ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
29 серпня 2019 року № 826/18834/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві,
Головного управління Національної поліції у м. Києві
третя особа Міністерства внутрішніх справ України
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Головного управління Національної поліції у м. Києві, за участю третьої особи - Міністерства внутрішніх справ України, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просить:
-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві №436 від 01 липня 2015 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві Терещука О.Д. №596 о/с від 13 липня 2015 року, яким звільнено капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;
- зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 липня 2015 року по день фактичного поновлення на посаді з урахуванням середньоденного грошового забезпечення - 130,18 грн.;
- поновити ОСОБА_1 на посаді у відносинах публічної служби, яка зберіглася після реорганізації Міністерства внутрішніх справ України - управлінні БЗПТЛ Головного управління Національної поліції України в місті Києві, з якої її незаконно звільнено;
- судові витрати та інші витрати покласти на відповідача.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
Проте, постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 02 травня 2019 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року в частині відмови у задоволенні позову про скасування наказу начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві Терещука О.Д. №596 о/с від 13 липня 2015 року та справу у вказаній частині направлено на новий судовий розгляд. В іншій частині судові рішення Окружного адміністративного суду міста Києва та Київського апеляційного адміністративного суду залишено без змін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві у поясненнях щодо позову з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 02 травня 2019 року, зазначила, що наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 30 червня 2016 року №17 о/с внесено зміни до наказу начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві Терещука О.Д. №596 о/с від 13 липня 2015 року в частині дати звільнення ОСОБА_1 та остання вважається звільненою з 18 липня 2015 року.
У відповіді на відзив позивач зазначила, що відповідачами не обґрунтовано причини істотного порушення вимог чинного законодавства при виданні відповідного наказу про звільнення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
28 травня 2015 року до Головного управління МВС України у м. Києві надійшов лист №7/9-4416 від 25 травня 2015 року про порушення дисципліни ОСОБА_1 , зі змісту якого вбачається, що з метою належного оперативного супроводу кримінального провадження №12014220000000572, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 5 статті 260 КК України, наказом МВС України №472 від 07 квітня 2015 року до Департаменту карного розшуку відряджена з 09 квітня 2015 року на 30 діб капітан міліції ОСОБА_1 , оперуповноважений управління боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми ГУ МВС України в м. Києві, в якому зазначено, що ОСОБА_1 у визначений термін наказом МВС України до Департаменту не з`явилась та не повідомила про причини неприбуття.
Також, 04 червня 2015 року до Головного управління МВС України у м. Києві надійшов лист №7/9-4557 від 26 травня 2015 року про порушення дисципліни ОСОБА_1 , з якого вбачається, що з метою належного оперативного супроводу кримінального провадження №12014220000000572, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 5 статті 260 КК України, наказом МВС України №297 від 05 березня 2015 року до Департаменту карного розшуку відряджена з 09 березня 2015 року на 30 діб капітан міліції ОСОБА_1 , оперуповноважений управління боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми ГУ МВС України в місті Києві, в якому зазначено, що ОСОБА_1 у визначений термін наказом МВС України до Департаменту не з`явилась та не повідомила про причини неприбуття.
Також, у вказаних вище листах ініційовано питання щодо проведення службової перевірки відносно капітана міліції ОСОБА_1 та вжиття заходів дисциплінарного впливу.
Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління МВС України у м. Києві №609 від 12 червня 2015 року призначено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни оперуповноваженим відділу боротьби з торгівлею людьми управління боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми, ОСОБА_1 .
Так, за результатами службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 була відсутня на службі без поважних причин 06 квітня 2015 року, 20 квітня 2015 року, 21 квітня 2015 року, 22 квітня 2015 року, 27 квітня 2015 року, 28 квітня 2015 року, 29 квітня 2015 року, 30 квітня 2015 року, 04 травня 2015 року, 05 травня 2015 року, 06 травня 2015 року, 07 травня 2015 року, 08 травня 2015 року, 12 травня 2015 року, 14 травня 2015 року, 15 травня 2015 року, 18 травня 2015 року, 19 травня 2015 року, 09 травня 2015, 02 червня 2015 року, 03 червня 2015 року, 04 червня 2015 року, 05 червня 2015 року, 06 червня 2015 року, чим порушила абзаци 2, 11 статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
Відповідно до наказу Головного управління МВС України в місті Києві №436 від 01 липня 2015 року за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у невиході на службу без поважних причин у вказані вище дні, що призвело до порушення вимог абзаців 2, 11 статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на оперуповноваженого відділу боротьби з торгівлею людьми управління боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми, капітана міліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
В подальшому, на підставі наказу Головного управління МВС України в м. Києві №596 о/с від 13 липня 2015 року капітана міліції ОСОБА_1 (М-091496), оперуповноваженого відділу боротьби з торгівлею людьми управління боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України згідно з підпунктом «є» (за порушення дисципліни) пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ 14 липня 2015 року, підставою для якого слугував наказ Головного управління від 01 липня 2015 року №436. Так, відповідно до пункту 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114) особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Одночасно згідно статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку.
Так, правомірність висновку відповідачів про вчинення позивачем дисциплінарного проступку та наявність підстав для застосування до ОСОБА_1 такого заходу дисциплінарного впливу, як звільнення з органів внутрішніх справ, адже неодноразова відсутність позивача на службі без поважних причин не узгоджується з положеннями щодо дотримання працівниками ОВС службової дисципліни, закріпленими у Дисциплінарному статуті та, як наслідок, правомірність наказу Головного управління МВС України в місті Києві №436 від 01 липня 2015 року встановлена постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2016 року у даній справі та відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування.
Згідно зі статтею 18 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.
Так, в матеріалах справи наявна копія листка непрацездатності, виданого ОСОБА_1 , у відповідності до якого позивач була звільнена від роботи в період з 13 липня 2015 року по 17 липня 2015 року. Отже, наказ №596о/с від 13 липня 2015 року про звільнення позивача видано в період її перебування на лікарняному.
Одночасно судом встановлено, що лише 24 травня 2016 року позивач рекомендованим листом з описом вкладення направила на адресу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві листок непрацездатності серії АГЧ №790771, який підтверджує її перебування на амбулаторному лікуванні та звільненні від роботи у період з 13 липня 2015 року по 17 липня 2015 року.
З огляду на викладене, станом на час прийняття оскаржуваного наказу 596о/с від 13 липня 2015 року відповідач не був обізнаний про перебування позивача на амбулаторному лікуванні.
Судом встановлено, що наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 30 червня 2016 року №17 о/с внесено зміни до наказу начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві Терещука О.Д. №596 о/с від 13 липня 2015 року в частині дати звільнення ОСОБА_1 та остання вважається звільненою з 18 липня 2015 року.
Отже, станом на час розгляду справи, наказ №596о/с від 13 липня 2015 року змінений в частині дати звільнення ОСОБА_1 та остання вважається звільненою з 18 липня 2015 року.
З огляду на викладене, оскаржуваний наказ 596о/с від 13 липня 2015 року в редакції наказу від 30 червня 2016 року №17 о/с відповідає названим нормам Дисциплінарного статуту.
При цьому, посилання позивачки на порушення відповідачем вимог Кодексу законів про працю України та Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» суд вважає безпідставними, оскільки порядок та умови проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ врегульовано спеціальним законодавством, а саме Положенням №114 та Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ. Крім того, Кодекс законів про працю України містить вичерпний перелік підстав для розірвання трудового договору лише за попередньою згодою виборного органу, який міститься у статті 40 та статті 41 цього Кодексу. Беручи до уваги те, що позивача звільнено зі служби на підставі пункту 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення №114 норми Кодексу законів про працю України до спірних правовідносин не підлягають застосуванню. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, покладений на них обов`язок доказування виконали, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правих підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх розподілу, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко
