Постанова
Іменем України
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 363/1417/15-ц
провадження № 61-35925св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В. (суддя-доповідач), суддів:Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремко В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Правекс-Банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 07 травня 2018 року у складі судді Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банку «Правекс-Банк» (далі - ПАТ КБ «Правекс-Банк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 18 листопада 2015 року позов ПАТ КБ «Правекс-Банк» задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором від 24 листопада 2006 року № 439-011/06Р у розмірі 35 230,47 дол. США. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» витрати на оплату за публікацію оголошення у пресі про виклик відповідачів у розмірі 420,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14 лютого 2018 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 листопада 2015 року залишено без задоволення.
Не погодившись із заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 18 листопада 2015 року, 22 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 01 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 листопада 2015 року повернуто заявнику.
У квітні 2018 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до суду із апеляційною скаргою на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 листопада 2015 року.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 25 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 листопада 2015 року залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, а саме вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 був присутнім при постановлені ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 14 лютого 2018 року про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення. Повторно звернувшись із апеляційною скаргою на заочне рішення 05 квітня 2018 року, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 пропустив строк на апеляційне оскарження.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07 травня 2018 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 листопада 2015 року.
Відмовляючи у відкритті провадження, апеляційний суд виходив із того, що заявник не навів поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 07 травня 2018 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційна скарга вперше направлена вчасно - 22 лютого 2018 року, проте помилково до суду апеляційної інстанції без урахування пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України. Пропуск строків є ненавмисним та спричинений змінами у законодавстві.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підлягає задоволенню із таких підстав.
Щодо порядку подання апеляційної скарги
Згідно зі статтею 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Отже, особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Протилежне тлумачення норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України) матиме наслідком порушення судами статті 6 Конвенції ЄСПЛ в контексті «права на справедливий суд».
Відсутність на даний час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.
Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом. Також згідно з частинами 2, 3 статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, що б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду, яке визначене статтею 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.
Щодо поновлення процесуальних строків
Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційного повноваження суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти є чи обставини, на які посилається заявник такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За обставинами цієї справи, вперше апеляційну скаргу подано відповідачем 22 лютого 2018 року, і ця скарга повернута апеляційним судом із тих підстав, що її подано безпосередньо до Апеляційного суду Київської області. Таке повернення не було обґрунтованим, оскільки при застосуванні підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, необхідно розуміти таким чином, що особі надано право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд.
Ухвала суду апеляційної інстанції від 01 березня 2018 року не оскаржена, проте за обставинами цієї справи дії заявника щодо своєчасного подання вперше апеляційної скарги, причини її повернення судом, повинні бути враховані при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження при поданні вдруге апеляційної скарги у порядку, зазначеному в ухвалі апеляційного суду від 01 березня 2018 року - через суд першої інстанції.
05 квітня 2018 року заявник подав апеляційну скаргу через суд першої інстанції. На час подання апеляційної скарги стверджував, що ухвалу від 01 березня 2018 року та повернуту апеляційну скаргу не отримав.
Залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 , суд у своїй ухвалі від 25 квітня 2018 року навів хронологію подій та норми процесуального права, та зазначив про необхідність наведення інших підстав для поновлення строку, проте ухвала суду не містить оцінки та висновку, чому суд не визнає наведені заявником причини неповажними, у зв`язку із чим останньому необхідно зазначити інші причини для поновлення строку.
Оскаржуваною ухвалою від 07 травня 2018 року апеляційний суд відмовив у відкритті провадження, визнавши неповажними причинами, зазначені заявником для поновлення строку, а саме: неузгодженість норм нового процесуального законодавства.
З огляду на викладене, висновок апеляційного суду у цій справі про відмову у відкриті апеляційного провадження не можна вважати обґрунтованим і таким, що відповідає верховенству права, а саме гарантованому у Конституції України праву на доступ до апеляційного суду. Мотиви, з яких апеляційний суд відмовив у поновленні строку, враховуючи обставини конкретної справи, по своїй суті нівелюють саму суть такого права, оскільки заявник демонстрував готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи і не допускав свідомих маніпуляцій та ухилень від своєчасного оскарження судового рішення.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 07 травня 2018 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко
