Справа № 750/10813/15-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/429/19 Категорія - Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 вересня 2019 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарях ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42015270000000149, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Деснянського районного суду міста Чернігова від 25 квітня 2016 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сморшки Козелецького району, Чернігівської області, українця, громадянина України, із повною вищою освітою, одруженого, працюючого заступником начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, інваліда 2 групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Смош, Прилуцького району, Чернігівської області, українця, громадянина України, із повною вищою освітою, одруженого, працюючого заступником начальника Управління Держпродспоживслужби в Прилуцькому районі Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
з участю прокурорів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
захисників-адвокатів - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
В С Т А Н О В И В:
На вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
На підставі ст. 54 КК України, застосувати до нього додаткове покарання у виді позбавлення 5 рангу державного службовця.
ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
На підставі ст. 54 КК України, застосувати до нього додаткове покарання у виді позбавлення 11 рангу державного службовця.
Також просить дослідити докази, які зазначені в апеляційній скарзі.
Вироком Деснянського районного суду міста Чернігова ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення.
ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення.
Внесені за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 застави повернуто заставодавцям.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04.08.2015 року на майно ОСОБА_8 , - скасовано.
Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Виправдовуючи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч.3 ст. 368 КК України, суд першої інстанції послався на недопустимість доказів, оскільки такі зібрані з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, а пред`явлене їм обвинувачення не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів їх участі у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення органом досудового розслідування не здобуто, стороною обвинувачення не надано, а судом не встановлено. Позиція суду з приводу виправдання обвинувачених детально викладена у його вироку.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що посилання суду на особливий порядок призначення на посаду та звільнення начальника районного управління, що виключає можливість ОСОБА_7 впливати на процес призначення та звільнення начальників управлінь, є безпідставними.
На думку прокурора, неправильними є висновки суду щодо визнання протоколу огляду та вручення грошових коштів від 08.07.2015 року та дані, які в ньому містяться, недопустимими доказами. При цьому, суд першої інстанції послався на показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які не підтвердили факт вручення ОСОБА_16 оглянутих грошових коштів, а також суперечливість показань ОСОБА_16 щодо вручення йому грошових коштів в присутності понятих. В даному випадку, суд не врахував, що вказані свідки підтвердили достовірність даних, зазначених у протоколі огляду та вручення грошових коштів, та не усунув розбіжності у їх показаннях, чим допустив неповноту судового розгляду.
Суд 1 інстанції поставив під сумнів докази сторони обвинувачення - протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 17.07.2015, протокол про результати аудіо - відеоконролю за особою від 17.05.2015, протокол огляду негласних слідчих (розшукових) дій від 05.08.2015. Однак, поставив їх під сумнів лише в частині відповідності номіналу грошових купюр. У той же час ці докази не визнані судом в цілому неналежними та недопустимими, а тому без будь-якого вмотивування відкинуті та не враховані при ухваленні вироку.
Суд врахував показання обвинуваченого ОСОБА_8 , який надавши накладну на придбання продуктів харчування № 3 від 08.07.2015, повідомив, що одержані від ОСОБА_16 грошові кошти в сумі 2500 грн. використані для закупівлі продуктів харчування для воїнів АТО. Разом з тим, судом не взято до уваги показання ОСОБА_16 , який стверджував, що 08.07.2015 передав ОСОБА_8 обумовлену неправомірну вигоду, а також не враховано аудіо запис розмови, яка напередодні відбулася між вказаними особами з приводу необхідності передання ОСОБА_17 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 2000 грн. та 25 літрів пального. Взагалі, накладна № 3 від 08.07.2015, у відповідності до вимог ст. 290 КПК України, стороні обвинувачення не відкривалась як доказ, а тому є недопустимим.
Законність та обґрунтованість проведення обшуку перевірялася та ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09.07.2015 надано дозвіл на обшук службового кабінету ОСОБА_7 , тому визнання судом першої інстанції недопустимим доказом протокол обшуку службового кабінету ОСОБА_7 від 08.07.2015 року є безпідставним.
Суд не врахував досліджені у судовому засіданні аудіозаписи телефонних розмов, згідно яких ОСОБА_8 повідомляв ряду начальників управлінь ветеринарної медицини області про необхідність надання ОСОБА_7 неправомірної вигоди.
Не враховані показання свідка ОСОБА_18 , яка пояснила, що начальник управління ветеринарної медицини у Куликівському районі ОСОБА_19 вимагав у неї грошові кошти для подальшого надання ОСОБА_7 .. Суд же навпаки, вказав, що показання свідка ОСОБА_18 не підтверджують факт отримання обвинуваченими неправомірної вигоди, оскільки ОСОБА_18 не була очевидцем подій, які викладені в обвинувальному акті. За таких обставин суд відкинув показання свідка як доказ винуватості обвинувачених.
