Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 31 жовтня 2019 року

у справі № 404/700/17

Кримінальна юрисдикція

Щодо допустимості використання копії відеозапису з камери спостереження як доказу

Фабула справи: ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу. ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, керуючи мотоциклом «Honda CB 500», допустив зіткнення з автомобілем, який рухався в попутному напрямку. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла «Honda CB 500» ОСОБА_3 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції скасовано та закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з тим, що в суді не встановлено достатніх доказів для доведення його винуватості та вичерпано можливості їх отримання.

Мотивація касаційної скарги: прокурор вважає, що апеляційний суд необґрунтовано прийшов до висновку про визнання судом першої інстанції недопустимим доказом відеозапис та застосував доктрину «плодів отруєного дерева».

Правова позиція Верховного Суду: за змістом п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України недопустимим є доказ, отриманий при здійсненні процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

При перевірці доводів апеляційних скарг апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про неможливість використання при обґрунтуванні винуватості ОСОБА_4 відеозапису з камери зовнішнього відеоспостереження, яка була встановлена на магазині, оскільки він не є оригіналом відеозапису.

Зокрема, суд першої інстанції послався на висновок експертизи відеозапису, згідно якого надана на дослідження відеофонограма є копією, а тому встановити технологічні властивості відеофонограми (ознаки монтажу, порушення безперервності запису, стирання, обрізання тощо ) неможливо. Перевірка вказаних обставин могла суттєво вплинути на висновки щодо встановлення швидкості руху водія. Крім того, судом першої інстанції було враховано, що обставини, які зафіксовані на копії відеозапису та їх зміст органами досудового розслідування не перевірявся.

Апеляційний суд допитавши експерта ОСОБА_5, а також дослідивши інші матеріали кримінального провадження, дійшов обґрунтованого висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги вказаний доказ. Свою позицію суд мотивував тим, що для встановлення швидкості мотоцикла «Honda CB 500», відстані від місця зіткнення в момент коли його водію була створена небезпечна ситуація була використана копія відеозапису, який судом першої інстанції був відхилений.

Таким чином, висновок апеляційного суду про недопустимість доказу - висновку експерта інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи щодо обставин пригоди, оскільки він ґрунтується на неправильних даних здобутих з копії відеозапису, є вмотивованим.

Також апеляційний суд слушно послався на те, що надані стороною обвинувачення докази, зібрані під час досудового розслідування, покази потерпілої та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 ані кожен окремо, ні кожен у своїй сукупності, не підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КПК України.

Висновки: оскільки, відповідно до висновку експертизи, відеофонограма є копією, встановити технологічні властивості відеограми за відсутності оригіналу та оригінального пристрою неможливо. При цьому в ході досудового слідства ні оригінал запису, ні записуючий пристрій та їх місцезнаходження встановлені не були, а на стадії судового розгляду такі можливості були вичерпані через сплив достатнього часу з моменту події дорожньо-транспортної пригоди. А тому наданий відеозапис не може бути використаний як належний доказ, тобто як такий, що здатний своїм змістом встановлювати факти та обставини, що мають значення для кримінального провадження. У даному кримінальному провадженні - це швидкість водіїв транспортних засобів.

Ключові слова: доведення вини, межі доказування, встановлення достатності доказів, підстави для закриття кримінальної справи, визнання особи невинуватою, дослідження властивостей відеозапису, правова оцінка копії відеозапису