ПОСТАНОВА
Іменем України
17 жовтня 2019 року
Київ
справа №420/5192/18
адміністративне провадження №К/9901/21490/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу №420/5192/18
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Крусяна А.В., суддів: Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі -відповідач), третя особа ОСОБА_2 у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області №1381 о/с від 17.09.2018 року в частині призначення капітана поліції ОСОБА_1 (0092288) старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Арцизького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, установивши посадовий оклад 2500 гривень, звільнивши з посади старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в місті Одесі з 10 вересня 2018 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 10 вересня 2018 року;
- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 10 вересня 2018 року.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що оскаржуваний наказ є необґрунтованим, оскільки переведення позивача на посаду в інший відділ поліції відбулося з порушенням норм законодавства. Так, позивача було звільнено з посади старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м.Одесі та переведено до Арцизького відділу поліції ГУНП в Одеській області, без згоди позивача у іншу місцевість, на нерівнозначну посаду, тобто переміщено на іншу посаду всупереч нормі п.2 ч.1 ст.65 ЗУ «Про Національну поліцію». Також з наказу та доповідної записки не убачається, що були встановлені передбачені п.8 ч.10 ст.65 Закону підстави для такого переміщення по службі та в чому полягає результат такого переміщення у вигляді більш ефективної служби. Переведення в іншу місцевість суперечить вимогам ст.32 КЗпП України.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
3.1. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із правомірності прийнятого наказу начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області №1381 о/с від 17.09.2018, оскільки в цьому випадку мало місце саме переміщення поліцейського на рівнозначну посаду, а не переведення згідно із частини 7 статті 65 Закону, оскільки ОСОБА_1 не призначався на посаду в іншому органі поліції, а був переміщений в середині органу поліції, де він працював.
4. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року скасовано.
4.1. Прийнято по справі нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №1381 о/с від 17.09.2018р. в частині призначення капітана поліції ОСОБА_1 старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Арцизького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області.
4.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 10 вересня 2018 року. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
5. Задовольняючи позов суд апеляційної інстанції, виходив з того що наказом Головного управління національної поліції в Одеській області №1381 о/с від 17.09.2018р. здійснено саме переведення ОСОБА_1 , оскільки йому доручено таку ж саму роботу на тому самому підприємстві, але в іншій місцевості, без його згоди.
ІІІ. Касаційне оскарження
6. Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, Головне управління Національної поліції в Одеській області звернулося з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6.1. Відповідач вказує, що Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, а відтак у даному спорі застосуванню мають підлягати норми спеціального законодавства.
6.2. Підстави переміщення поліцейських визначені статтею 65 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII, у якій також вживається термін переведення.
6.3. Також відповідач зазначає, що позивача було переміщено на рівнозначну посаду, а не переведено згідно із частиною 7 статті 65 Закону, оскільки ОСОБА_1 не призначався на посаду в іншому органі поліції, а був переміщений в середині органу поліції, де він працював.
7. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
8. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
9. Доповідною запискою начальника управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області від 21.08.2018р., з метою посилення південних регіонів, виходячи з інтересів служби відповідно до ст.65 Закону України «Про Національну поліцію» запропоновано призначити на вакантні рівнозначні посади, зокрема, старшого оперуповноваженого СКП Шевченківського ВП Приморського ВП, капітана поліції ОСОБА_1 на посаду оперуповноваженого СКП Арцизького ВП. (а.с.9-10)
10. Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №1381 о/с від 17.09.2018р., відповідно до п.2 ч.1 ст.65 Закону України «Про національну поліцію», призначено капітана поліції ОСОБА_1 старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Арцизького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, звільнивши з посади старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в місті Одесі цього головного управління, з 10.09.2018р. (підстава - доповідна записка начальника управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області від 21.08.2018р.). /а.с.101/
11. Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №1598 о/с від 26.10.2018р. призначено майора поліції ОСОБА_2 . оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, звільнивши з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Овідіопольського відділу поліції цього головного управління з 04.10.2018р. (підстава - рапорт ОСОБА_2 від 07.09.2018р., а.с.99)
12. Не погоджуючись зі звільненням з посади старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
13. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
15. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
16. За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
17. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
18. Спірні відносини регулюються Законом України від 02.07.2015р. №580-VIІI «Про Національну поліцію» (надалі - Закон №580-VІІІ) та Порядком підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.11.2016р. №1235.
19. Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
20. За приписами частини 1 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII cлужба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
21. Частиною 3 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII встановлено, що рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
22. Згідно частини 4 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
23. Порядок переміщення та переведення поліцейського визначено у статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII. Переміщення поліцейських здійснюється: 1) на вищу посаду - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону; 3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону; 4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.
24. Частиною другою статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII зазначено , що посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції.
25. У відповідності до частини 4 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII зазначено, що поліцейський, переміщений з вищої посади на посаду, нижчу ніж та, яку він займав, у подальшому просувається по службі з дотриманням вимог, визначених цим Законом, а звільнений з посади в дисциплінарному порядку, - після зняття дисциплінарного стягнення.
26. Частиною 6 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII визначено, якщо законом визначено додаткові вимоги до кандидатів на призначення на окремі посади в органах (закладах, установах) поліції, призначення на такі посади здійснюється за умови відповідності особи, яка призначається на таку посаду, додатковим вимогам.
27. Згідно частини 7 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII переведення поліцейських здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.
28. Частинами восьмою, дев`ятою статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" унормовано, що переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
29. Відповідно до частини 10 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII зазначено, що у разі якщо згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначенню поліцейського на посаду повинно передувати погодження відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб, призначення на посаду здійснюється після отримання такого погодження.
30. Відповідно до ст.60 Закону України «Про національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
31. Статтею 32 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпПУ) визначено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
32. Приписами статті 33 КЗпПУ зазначено, що тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором. Тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою. Власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою. У випадках, зазначених у частині другій цієї статті, забороняється тимчасове переведення на іншу роботу вагітних жінок, жінок, які мають дитину з інвалідністю або дитину віком до шести років, а також осіб віком до вісімнадцяти років без їх згоди.
33. Наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.11.2016р. №1235 затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, та Перелік документів з питань проходження служби.
34. Відповідно до п.п.1-3 Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.11.2016р. №1235 видавати накази по особовому складу можуть керівники органів та підрозділів поліції, а також закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
35. Підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.
36. Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23.11.2016р. №1235, передбачено наступні документи з питань проходження служби: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.
37. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.07.2012р. №650 затверджено Інструкцію з оформлення документів у системі МВС України (надалі - Інструкція №650), вимоги якої поширюються на організаційно-розпорядчі документи - накази, доручення, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, які створюються в результаті діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ, навчальних закладів, науково-дослідних установ, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління МВС.
38. Згідно Інструкції №650: рапорт - письмове звернення працівника до вищої посадової особи з викладом питань службового чи особистого характеру і висловленням у зв`язку з цим відповідного прохання; подання - документ, що містить пропозиції про призначення, переміщення або заохочення особового складу, а також рекомендації щодо визначених дій і заходів з питань діяльності установ; доповідна записка - документ, адресований керівникові установи, яким останній інформується про невідомий йому факт, подію тощо, з обов`язковим внесенням пропозицій.
VI. Позиція Верховного Суду
39. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зауважує, що оскаржуване судове рішення підлягають перевірці в касаційному порядку в частині задоволення позовних вимог та виходить із такого.
40. Верховний Суд зазначає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
41. Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, а відтак у даному спорі застосуванню мають підлягати норми спеціального законодавства.
42. Зі змісту позовних вимог вбачається, що спірні правовідносини виникли з приводу застосування відносно позивача підпункту 2 пункту 1 частини першої статті 65 Закону України "Про Національну поліцію".
43. Оскаржуваним наказом №1381 о/с від 17.09.2018р. ОСОБА_1 призначено до Арцизького відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області, що знаходиться за адресою: Одеська область, Арцизький район, м.Арциз, вул. Соборна, 29.
44. Як убачається з матеріалів справи, позивач проходив службу у Шевченківському відділенні поліції Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Канатна, 101-В.
45. Судом апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 перевели на таку ж саму роботу на тому самому підприємстві, але в іншій місцевості, без його згоди.
46. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції що переведення особи з відділу який розташований у місті Одеса до відділу, який розташований в Одеській області є переведенням особи до іншої місцевості.
47 Колегія суддів вважає що в цьому випадку спеціальний Закон України «Про національну поліцію» встановлює підстави переміщення, які зазначені у частині 1 статті 65 Закону № 580-VIII та порядок переміщення, який визначає за чиєю ініціативою таке переміщення відбувається. Таке переміщення може відбуватися - за ініціативою поліцейського або ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення (ч.8 ст.65 Закону № 580-VIII).
48. Проте, Закон 580- VIII не врегульовує випадки, коли переведення відбувається або в межах однієї місцевості або переведення до іншої місцевості, про що йдеться у статті 32 КЗоТ України.
49. Так стаття 32 КЗоТ України встановлює можливість переведення в іншу місцевість тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
50. За таких обставин Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважає можливим до цих правовідносин застосувати норми КЗоТ України які врегульовують переведення працівника на роботу до іншої місцевості та вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції що ОСОБА_1 був неправомірно переведений до іншої місцевості без його згоди.
51. Стосовно доводів касаційної скарги, що поняття «переведення» - колегія суддів зазначає, що Закон України «Про Національну поліцію» не розмежовує поняття «переміщення» та «переведення», оскільки як на приклад у частині 9 статті 65 зазначено, що переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
52. Водночас Верховний Суд, звертає увагу відповідача на те, що оскаржуваний позивачем наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №1381 о/с від 17.09.2018р. прийнятий на підставі доповідної записки начальника управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області від 21.08.2018р., що не передбачено Порядком підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції та Переліком документів з питань проходження служби, затвердженими наказом МВС України від 23.11.2016р. №1235.
53. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджує висновки суду апеляційної інстанції, що наказ №1381 о/с від 17.09.2018р. стосовно позивача прийнято відповідачем без належних правових підстав та з порушенням норм трудового законодавства, а тому він є протиправним.
54. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій.
55. Приписами статті 242 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
56. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
VII. Судові витрати
57. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
58. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення.
2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі №420/5192/18 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко
