ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" серпня 2019 р. Справа№ 910/4590/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Мартюк А.І.
Жук Г.А.
при секретарі: Мовчан А.Б.
за участю представників сторін:
від позивача: Волошин О.І.;
від відповідача 1: Музика В.Ф.,
від відповідача 2: Музика В.Ф., Жук Ю.О.;
від третьої особи: Жук Ю.О., Музика В.Ф.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2019
у справі № 910/4590/19(суддя Данилова М. В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна"
до відповідача-1: Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві
відповідача-2: Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - Головне управління ДФС у місті Києві
про стягнення грошових коштів,
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві (відповідачі) про стягнення грошових коштів в розмірі 635 233, 56 грн. з них: інфляційні нарахування в розмірі 508 967, 61 грн. та сума 3 % річних в розмірі 126 265, 95 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок прострочення відшкодування з Державного бюджету України суми ПДВ в розмірі 1 572 401, 00 грн. на користь позивача, відповідно до норм чинного законодавства України, підлягають стягненню з Державного бюджету України інфляційні нарахування та 3 % річних, які нараховані на суму заборгованості за період з 11.04.2016 року по 13.12.2018 року, внаслідок чого й утворилась заборгованість за вказаним правочином.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 закрито провадження у справі № 910/4590/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про стягнення грошових коштів.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення інфляційних нарахувань та суми 3% річних є видом відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, а тому даний спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Апеляційна скарга мотивована тим, що адміністративний суд вже вирішив публічно-правовий спір у справі № 826/1962/16. В той же час, в межах справи № 826/1962/16 вимоги про відшкодування шкоди не заявлялись, а тому відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України повинні вирішуватись судом в порядку господарського судочинства, а не адміністративного. Також, суд першої інстанції не врахував правову позицію Великої палати у справі № 758/1303/15-ц.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи між суддями, справу №910/4590/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча суддя; судді - Смірнова Л. Г., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 апеляційну скаргу у справі № 910/4590/19 призначено до розгляду на 31.07.2019 у складі колегії суддів: Дідиченко М.А. - головуюча суддя; судді - Смірнова Л. Г., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 оголошено перерву до 07.08.2019.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями суду від 06.08.2019 у зв`язку із перебуванням суддів Смірнової Л.Г. та Пономаренка Є.Ю. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/4590/19 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дідиченко М.А., судді - Жук Г.А., Мартюк А. І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 у справі № 910/4590/19 до провадження вказаною колегією суддів.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
На розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - Головне управління ДФС у місті Києві про стягнення 635 233, 56 грн. з них: інфляційні нарахування в розмірі 508 967, 61 грн. та сума 3 % річних в розмірі 126 265, 95 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 закрито провадження у справі № 910/4590/19.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що даний спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Однак, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Водночас, є помилковим поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. Аналогічну правову позицію викладено в раніше ухваленій постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16.
Натомість визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як вірно зазначає апелянт, вирішуючи справу № 826/1962/16 та стягуючи з Державного бюджету України на користь ТОВ «Аскорп-Україна» заборгованість з відшкодування ПДВ у розмірі 1 572 401,00 грн., адміністративний суд вирішив публічно-правовий спір, встановивши порушення податковим органом строків бюджетного відшкодування та виникнення у зв`язку з цим протиправної бездіяльності податкового органу, як суб`єкта владних повноважень, а також наявність бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ.
Згідно з ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Як вбачається з позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України у зв`язку з простроченням відшкодування сум ПДВ, яка встановлена в рішенні адміністративного суду у справі № 826/1962/16.
Тобто, позивач, заявляючи вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, вважає, що відповідачем було порушено наявне приватне право позивача, у зв`язку з чим останній звернувся до суду для захисту свого порушеного права у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
З огляду на це справа про застосування відповідно до статті 625 ЦК України заходів відповідальності за порушення грошового зобов`язання, підтвердженого чинним судовим рішенням, навіть якщо учасником цього зобов`язання є суб`єкт владних повноважень, розглядається залежно від суб`єктного складу у порядку цивільного чи господарського судочинства.
Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.04.2018 по справі № 758/1303/15-ц, які помилково не враховані судом першої інстанції.
Враховуючи викладену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів дійшла до висновку про те, що за своїм змістом та суттю правовідносини щодо стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України з урахуванням суб`єктного складу в даній справі, до якого не входять фізичні особи, носять характер приватноправових відносин, а тому відповідно даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі ст. 231 ГПК України не відповідає наведеним вище нормам матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи викладену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів дійшла до висновку про те, що за своїм змістом та суттю правовідносини щодо стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України з урахуванням суб`єктного складу в даній справі, до якого не входять фізичні особи, носять характер приватноправових відносин, а тому відповідно даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Частиною 3 ст. 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладені обставини колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа підлягає передачі на розгляд Господарського суду міста Києва.
У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 280, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 року у справі № 910/4590/19 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 року у справі № 910/4590/19 скасувати.
3. Матеріали справи № 910/4590/19 передати для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 12.08.2019
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді А.І. Мартюк
Г.А. Жук