У той же час суд врахував при ухваленні виправдувального вироку показання інших свідків, які показали, що у них не вимагали неправомірної вигоди.
Також, судом першої інстанції помилково вказано про висунуте неконкретне обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , оскільки у обвинувальному акті викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які встановлені під час досудового розслідування. Обвинувальний акт не визнано судом таким, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник адвокат ОСОБА_12 , не погоджуючись з нею, вважала вирок суду законним та обґрунтованим, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Захисник, аналізуючи Положення про Головне управління ветеринарної служби в Чернігівській області, його структуру, положення районних та міських управлінь ветеринарної медицини, стверджує, що ОСОБА_7 був позбавлений можливості накладати стягнення на начальників районних та міських управлінь, сприяти в проходженні їх по службі, застосовувати до них заходи дисциплінарного впливу, а також вносити пропозиції Голові Держветфінослужби України щодо їх призначення на посади та звільнення, так як п.9 Положень про районні та міські управління зазначає, що призначення їх начальників здійснюється Головою Держветфітослужби за погодженням з міністром аграрної політики та продовольства України та головою райдержадміністрації та звільняються з посади тим же Головою за погодженням з міністром аграрної політики та продовольства України. Кульбако має право порушити питання перед Головою Держветфінослужби України про заохочення тільки своїх заступників та притягнення саме їх до відповідальності. Згідно Положень районних управлінь вони не є структурними підрозділами Головного управління ветеринарної служби в Чернігівській області, а є самостійними структурами. Тому, обвинувачення не відповідає тим законам, які регулюють повноваження керівників даних структур. І суд дав вірну оцінку даним обставинам.
Вважає, що судом правильно визнаний доказ - протокол огляду та вручення грошових коштів від 08 липня 2015 року ОСОБА_16 недопустимим доказом, так як поняті ОСОБА_20 та ОСОБА_15 показали суду, що дані грошові кошти в їх присутності Запеці вручені не були. Також правильно суд визнав недопустимим доказом протокол обшуку службового кабінету ОСОБА_17 , так як обшук проводився без ухвали слідчого судді, а в протоколі обшуку відсутнє посилання на ч.3ст.233 КПК України, де визначається невідкладність випадків коли слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчим суддею увійти до житла чи іншого володіння особи.
Обгрунтовано суд прийшов до висновку, що показання свідка ОСОБА_21 не підтверджують факт отримання неправомірної вигоди обвинуваченими.
При розгляді провадження судом І інстанції встановлено, що органами досудового слідства ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за не вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням, за таких обставин.
ОСОБА_7 , будучи призначеним на посаду начальника Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області згідно з наказом від 9 червня 2012 року № 96-к, обіймаючи посаду, що відповідно до ст. 25 Закону України «Про державну службу» відноситься до 4-ї категорії посад державних службовців, а тому відповідно до примітки 2 до ст. 368 КК будучи службовою особою, котра займає відповідальне становище, в неустановлений слідством час почав використовувати своє становище, пов`язане з перебуванням на вказаній посаді з метою отримання неправомірної вигоди від своїх підлеглих за не накладення на них стягнень, а також сприяння у проходженні служби.
Реалізуючи свій умисел та бажаючи убезпечити себе, ОСОБА_7 запропонував одержувати неправомірну вигоду від підлеглих працівників начальнику Управління ветеринарної медицини в Прилуцькому районі Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області ОСОБА_8 , на що той погодився.
Надалі, у червні 2015 року, ОСОБА_7 у телефонній розмові повідомив ОСОБА_8 про необхідність збирати для нього з керівників районних управлінь ветеринарної медицини в Чернігівській області щомісячно неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі 8000 грн. та 100 л пального за невжиття заходів дисциплінарного впливу за наслідками здачі звітів.
Після цього ОСОБА_8 , виконуючи спільний із ОСОБА_7 умисел, висунув ряду начальників районних управлінь ветеринарної медицини в Чернігівській області вимогу надати ОСОБА_7 через нього неправомірну вигоду у вигляді грошей на суму 2000 грн. та 25 л пального з кожного.
Так, 25 червня 2015 року о 09:25 ОСОБА_8 висунув начальнику Управління ветеринарної медицини в Ічнянському районі ОСОБА_16 в ході телефонної розмови незаконну вимогу передати для ОСОБА_7 під час здачі звітів неправомірну вигоду у вигляді грошей на суму 2000 грн та 25 л пального.
