АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 752/21064/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Ладиченко С.В.
№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
22-ц/796/11202/2016
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Усика Г.І.
- Невідомої Т.О.
при секретарях - Куркіній І.В., Сімаченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на заочне рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 12 травня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
в с т а н о в и л а :
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 12 травня 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту № 10-29/3349 від 28 квітня 2007 року у сумі 448 821,88 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на 28 жовтня 2015 року становить 10 261 530,35 грн., з них: сума заборгованості за кредитом - 210 159,00 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 4 804 919,44 грн., сума заборгованості за відсотками - 165 197,67 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 3 776 957,03 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 34 507,31 долари США, що згідно курсу НБУ складає 788 949,49 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 38 957,89 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 890 704,40 грн..
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судовий збір в розмірі 153 922,96 грн..
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08 липня 2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 12 травня 2016 року відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 12 травня 2016 року скасувати, застосувати строк позовної давності та закрити провадження у справі.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства. Зазначив, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року у справі № 2601/17717/12 вже було стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 10-29/3349, в тому числі, повну заборгованість по тілу кредиту та відсотки. Суд дійшов помилкового висновку про те, що правовідносини в даній справі та у справі № 2601/17717/12 є відмінними, так як предмет позову є тотожним, а саме: стягнення заборгованості за договором кредиту № 10-29/3349. Безпідставно не прийнявши до уваги повідомлення відповідача про існування рішення суду між тими ж сторонами, щодо того ж предмету та з тих же підстав, суд не врахував положення ст. 205 ЦПК України і не закрив провадження у справі. Посилався також на те, що через неналежне повідомлення його про дату та час судового розгляду справи і безпідставну відмову в перегляді заочного рішення суду, він був позбавлений можливості реалізувати своє право на подання заяви про застосування строку позовної давності.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 ОСОБА_6 повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник позивача Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» ОСОБА_7 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог закону, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 квітня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 10-29/3349, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 260 000,00 доларів США з кінцевим терміном погашення до 27 квітня 2017 року та сплатою процентів в валюті кредиту в розмірі 12,5 % річних.
Факт отримання кредитних коштів ОСОБА_3 підтверджується заявою на видачу готівки № 903 від 28 квітня 2007 року, на якій проставлено особистий підпис позичальника.
Як вбачається зі складеного станом на 28 жовтня 2015 року розрахунку, ОСОБА_3 належним чином взяті на себе зобов»язання за кредитним договором № 10-29/3349 не виконував, регулярних платежів в рахунок погашення боргу не здійснював, у зв'язку з чим, кредитором Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» було нараховано йому заборгованість в розмірі 488 821,88 доларів США (що за офіційним курсом Національного Банку України еквівалентно 10 261 530,35 грн.), з яких: сума заборгованості за кредитом становить 210 159,00 доларів США (за офіційним курсом Національного Банку України еквівалентно 4 804 919,44 грн.); сума заборгованості за відсотками становить 165 197,67 доларів США (за офіційним курсом Національного Банку України еквівалентно 3 776 957,03 грн.); пеня за несвоєчасне повернення кредиту становить 34 507,31 доларів США (за офіційним курсом Національного Банку України еквівалентно 788 949.49 грн.); пеня за несвоєчасне повернення відсотків становить 38 957,89 доларів США (за офіційним курсом Національного Банку України еквівалентно 890 704,40 грн..).
Судом також встановлено, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 10-29/3349 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 2 430 335,15 грн.
Вказана сума включає в себе заборгованість по тілу кредиту в розмірі 210 159,00 доларів США (за офіційним курсом Національного Банку України станом на дату розгляду справи еквівалентно 1 679 170,41 грн.); заборгованість по нарахованим відсоткам в розмірі 93 610,23 доларів США (за офіційним курсом Національного Банку України станом на дату розгляду справи еквівалентно 747 945,74 грн.); судовий збір в розмірі 3219,00 грн..
Розрахунок заборгованості, стягнутої за заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року, вчинений станом на 30 травня 2012 року.
Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 10-29/3349 в сукупному розмірі 488 821,88 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України еквівалентно 10 261 530,35 грн., позивач Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» посилався на те, що відповідач свої зобов'язання позичальника не виконує належним чином, регулярних платежів в рахунок погашення кредиту не здійснює, у зв'язку з чим має прострочену заборгованість у вищезазначеному розмірі, а тому сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку в повному обсязі.
Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» повністю і, стягуючи з ОСОБА_3 заборгованість за договором кредиту № 10-29/3349 від 28 квітня 2007 року у сумі 448 821,88 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на 28 жовтня 2015 року становить 10 261 530,35 грн., з них: сума заборгованості за кредитом - 210 159,00 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 4 804 919,44 грн., сума заборгованості за відсотками - 165 197,67 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 3 776 957,03 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 34 507,31 долари США, що згідно курсу НБУ складає 788 949,49 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 38 957,89 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 890 704,40 грн., суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань достовірно встановлений, наявність у нього заборгованості в вищезазначеному розмірі підтверджується матеріалами справи, в добровільному порядку борг не погашається, а тому є правові підстави для задоволення позову.
Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, оскільки він не відповідає дійсним обставинам справи, наявним в матеріалах справи доказам та вимогам закону, з наступних підстав.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, наявність рішення суду або ухвали суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що набрали законної сили, є підставою для закриття провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на підставі заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року з ОСОБА_3 була стягнута заборгованість за кредитним договором № 10-29/3349, на підставі якого стягується заборгованість і у даній справі.
Вказаним заочним рішенням, яке набрало законної сили, вже було стягнуто з ОСОБА_3 суму заборгованості за тілом кредиту по договору № 10-29/3349 в розмірі 210 159,00 доларів США та існуючу станом на 30 травня 2012 року заборгованість по відсоткам в розмірі 93 610,23 доларів США.
Суд першої інстанції обставини справи в повному обсязі не з'ясував, при вирішенні питання про наявність чи відсутність підстав для скасування заочного рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 12 травня 2016 року факт існування заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в повному обсязі.
Так як з наданих доказів достовірно встановлено, що заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року про стягнення заборгованості по тілу кредиту за договором № 10-29/3349 в розмірі 210 159,00 доларів США та стягнення існуючої станом на 30 травня 2012 року заборгованості по процентам в розмірі 93 610,23 доларів США ухвалене за результатами розгляду спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й оскаржуване заочне рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 12 травня 2016 року, в цій частині, за правилом п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, провадження у справі підлягає закриттю.
Оскільки за позовними вимогами щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту провадження повинно бути закрито, стягнення розрахованої на вказану суму пені, що є похідною позовною вимогою, не підлягає задоволенню.
В частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по процентам за період після 30 травня 2012 року та по дату вчинення розрахунку 28 жовтня 2015 року і пені за прострочення сплати процентів, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п. 2.4.1 кредитного договору № 10-29/3349 сторони погодили, що сплата процентів за договором здійснюється у валюті кредиту не пізніше 15 числа місця наступного за тим, в якому нараховані проценти.
Пункти 3.3.7, 3.3.8 кредитного договорупередбачають, що позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, встановленому п.п. 2.4 та 2.5 договору, своєчасно та в повному обсязі.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання по погашенню нарахованих відсотків в розмірах та у строки, що передбачені договором, не виконував належним чином.
З огляду на таке, позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитним коштами за період, що не був предметом судового розгляду при ухваленні заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року, а саме за період з 31 травня 2012 року по 28 жовтня 2015 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В матеріалах справи є розрахунок заборгованості, вчинений позивачем Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», починаючи з дати укладення договору № 10-29/3349 та по 28 жовтня 2015 року, відповідно до якого розмір заборгованості ОСОБА_3 по процентам за користування кредитними коштами становить 165 197,67 доларів США.
Також в матеріалах справи є розрахунок, вчинений позивачем Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» виключно за період з 31 травня 2012 року по 28 жовтня 2015 року, відповідно до якого розмір заборгованості по процентам за користування кредитними коштами становить 90 922,96 доларів США.
Разом з тим, виходячи з первісно поданого розрахунку, який був предметом розгляду в суді першої інстанції, та приймаючи до уваги стягнуту за заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року суму процентів в розмірі 93 610,23 доларів США, колегія суддів вважає, що заборгованість по процентам за період з 31 травня 2012 року по 28 жовтня 2015 року становить 71 587,44 доларів США ( 165 197,67 доларів США - 93 610,23 долари США).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно п.3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 4.2 договору № 10-29/3349 було передбачено, що у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, визначених в п. 2.4. договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки, що діє в цей період.
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку, ОСОБА_3 нараховано пеню за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 37 689,59 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 862 582,46 грн..
Належних та допустимих доказів того, що пеня розрахована невірно та має менший розмір, ніж зазначено в даному розрахунку, відповідачем не було надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.
Оскільки факт невиконання ОСОБА_3 умов договору в частині вчасної та повної сплати процентів достовірно встановлений, а матеріалами справи підтверджується існування у позичальника заборгованості, позивачем Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» обґрунтовано заявлено вимоги про стягнення пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 37 689,59 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 862 582,46 грн..
Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення даних сум, колегія суддів враховує, що, відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові у справі № 6-190цс15 від 16 вересня 2015 року, чинним законодавством не передбачено стягнення в іноземній валюті штрафних санкцій, нарахованих на суму заборгованості.
За таких обставин, з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» підлягає стягненню нарахована банком пеня в гривневому еквіваленті, що, згідно розрахунку, становить 862 582,46 грн..
За таких обставин, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 в частині неправомірності повторного стягнення сум, що вже були стягнуті за цим кредитним договором за заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року, а тому заочне рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 12 травня 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про закриття провадження у справі в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» тіла кредиту в розмірі 210 159,00 доларів США та існуючої станом на 30 травня 2012 року заборгованості по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 93 610,23 доларів США, та часткового задоволення позовних вимог і стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» процентів за користування кредитними коштами за період з 31 травня 2012 року по 28 жовтня 2015 року в розмірі 71 587,44 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 637 920,63 грн., та пені за несвоєчасне повернення процентів в розмірі 862 582,46 грн..
