ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/66/19

Провадження № 11-582заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Анцупової Т. О.,

суддів Антонюк Н. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Яроша Д. В.,

представника відповідача - Таркаєвої О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 квітня 2019 року (у складі колегії суддів Желтобрюх І. Л., Бевзенка В. М., Данилевич Н. А., Стрелець Т. Г., Шарапи В. М.),

УСТАНОВИЛА:

Рух справи

1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення за результатами спеціального спільного засідання ВККС та Громадської ради міжнародних експертів (далі - ГРМЕ, Рада) від 18 січня 2019 року про визнання кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 таким, що припинив участь в оголошеному рішенням Комісії від 02 серпня 2018 року № 186/зп-18 конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду;

- зобов`язати ВККС допустити ОСОБА_1 до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання - дослідження досьє та проведення співбесіди в межах оголошеного рішенням Комісії від 02 серпня 2018 № 186/зп-18 року конкурсу на посаду судді Вищого антикорупційного суду.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про допущення чисельних процедурних порушень, протиправні дії та бездіяльність ГРМЕ під час направлення запитів, аналізу змісту відомостей, проведення перевірки, формування інформаційної записки, ініціювання питання про скликання спеціального спільного засідання, тощо. Однак, зважаючи на те, що ГРМЕ не є самостійним органом (суб`єктом владних повноважень), вважає належним відповідачем у цій справі саме ВККС як орган, який ухвалив остаточне рішення, яке позбавило його можливості здійснювати подальшу участь у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду, а належним способом захисту його прав, відповідно, - визнання протиправним та скасування такого рішення.

3. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 квітня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

4. Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з тих підстав, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та прийняте Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 квітня 2019 року та ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.

5. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 08 серпня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 квітня 2019 року та призначила справу до розгляду в судовому засіданні.

6. 04 вересня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду від ВККС надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 квітня 2019 року - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

7. Рішенням Комісії від 02 серпня 2018 року № 186/зп-18 оголошено конкурс на зайняття 39 вакантних посад суддів у Вищий антикорупційний суд, з яких 27 посад суддів - у Вищому антикорупційному суді та 12 посад суддів - в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду.

8. 28 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії із заявою про допуск до участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Вищого антикорупційного суду та проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 7 Закону України від 07 червня 2018 року № 2447-VIII «Про Вищий антикорупційний суд» (далі - Закон № 2447-VIII), тобто має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років.

9. Комісією 08 жовтня 2018 року прийнято рішення № 105/вс-18, зокрема, про допуск ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду.

10. Рішенням Комісії від 27 грудня 2018 року № 325/зп-18 затверджено результати складеного іспиту під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття 27 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, згідно з якими ОСОБА_1 . отримав 166,25 бала. Цим же рішенням ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» в межах оголошеного 02 серпня 2018 року конкурсу до Вищого антикорупційного суду.

11. Згідно з вимогами частини першої статті 9 Закону № 2447-VIII рішенням Комісії від 06 листопада 2018 року № 249/зп-18 призначено 6 членів ГРМЕ.

12. 18 січня 2019 року на спеціальному засіданні ВККС та ГРМЕ, за результатами розгляду питання про відповідність кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 критеріям, визначеним статтею 8 Закону № 2447-VIII, прийнято рішення № 53/вс-19, яким ОСОБА_1 визнано таким, що припинив участь в оголошеному Комісією 02 серпня 2018 року конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду.

13. Підставою для прийняття цього рішення стало те, що в інформаційній записці ГРМЕ наведено обставини, які викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону № 2447-VIII, а саме:

- недекларування в майнових деклараціях за 2016 - 2017 роки права дружини кандидата на розпорядження майном батька згідно з довіреністю від 11 квітня 2016 року, наданою їй останнім;

- недекларування в майновій декларації за 2017 рік наявності у дружини кандидата корпоративних прав у ТОВ «Трофімов», ТОВ «Фітоалтай» та Асоціації виробників молока;

- недекларування в майновій декларації за 2017 рік свого місця проживання в місті Миколаєві, незважаючи на те, що з 01 лютого 2012 року кандидат є суддею Центрального районного суду міста Миколаєва.

14. Вважаючи протиправним рішення від 18 січня 2019 року № 53/вс-19, прийняте на спеціальному засіданні ВККС та ГРМЕ, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Оцінка суду першої інстанції

15. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив із того, що рішення ВККС від 18 січня 2019 року № 53/вс-19 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстави для скасування вказаного рішення відповідно до статті 88 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) - відсутні.

16. Такий висновок суду першої інстанції обґрунтовано тим, що участь у конкурсі кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 правомірно була припинена, оскільки останній не набрав необхідної кількості голосів. Такі наслідки прямо встановлені частиною п`ятою статті 8 Закону № 2447-VIII.

17. При цьому, у відповідності з вимогами Закону № 1402-VIII суд з`ясував, що: 1) обставини, які б свідчили про неповноважний склад спеціального засідання ВККС та ГРМЕ, який ухвалив спірне рішення, відсутні; 2) спірне рішення підписали усі члени спеціального засідання ВККС та ГРМЕ, які брали участь в його ухваленні; 3) при ухваленні рішення позивач був присутнім; 4) в оскаржуваному рішенні наведено посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла висновків про припинення участі позивача у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду (ненабрання установленої законом кількості голосів).

18. Водночас Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зауважив, що оцінювання відповідності кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду критеріям доброчесності є дискреційними повноваженнями ВККС, виконанню яких сприяє ГРМЕ. Оцінка таких загальних категорій як «доброчесність» і «суспільна довіра» завжди має суб`єктивний характер. За таких обставин вирішальним є особисте переконання кожного члена спільного складу ВККС та ГРМЕ, яке, зрештою, і визначає характер їх голосування.

19. Надаючи оцінку доводам позивача про відсутність в окремих членів ВККС повноважень на час прийняття оскаржуваного рішення, суд першої інстанції вказав на їх необґрунтованість з огляду на приписи статті 58 Конституції України, частини другої статті 92 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) зі змінами, внесеними Законом від 09 грудня 2011 року № 4094-VI, та пункту 26 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.

20. Також суд звернув увагу, що оскільки предметом судового розгляду у цій справі є саме рішення ВККС від 18 січня 2019 року № 53/вс-19, а тому, відповідно, наявність певних процедурних порушень з боку ГРМЕ не може бути підставою до скасування вказаного рішення, оскільки ГРМЕ не є відповідачем у справі, і встановлення правомірності або неправомірності її дій не відноситься до предмета доказування у цій справі.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вимог

21. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 квітня 2019 року ОСОБА_1 зазначає, що всупереч вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд першої інстанції при розгляді цієї справи не надав відповідну оцінку оскаржуваному рішенню суб`єкта владних повноважень, мотивуючи це втручанням у дискреційні повноваження ВККС та ГРМЕ.

22. При цьому ОСОБА_1 вважає, що рішення ВККС від 18 січня 2019 року № 53/вс-19 було прийнято: поза межами повноважень та не у спосіб, які визначені Законом № 2447-VIII, Регламентом ГРМЕ, Регламентом ВККС; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення; з порушенням принципу безсторонності, тобто упереджено; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав позивача щодо подальшої участі у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

23.Також ОСОБА_1 . звертає увагу на процедурні порушення, які, на його думку, мали місце при прийнятті оскаржуваного рішення:

- до 04 січня 2019 року ГРМЕ діяла без затвердженого Регламенту;

- порушення процедури публікації Регламенту ГРМЕ на сайті ВККС;

- порушення ГРМЕ під час засідання 04 січня 2019 року порядку ініціювання питання щодо скликання спеціального спільного засідання Комісії;

- порушення проведення спеціального спільного засідання ВККС та ГРМЕ 18 січня 2019 року, зокрема обговорення членами Комісії й ГРМЕ питання відповідності кандидатів та голосування щодо них здійснювалося одночасно після проведення усіх співбесід;

- встановлення часового регламенту спільного засідання без його затвердження шляхом голосування членами ВККС України та ГРМЕ;

- порушення строків виготовлення оскаржуваного рішення від 18 січня 2019 року.

24.Однак, зазначені обставини Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, на думку скаржника, належним чином досліджені не були. Зокрема, скаржник зауважує, що вказані обставини були відхилені судом першої інстанції без належного обґрунтування та аргументації.

25. Окремо в апеляційній скарзі ОСОБА_1 звертає увагу й на те, що три члени ВККС, які брали участь у прийнятті оскаржуваного рішення щодо нього, діяли без належних повноважень, оскільки Закон України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII), нормами якого було скорочено термін повноважень членів ВККС, є діючий та чинний. Відсутня будь-яка інформація, яка б свідчила, що дані положення є неконституційними, або були відмінені іншими законами.

