Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 16 жовтня 2019 року

у справі № 752/21064/15-ц

Цивільна юрисдикція

Щодо преюдиційного характеру рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, для іпотекодавця

Фабула справи: ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням районного суду позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено.

Рішенням апеляційного суду заочне рішення районного суду скасовано. Позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором та пені за несвоєчасне повернення відсотків задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» відсотки за користування кредитними коштами за період із 31 травня 2012 року до 28 жовтня 2015 року в розмірі 71 587,44 доларів США, що еквівалентно 1 637 920 грн 63 коп., та пеню за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 862 582 грн 46 коп. Провадження у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 210 159 доларів США та заборгованості за відсотками за користування кредитом станом на 30 травня 2012 року в розмірі 93 610,23 доларів США закрито.

ОСОБА_2, який не є учасником справи, подав апеляційну скаргу на заочне рішення районного суду, посилаючись на те, що він є одним із іпотекодавців відповідно до іпотечного договору, укладеного з метою забезпечення договору кредиту. Вважав, що оскарженим рішенням вирішено питання про його права та обов`язки. Ухвалою апеляційного суду ОСОБА_2 відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на заочне рішення районного суду. Апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції не вирішувалося питання про права та обов`язки ОСОБА_2.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 зазначає, що за змістом іпотечного договору як іпотекодавець несе відповідальність за виконання ОСОБА_1 зобов`язань перед ПАТ «Укрсоцбанк» щодо сплати заборгованості за кредитним договором, у тому числі і стягнутої в межах даної справи (ст. 589 ЦК України). Внаслідок постановлення оскарженої ухвали заявник позбавлений можливості оспорити суму заборгованості, у рахунок якої буде звернуте стягнення на предмет іпотеки, оскільки така сума встановлена преюдиційним судовим рішенням.

Правова позиція Верховного Суду: ч. 1 ст. 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Аналіз вищевказаної норми свідчить про те, що право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення стосується їх інтересів або завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках чи обмежує їх права.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання боржником рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором надає кредитору право звернутися з вимогою до іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Висновки: у разі не оскарження рішення суду у справі про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором, іпотекодавець буде позбавлений можливості оспорити суму заборгованості, у рахунок якої буде звертатися стягнення на предмет іпотеки, оскільки така сума встановлена преюдиційним судовим рішенням.

Ключові слова: невиконання позичальником зобов`язань, заборгованість за договором кредиту