Надалі, 8 липня 2015 року, в м. Чернігові на подвір`ї ветеринарної медицини в Чернігівській області (вул. 1-го Травня, 180 у м. Чернігові) ОСОБА_16 передав ОСОБА_8 обумовлену неправомірну вигоду на суму 2000 грн та 500 грн як компенсацію за 25 л пального, які ОСОБА_8 у свою чергу передав ОСОБА_7 . Після цього, в той самий день вище вказані гроші були вилучені у службовому кабінеті ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених в ній підстав; пояснення обвинувачених та їх захисників, які просили апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, згідно із якими законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом п.1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Вказані вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, на думку апеляційного суду, судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.
За матеріалами кримінального провадження прокурор, не погодившись із виправдувальним вироком, посилається на необґрунтованість висновків суду 1 інстанції, щодо відсутності достатніх і допустимих доказів участі обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення. Попри це, прокурор стверджує, що суд безпідставно визнав недопустимими ряд доказів у провадженні, в тому числі докази щодо проведення НСРД.
Згідно ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, окрім іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим кодексом випадках, - на потерпілого.
Так, виправдовуючи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні ними кримінального правопорушення, а саме: одержанні службовою особою, що займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за не вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням, суд 1 інстанції обґрунтовано виходив з того, що обвинувачення, яке викладене у обвинувальному акті, під час судового розгляду не знайшло свого підтвердження доказами, наданими прокурором. Такі висновки суду 1 інстанції ґрунтуються на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження та підтверджуються безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд 1 інстанції дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку.
В судовому засіданні суду 1 інстанції обвинувачений ОСОБА_7 вину не визнав та показав, що будь-яких неправомірних дій, а також дій, які зазначені у обвинувальному акті він не вчиняв. Він ніколи особисто або через ОСОБА_8 не вимагав та не отримував від начальників районних та міських Управлінь ветеринарної медицини грошові кошти та пальне. Також, він ніколи не вступав з ОСОБА_8 у змову щодо вимагання та отримання від підлеглих неправомірної вигоди. Він займав посаду начальника Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області та, крім інших законодавчих актів, в своїй службовій діяльності керувався Положенням про Головне управління ветеринарної медицини в Чернігівській області, яке затверджено 10.07.2012 року Головою Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України ОСОБА_22 , згідно якого його завданням, як начальника Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області, було забезпечення стабільної епізоотичної ситуації на території Чернігівської області. З 2012 року начальники районних та міських Управлінь ветеринарної медицини в Чернігівській області та його заступники призначались і звільнялись Головою Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України за погодженням з головою місцевої державної адміністрації. З липня 2012 року всі дисциплінарні стягнення на начальників районних Управлінь, а їх було десь 15, накладались Головою Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України тільки за поданням прокуратури щодо неналежного виконання своїх службових обов`язків. Ніяких старост південного та північного регіону він ніколи не призначав. До Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області надходили численні листи та звернення від державних, а також громадських організацій з проханням надання допомоги учасникам АТО. В зв`язку з цим, на нарадах та колегіях Головного управління розглядались вказані звернення та ухвалювались рішення про надання такої допомоги. Все це відображалось у відповідних протоколах. Кошти здавалися добровільно, в межах своїх можливостей. Згідно усної домовленості між членами виїзної колегії Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області, яка проходила в м. Прилуки, старшим по збору цих коштів призначено ОСОБА_8 . Зібрані кошти передавалися представникам самооборони Чернігівщини та громадським організаціям. Допомагала бійцям АТО і Асоціація фахівців ветеринарної медицини, куди вони сплачували внески. Стосовно телефонних розмов, які відбулись 05.06.2015 року між ним та ОСОБА_8 , де говорили про гроші та бензин, може пояснити, що то була з його боку емоційна розмова після похорон воїна АТО та його зустрічі з матерями загиблих, а йшла вона про гроші та бензин для учасників АТО. Щодо телефонної розмови, яка відбулась 08.06.2015 року між ним та ОСОБА_23 , там мова йшла про кредиторську заборгованість, яку треба погасити. Стверджує, що 08.07.2015 року ніяких грошових коштів ОСОБА_8 від ОСОБА_16 йому не передавав, і він їх не отримував. Додав, що того дня у нього в кабінеті були вилучені грошові кошти, які були його особистими та знаходились в двох конвертах. В одному конверті знаходилось 10000 грн., які були призначені для розрахунку з будівельниками за роботу, а в другому приблизно 7000 грн. Також, в його кишені знаходились ще його особисті кошти десь до 1000 грн.
Дані обставини він підтримав в апеляційному суді і дав аналогічні показання.
В судовому засіданні суду 1 інстанції обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, не визнав та показав, що ніяких коштів він ніколи ні у кого не вимагав і ніякої змови у нього з ОСОБА_7 на отримання неправомірної вигоди від начальників районних Управлінь не було. Свої посадові обов`язки, як начальник Управління ветеринарної медицини в Прилуцькому районі, він виконував добросовісно. Старостою його ніхто ніколи не призначав. 21.05.2015 року на виїзній колегії Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області, яка проходила в м. Прилуки, окрім іншого, начальник Головного управління ОСОБА_7 зачитав лист - звернення громадської організації про надання допомоги воїнам АТО. Було прийнято рішення про збирання коштів та пального на допомогу учасникам АТО, вирішили здавати добровільно, хто скільки може, запропонувавши при цьому десь в межах 200 грн. на місяць з кожного, а виходячи з кількості осіб, які перебували на колегії, то це виходило всього приблизно 8000-10000 грн. Оскільки колегія проходила в його районі, то домовились, що він буде нагадувати всім про необхідність надання такої допомоги та координувати збір коштів на це. Здавали по 2000 грн. і 500 грн. на пальне. Так, 05.06.2015 року, він привіз до Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області гроші, які йому здали деякі начальники районних Управлінь, а також продукти харчування на потреби АТО. Оскільки ОСОБА_7 на робочому місці не було, то він в конвертах передав всі гроші та продукти харчування ОСОБА_24 , які призначались учасникам АТО. Наступного дня йому зателефонував ОСОБА_7 і став з`ясовувати, хто і скільки здав грошей. Він не зміг йому точно сказати, скільки в конвертах було грошей, оскільки не перераховував їх. Після цього, він зателефонував тим начальникам районних Управлінь, і став у них з`ясовувати, скільки грошей вони здали на потреби АТО. 08.07.2015 року, в денний час, у дворі головного Управління, його наздогнав ОСОБА_16 і повідомив, що він не буде присутнім на нараді. При цьому, він дістав з папки або з кишені штанів гроші, перерахував їх і передав йому 2000 грн. та 500 грн. на бензин, купюрами по 200 грн. в кількості 12 шт. та однією купюрою номіналом 100 грн. Вказані гроші призначалися для потреб АТО, на вказані кошти він купив продукти харчування на загальну суму 2500 грн., які привіз до Головного управління і разом з водієм заніс до зали, де повинна була проходити нарада Асоціації фахівців ветеринарної медицини.
Дані показання підтримав і в апеляційному суді.
На підтвердження доводів обвинувачених про те, що вони не отримували неправомірну вигоду від начальників районних Управлінь ветеринарної медицини, судом 1 інстанції та безпосередньо апеляційним судом були допитані свідки ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_19 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , свідчення яких покладені в основу виправдувального вироку, і які повідомили, що в своїй службовій діяльності керувалися Положенням про управління ветеринарної медицини у відповідному районі, яке було затверджено головою Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України. Згідно вказаного Положення, вони, як начальники районних управлінь, були підзвітні та підконтрольні голові Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, в повноваження якого входило вирішення питання щодо їх заохочення або накладення на них дисциплінарного стягнення. Начальник Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області ОСОБА_7 не міг накладати на них стягнення та якимось чином впливати на проходження по службі. Окрім іншого, повідомили, що ніколи особисто або через ОСОБА_8 не надавали ОСОБА_37 ніякої неправомірної вигоди за сприяння їм в проходженні служби або за не притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, так як таких повноважень ОСОБА_17 не має. Також, ні ОСОБА_7 , ні ОСОБА_8 ніколи не вимагали і не висували їм ніяких вимог щодо надання їм грошових коштів та пального і при здачі ними звітів. Звіти здавали безпосередньо спеціалістам Головного управління в Чернігові, які в подальшому скеровували їх до м. Києва. Будь-яких повноважень щодо перевірки та відповідності інформації, яка малась у звітах, Головне управління ветеринарної медицини в Чернігівської області не мало та таких дій не проводило. В травні 2015 року на засіданні колегії при Головному управління ветеринарної медицини в Чернігівській області за участю начальників районних Управлінь приймалось рішення про надання допомоги учасникам АТО, і проти цього ніхто не заперечував. В зв`язку з цим добровільно здавались гроші, а також талони на бензин, які передавались волонтерам, які звітували про їх витрати.
Диспозицією ч. 3 ст. 368 КК України, яка діяла на момент скоєння кримінального правопорушення, встановлено, що відповідальність настає за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, предметом якого є неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво», відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, коли службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням, покладених на неї організаційно - розпорядчих чи адміністративно - господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчиняти, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
Згідно висунутого обвинувачення, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , за попередньою змовою між собою, від підлеглих ОСОБА_7 по службі - начальників районних Управлінь ветеринарної медицини, в тому числі і ОСОБА_8 , отримував для себе неправомірну винагороду за те, що не буде накладати на них стягнення, буде сприяти у проходженні по службі, а також не буде вживати заходів дисциплінарного впливу за наслідками здачі звітів.
При цьому, орган досудового розслідування в обвинувальному акті на підтвердження обвинувачення посилається на Положення про Головне управління ветеринарної медицини в Чернігівській області, затвердженого наказом Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 10.07.2012 року № 227, згідно якого ОСОБА_7 , окрім іншого, вносить пропозиції Голові Держветфітослужби України щодо призначення на посади та звільнення з посад начальників управлінь ветеринарної медицини в містах обласного значення та районах.
На думку колегії суддів дане обвинувачення не ґрунтується на письмових доказах, які маються в матеріалах кримінального провадження, та побудовано на недостовірних даних. Апеляційний суд не погоджується з висновками досудового слідства, так як вони не узгоджуються з Положенням про Головне управління ветеринарної медицини в Чернігівській області та Положеннями районних управлінь ветеринарної медицини. Суд 1 інстанції достатньо чітко аргументував невідповідність обвинувачення тим законодавчим актам, які регламентують діяльність Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області та районних управлінь ветеринарної медицини в Чернігівській області.
Зокрема, відповідно до вище вказаного Положення Головного Управління, на яке посилається сторона обвинувачення, та яке досліджено апеляційним судом безпосередньо, в п. 11.8, начальник Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області вносить пропозиції Голові Держветфітослужби України щодо призначення на посади та звільнення з посад начальників управлінь ветеринарної медицини в містах обласного значення, районах. Тобто, ОСОБА_7 , як начальник Головного Управління ветеринарної медицини в Чернігівській області, виходячи з викладеного, відповідно до його службових повноважень, не мав права призначати та звільняти з посад начальників управлінь ветеринарної медицини в районах, а міг вносити тільки відповідні пропозиції, оскільки начальник районного Управління призначається на посаду Головою Держветфітослужби України за погодженням з Міністром аграрної політики та продовольства України та головою районної державної адміністрації, а звільняється з посади Головою Держветфітослужби України за погодженням з Міністром аграрної політики та продовольства України.
Згідно п. 11.9 даного Положення, начальник Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області порушує перед Головою Держветфітослужби України питання про присвоєння рангів державних службовців своїм заступникам, а також щодо заохочення та притягнення їх (тобто заступників) до відповідальності. Рішення по питанню накладення дисциплінарних стягнень стосовно начальника Головного Управління ветеринарної медицини в Чернігівській області, начальників управлінь в містах обласного значення та районах та їх заступників приймає Голова Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, так як вони є окремими структурними підрозділами. Тому, ОСОБА_7 не мав повноважень накладати дисциплінарні стягнення на начальників управлінь ветеринарної медицини в містах обласного значення та районах (т. 2 а.п. 34-42, т. 6 а.п. 2-17).
Окрім цього, як встановлено показаннями обвинувачених та свідків, які допитані апеляційним судом, квартальні звіти по діяльності районних управлінь ветеринарної медицини в Чернігівській області здавались спеціалістам Головного управління ветеринарної медицини в області, які в подальшому для перевірки та відповідного реагування направлялись до м. Києва до Держветфітослужби України. Тобто, спеціалісти Головного управління, ні тим більше Кульбако, ніякого відношення до цих звітів не мали, вони тільки збирали їх і відправляли на Київ.
Відповідно до структури Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області, начальники районних та міських Управлінь ветеринарної медицини в Чернігівській області, не є керівниками структурних підрозділів Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області. Крім того, районні та міські Управління не є структурними підрозділами Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області, а є відокремленими територіальними органами нижчого рівня, які безпосередньо підпорядковуються Державній ветеринарній та фітосанітарній службі України (т. 2 а.п. 34-42, 54-59, т. 3 а.п. 10-14, 227-235, т. 6 а.п. 2-12).
При ухваленні вироку, з урахуванням роз`яснень, які містяться у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво» та змісту Положення про Головне управління ветеринарної медицини в Чернігівській області, структури Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області і Положення про районні Управління ветеринарної медицини в Чернігівській області, судом вірно було встановлено, що відповідно до своїх службових обов`язків, ОСОБА_7 не мав повноважень приймати рішення щодо заохочення або притягнення до дисциплінарної відповідальності начальників районних та міських Управлінь ветеринарної медицини, а також не міг порушувати таке питання перед Головою Держветфітослужби України. Тобто, ОСОБА_7 , відповідно до його службових повноважень, не мав права накладати стягнення на начальників районних Управлінь ветеринарної медицини, сприяти в проходженні їх по службі, застосовувати до них заходи дисциплінарного впливу або приймати рішення щодо їх не застосування.
Апеляційний суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_7 не відповідає тим службовим повноваженням начальника Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області, що регулюються відповідними правовими актами, а відтак, не відповідають і формулюванню обвинувачення щодо ОСОБА_8
Верховний Суд в своєму рішенні від 27 березня 2019 року (т. 5 а.п. 167-171), яким скасовано обвинувальний вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 22 серпня 2017 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 як не законний, встановив, що апеляційний суд, переглянувши вирок Деснянського районного суду м.Чернігова від 25 квітня 2016 року і визнаючи винним ОСОБА_17 та ОСОБА_38 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, не звернув увагу на висновок ВСУ щодо застосування норм права, передбаченого ст.290 КПК, який був підтверджений й Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року (справа №751/7557/15к) про визнання недопустимими доказами даних, які було отримано за результатами проведення НСРД, в разі не відкриття їх відповідно до ст.290 КПК України.
Статтею 439 КПК України встановлено, що вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, на підтвердження вини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 стороною обвинувачення надано протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме:
- протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж на оптичний диск від 21 липня 2015 року, яким зафіксовано телефонні розмови між ОСОБА_7 та ОСОБА_39 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_23 ;
- протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж на оптичний диск від 21 липня 2015 року, яким зафіксовано телефонні розмови між ОСОБА_7 та ОСОБА_39 , ОСОБА_39 та ОСОБА_29 , ОСОБА_39 та ОСОБА_27 , ОСОБА_39 та ОСОБА_40 , ОСОБА_39 та ОСОБА_41 , ОСОБА_39 та ОСОБА_42 , ОСОБА_39 та ОСОБА_8 ;
- протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж на оптичний диск від 21 липня 2015 року, згідно якого фіксувалися телефонні розмови між ОСОБА_39 та ОСОБА_8 , ОСОБА_39 та ОСОБА_28 , ОСОБА_8 та ОСОБА_23 , ОСОБА_8 та ОСОБА_28 , ОСОБА_8 та ОСОБА_43 , ОСОБА_8 та ОСОБА_44 , ОСОБА_8 та ОСОБА_45 , ОСОБА_8 та ОСОБА_46 , ОСОБА_8 та ОСОБА_16 ;
- протокол про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 17 липня 2015 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі собою або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
Згідно з ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Відповідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 16 березня 2017 року (справа № 5-364кс16), не відкриття матеріалів сторонами одна одній у порядку ст. 290 КПК України, після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як доказ.
Цей висновок було підтверджено й Великою Палатою Верховного Суду в своїй Постанові від 16 січня 2019 року (справа № 751/7557/15-к).
За вказаним висновком для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити чи було дотримано вимог кримінального процесуального закону стосовно НСРД.
З урахуванням того, що НСРД проводяться під час досудового розслідування за ініціативою сторони обвинувачення, ця сторона має їх у своєму розпорядженні, зокрема прокурор процесуальний керівник у кримінальному провадженні.
Що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності, то за змістом статей 85, 92, 290 КПК прокурор процесуальний керівник у кримінальному провадженні зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно з результатами цих НСРД і забезпечити відкриття вказаних документів на етапі закінчення досудового розслідування.
За наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на момент відкриття слідчим матеріалів досудового розслідування ухвали слідчого судді Апеляційного суду Чернігівської області від 26 травня 2015 року, на підставі яких проводилися НСРД, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК не надавались, натомість вони були надані прокурором стороні захисту під час апеляційного розгляду (т. 4 а.п. 188, 189).
Окрім цього, в даному провадженні стороні захисту не відкривались відповідні клопотання слідчого про надання дозволу на проведення НСРД, ні в порядку ст.290 КПК України, ані під час судового розгляду. Прокурор в судовому засіданні апеляційного суду не зміг пояснити, де знаходяться такі клопотання. За відсутності даних клопотань суд 1 та апеляційної інстанцій також позбавлені можливості перевірити законність НСРД.
Враховуючи викладене, безпосередньо дослідивши всі документи, які стосуються проведення НСРД, колегія суддів вважає недопустимими докази, отримані в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, на підставі ухвал слідчих суддів апеляційного суду, на які посилається сторона обвинувачення, зокрема, відеозаписів та протоколів про наслідки проведення негласних слідчих (розшукових) дій, як такі, що проведені в порушення вимог кримінального процесуального закону.
Дані, які є похідними від результатів негласних слідчих (розшукових) дій, проведених з порушеннями вимог КПК України, і які визнанні недопустимими, не підлягають аналізу та не беруться до уваги, так як є такими, що суперечать вимогам кримінального процесуального законодавства. З вказаних підстав колегія суддів вважає неактуальними доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність дати у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 17.07.2015 року, на який посилається суд 1 інстанції у вироку.
Згідно протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 17 липня 2015 року був проведений аудіовідеоконтроль 08 липня 2015 року ОСОБА_8 на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Чернігівської області від 26 травня 2015 року, де під час розмови на подвір`ї Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області за адресою: м. Чернігів, вул. 1-го Травня, 180, ОСОБА_16 на вимогу ОСОБА_8 , передав останньому грошові кошти в сумі 2500 грн. в якості неправомірної вигоди для послідуючої їх передачі начальникові Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області ОСОБА_7 (т. 2 а.п. 69). До протоколу додався компакт-диск, таємно, від 09.07.2015 року.
При недопустимих доказах по результатам проведення НСРД, слідча дія по проведенню аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_38 08.07.2015 року є також недопустимим доказом.
Відтак, з цих же підстав, слідча дія обшук службового кабінету начальника Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області ОСОБА_7 (т. 2 а.п. 12-14) не може бути визнана допустимим доказом, так як є результатом тих дій, що суперечили вимогам кримінального процесуального закону.
Окрім цього, апеляційний суд погоджується з висновками суду 1 інстанції про те, що обшук службового кабінету ОСОБА_7 було проведено ще й з недотриманням положень ч. 3 ст. 223 та ч. 3 ст. 233 КПК України.
Також, колегія суддів, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, яка закріплює принцип «Плодів отруєного дерева», зокрема рішення «Гефген проти Німеччини» від 30.06.2008 року та «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, погоджується з висновками суду 1 інстанції про визнання недопустимими похідних від них доказів, а саме: даних, що містяться в протоколі огляду вилучених при обшуку речей від 21.07.2015 року.
Згідно ст. 86 КПК України, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухвалені судового рішення.
Апеляційним судом були досліджені, крім результатів НСРД, і інші докази винуватості ОСОБА_17 та ОСОБА_38 , надані стороною обвинувачення.
Допитаний в судовому засіданні суду апеляційної інстанцій свідок ОСОБА_16 показав, що з 1998 року він працював головним ветеринарним лікарем в Ічнянському районі, а з 2002 року по серпень 2015 року займав посаду начальника Управління ветеринарної медицини в Ічнянському районі Чернігівської області.
На одному із засідань виїзної колегії Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області ОСОБА_47 оголосив вимогу про надання щоквартально кошті. У формі нагадування така вимога в подальшому була і від ОСОБА_38 . ОСОБА_17 про надання грошових коштів та пального ніколи мови не вів та особисто їх не вимагав. Зокрема, ОСОБА_47 повідомив всіх начальників районних Управлінь ветеринарної медицини, що для того, щоб здавати звіти та впевнено почувати себе на посаді необхідно з кожного району здавати по 200 грн. щоквартально. Були призначені старости - ОСОБА_36 та ОСОБА_8 , яким необхідно передавати гроші. Починаючи з 2007 року сума грошей, яку необхідно було здавати, збільшилась, також додатково необхідно було здавати бензин, а якщо талонів на бензин нема, то здавали кошти. Якщо не було зроблено оплату, то Управління знімало премію або притягувало до дисциплінарної відповідальності. Його Управління позбавило премії. Він надавав свої особисті кошти. Кожний квартал гроші здавались разом зі звітом. Вони були в конверті, який був підписаний « ОСОБА_48 ». Квартальні звіти здавались до Головного Управління безпосередньо відповідним начальникам відділів.
У травні 2015 року він звернувся до СБУ із заявою про вимагання у нього неправомірної вигоди. 08 липня 2015 року працівники Управління Служби безпеки України в Чернігівській області вручили йому грошові кошти в сумі 2500 грн. для передачі їх ОСОБА_8 . Потім близько 09-00 год. він прибув до Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області, і перебуваючи на подвір`ї, його наздогнав ОСОБА_8 та запитав, чи привіз він гроші. Вони зайшли за будівлю, де він передав ОСОБА_8 в конверті гроші у сумі 2000 грн. і 500 грн., які йому надали в СБУ.
Також повідомив, що були випадки, коли він привозив гроші із запізненням або взагалі не здав визначену суму коштів. Це не потягло для нього ніяких негативних наслідків. Також він бачив, що інші начальники районних Управлінь також надавали конверти з грошовими коштами ОСОБА_8 , але про подальшу долю цих грошових коштів він був необізнаний.
