Постанова
Іменем України
16 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 752/21064/15-ц
провадження № 61-8439св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Журавель В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скаргу, - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 березня 2019 року у складі судді Шкоріної О. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»; банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вимоги обґрунтовані тим, що 28 квітня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Укрсоцбанк»; банк), правонаступником якого є позивач, та відповідачем укладений договір кредиту № 10-29/3349, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 260 000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних строком до 27 квітня 2017 року (ціль кредитування - поточні потреби).
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань виникла заборгованість, розмір якої станом на 28 жовтня 2015 року становить 448 821,88 доларів США, що еквівалентно 10 261 530 грн 35 коп., яку банк просив з нього стягнути.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 травня 2016 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту від 28 квітня 2007 року № 10-29/3349 у сумі 448 821,88 доларів США, що еквівалентно 10 261 530 грн 35 коп., із яких: заборгованість за кредитом - 210 159 доларів США, що еквівалентно 4 804 919 грн 44 коп., заборгованість за відсотками - 165 197,67 доларів США, що еквівалентно 3 776 957 грн 03 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 34 507,31 доларів США, що еквівалентно 788 949 грн 49 коп., пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 38 957,89 доларів США, що еквівалентно 890 704 грн 40 коп.
Суд вважав вимоги банку обґрунтованими.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 .
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 травня 2016 року скасовано.
Позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором за період із 31 травня 2012 року до 28 жовтня 2015 року та пені за несвоєчасне повернення відсотків задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» відсотки за користування кредитними коштами за період із 31 травня 2012 року до 28 жовтня 2015 року в розмірі 71 587,44 доларів США, що еквівалентно 1 637 920 грн 63 коп., та пеню за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 862 582 грн 46 коп.
Провадження у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 210 159 доларів США та заборгованості за відсотками за користування кредитом станом на 30 травня 2012 року в розмірі 93 610,23 доларів США закрито.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд зробив висновок про те, що задоволенню підлягають лише вимоги банку про стягнення відсотків за період із 31 травня 2012 року до 28 жовтня 2015 року та пеня за несвоєчасність сплати цих відсотків, оскільки заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 05 листопада 2012 року у справі № 10-29/3349 уже була стягнута з відповідача заборгованість станом на 30 травня 2012 року у розмірі 210 159 доларів США.
Короткий зміст оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції
У березні 2019 року ОСОБА_2 , який не є учасником справи, подав апеляційну скаргу на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 травня 2016 року, посилаючись на те, що він є одним із іпотекодавців відповідно до іпотечного договору від 22 листопада 2007 року, укладеного з метою забезпечення договору кредиту від 28 квітня 2007 року № 10-29/3349. Вважав, що оскарженим рішенням вирішено питання про його права та обов`язки.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 березня 2019 року ОСОБА_2 відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 травня 2016 року.
Апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції не вирішувалося питання про права та обов`язки ОСОБА_2 .
Короткий зміст касаційної скарги
У квітні 2019 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 22 березня 2019 року та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року дану справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не врахував, що 22 листопада 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 укладено іпотечний договір № 02-10/3894 з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором кредиту від 28 квітня 2007 року № 10-29/3349.
За змістом указаного іпотечного договору ОСОБА_2 як іпотекодавець несе відповідальність за виконання ОСОБА_1 зобов`язань перед ПАТ «Укрсоцбанк» щодо сплати заборгованості за кредитним договором, у тому числі і стягнутої в межах даної справи (стаття 589 ЦК України).
Унаслідок постановлення оскарженої ухвали заявник позбавлений можливості оспорити суму заборгованості, у рахунок якої буде звернуте стягнення на предмет іпотеки, оскільки така сума встановлена преюдиційним судовим рішенням.
Обставини справи
Суди встановили, що 28 квітня 2007 року АКБ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 уклали договір кредиту № 10-29/3349, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 260 000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних строком до 27 квітня 2017 року.
За змістом пункту 1.3.1 договору кредиту його виконання забезпечене іпотечним договором.
Станом на 28 жовтня 2015 року розмір заборгованості за вказаним кредитним договором становить 448 821,88 доларів США, яку банк просив стягнути з позичальника.
Дані обставини стали підставою даного позову.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Частинами першою і другою статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Таким вимогам ухвала апеляційного суду не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права
Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 травня 2016 року не вирішувалося питання про права та обов`язки ОСОБА_2
Апеляційний суд зазначив, що у даній справі спір виник у зв`язку з неналежним виконанням договору кредиту від 28 квітня 2007 року № 02-10/3349, укладеного між АКБ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 .
Таким чином, суд вважав, що оскаржене рішення створило права та обов`язки лише для сторін у справі (банку та позичальника).
Колегія не погоджується з висновком апеляційного суду з таких міркувань.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Частиною першою статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Аналіз вищевказаної норми свідчить про те, що право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення стосується їх інтересів або завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках чи обмежує їх права.
28 квітня 2007 року АКБ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 уклали договір кредиту № 10-29/3349.
Повернення кредиту забезпечене іпотечним договором від 22 листопада 2007 року № 02-10/3894, укладеним між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (предмет іпотеки - нежитлові приміщення № № 1-8, 10-25 (групи приміщень № 115 ) загальною площею 376,70 кв. м на бульварі АДРЕСА_2 ).
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Невиконання боржником рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором надає кредитору право звернутися з вимогою до іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки.
У постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 1519/2-4141/11 (провадження № 61-708 св 18) міститься висновок про те, що у разі неоскарження рішення суду у справі про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором, іпотекодавець буде позбавлений можливості оспорити суму заборгованості, у рахунок якої буде звертатися стягнення на предмет іпотеки, оскільки така сума встановлена преюдиційним судовим рішенням.
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у ОСОБА_2 права апеляційного оскарження судового рішення на тій підставі, що суд не вирішував питання про її права та обов`язки, є передчасним та суперечить статті 129 Конституції України й статті 352 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, скасування ухвали суду апеляційної інстанції з переданням справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 22 березня 2019 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. Журавель Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук
