ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
22 серпня 2016 року № 826/18834/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Головного управління Національної поліції у м. Києві за участю третьої особи - Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Головного управління Національної поліції у м. Києві за участю третьої особи - Міністерства внутрішніх справ України, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просить суд:
-визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в м. Києві №436 від 01.07.2015 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_2 №596 о/с від 13.07.2015 року, яким звільнено капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;
- зобов'язати ГУ МВС України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.07.2015 року по день фактичного поновлення на посаді з урахуванням середньоденного грошового забезпечення - 130,18 грн.;
- поновити ОСОБА_1 на посаді у відносинах публічної служби, яка зберіглася після реорганізації МВС України - управлінні БЗПТЛ Головного управління Національної поліції України в м. Києві, з якої її незаконно звільнено;
- судові витрати та інші витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовано тим, що всупереч норм діючого трудового законодавства та законодавства, що регулює проходження служби в органах внутрішніх справи, відповідачем протиправно, без наявності на те законних підстав, звільнено позивача з займаної посади, чим порушені її права та законні інтереси. При цьому, позивач зазначає, що матеріали службової перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуваний наказ про звільнення, є однобічними, необ'єктивними та незаконними, оскільки: підставою для організації проведення перевірки стали два листи з Департаменту карного розшуку МВС України; акти про відсутність на роботі, відомості про облік робочого часу, походження яких викликає сумнів у позивача щодо їх законності, оскільки офіційно до матеріалів перевірки вони не долучались; акти про відсутність на роботі не посвідчені печаткою установи, не обліковані у відповідних журналах обліку, до матеріалів перевірки не долучено копію наказу керівництва МВС України про уповноважених працівників на складання таких актів; копії відомостей про облік робочого часу не завірені печаткою установи; негативна характеристика не відповідає вимогам, які ставляться до офіційного документу; під час службової перевірки не вжито перевірочних дій щодо спростування наявності позивача на робочому місці; акт про відмову в ознайомленні з матеріалами перевірки складався у той час, коли заявник перебувала у відпустці.
В ході судового розгляду справи позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві в наданих суду запереченнях зазначив, що проведення службового розслідування призначене за фактом надходження до управління листів з Департаменту карного розшуку МВС України від 25.05.2015 року №7/9-4416 та від 26.05.2015 року №7/9-4557 щодо відсутності на службі оперуповноваженого відділу боротьби з торгівлею людьми управління боротьби з злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Головного управління МВС України у м. Києві капітана міліції ОСОБА_1.
При цьому, представник відповідача зазначив, що посадовими особами відділу ДКР МВС України складено акти про відсутність на службі без поважних причин впродовж 9 робочих днів, а саме: 06.04.2015 року, 27.04.2015 року, 28.04.2015 року, 29.04.2015 року, 30.04.2015 року, 04.05.2015 року, 06.05.2015 року, 07.05.2015 року. Крім того, згідно графіку виходу на службу відряджених працівників до ДКР МВС ОСОБА_1 була відсутня без поважної причини 15 робочих днів, а саме: 20.04.2015 року, 21.04.2015 року, 22.04.2015 року, 08.05.2015 року, 12.05.2015 року, 14.05.2015 року 15.05.2015 року, 18.05.2015 року, 19.05.2015 року, 29.05.2015 року, 03.06.2015 року, 04.06.2015 року, 05.06.2015 року, 06.06.2015 року.
Водночас, з метою перевірки обставин відсутності на службі (робочому місці) до закладів охорони здоров'я відповідачем надіслано запити, якими підтверджується перебування позивача на лікарняному у період з 02.03.2015 року по 17.03.2015 року, з 18.03.2015 року по 27.03.2015 року, з 07.04.2015 року 17.04.2015 року та з 20.05.2015 року по 28.05.2015 року.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неприбуття представника третьої особи в судове засідання, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані позивачем і відповідачами документи і матеріали, заслухавши думки позивача і представника відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як зазначає позивач у позовній заяві, вона з 01.02.1980 року працює в органах внутрішніх справ.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, на підставі наказу Головного управління МВС України в м. Києві №596 о/с від 13.07.2015 року капітана міліції ОСОБА_1 (М-091496), оперуповноваженого відділу боротьби з торгівлею людьми управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України згідно з пп. «є» (за порушення дисципліни) п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ 14.07.2015 року.
Підставою для прийняття вказаного наказу зазначено наказ Головного управління від 01.07.2015 року №436.
Водночас, відповідно до наказу Головного управління МВС України в м. Києві №436 від 01.07.2015 року за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у невиході на службу без поважних причин 06.04.2015, 20.04.2015, 21.04.2015, 22.04.2015, 27.04.2015, 28.04.2015, 29.04.2015, 30.04.2015, 04.05.2015, 05.05.2015, 06.05.2015, 07.05.2015, 08.05.2015, 12.05.2015, 14.05.2015, 15.05.2015, 18.05.2015, 18.05.2015, 19.05.2015, 29.05.2015, 02.06.2015, 03.06.2015, 04.06.2015, 05.06.2015, 06.06.2015, що призвело до порушення вимог абзаців 2, 11 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на оперуповноваженого відділу боротьби з торгівлею людьми управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, капітана міліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
Не погоджуючись із правомірністю звільнення та вважаючи свої права та законні інтереси порушеними ОСОБА_1 звернулася до суду за їх захистом з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, порядок проходження служби в органах внутрішніх справ визначаються Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» від 22.02.2006 № 3460-IV та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 № 230.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України «службова дисципліна» - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Як вбачається зі ст. 2 Дисциплінарного статуту під «дисциплінарним проступком» розуміється невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. За вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом (ст. 5 Дисциплінарного статуту).
Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначені види дисциплінарних стягнень, які накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, серед яких є і звільнення з органів внутрішніх справ.
Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі, за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63 - 65 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (надалі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114.
Так, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема, за порушення дисципліни.
Водночас, виходячи зі змісту поняття службової дисципліни, її порушенням є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2015 року до Головного управління МВС України у м. Києві надійшов лист №7/9-4416 від 25.05.2015 року про порушення дисципліни ОСОБА_1, зі змісту якого вбачається, що з метою належного оперативного супроводу кримінального провадження №12014220000000572, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань ч. 5 ст. 260 КК України наказом МВС України №472 від 07.04.2015 року до Департаменту карного розшуку відряджена з 09.04.2015 року на 30 діб капітан міліції ОСОБА_1, оперуповноважений управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ГУ МВС України в м. Києві.
В даному листі зазначено, що ОСОБА_1 у визначений термін наказу МВС України до Департаменту не з'явилась та не повідомила про причини неприбуття.
23.04.2015 року ОСОБА_1 з'явилась до Департаменту карного розшуку та повідомила про перебування на лікарняному з 07.04.2015 по 18.04.2015 в госпіталі (з поліклінікою) ГУ МВС України в м. Києві, надавши довідку №064976 «Про тимчасову непрацездатність», у якій містяться відмітки про порушення режиму лікування.
В подальшому ОСОБА_1 до Департаменту не прибувала та службові обов'язки не виконувала.
Крім того, 04.06.2015 року до Головного управління МВС України у м. Києві надійшов лист №7/9-4557 від 26.05.2015 року про порушення дисципліни ОСОБА_1, з якого вбачається, що з метою належного оперативного супроводу кримінального провадження №12014220000000572, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань ч. 5 ст. 260 КК України наказом МВС України №297 від 05.03.2015 року до Департаменту карного розшуку відряджена з 09.03.2015 року на 30 діб капітан міліції ОСОБА_1, оперуповноважений управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ГУ МВС України в м. Києві.
Водночас, в даному листі зазначено, що ОСОБА_1 у визначений термін наказу МВС України до Департаменту не з'явилась та не повідомила про причини неприбуття.
02.04.2015 року ОСОБА_1 з'явилась до Департаменту карного розшуку та повідомила про перебування на лікарняному з 02.03.2015 по 18.03.2015 в госпіталі (з поліклінікою) ГУ МВС України в м. Києві, надавши довідку №063705 «Про тимчасову непрацездатність» та листок непрацездатності комунального некомерційного підприємства центральної медико-санітарної допомоги №1 серії АГЧ №568048 про перебування на лікарняному з 18.03.2015 року по 28.03.2015 року.
В подальшому ОСОБА_1 до Департаменту не прибувала та службові обов'язки не виконувала.
У вказаних вище листах ініційовано питання щодо проведення службової перевірки відносно капітана міліції ОСОБА_1 та вжиття заходів дисциплінарного впливу.
При цьому, як вбачається з рапорту заступника начальника УБЗПТЛ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_3 від 19.05.2015 року, в період з 06.04.2015 року по 19.05.2015 року ОСОБА_1 до виконання своїх службових обов'язків не приступала у зв'язку з тим, що відповідно до наказів МВС України від 05.03.2015 року №297, від 07.04.2015 року №472 та від 07.05.2015 року №613 «Про відрядження працівників Головного управлінь» була відряджена до Департаменту карного розшуку МВС України.
Крім того, відповідно до рапорту начальника СОАР УБЗПТЛ ГУ МВС України в м. Києві від 01.06.2015 року, в період часу з 20.05.2015 року по 01.06.2015 року ОСОБА_1 до виконання своїх службових обов'язків не приступала, у зв'язку з тим, що відповідно до наказу МВС України від 07.05.2015 року №613 «Про відрядження працівників Головних управлінь» була відряджена до Департаменту карного розшуку МВС України.
Пунктом 2.1 розд. ІІ Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 (надалі - Інструкція) визначено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - РНС) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю.
З урахуванням наведеного, на підставі наказу Головного управління МВС України у м. Києві №609 від 12.06.2015 року призначено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни оперуповноваженим відділу боротьби з торгівлею людьми управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, ОСОБА_1.
Наведене свідчить, що службове розслідування призначено за наявності обґрунтованих підстав та з урахуванням норм чинного законодавства.
На виконання вказаного наказу Головного управління комісією у складі старшого оперуповноваженого сектору оперативно-аналітичної роботи капітана міліції ОСОБА_4 та оперуповноваженого сектору оперативно-аналітичної роботи майора міліції ОСОБА_5 проведено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни позивачем, за результатами якого встановили, що заступником начальника відділу ДКР МВС України полковником міліції ОСОБА_6 за участі начальника ДКР МВС України полковником міліції ОСОБА_7, головного о/у - інспектора ДКР МВС України підполковника міліції ОСОБА_8 та старшого оперуповноваженого в ОВС ДКР МВС України лейтенанта міліції ОСОБА_9 у приміщенні МВС України по вул. Богомольця, 10, складено акти про відсутність на службі без поважної причини впродовж 9 робочих днів, а саме: 06.04.2015, 27.04.2015, 28.04.2015, 29.04.2015, 30.04.2015, 04.05.2015, 05.05.2015, 06.05.2015, 07.05.2015 оперуповноваженого відділу боротьби з торгівлею людьми УБЗПТЛ Головного управління капітана міліції ОСОБА_1.
Крім цього, ретельно опрацьовано графік виходу на службу відряджених працівників до ДКР МВС, згідно якого ОСОБА_1 була відсутня без поважної причини 15 робочих днів, а саме: 20.04.2015, 21.04.2015, 22.04.2015, 08.05.2015, 12.05.2015, 14.05.2015, 15.05.2015, 18.05.2015, 19.05.2015, 29.05.2015, 02.06.2015, 03.06.2015, 04.06.2015, 05.06.2015, 06.06.2015.
Опитана у ході розслідування ОСОБА_1 пояснила, що перебувала на лікарняному з 07.04.2015 по 18.04.2015. До виконання обов'язків в ДКР МВС України приступила 20.04.2015 та в подальшому працювала там. У разу потреби проходження медичних обстежень про свою відсутність повідомляла керівництво ДКР МВС України.
Також, позивач зазначила, що починаючи з 20.04.2015 року щодня ходила на роботу до ДКР МВС України включно до початку червня 2015 року. Також доповнила тим фактом, що крім зазначеного ще 2-3 рази у квітні і травні перебувала на лікуванні, а всі листки непрацездатності здавала керівникові ДКР МВС України ОСОБА_6 Категорично заперечувала інформацію, викладену у листах ДКР МВС України щодо відсутності без поважних причин на роботі за місцем відрядження.
З матеріалів справи вбачається, що з метою перевірки обставин відсутності на службі (робочому місці) ОСОБА_1 до госпіталю (з поліклінікою) ГУ МВС України в місті Києві надіслано запит щодо перебування останньої на лікуванні в період з березня по червень місяць поточного року. Згідно листа №37/329 від 16.06.2015 року ОСОБА_1 знаходилась на лікарняному з 02.03.2015 по 17.03.2015 та з 07.04.2015 по 17.04.2015.
Разом з цим, надіслано запит до КНП «Центр первинної медико-санітарної медицини №1» Солом'янському району щодо перебування останньої на лікуванні в період з березня по червень місяць поточного року. Згідно відповіді від 12.06.2015 року №409 ОСОБА_1 перебувала на лікуванні з 18.03.2015 по 27.03.2015 та з 20.05.2015 по 28.05.2015.
З урахуванням наведеного, за результатами службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 була відсутня на службі без поважних причин 06.04.2015, 20.04.2015, 21.04.2015, 22.04.2015, 27.04.2015, 28.04.2015, 29.04.2015, 30.04.2015, 04.05.2015, 05.05.2015, 06.05.2015, 07.05.2015, 08.05.2015, 12.05.2015, 14.05.2015, 15.05.2015, 18.05.2015, 19.05.2015, 09.05.2015, 02.06.2015, 03.06.2015, 04.06.2015, 05.06.2015, 06.06.2015, чим порушила абзаци 2, 11 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
У зв'язку з наведеним, рекомендовано за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у невиході на службу без поважних причин на оперуповноваженого відділу боротьби з торгівлею людьми УБЗПТЛ Головного управління капітана міліції ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
Позивач зазначає, що в матеріалах службового розслідування відсутні акти про відсутність на роботі, що свідчить про неповноту та необ'єктивність проведення такого службового розслідування.
Водночас, з даними твердженнями суд не погоджується з підстав того, що комісія з проведення службового розслідування прийшла до висновку про відсутність ОСОБА_1 на службі 06.04.2015, 20.04.2015, 21.04.2015, 22.04.2015, 27.04.2015, 28.04.2015, 29.04.2015, 30.04.2015, 04.05.2015, 05.05.2015, 06.05.2015, 07.05.2015, 08.05.2015, 12.05.2015, 14.05.2015, 15.05.2015, 18.05.2015, 19.05.2015, 09.05.2015, 02.06.2015, 03.06.2015, 04.06.2015, 05.06.2015, 06.06.2015 не на підставі відповідних актів, а у зв'язку з не підтвердженням належними доказами перебування позивача у зазначені дні на лікарняному.
Крім того, суд звертає увагу, що нормами чинного законодавства чітко не регламентовано зміст та форму акту про відсутність на службі, а відтак судом не беруться до уваги доводи позивача про відсутність на них печаток установи, оскільки зазначені акти підписані посадовими особами Головного управління МВС України у м. Києві, що позивачем не заперечувалось.
При цьому, судом не досліджувався зміст характеристики позивача, оскільки відомості, що в ній зазначені, не є предметом дослідження в межах даної адміністративної справи.
Стосовно акту про відмову в ознайомленні з матеріалами перевірки, який складений у період перебування позивача у відпустці, суд зазначає наступне.
З наявної в матеріалах справи довідки, складеної начальником УБЗПТЛ кримінальної поліції ГУ НП у м. Києві вбачається, що 01.07.2015 року ОСОБА_1 повідомлено у телефонному режимі про те, що згідно з наказом Головного управління МВС України у м. Києві від 01.07.2015 №436, за невихід на службу без поважних причин, на неї накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ та запрошено до управління для ознайомлення.
06.07.2015 в присутності начальника сектору оперативно-аналітичної роботи УБЗПТЛ Головного управління підполковника міліції ОСОБА_10 та старшого оперуповноваженого сектору оперативно-аналітичної роботи УБЗПТЛ Головного управління капітана міліції ОСОБА_4 останній було повторно зателефоновано та запропоновано ознайомитись з вищезазначеним наказом, однак ОСОБА_1 по телефону відповіла, що не приїде і не буде ознайомлюватись з наказом щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, про що складено акт відмови про ознайомлення з наказом про покарання.
При цьому, зазначено, що ОСОБА_1 включно по 13.07.2015 року знаходиться у черговій відпустці, управління кадрового забезпечення реалізувало наказ про звільнення лише після закінчення відпуски 14.07.2015 року.
Наведене свідчить, що відповідачем не заперечується факт перебування позивача 01.07.2015 року у відпустці, однак дана обставина не перешкоджає складанню акта відмови за наслідками повідомлення в телефонному режимі про необхідність ознайомлення з наказом Головного управління МВС України у м. Києві від 01.07.2015 №436, яким за невихід на службу без поважних причин, на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем дотримано порядок притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Крім того, матеріалами службового розслідування підтверджується порушення позивачем службової дисципліни, що в сукупності свідчить про правомірність наказу Головного управління МВС України у м. Києві №436 від 01.07.2015 року, а відтак - відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ст. 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з наказу Головного управління МВС України в м. Києві №596 о/с від 13.07.2015 року, підставою для його видачі є наказ Головного управління від 01.07.2015 року №436.
Враховуючи, що в ході судового розгляду даної справи судом встановлено правомірність прийняття наказу №436 від 01.07.2015 року, а наказ №596 о/с від 13.07.2015 року згідно чинного законодавства є формою виконання наказу про дисциплінарне стягнення, судом не вбачається підстав для його скасування та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Зважаючи, що позовні вимоги в частині поновлення позивача на посаді та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог, підстав для задоволення яких судом не вбачається, суд приходить до висновку про відмову в позові ОСОБА_1 в повному обсязі.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із частиною першою ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, доведено суду правомірність оскаржуваних наказів.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Є.В. Аблов