Він особисто за час роботи отримував догани, і всі за поданням прокуратури. Догани на нього накладалися керівником Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, а не ОСОБА_17 . До 2012 року ОСОБА_7 міг притягнути його до дисциплінарної відповідальності, а після 2012 року його міг притягнути тільки керівник Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України. Крім того, свідок повідомив, що ОСОБА_7 за гроші йому не телефонував і неправомірну вигоду він йому ніколи особисто не надавав. Він розумів, що дії обвинувачених були протиправними, але раніше до правоохоронних органів з цього приводу не звертався, оскільки виходячи з розміру заробітної плати та премій його це влаштовувало. Також тривалий час він погоджувався з наданням звітів та відповідними виплатами, але коли припинили виплачувати заробітну плату (він не отримував заробітну плату 5 місяців, так як не було бухгалтера), він вирішив все зупинити та вимушений був звернувся з відповідною заявою до СБУ. Такі його дії пов`язує безпосередньо з невиплатою заробітної плати.
Також повідомив, що він був членом Асоціації ветеринарної медицини та надавав допомогу воїнам АТО. На виїзній колегії в м. Прилуки присутній був, але чи було рішення колегії щодо надання допомоги воїнам АТО, не пам`ятає, таке письмово направляється на районне управління.
Показання свідка ОСОБА_16 суд 1 інстанції оцінив критично, обґрунтовано мотивуючи свої висновки щодо безпідставності побудови обвинувачення, зокрема, на показаннях даного свідка, що докладно викладено у вироку суду. З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки його показання є нелогічними, непослідовними та такими, що викликають сумнів в їх правдивості та не узгоджуються з іншими доказами, зібраними у кримінальному провадженні.
Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що свідок ОСОБА_16 будь-яких грошових коштів, будь-то неправомірної вигоди чи допомоги АТО, ОСОБА_17 не передавав, зустрічей, телефонних розмов з ним не мав.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на виконання подання прокуратури Ічнянського району Чернігівської області, ОСОБА_16 , начальник Управління ветеринарної медицини в Ічнянському районі, протягом 2013-2014 р.р. неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності (т. 6 а.п. 2-5, 13-17), останньому догани оголошувались Державною ветеринарною та фітосанітарною службою України. Вказані обставини не узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_16 в частині надання коштів для того, щоб впевнено почувати себе на посаді та здавати звіти. До того ж, свідок не зміг пояснити, чому ж, вносячи щоквартально суми грошей, як він стверджував, для ОСОБА_17 , його ж все ж таки притягували 5 разів до дисциплінарної відповідальності.
Свідок ОСОБА_18 апеляційному суду показала, що з травня 2006 року працювала завідуючою Горбовської дільниці ветеринарної медицини в Куликівському районі. Начальник Управління ветеринарної медицини в Куликівському районі ОСОБА_19 постійно вимагав у неї гроші для того, щоб відвозити на Чернігів до Кульбаки. Однак, допитаний свідок ОСОБА_19 в апеляційному суді не підтвердив її показань.
Тому, свідчення ОСОБА_18 не підтверджує факт вимагання та отримання неправомірної вигоди обвинуваченими.
Не доведено також обвинуваченням існування попередньої змови між ОСОБА_17 та ОСОБА_49 на отримання неправомірної вигоди від начальників районних управлінь ветеринарної медицини, з приводу чого, суд 1 інстанції обґрунтовано виклав свої висновки щодо цього у вироку суду, з чим погоджується і апеляційний суд.
Колегія суддів вважає слушними висновки суду 1 інстанції про те, що на зборах Головного Управлінням ветеринарної медицини в Чернігівській області та Асоціації фахівців ветеринарної медицини Чернігівської області за зверненнями громадських організацій дійсно розглядались питання та приймались рішення про надання допомоги учасникам АТО. Зазначене також підтверджується наданими стороною захисту протоколами таких зборів та подяками від Громадського формування «Самооборона Чернігівщини» та Громадської організації «Волонтерський цент «Єдність» за надання такої допомоги (т. 3 а.п. 128-203). Цей факт підтвердили і свідки, начальники районних управлінь ветеринарної медицини в Чернігівській області, допитані апеляційним судом.
Будь-яких інших доказів на підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у вказаному кримінальному провадженні, у відповідності до ст.91 КПК України, стороною обвинувачення не надано.
За обставин, встановлених судом та детально наведених у вироку, перевіряючи безпосередньо надану судом 1 інстанції оцінку доказам винуватості обвинувачених в інкримінованому їм злочині, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду про відсутність достатніх та допустимих доказів їх участі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Вирок суду 1 інстанції є законним, обґрунтованим, вмотивованим, містить належні, достатні мотиви й підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 17 КПК України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Ніхто не зобов`язаний доводити свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється, поряд з іншим, у разі, якщо не доведено, що в діяннях обвинуваченого є склад кримінальних правопорушень.
За таких обставин, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Вирок Деснянського районного суду міста Чернігова від 25 квітня 2016 року відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
СУДДІ:
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4
