ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
05.06.2019
Справа № 910/4590/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29, 1 поверх, літера Б)
до відповідача-1: Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11 А);
відповідача-2: Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві (02094, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 24 Б)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - Головне управління ДФС у місті Києві (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
про стягнення грошових коштів, -
Суддя Данилова М.В.
Представники учасників судового процесу:
від позивача, Волошин О.І., , адвокат;
від відповідача-1, Ферштей А.М., , ;
від відповідача-2, Музика В.Ф., , ;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
10.04.2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (позивач) надійшла позовна заява № 31/04 від 09.04.2019 року до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві (відповідачі) про стягнення грошових коштів в розмірі 635 233, 56 грн. з них: інфляційні нарахування в розмірі 508 967, 61 грн. та сума 3 % річних в розмірі 126 265, 95 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок прострочення відшкодування з Державного бюджету України суми ПДВ в розмірі 1 572 401, 00 грн. на користь позивача, відповідно до норм чинного законодавства України, підлягають стягненню з Державного бюджету України інфляційні нарахування та 3 % річних, які нараховані на суму заборгованості за період з 11.04.2016 року по 13.12.2018 року, внаслідок чого й утворилась заборгованість за вказаним правочином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/4590/19 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.05.2019 року.
11.05.2019 року через відділ діловодства суду Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві подано відзив на позовну заяву б/н, б/д.
17.05.2019 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» надійшла відповідь на відзив № 90/05 від 15.05.2019 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - Головне управління ДФС у місті Києві. Підготовче засідання у справі № 910/4590/19 відкладено на 05.06.2019 року.
30.05.2019 року через відділ діловодства суду від Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві надійшло клопотання про припинення провадження у справі та відзив.
04.06.2019 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» надійшло заперечення на клопотання про припинення провадження та відповідь на відзив.
ВСТАНОВИВ:
20 жовтня 2015 року ТОВ «Аскоп-Україна» подало до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві в електронній формі Податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року (№ 9215171310 від 20.10.2015р.), в рядку 23.2. якої заявило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 1 572 401,00 грн.
Разом з податковою декларацією ТОВ «Аскоп-Україна» відповідно до вимог п.п. 200.7 та 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України подало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4) та розрахунок бюджетного відшкодування.
У відповідності до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Згідно п. 86.2. ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до п. 200.12. ст. 200 Податкового кодексу України податковий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (п. 200.13. ст. 200 ПКУ).
Разом з тим, відповідно до п.200.14 ст.200 ПК України завищення платником податку заявленої до відшкодування суми ПДВ, або відсутність взагалі підстав до її відшкодування встановлюється податковим органом за результатами камеральної <...> перевірки шляхом прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.
Згідно п. 200.23. ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
Враховуючи, що податкова декларація з ПДВ за вересень 2015р. була подана ТОВ «Аскоп-Україна» до податкового органу та отримана останнім 20 жовтня 2015 року, тобто в останній день граничного терміну подання/отримання такої декларації, податковий орган повинен був відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України провести до 19.11.2015р. камеральну перевірку заявлених у ній даних та до 24.11.2015р. - подати до органу Державної казначейської служби України висновок із зазначенням суми ПДВ в розмірі 1 572 401,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету, а орган Державної казначейської служби України - перерахувати такі кошти ТОВ «Аскоп-Україна» до 01.12.2015р.
Однак податковим органом камеральну перевірку не проведено, висновку до органу казначейства не надано, що призвело до виникнення з 02.12.2015р. бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ перед позивачем.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2018 року у справі № 826/1962/16, що набрало законної сили відповідно до Ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018р., бюджетна заборгованість з відшкодування ПДВ в розмірі 1 572 401,00грн. стягнута з Державного бюджету України на користь ТОВ «Аскоп-Україна».
На виконання даного рішення адміністративного суду бюджетна заборгованість з відшкодування ПДВ в розмірі 1 572 401,00грн. була сплачена на рахунок позивача 14.12.2018р.
У зв`язку з цим на думку Позивача, внаслідок прострочення відшкодування з Державного бюджету України суми ПДВ в розмірі 1 572 401, 00 грн. на його користь, відповідно до норм чинного законодавства України, підлягають стягненню з Державного бюджету України інфляційні нарахування та 3 % річних, які нараховані на суму заборгованості за період з 11.04.2016 року по 13.12.2018 року, внаслідок чого й утворилась заборгованість за вказаним правочином.
Пунктом 14.1.18. ст. 14 Податкового кодексу України, передбачено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Відповідно п.1 ст.1 ПК України, Податковим кодексом України регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
При цьому важливим виявляється питання, які зобов`язання є грошовими.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Така правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (постанова від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12). Зобов`язальні правовідносини, що можуть бути віднесені до грошових, досить різноманітні.
Вони можуть бути частиною інших оплатних зобов`язань (наприклад, обов`язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов`язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо).
Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що відповідно ч.2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що передбачена статтею 625 ЦК України норма не може бути застосована до податкових правовідносин, які регулюються спеціальним (податковим) законодавством, а саме Податковим кодексом України.
Позивач посилається на висновки які викладені в Постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 р. по справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 р. по справі № 14- 16цс18, по справі 908/2552/17 від 17.10.2018, по справі №686/21962/15-ц від 16.05.2018, однак дані висновки не можуть застосовуватись в даному випадку оскільки вони були зроблені по справам які розглянуті в рамках цивільного та господарського судочинства та не відносяться до податкових відносин.
Відповідно до пункту 23 статті 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями - Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
В зв`язку з чим ТОВ «Аскоп-У країна» звернулося за позовом №826/17030/18 про порушеним строків відшкодування ПДВ в розмірі 1 572 401,00 грн. за вересень 2015 року (декларація з податку на додану вартість №9215171310) та одночасно просив стягнути з Державного бюджету пені у розмірі 879443,88 грн. за порушення строків відшкодування ПДВ з 02.12.2015 по 18.10.2018 р.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2018 року у справі № 826/1962/16, що набрало законної сили відповідно до Ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018р., бюджетна заборгованість з відшкодування ПДВ в розмірі 1 572 401,00грн. стягнута з Державного бюджету України на користь ТОВ «Аскоп-Україна».
Тобто, Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Суд звертає увагу, що звернення Позивача до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення інфляційних нарахувань та суми 3% річних є видом відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що даний спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Враховуючи викладене, суд роз`яснює позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
УХВАЛИВ:
Закрити провадження у справі № 910/4590/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до відповідача-1: Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві; відповідача-2: Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про стягнення грошових коштів.
Ухвала набирає законної сили 05.06.2019 року.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 12.06.2019 року.
Суддя М.В. Данилова