Позиція ВККС щодо апеляційної скарги ОСОБА_1

26. У відзиві на апеляційну скаргу ВККС зазначає, що вимоги позивача щодо скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню через його законність та обґрунтованість. Зокрема, відповідач вважає, що Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду детально та всебічно досліджено обставини спірних правовідносин, мотиви ухвалення оскаржуваного рішення суду відповідають обставинам справи і нормам чинного законодавства.

27. Відповідач зауважує про безпідставність тверджень ОСОБА_1 , що Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду не було надано оцінку обставинам, наведеним ним у позовній заяві стосовно певних процедурних порушень, допущених ГРЕМ, оскільки остання не є відповідачем у цій справі, і встановлення правомірності або неправомірності її дій не відноситься до предмета доказування у справі.

28. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу ВККС звертає увагу й на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість доводів ОСОБА_1 про відсутність в окремих членів Комісії повноважень на час прийняття оскаржуваного рішення.

29. Зокрема, Комісія зазначає, що з моменту набрання чинності Законом № 1402-VIII та початком дії пункту 26 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, пункт 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 192-VIII, який регулював однопредметні відносини щодо визначення строку виконання повноважень членами Комісії, призначеними до набрання чинності цим Законом, застосуванню не підлягає, як однопредметний акт, що діяв у часі раніше.

Релевантні джерела права

30. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. 14 червня 2018 року набрав чинності Закон № 2447-VIII, який визначає засади організації та діяльності Вищого антикорупційного суду, спеціальні вимоги до суддів цього суду та гарантії їх діяльності.

32.Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2447-VIII Вищий антикорупційний суд є постійно діючим вищим спеціалізованим судом у системі судоустрою України.

33.Частиною першою статті 7 Закону № 2447-VIII передбачено, що суддею Вищого антикорупційного суду може бути особа, яка відповідає визначеним Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» вимогам до кандидатів на посаду судді, а також додатковим спеціальним вимогам, встановленим цією статтею.

34. На посаду судді відповідного вищого спеціалізованого суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою чи другою статті 33 цього Закону (частина третя статті 81 Закону № 1402-VIII).

35.Відповідно до частини другої статті 33 Закону № 1402-VIII суддею Вищого антикорупційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Вищому антикорупційному суді, а також відповідає іншим вимогам, встановленим законом.

36.Частиною другою статті 83 Закону № 1402-VIII встановлено, що критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

37. З метою сприяння ВККС у встановленні для цілей кваліфікаційного оцінювання відповідності кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності), а саме щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, утворюється ГРМЕ. Громадська рада доброчесності, що утворена і здійснює діяльність відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на час діяльності ГРМЕ не залучається до встановлення відповідності кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду передбаченим законом критеріям для цілей кваліфікаційного оцінювання (частина четверта статті 8 Закону № 2447-VIII).

38.Частиною дев`ятою статті 9 Закону № 2447-VIII визначено, що ГРМЕ: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду; 2) надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду; 3) бере участь у спеціальному спільному засіданні у передбачених цим Законом випадках; 4) вживає заходів до захисту персональних даних, інформації з обмеженим доступом, які стали відомі ГРМЕ, її членам у зв`язку із здійсненням їх повноважень.

39.Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону № 2447-VIII за ініціативою не менше трьох членів ГРМЕ питання відповідності будь-якого кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду критеріям, зазначеним в частині четвертій цієї статті, розглядається на спеціальному спільному засіданні ВККС та ГРМЕ. Рішення щодо відповідності такого кандидата цим критеріям ухвалюється більшістю від спільного складу ВККС та членів ГРМЕ, за умови, що за нього проголосували не менше половини членів ГРМЕ. У разі неприйняття такого рішення кандидат вважається таким, що припинив участь у конкурсі. Таке спеціальне спільне засідання проводиться не пізніше ніж на тридцятий день з дня оголошення результатів іспиту, що складається кандидатами для встановлення відповідності кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності.

За запитом не менш як трьох членів ГРМЕ перед спеціальним спільним засіданням ВККС та ГРМЕ може проводитись попередня співбесіда із кандидатами на посаду судді Вищого антикорупційного суду, в якій повинні взяти участь не менше шести членів Комісії.

40. За змістом підпункту 4.11.5 пункту 4.11 Регламенту ВККС, затвердженого рішенням Комісії 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент ВККС), не менше як три члени ГРМЕ можуть ініціювати розгляд питання відповідності кандидата критеріям на спеціальному спільному засіданні шляхом подання до Комісії повідомлення про ініціювання спеціального спільного засідання.

41.Комісія визначає дати, час і місце проведення спеціального спільного засідання. Дати і час проведення такого засідання визначаються, зважаючи на розумні і погоджені ГРМЕ та Комісією строки, необхідні для його проведення, ураховуючи установлені законом і рішеннями Комісії строки проведення процедур у межах відповідного конкурсу, зокрема строки проведення спеціального спільного засідання і повідомлення кандидата (підпункт 4.11.5.4 пункту 4.11 Регламенту ВККС).

42.Відповідно до підпункту 4.11.8.2 пункту 4.11 Регламенту ВККС спеціальне спільне засідання проводиться у спільному складі Комісії та ГРМЕ шляхом безпосередньої участі членів Комісії та ГРМЕ у такому засіданні.

43.Розгляд питання відповідності кандидата критеріям на спеціальному спільному засіданні проводиться в такому порядку: 1) доповідь члена ГРМЕ щодо змісту інформаційної записки; 2) пояснення кандидата на посаду судді; 3) за необхідності, постановлення запитань до кандидата членом Комісії і ГРМЕ та надання відповіді кандидатом; 4) обговорення членами Комісії й ГРМЕ питання відповідності кандидата та голосування.

Часовий регламент спільного спеціального засідання встановлюється більшістю голосів спільного складу Комісії й ГРМЕ, за умови підтримки цього рішення щонайменше трьома членами ГРМЕ (підпункт 4.11.9 пункту 4.11 Регламенту ВККС).

Комісія виконує функції та здійснює повноваження: у пленарному складі; у складі кваліфікаційної палати; у складі палати з питань добору і публічної служби суддів; у складі колегії.

44.Після обговорення інформації про кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду на спеціальному спільному засіданні на голосування виноситься питання лише щодо того: «Чи відповідає кандидат критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону № 2447-VIII (підпункт 4.11.10 пункту 4.11 Регламенту ВККС).

45. За змістом підпунктів 4.11.10.3, 4.11.10.4 пункту 4.11 Регламенту ВККС кандидат визнається таким, що відповідає критеріям і продовжує участь у конкурсі, якщо за таке рішення проголосувало не менше ніж дев`ять членів Комісії та три члени ГРМЕ. В іншому випадку, якщо таке рішення не ухвалено, кандидат визнається таким, що не відповідає критеріям і припиняє участь у конкурсі.

46. Відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

47.Відповідно до статті 90 Закону № 2453-VI ВККС є постійно діючим органом у системі судоустрою України. Частиною другою статті 92 цього Закону передбачено, що строк повноважень члена ВККС становить шість років з дня набуття повноважень.

48. 12 лютого 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон № 192-VIII, пунктом 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» якого визначено, що цей Закон набирає чинності через тридцять днів з дня його опублікування, крім пунктів 6 та 8 розділу І цього Закону, а також, крім цього пункту, пунктів З і 4 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

49. Підпунктами 1 та 5 пункту 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 192-VIII передбачено, що після набрання чинності цим Законом:

1) члени ВККС, призначені з`їздом суддів України до набрання чинності цим Законом, здійснюють свої повноваження протягом чотирьох років з дня набрання чинності цим Законом;

2) з`їзд суддів України обирає додатково двох членів ВККС у порядку, передбаченому цим Законом;

3) з`їзд представників вищих юридичних навчальних закладів та наукових установ обирає членів ВККС у порядку, передбаченому цим Законом, після закінчення повноважень членів Комісії, обраних до набрання чинності цим Законом;

4) з`їзд адвокатів обирає одного члена ВККС у порядку, передбаченому цим Законом, а після закінчення повноважень члена ВККС, призначеного до набрання чинності цим Законом Міністром юстиції України, - додатково одного члена ВККС;

5) члени ВККС, призначені Міністром юстиції України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Головою Державної судової адміністрації України до набрання чинності цим Законом, здійснюють свої повноваження протягом чотирьох років з дня їх призначення.

50. Разом з цим 02 червня 2016 року був прийнятий Закон № 1402-VIIІ (набрав чинності 30 вересня 2016 року), пунктом 26 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що члени ВККС, обрані (призначені) на посади до набрання чинності цим Законом, продовжують виконувати свої повноваження до закінчення строку, на який їх обрано (призначено).

Позиція Великої Палати Верховного Суду

51. Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача у справі та пояснення сторін, Велика Палата Верховного Суду виходить із таких міркувань.

52. Застосовані судом правові норми у цій справі свідчать про те, що ВККС є спеціальним колегіальним органом, який, у тому числі, здійснює кваліфікаційне оцінювання кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду.

53. До кандидатів на посаду судді Вищого антикорупційного суду, крім загальних вимог, встановлених для суддів Законом № 1402-VIIІ, встановлено ще і додаткові спеціальні вимоги, які закріплені у статті 7 Закону № 2447-VIII, а також запроваджено особливий механізм перевірки їх відповідності критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності) за допомогою долучення до цієї роботи спеціально утвореного органу - ГРМЕ.

54. При цьому встановлення відповідності кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду критерію доброчесності є однією з обов`язкових умов для зайняття цієї посади. Органом, який сприяє ВККС в оцінюванні відповідності кандидата такому критерію, є ГРМЕ.

55. Рішення щодо відповідності кандидатів на посаду судді Вищого антикорупційного суду зазначеному вище критерію ухвалюється шляхом визначення результатів голосування членів ВККС і ГРМЕ за результатами спеціального спільного засідання, на якому відбувалось обговорення щодо відповідності кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду критеріям, зазначеним у частині четвертій статті 8 Закону № 2447-VIII. Формування результатів голосування здійснюється шляхом підрахунку голосів.

56. Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішення про те, що ОСОБА_1 відповідає критеріям, визначеним статтею 8 Закону № 2447-VIII, не набрало установленої цією статтею кількості голосів, у зв`язку з чим і була припинена участь кандидата у конкурсі. Такі наслідки прямо встановлені частиною п`ятою статті 8 Закону № 2447-VIII.

57.Водночас під час спільного засідання 18 січня 2019 року Комісією були враховані сумніви ГРМЕ в доброчесності ОСОБА_1 , які ґрунтувалися на тому, що останній не задекларував у майнових деклараціях права своєї дружини на розпорядження майном батька згідно з довіреністю, її корпоративних прав у ТОВ «Трофімов», ТОВ «Фітоалтай» та Асоціації виробників молока, а також не вказав свого місця проживання в м. Миколаєві . При цьому пояснення позивача на спростування зазначеного, членами Комісії та ГРМЕ визнані непереконливими.

58.Оцінюючи дії ВККС щодо прийняття оскаржуваного рішення, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що в умовах, коли законодавець не визначив критеріїв оцінювання, а особливо коли йдеться про оцінку таких загальних категорій як «доброчесність» і «суспільна довіра», оцінювання завжди має суб`єктивний характер. За таких обставин вирішальним є особисте переконання кожного члена спільного складу ВККС та ГРМЕ, яке зрештою і визначає характер їх голосування.

Достатнім є наявність конкретної інформації, яка, з урахуванням наданих кандидатом пояснень та аргументів (які не сприйняті як переконливі), не спростовує уяву (сприйняття) визначених законом осіб щодо його достатньої відповідності цим критеріям.

59. Зважаючи на те, що рішення про відповідність ОСОБА_1 критеріям, визначеним статтею 8 Закону № 2447-VIII, не набрало установленої цією статтею кількості голосів, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов правильного висновку, що рішення ВККС від 18 січня 2019 року № 53/вс-19 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

60. При цьому факт підписання оскаржуваного рішення всіма членами, які брали участь в його ухваленні, не ставилося під сумнів ОСОБА_1 як у позовній заяві, так і під час розгляду справи.

61. Наведені позивачем підстави для скасування рішення ВККС від 18 січня 2019 року № 53/вс-19 ґрунтуються на його незгоді із питаннями, які викликали сумнів щодо відповідності його критерію доброчесності, і, як наслідок загальною думкою (особистим переконанням) більшості членів від спільного складу ВККС та ГРМЕ, яка оформлена оскаржуваним рішенням.

62.Однак такі обставини не можуть бути предметом перевірки, оскільки за Законом № 1402-VIIІ та Законом № 2447-VII суд не наділений повноваженнями перевіряти відповідність кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду критеріям оцінювання, зокрема, критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності), в тому числі й щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду.

63. Таким спеціальним органом є ВККС за участю ГРМЕ (частина четверта статті 8 Закону № 2447-VIII), а отже, їх повноваження щодо вирішення питання відповідності кандидата критерію доброчесності є дискреційними та знаходяться в межах їх виключної компетенції.

64. При цьому, процедурні порушення Регламенту ВККС, які, на думку позивача, мали місце при прийнятті рішення від 18 січня 2019 року № 53/вс-19, з огляду на перелік підстав, визначених у частині третій статті 88 Закону № 1402-VIII, не можуть вважатись достатніми для його скасування.

65.Водночас суд першої інстанції правильно зазначив, що стверджувані ОСОБА_1 процедурні порушення з боку ГРМЕ не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ГРМЕ не є відповідачем у цій справі, а встановлення правомірності або неправомірності її дій не відноситься до предмета доказування у справі.

66. Крім того, під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції та в апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошує на тому, що у членів ВККС ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на час прийняття рішення Комісії від 18 січня 2019 року № 53/вс-19 закінчилися відповідні повноваження.

67.Надаючи оцінку доводам позивача про відсутність в окремих членів ВККС повноважень на час прийняття оскаржуваного рішення, Велика Палата Верховного Суду виходить із таких міркувань.

68.Відповідно до частини другої статті 92 Закону № 2453-VI (у редакції, чинній на момент призначення зазначених членів Комісії) строк повноважень члена ВККС становив шість років з дня набуття повноважень.

69. 28 березня 2015 набув чинності Закон № 192-VIII, яким вносилися зміни, зокрема й до Закону № 2453-VI.

Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 192-VIII, серед іншого, було установлено, що члени ВККС, призначені Міністром юстиції України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Головою Державної судової адміністрації України до набрання чинності цим Законом, здійснюють свої повноваження протягом чотирьох років з дня їх призначення.

70. У подальшому 02 червня 2016 року, тобто до спливу строку повноважень зазначених позивачем членів ВККС, був прийнятий Закон № 1402-VIII (набрав чинності З0 вересня 2016 року), пунктом 26 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що члени ВККС обрані (призначені) на посади до набрання чинності цим Законом, продовжують виконувати свої повноваження до закінчення строку, на який їх обрано (призначено).

71. На час прийняття оскаржуваного рішення ВККС від 18 січня 2019 року діяла норма Закону № 1402-VIII (пункт 26 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення»), яка визначає строк повноважень членів ВККС. Водночас, скаржник звертає увагу суду, що не була скасована однопредметна норма, яка містилась у Розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 192-VIII та була прийнята раніше.

72. Конституційний Суд України у Рішенні від 03 жовтня 1997 року № 4/зп у справі № 18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набрання чинності Конституцією України) визначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

73. За загальним правилом та темпоральним критерієм, з моменту набрання чинності Законом № 1402-VIII, застосуванню підлягає пункт 26 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Пункт 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 192-VIII, який встановлював строк виконання повноважень членами Комісії, призначеними до набрання чинності цим Законом, застосуванню не підлягає, як акт, що діяв у часі раніше.

74. Конструкція пункту 26 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII побудована таким чином, що для встановлення наявності або відсутності повноважень у членів ВККС, необхідно встановити на який строк їх було обрано (призначено).

75.ОСОБА_3 призначено членом ВККС наказом Міністра юстиції України від 24 жовтня 2014 року № 1781/5, відповідно до статей 92, 93 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", який в редакції чинній на момент призначення передбачав строк повноважень членів ВККС - 6 років.

76.ОСОБА_4 призначено членом ВККС наказом Голови Державної судової адміністрації України від 05 грудня 2014 року № 712/к, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", який в редакції чинній на момент призначення передбачав строк повноважень членів ВККС - 6 років

77. ОСОБА_2 призначено членом ВККС розпорядженням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 12 грудня 2014 року № 01/35-14, відповідно до статей 92, 93 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", який в редакції чинній на момент призначення передбачав строк повноважень членів ВККС - 6 років.

78. З огляду на те, що на час прийняття рішення ВККС від 18 січня 2019 року № 53/вс-19 шестирічний строк повноважень членів Комісії Весельської Т. Ф., Козьякова С. Ю., Щотки С. О. не закінчився, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості доводів позивача про відсутність у зазначених членів ВККС повноважень на прийняття оскаржуваного рішення.

78.Отже, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов обґрунтованого висновку, що у спірних правовідносинах, ВККС діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо та пропорційно.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

79. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

80.Згідно із частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

81.Отже, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Висновки щодо розподілу судових витрат

82.Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

83.Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-243, 266, 308, 310, 315, 316, 321, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

Л. М. Лобойко В. Ю. Уркевич