У Х В А Л А
08 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/66/19
Провадження № 11-582заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Антонюк Н. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Яроша Д. В.,
представників скаржника - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Таркаєвої О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 квітня 2019 року (у складі колегії суддів Желтобрюх І. Л., Бевзенка В. М., Данилевич Н. А., Стрелець Т. Г., Шарапи В. М.),
УСТАНОВИЛА:
У лютому 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення за результатами спеціального спільного засідання ВККС та Громадської ради міжнародних експертів (далі - ГРМЕ) від 18 січня 2019 року про визнання кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_3 таким, що припинив участь в оголошеному рішенням Комісії від 02 серпня 2018 року № 186/зп-18 конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду;
- зобов`язати ВККС допустити ОСОБА_3 до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання - дослідження досьє та проведення співбесіди в межах оголошеного рішенням Комісії від 02 серпня 2018 № 186/зп-18 року конкурсу на посаду судді Вищого антикорупційного суду.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про допущення численних процедурних порушень, протиправні дії та бездіяльність ГРМЕ під час направлення запитів, аналізу змісту відомостей, проведення перевірки, формування інформаційної записки, ініціювання питання про скликання спеціального спільного засідання, тощо. Однак, зважаючи на те, що ГРМЕ не є самостійним органом (суб`єктом владних повноважень), вважає належним відповідачем у цій справі саме ВККС як орган, який ухвалив остаточне рішення, яке позбавило його можливості здійснювати подальшу участь у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду, а належним способом захисту його прав, відповідно, - визнання протиправним та скасування такого рішення.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 квітня 2019 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив із того, що рішення ВККС від 18 січня 2019 року № 53/вс-19 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстави для скасування вказаного рішення, відповідно до статті 88 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) відсутні.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо відсутності в окремих членів ВККС повноважень на час прийняття оскаржуваного рішення, суд першої інстанції вказав на їх необґрунтованість, з огляду на приписи статті 58 Конституції України, частини другої статті 92 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) зі змінами, внесеними Законом від 09 грудня 2011 року № 4094-VI та пункту 26 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, 12 червня 2019 року ОСОБА_4 звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просив змінити рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 квітня 2019 року шляхом внесення змін до мотивувальної частини рішення щодо вирішення питання повноважень членів ВККС.
Обґрунтовуючи право на звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 квітня 2019 року, скаржник зазначає, що має право на апеляційне оскарження зазначеного рішення як особа, яка не була учасником справи, однак суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та обов`язки, в сенсі забезпечення неупередженого розгляду справ, у тому числі за позовами ОСОБА_4 щодо повноважень членів ВККС та розгляду питання його переведення компетентними особами згідно з законом.
Зокрема, згідно з порядком денним, розміщеним на офіційному сайті ВККС, на 11 червня 2019 року призначено засідання Комісії з вирішення питання про рекомендування суддів Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, Вищого господарського суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для переведення на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня без конкурсу.
Також скаржник зазначає, що оскаржуване рішення чинить тиск на суддів Окружного адміністративного суду міста Києва та впливає на розгляд справ щодо повноважень членів ВККС, які перебувають на розгляді у цьому суді.
19 липня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду від ВККС надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 квітня 2019 року - без змін.
Водночас ВККС у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 звертає увагу на те, що останній не є учасником цієї справи, а суд першої інстанції не вирішував питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. До того ж відповідач зазначає, що між ОСОБА_4 та Комісією відсутній будь-який юридичний спір, що стосується предмета спору у цій справі, а оскаржуване судове рішення жодним чином не впливає і не може вплинути на права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_4 , і не створює жодних обмежень у реалізації його прав.
Вирішуючи питання про наявність у ОСОБА_4 права на звернення до суду з апеляційною скаргою, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких положень законодавства, судової практики та міркувань.
Утвердження правової держави відповідно до положень статті 1, частини третьої статті 8, статті 55 Конституції України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з телеологічного тлумачення частини першої статті 293 КАС України, суд вважає, що право на оскарження в апеляційному порядку рішення у справі, в якій особа не брала участі, надається, коли саме у цій справі дослідження судом підстав, предмету позову та відповідних доказів призвело до вирішення питання про її права, свободи, інтереси або обов`язки. Саме таке розуміння цієї норми запобігає зловживанню процесуальними правами осіб, які не брали участі у справі, на оскарження рішення в апеляційному порядку.
Отже, особа, яка не брала участі у справі має бути суб`єктом правовідносин, у яких виник конкретний юридичний спір. У публічно-правових спорах фізичної особи із суб`єктом владних повноважень такий спір виникає у зв`язку з виконанням або невиконанням суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій відносно цієї особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України). Таке тлумачення частини першої статті 293 КАС України кореспондує сталій концепції захисту індивідуально виражених прав, яка застосовується адміністративними судами.
У постанові Верховного Суду України від 23 травня 2017 року у справі № 800/541/16 підкреслено, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Саме з цього випливає право особи, яка не брала участі у справі, оскаржити судове рішення в апеляційному порядку.
Предметом розгляду у справі № 9901/66/19 є рішення ВККС та ГРМЕ від 18 січня 2019 року про визнання кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_3 таким, що припинив участь у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду. Таке його право жодним чином не знаходиться у юридичному конфлікті із правом ОСОБА_4 на переведення на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня без конкурсу.
З аналізу викладених вище положень законодавства вбачається, що право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує скаржник, було обґрунтованим. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Як свідчить зміст апеляційної скарги, ОСОБА_4 вважає, що він, як особа, яка не брала участі у справі, має право оскаржити в апеляційному порядку рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 квітня 2019 року, оскільки зазначеним рішенням він позбавлений права на розгляд питання про його переведення як судді Вищого адміністративного суду України органом, що створений згідно із законом.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що заінтересованість особи, яка не брала участі у справі та звертається з апеляційною скаргою, повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що оскаржуване рішення суду має реальні правові наслідки для неї.
Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.
Дії/бездіяльність та/або рішення ВККС, а також пов`язане з цим питання наявності/відсутності повноважень окремих членів ВККС стосовно переведення ОСОБА_4 з посади судді Вищого адміністративного суду України до іншого суду того самого або нижчого рівня без конкурсу може бути предметом розгляду у справі за його позовом до адміністративного суду.
До того ж, на час постановлення оскаржуваного рішення та подання апеляційної скарги на нього, відсутні судові рішення, які б набрали законної сили, та встановлювали факт відсутності у членів ВККС повноважень.
Оцінюючи аргументи скаржника, суд має перевірити чи не порушуються оскаржуваним рішенням його законні інтереси.
З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.
Для визначення інтересу як об`єкта судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово застосовував критерії, які дозволяють виявити наявність або відсутність охоронюваного законом інтересу в особи, яка звертається за судовим захистом. Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який:
- має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб`єктивного права;
- пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;
- є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;
- є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу або скаржнику.
- порушений суб`єктом владних повноважень.
Скаржником не доведено, в чому полягає порушення його інтересів у результаті ухвалення оскаржуваного рішення. Наявність у скаржника загального інтересу у розгляді питання про переведення судді до іншого суду органом, що створений згідно з законом, не свідчить про те, що такий інтерес є порушеним суб`єктом владних повноважень (відповідачем у справі) в результаті ухвалення оскаржуваного рішення.
Водночас твердження скаржника, що рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 квітня 2019 року чинить тиск на суддів Окружного адміністративного суду міста Києва при вирішенні справ, предметом розгляду яких є встановлення наявності чи відсутності повноважень членів ВККС, ґрунтуються виключно на припущеннях. Питання наявності чи відсутності тиску на суд вирішуються в рамках дисциплінарного та/або кримінального провадження, і не можуть бути предметом розгляду в адміністративному суді.
Відтак відсутність переконливих доводів та доказів на їх підтвердження про те, що висновки, висловлені у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відповідно до норм процесуального законодавства, впливають на права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_4 , не дає права останньому на апеляційне оскарження зазначеного рішення.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Керуючись статтями 241-243, 266, 305, 308, 310, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Закрити провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 квітня 2019 року в адміністративній справі № 9901/66/19 за позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. С. Князєв
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко
Ю. Л. Власов В. В. Пророк
М. І. Гриців Л. І. Рогач
В. І. Данішевська О. М. Ситнік
Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук
Л. М. Лобойко В. Ю. Уркевич
