свідків, які знаходилися на місці події про те, що ОСОБА_17 умисно позабирав з місця зіткнення уламки свого бамперу, щоб спотворити картину ДТП.
У висновку судової інженерно-транспортної (авто технічної експертизи) № 17-134 від 24.01.2017 року, конкретно вказано, що дії водія автомобіля Форд -Шаповалова при ДТП грубо порушували п. п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», 10.4 «Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним, транспортним засобам.» Правил дорожнього руху України і, виконуючи ці Правила, ОСОБА_17 міг попередити ДТП.
Захисник вважає, що в даному випадку ніяких доказів вини ОСОБА_9 в скоєнні злочину, який йому інкримінується, не здобуто.
При таких обставинах, коли існує невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, вирок є незаконним, і повинен бути скасований.
Заслухавши доповідача, провівши судове слідство за клопотанням сторони захисту в об`ємі дослідження висновку експерта № 17-134 від 24.01.2017 року, допитавши експерта ОСОБА_15 , заслухавши в дебатах прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечив щодо задоволення апеляційних скарг інших учасників процесу; обвинуваченого ОСОБА_9 , потерпілу ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та свої апеляційні скарги, просили вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальне провадження закрити, заперечували, щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як передбачено ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Аналізуючи вищезазначені положення чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в ході судового розгляду даного кримінального провадження вказаних вимог не дотримався.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати вирок і закрити кримінальне провадження.
Відповідно до ст.417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
У відповідності до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість, вид та розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження , викладені у вироку суду висновки про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 286 КК України колегія суддів вважає помилковим, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції в основу вироку щодо доведеності вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, поклав показання потерпілої ОСОБА_8 , свідків: ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , експерта ОСОБА_15 , - витяг з ЄРДР від 27.10.2016 року; протокол огляду місця дорожньо-транспортної події від 26.10.2016 року; протокол огляду місця події від 27.10.2016 року; висновок судово-медичної експертизи № 1812 від 25.11.2016 року; висновок судово-медичної експертизи №1854 від 24.11.2016 року; висновок інженерно-транспортної (авто технічної) експертизи № 1861 від 14.12.2016 року; висновок інженерно-транспортної (авто технічної) експертизи №1860 від 06.12.2016 року; висновок інженерно-транспортної (транспортно-трасологічної) експертизи №1859 від 16.12.2016 року; протокол огляду місця події від 10.01.2017 року; протокол огляду місця події від 23.05.2018 року; висновок інженерно-транспортної (авто технічної) експертизи №17-134 від 24.01.2017 року, відповідно до якої у даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «Ford Fiesta» ОСОБА_11 регламентувались вимогами п.п.10.1, 10.4 та 10.6 ПДР; за умови виконання водієм автомобіля «Ford Fiesta» ОСОБА_11 вимог п.п. 10.1, 10.4 та 10.6 ПДР України, тобто перед здійсненням маневру вліво не з крайнього лівого положення на проїзній частині, надавши дорогу мотоциклу«Honda СВ 500», він (водій ОСОБА_11 ) мав технічну можливість не створювати небезпеку для руху водію мотоцикла «Honda СВ 500», і тим самим мав технічну можливість уникнути створення умов, що приведи до ДТП; дії водія мотоцикла «Honda СВ 500» регламентувались вимогами п.п.12.3, 12.4 ПДР; водій мотоцикла «Honda СВ 500» при русі з припустимою швидкістю (не більше 60 км/год) та при своєчасному застосування гальмування з моменту виявлення небезпеки, мав технічну можливість зупинити керований ним мотоцикл «Honda СВ 500» до траєкторії руху автомобіля «Ford Fiesta» (до місця зіткнення), і тим самим мав можливість уникнути зіткнення з даним автомобілем.
Колегія суддів вважає обґрунтованим рішення суду першої інстанції про визнання недопустимим доказом - відеозапис під назвою «1_06_R_20161026220000. avi» з оптичного диску з написом «Videx DVD-RW 4,7 GB», з камери зовнішнього відео спостереження, яка була встановлена на магазині по вул. Вокзальна у м. Кропивницький - оскільки він не є оригіналом відеозапису, хоча й отриманий з дотриманням вимог КПК України. А тому, на думку колегії суддів, є також обґрунтованим рішення районного суду про не врахування при ухваленні судового рішення наступних письмових доказів, а саме:
- протокол огляду предмета від 14.11.2016 року; протокол перегляду відеозапису від 14.11.2016 року; висновок комп`ютерно-технічної експертизи №17-90 від 18.01.2017 року; показання експерта ОСОБА_18 , яким було виконано комп`ютерно-технічну експертизу № 17-90 від 18.01.2017 року; висновок інженерно-транспортної (авто технічної) експертизи №17-159 від 27.01.2017 року; частково висновок інженерно-транспортної (авто технічної) експертизи №17-134 від 24.01.2017 року, а саме, пункт 5, відповідно до якого на підставі даних зазначеного вище відеозапису експерт зробив висновок, що водій мотоцикла «Honda СВ 500» ОСОБА_9 в порушення п. 12.4 ПДР України рухався з перевищенням припустимої швидкості, а тому його дії в розглянутій дорожній обстановці можуть знаходитись з технічної точки зору в причинному зв`язку з ДТП, що сталася.
За клопотанням сторони захисту, під час апеляційного розгляду було досліджено висновок експерта №17-134 від 24.01.2017 року, згідно якого, дії водія автомобіля «Ford Fiesta» ОСОБА_11 регламентувались вимогами п.п.10.1, 10.4 та 10.6 ПДР; за умови виконання водієм автомобіля «Ford Fiesta» ОСОБА_11 вимог п.п. 10.1, 10.4 та 10.6 ПДР України, тобто перед здійсненням маневру вліво не з крайнього лівого положення на проїзній частині, надавши дорогу мотоциклу «Honda СВ 500», він (водій ОСОБА_11 ) мав технічну можливість не створювати небезпеку для руху водію мотоцикла «Honda СВ 500», і тим самим мав технічну можливість уникнути створення умов, що приведи до ДТП; дії водія мотоцикла «Honda СВ 500» регламентувались вимогами п.п.12.3, 12.4 ПДР; водій мотоцикла «Honda СВ 500» при русі з припустимою швидкістю (не більше 60 км/год) та при своєчасному застосування гальмування з моменту виявлення небезпеки, мав технічну можливість зупинити керований ним мотоцикл «Honda СВ 500» до траєкторії руху автомобіля «Ford Fiesta» (до місця зіткнення), і тим самим мав можливість уникнути зіткнення з даним автомобілем.
Як убачається з дослідницької частини даного висновку вихідними даними під час розрахунку швидкості мотоцикла взято :
-висновок експерта комп`ютерно-технічної експертизи № 17-90 від 18.01.2017р. згідно якої « рух мотоцикла темного кольору з моменту перетину першої білої лінії будинку до перетину бетонної електроопори триває 560 мілісекунд (0,56сек.);
-відстань від краю будинку ательє «Секрет» (від першої білої лінії будинку на відеозапису) до електроопори, становить 15 метрів.
Таким чином, експерт під час встановлення фактичної швидкості руху мотоцикла «Honda СВ 500», врахував довжину ділянки, що долає мотоцикл: 15 м. та час його руху (0,56 сек.). Швидкість мотоцикла «Honda СВ 500» за висновком експерта складає 96 км/год.
Разом з цим, при визначені експертом віддаленості мотоцикла «Honda СВ 500» від місця зіткнення в момент коли його водію була створена небезпечна ситуація, взято у розрахунок час руху а/м «Ford Fiesta» з моменту початку руху по проїзній частині в ліво до моменту зіткнення з мотоциклом «Honda СВ 500»- 1,8 сек., а також врахована швидкість мотоцикла 96 км/год.
За висновком експерта відстань мотоцикла «Honda СВ 500», в момент коли його водію була створена небезпечна ситуація, від місця зіткнення склала 48 м.
Проведеними розрахунками експерта встановлено, що для зупинки мотоцикла «Honda СВ 500» при застосуванні його водієм екстреного гальмування при русі з допустимою швидкістю, необхідна відстань становить близько 38 м.
Однак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи до уваги висновок інженерно-транспортної (авто технічної) експертизи №17-134 від 24.01.2017 року, в частині недотримання ОСОБА_9 п.12.3 ПДР (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди), залишив поза увагою те, що даний висновок експерта, в частині порушення ОСОБА_9 п.12.3 ПДР, зроблений на підставі даних отриманих з відеозапису «1_06_R_20161026220000. avi» з оптичного диску з написом «Videx DVD-RW 4,7 GB», та на підставі висновку експерта комп`ютерно-технічної експертизи № 17-90 від 18.01.2017р., які суд першої інстанції визнав недопустимими доказами.
Допитаний у суді апеляційної інстанції експерт ОСОБА_15 пояснив, що при виконанні експертизи, він використовував вихідні дані, які йому були надані слідчим. Для розрахунку швидкості мотоцикла «Honda СВ 500», ним було використано відеозапис, з якого ним був встановлений час руху мотоцикла на певній ділянці та відстань, яку він подолав за цей час, яка ним врахована з додаткового огляду місця події. Також, експерт пояснив, що за умови зміни зазначених даних, можливі зміни і його висновку по експертизі.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновок експерта №17-134 від 24.01.2017 року у повному обсязі є недопустимим доказом, оскільки для встановлення швидкості мотоцикла «Honda СВ 500», відстані від місця зіткнення в момент коли його водію була створена небезпечна ситуація був використаний відеозапис «1_06_R_20161026220000. avi» з оптичного диску з написом «Videx DVD-RW 4,7 GB», який судом першої інстанції був визнаний недопустимим доказом, оскільки він не є оригіналом відеозапису.
А тому, висновки суду першої інстанції про необхідність врахування п.п.1-5 висновку експерта №17-134 від 24.01.2017 року, у підтвердження винуватості ОСОБА_9 слід визнати помилковими.
Крім того, суд першої інстанції встановивши, що стороною обвинувачення не доведено в ході судового розгляду та обставина, що ОСОБА_9 в порушення вимог п. 12.4 ПДР України рухався транспортним засобом із швидкістю більше 60 км/год., прийшов до висновку про те, що ОСОБА_9 при дотриманні вимог п.12.4 ПДР України, при русі з припустимою швидкістю не більше 60 км/год., та при своєчасному застосування гальмування з моменту виявлення небезпеки, мав технічну можливість зупинити керований ним мотоцикл «Honda СВ 500» до траєкторії руху автомобіля «Ford Fiesta» (до місця зіткнення), і тим самим мав можливість уникнути зіткнення з даним автомобілем, що відповідало б вимогам п.12.3 ПДР України.
Чим, на переконання колегії суддів, допустив суперечність у своєму ж рішенні, що є неприпустимим.
Положеннями статті 17 КПК України чітко визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Стаття 373 КПК України передбачає, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що надані стороною обвинувачення докази, зібрані під час досудового розслідування, покази потерпілої та свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ані кожен окремо, ані кожен у своїй сукупності, не підтверджують вину ОСОБА_9 , у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.
Не спростованими залишилися покази ОСОБА_9 , що він рухаючись з допустимою швидкістю побачив автомобіль «Форд», який почав розворот на відстані 15-20 м., до зіткнення та зрозумівши, що в нього не вистачає місця для зупинки, вирішив не застосовувати екстрене гальмування, а здійснити об`їзд вказаного автомобіля, щоб уникнути зіткнення. Однак, як убачається з вироку суду, його покази узгоджуються з показами потерпілої ОСОБА_8 , свідків: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
Крім того, на думку колегії суддів, стороною обвинувачення не перевірені належним чином покази свідка ОСОБА_11 , та його діям, як учасника дорожньо-транспортної пригоди не надана правова оцінка.
Інші письмові докази надані стороною обвинувачення у підтвердження винуватості ОСОБА_9 , а саме: витяг з ЄРДР від 27.10.2016 року; протокол огляду місця дорожньо-транспортної події від 26.10.2016 року; протоколом огляду місця події від 27.10.2016 року; висновок судово-медичної експертизи № 1812 від 25.11.2016 року; висновок судово-медичної експертизи №1854 від 24.11.2016 року; висновок інженерно-транспортної (авто технічної) експертизи № 1861 від 14.12.2016 року; висновок інженерно-транспортної (авто технічної) експертизи №1860 від 06.12.2016 року; висновок інженерно-транспортної (транспортно-трасологічної) експертизи №1859 від 16.12.2016 року; протокол огляду місця події від 10.01.2017 року ; протокол огляду місця події від 23.05.2018 року; - ані кожен окремо, ані у сукупності з іншими належними та допустимими доказами у кримінальному провадженні не вказують на порушення ОСОБА_9 вимог п.п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху.
Вказані письмові докази підтверджують факт події ДТП, її наслідки, проте, не вказують на наявність у діях ОСОБА_9 причинно - наслідкового зв`язку з даною подією.
Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що оскільки доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України стороною обвинувачення не надано та під час судового розгляду здобуто не було, а тому дане кримінальне провадження, відповідно до п.3 ч.1 ст.284 КПК України, слід закрити.
Таким чином, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з закриттям кримінального провадження, задовольнивши таким чином апеляційні скарги захисника адвоката ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_19 , а апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 284, 376, 404, 405, 407, 409-411, 413, 417, 418, 419, 424 КПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Апеляційні скарги захисника адвоката ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_9 , потерпілої ОСОБА_19 - задовольнити.
Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22.06.2018 року, стосовно ОСОБА_9 за ч.1 ст. 286 КК України, скасувати.
Кримінальне провадження №12016120020013429 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України - закрити, у зв`язку з тим, що в суді не встановлені достатні докази для доведеності винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, і вичерпані можливості їх отримання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:Підписи:
Згідно з оригіналом.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2
