КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа №363/1417/15-ц
Апеляційне провадження №22-ц/824/2915/2020
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 червня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка A.C., суддів - Коцюрби О.П., Нежури В.А., із участю секретаря Потоцької О.О., розглянувши матеріали цивільної справи у місті Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В :
26 березня 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Правекс-Банк» звернулося до суду із названим позовом, де просило стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» суму заборгованості за кредитним в розмірі 35 230,47 доларів США та судовий збір - 3 654 грн.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 24 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №439-011/06Р, відповідно до якого позивач надав відповідачу ОСОБА_3 кредит на купівлю автомобіля за договором купівлі-продажу автомобіля, а також з метою оплати страхових платежів, в доларах США на загальну суму 16 908 доларів США та зі сплатою відсотків в розмірі 11,99 % річних, а ОСОБА_3 - зобов`язався використовувати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки,визначені кредитним договором.
Кредит надано ОСОБА_3 строком з 24 листопада 2006 року до 24 листопада 2013 року.
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором,10 жовтня 2006 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №439-011/06Р.
Відповідно до договору поруки, ОСОБА_2 зобов`язується нести солідарну відповідальність перед кредитором за виконання у повному обсязі зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки ( штрафу, пені ), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у розмірі 16 908 доларів США та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості.
Заочним рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 листопада 2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» суму заборгованості за кредитним в розмірі 35 230,47 доларів США та витрати на оплату за публікацію оголошення у пресі про виклик відповідачів - 420 грн.
На обґрунтування ухваленого рішення, місцевий суд зазначив, що оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належним чином не виконали прийняті на себе зобов`язання за генеральним договором про надання кредитних послуг №439-011/06Р від 24 листопада 2006 року, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача суму заборгованості у розмірі 35 230,47 доларів США.
Окрім вище зазначеного, у зв`язку з тим, що суд задовольняє вимоги позивача про стягнення заборгованості солідарно з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 3 654 грн.
Також суд вважає можливим задовольнити вимогу позивача щодо стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача витрати на оплату за публікацію оголошення у пресі про виклик відповідачів у розмірі 420 грн.
Не погоджуючись із ухваленим судом рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Просить заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року залучено до участі в справі правонаступника позивача Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс Банк» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».
Суд, закінчивши з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, керуючись наступним.
Відповідно до ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 24 листопада 2006 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 439-011/06Р, відповідно до якого позивач надав ОСОБА_3 кредит на купівлю автомобіля за договором купівлі - продажу автомобіля, а також з метою оплати страхових платежів, в доларах США на загальну суму 16 908 доларів США зі сплатою відсотків в розмірі 11,99 % річних, строком з 24.11.2006 року до 24 листопада 2013 року.
ОСОБА_3 , в свою чергу, зобов`язався використовувати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені кредитним договором ( а.с. 6-11 ).
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 10.10.2006 року між ПАТ КБ «Правекс - Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 439-011/06Р.
Відповідно до договору поруки відповідач ОСОБА_2 зобов`язався нести солідарну відповідальність перед кредитором за виконання у повному обсязі зобов`язань відповідачем ОСОБА_3 за кредитним договором та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у розмірі 16 908 доларів США та будь - якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості ( а.с. 13-14 ).
Станом на 11.02.2015 року, згідно позовної заяви, за ОСОБА_3 існує заборгованість у розмірі 35 230, 47 доларів США за кредитним договором №439-011/06Р від 24.11.2016 року. ( а.с. 15 ).
Відповідно до п. 1.1 Договору поруки: «поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором № 439-011/06Р від 24.11.2006 року, а саме: повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісії, а також можливої неустойки (пені, штрафи) у розмірі та у випадках передбачених умовами кредитного договору ( а.с. 13-14 ).
Відповідно до п. 1.2. Договору поруки, поручитель стверджує, що він ознайомлений зі змістом зобов`язання та немає претензій до умов кредитного договору, що є невід`ємною частиною договору поруки ( там же ).
Згідно п. 4.1. договору поруки, вказані договори набувають чинності з моменту їх підписання сторонами та діють до 24.11.2013 року ( там же ).
Вирішуючи справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , суд другої інстанції не погоджується із висновками місцевого суду про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).
Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Так, відповідно до п. 1.2 кредитного договору, кредит надається позичальникові терміном з 24 листопада 2006 року до 24 листопада 2013 року ( а.с. 6 ).
Пунктами 4.4. та 4.5. цього ж правочину передбачено, що позичальник має сплачувати заборгованість по кредиту та відсотки за користування кредитом щомісячно до 10 числа наступного місяця ( а.с. 7 ).
Відповідно до п. 9.2. кредитного договору, сторони погодили, що у випадку виникнення в позичальника прострочення по погашенню заборгованості за кредитним договором і по сплаті відсотків за користування коштами більше 10 календарних днів, термін користування коштами, зазначений у п. 1.2. договору, припиняється достроково на 10-й день місяця, слідуючого за місяцем, в якому виник факт прострочення ( а.с. 9 ).
Як вказує відповідач, що також підтверджується копіями квитанцій за №№ 1, 2, 3, 4 від 15 жовтня 2009 року, ОСОБА_3 було здійснено останній платіж 15 жовтня 2009 року ( а.с. 199-200 ).
Таким чином, відповідно до п. 9.2 кредитного договору термін користування коштами, що зазначений у п. 1.2. вказаного договору, припинився достроково, а саме 10 грудня 2009 року.
Враховуючи припинення терміну користування коштами 10 грудня 2009 року, перебіг строку позовної давності слід відраховувати саме з цієї дати.
А тому, з точки зору суду другої інстанції, перебіг строку позовної давності щодо звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості сплинув 10 грудня 2012 року.
Позов до відповідачів було пред`явлено лише 01 квітня 2015 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, що з урахуванням положень ч. 4 ст. 267 ЦК Українита заяви ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності ( а.с. 194 -196 т. 2), є підставою для відмови у позові.
Суд апеляційної інстанції враховує той факт, що ОСОБА_3 не брав участі у розгляді справи судом першої інстанції, а тому існують підстави для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
Відповідно до довідки начальника Вишгородського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Київській області № 4533 від 02.12.2017 року, ОСОБА_3 , 23 січня 1980 року народження змінив прізвище на « ОСОБА_3 » ( а.с. 147 т. 2 ).
Окрім цього, суд другої інстанції вважає необгрунтованими вимоги і до поручителя, оскільки позивач звернувся до суду після спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання згідно положень ч. 4 ст. 559 ЦК України
Таким чином, суд першої інстанції, з точки зору апеляційного суду, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не доведені, зробив висновки, що не відповідають обставинам справи, і, без додержання норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 267, 559 ЦК України, ухвалив помилкове рішення про задоволення зазначених вимог в повному обсязі.
А тому, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального права при його ухваленні, знайшли своє підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції.
Відтак, оскаржуване рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України та названих норм права.
Згідно положень ст. 4 Закону України«Про судовий збір», ст. 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на користь держави судовий збір в розмірі 5 481 ( 3654 : 100 х 150 ) грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 141, 263, 264, 265, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про залишення позовних вимог без задоволення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на користь держави судовий збір в розмірі 5 481 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Головуючий А.С. Сержанюк
Судді: О.П. Коцюрба
В.А. Нежура