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» було пропущено строк звернення до суду з своїми позовними вимогами, а ОСОБА_3 був позбавлений можливості заявити про застосування строку позовної давності у зв'язку з неналежним повідомленням про день та час слухання справи, колегія суддів не вважає підставою для відмови у позові, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження, за правилом ст. 303 ЦПК України, здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду, заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Відповідач ОСОБА_3 посилається на те, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, а тому був позбавлений можливості подати відповідну заяву про застосування позовної давності до Голосіївського районного суду м.Києва.
Проте, колегія суддів вважає таке посилання необґрунтованим, так як воно спростовується матеріалами справи.
Як вбачається з відомостей адресно - довідкового підрозділу УДМС України в м. Києві, які надійшли на запит суду при вирішенні питання про відкриття провадження у даній цивільній справі, станом на 12 січня 2016 року ОСОБА_3 значиться зареєстрованим за адресою м. Київ, вул. Ужгородська,31, кв. 1.
Така ж адреса зазначається апелянтом як в заяві про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 травня 2016 року, так і в апеляційній скарзі.
На аркуші справи 35 є повідомлення про вручення поштового відправлення - судової повістки про виклик до суду на 12 травня 2016 року, яка була направлена відповідачу ОСОБА_3 за його місцем реєстрації за адресою АДРЕСА_1, та отримана ним особисто 07 квітня 2016 року, тобто, завчасно до судового засідання.
Зазначаючи в апеляційній скарзі про те, що повістку про виклик до суду на 12 травня 2016 року він не отримував, ОСОБА_3 не наводить жодних обґрунтованих доводів не приймати до уваги наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення йому поштового відправлення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідач, будучи обізнаним про наявність даної цивільної справи в провадженні суду, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, не подав заяву про застосування позовної давності на стадії судового розгляду в суді першої інстанції, а тому зазначена в апеляційній скарзі вимога про застосування ч. 4 ст. 267 ЦК України не може бути задоволена апеляційним судом.
Подані ОСОБА_3 заперечення на розрахунок заборгованості, вчинений Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», колегія суддів вважає безпідставними, з огляну на наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що кредит було надано ОСОБА_3 в іноземній валюті - доларах США. Пункти 2.4, 2.5 кредитного договору № 10-29/3349 встановили, що нарахування та сплата процентів відбувається в валюті кредиту.
В силу вимог ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами 1,2 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 кредитний договір № 10-29/3349 було підписано без жодних зауважень та застережень.
Таким чином,останній погодився на те, що нарахування та сплата процентів за користування кредитними коштами відбувається в валюті кредиту - доларах США.
В правовій позиції Верховного суду України, що викладена в постанові у справі № 6-190цс15 від 16 вересня 2015 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України єобов'язковою для судів, зазначено, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.
З огляду на те, що сторони в кредитному договорі № 10-29/3349 погодили нарахування та сплату процентів в доларах США, здійснений відповідачем розрахунок, який базується на гривневому еквіваленті заборгованості по тілу кредиту, є неправильним та не ґрунтується на умовах укладеного між сторонами договору кредиту.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що заочне рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 12 травня 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про закриття провадження у справі в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» тіла кредиту в розмірі 210 159,00 доларів США та існуючої станом на 30 травня 2012 року заборгованості по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 93 610,23 доларів США, та про часткове задоволення позовних вимог і стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» процентів за користування кредитними коштами за період з 31 травня 2012 року по 28 жовтня 2015 року в розмірі 71 587,44 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 637 920,63 грн., та пені за несвоєчасне повернення процентів в розмірі 862 582,46 грн..
Оскільки судом апеляційної інстанції заочне рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 12 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, вирішенню також підлягає питання про розподіл судових витрат.
Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 цієї статті, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» було сплачено судовий збір в розмірі 153 922,96 грн..
Виходячи зі змісту положень ст. 88 ЦПК України щодо пропорційності відшкодування судових витрат відповідно до розміру задоволених позовних вимог, з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 37 511,03 грн..
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 1054, 526, 530, 611, 6, 627, 628, 638, 267 ЦК України, ст.ст. 88, ч.1 ст. 205,303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.
Заочне рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 12 травня 2016 року скасувати.
Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по процентам за кредитним договором за період з 31 травня 2012 року по 28 жовтня 2015 року та пені - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019) проценти за користування кредитними коштами за період з 31 травня 2012 року по 28 жовтня 2015 року в розмірі 71 587 доларів США 44 центи, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 637 920,63 грн., та пеню за несвоєчасне повернення процентів в розмірі 862 582,46 грн..
Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019) у відшкодування витрат по сплаті судового збору 37 511,03 грн..
Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 210 159,00 доларів США та заборгованості по процентам за користування кредитом станом на 30 травня 2012 року в розмірі 93 610 доларів США 23 центи - закрити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді:
