П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
___________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 серпня 2019 р.
м.Одеса
Справа № 420/350/19
Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А. Дата і місце ухвалення: 13.05.2019р., м. Одеса Дата виготовлення повного тексту: 23.05.2019р.
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук`янчук О.В.
при секретарі - Рябоконь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Прокуратури Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування наказу в частині та стягнення грошових коштів, -
В С Т А Н О В И Л А :
В січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування пункту 7 наказу виконувача обов`язків прокурора Одеської області старшого радника юстиції Саулка О.І. від 21.12.2018р. №2510к про встановлення у грудні 2018 року премії заступнику керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_1 . у розмірі 75% та стягнення з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 9650,26 грн., що складає 75% від заробітної плати заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_1 за грудень 2018 року.
Позов обґрунтовувала тим, що оскаржуваним наказом відповідача у грудні 2018 року прокурорсько-слідчих працівників, державних службовців та службовців апарату прокуратури області та місцевих прокуратур премійовано в середньовизначеному розмірі 150% фонду оплати праці, однак ОСОБА_1 встановлено премію у розмірі 75% за нібито несвоєчасне та неналежне виконання нею службових обов`язків. Вказаний наказ в частині зменшення розміру премії позивачу ОСОБА_1 вважає незаконним, оскільки встановлення факту неналежного виконання службових обов`язків є повноваженням виключно Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Несвоєчасне та неналежне виконання службових обов`язків є підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, тоді як Положенням про преміювання працівників органів прокуратури України, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 09.08.2017р. №234, не передбачено такої підстави для зменшення премії. Також, позивач посилалася на те, що нею виконувались адміністративні повноваження в двох районах Одеської області, а у період відпустки заступника керівника місцевої прокуратури - в чотирьох районах. Крім того, нею особисто виконувалась вся поточна робота по всіх функціональних напрямках діяльності прокуратури, виконання якої не притаманне керівникові, не належить до його посадових обов`язків, оскільки вказану роботу мали б здійснювати підпорядковані працівники, однак їх не було. У період з лютого по червень 2018 року ОСОБА_1 систематично повідомляла як керівництво місцевої прокуратури, так і прокуратури області про неможливість належного виконання службових обов`язків через неукомплектованість штату працівників в Тарутинському районі.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано пункт 7 наказу виконувача обов`язків прокурора Одеської області старшого радника юстиції Саулка О.І. від 21.12.2018р. №2510к про встановлення у грудні 2018 року премії заступнику керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_1 у розмірі 75%.
Стягнуто з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 9650,26 грн., що складає 75% від заробітної плати заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_1 за грудень 2018 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Прокуратура Одеської області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення від 13.05.2019р., з прийняттям нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом не враховано, що у відповідності до Положення про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 09.08.2017р. №234, неналежне виконання працівниками своїх службових обов`язків є загальною підставою для невиплати премії або виплати її у меншому розмірі, застосування якої жодним чином не перебуває у залежності від притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
Апелянт стверджує, що в порушення вимог статей 90, 242 КАС України судом першої інстанції не встановлено особливості правового регулювання спірних відносин, оскільки у разі притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов`язків, він автоматично позбавляється права на отримання премії за відповідний місяць, а у випадку неналежного виконання службових обов`язків, що зумовлює невиплату премії або її виплату у меншому розмірі, - на підставі рапорту з обґрунтуванням підстав та відсотка, на який пропонується зменшити розмір премії. При цьому, преміювання працівників прокуратури є правом керівника, а не його обов`язком, розмір премій встановлюється для кожної особи в індивідуальному порядку, виходячи з рівня виконання нею службових обов`язків та дотримання трудової дисципліни.
Також, апелянт посилається на те, що при вирішенні спору судом не надано належної правової оцінки підставам прийняття спірного наказу щодо неналежного виконання позивачем службових обов`язків під час здійснення процесуального керівництва, призначення процесуальних керівників та забезпечення контролю за якістю і своєчасністю здійснення процесуального керівництва на стадії досудового розслідування кримінального провадження. Бездіяльність та неналежне виконання позивачем службових обов`язків призвело до обмеження конституційних прав особи, яка безпідставно протягом 10 місяців перебувала під слідством, оскільки за цей період ОСОБА_1 не визначено прокурора у кримінальному провадженні №12031704300000360, процесуальне керівництво не здійснювалось і процесуальне рішення не приймалось.
ОСОБА_1 подала письмовий відзив на апеляційну скаргу Прокуратури Одеської області, в якому просить скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вирішувати питання про неналежне виконання службових обов`язків прокурором може виключно Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, а не комісія з проведення службового розслідування. В даному випадку, КДКП встановила відсутність факту неналежного виконання ОСОБА_1 службових обов`язків у кримінальному провадженні №12031704300000360. При цьому, за логікою апелянта, за одне й те ж саме порушення, яке полягає у неналежному виконанні службових обов`язків, прокурора мають двічі позбавити премії: за рішенням керівника регіональної прокуратури, прийнятого на підставі рапорту про ініціювання питання зменшення премії, та на підставі пункту 7 розділу І Положення №234 як наслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов`язків.
Також, в поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить стягнути з Прокуратури Одеської області на її користь 2500 грн., понесених нею на оплату професійної правничої допомоги, пов`язаної із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 17.12.2015р. призначена на посаду заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури наказом виконувача обов`язків прокурора Одеської області радника юстиції Жученка О.Д. №3561к від 16.12.2015р.
На підставі листа керівника Генеральної інспекції від 21.08.2018р. №25/2-233вих-18 щодо повернутих упродовж 2017 року та 7 місяців поточного року судами Одеської області прокурорам обвинувальних актів, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, було проведено службове розслідування, за результатами якого складено висновок, затверджений 26.11.2018р. виконуючим обов`язки прокурора Одеської області, старшим радником юстиції О. Саулко.
В ході службового розслідування було встановлено, що у проваджені слідчого відділу Тарутинського РВ ГУМВС України в Одеській області перебувало кримінальне провадження №12013170430000360 стосовно ОСОБА_2 за фактом скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
За результатами досудового розслідування стосовно ОСОБА_2 13.12.2013р. затверджено обвинувальний акт та направлено до Саратського районного суду Одеської області для розгляду по суті.
У зв`язку із відсутністю формулювання обвинувачення, ухвалами Саратського районного суду Одеської області та Арцизького районного суду Одеської області від 04.08.2017р. обвинувальний акт було повернуто прокурору на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 09.11.2017р. рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом до місцевої прокуратури фактично надійшли 04.12.2017р.
Постановою заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_1 від 04.09.2018р. у кримінальному провадженні створено групу прокурорів, до якої вона включила себе та визначила старшим групи, а також прокурорів Бахчиванжи Є.І., Бондаря Д.В. та Войновського М.М.
Досудове розслідування у вказаному провадженні слідчим не поновлювалось. У зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливості їх отримання, заступником керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_1 04.09.2018р. винесено постанову про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України.
Постановою керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Голощака В.Г. постанову про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 02.10.2018р. скасовано у зв`язку з необґрунтованістю.
За результатами досудового розслідування заступником керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_1 31.10.2018р. повторно винесено постанову про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.
У висновку службового розслідування зазначено, що у зв`язку з неналежною організацією роботи заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_1 , матеріали кримінального провадження після повернення судом обвинувального акту, перебували в місцевій прокуратурі понад 10 місяців без руху та прийняття кінцевого рішення. Таким чином, у діях заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_1 вбачаються порушення ст.ст. 2, 7, 8, 28 КПК України, пунктів 3.1, 4, 6 наказу Генерального прокурора України від 19.12.2012 №4гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, у томі числі у формі процесуального керівництва, призначення процесуальних керівників у кримінальному провадженні №12013170430000360, контролю за якістю здійснення процесуального керівництва на стадії досудового розслідування та додержанням розумних строків. Крім того, в діях заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_1 вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, що, відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру», є підставою для дисциплінарної відповідальності.
З матеріалів справи вбачається, що під час проведення вказаного службового розслідування ОСОБА_1 надавались письмові пояснення щодо причин тривалого прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні №12013170430000360. У вказаних пояснення були наведені причини прийняття процесуального рішення лише 04.09.2018р. - відсутність належної кількості працівників та надмірна завантаженість.
Рапортом заступника начальника відділу - начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення прокуратури Одеської області радника юстиції Лященка Д.А., погодженим заступником прокурора Одеської області старшим радником юстиції Кічуком Ю., перед прокурором Одеської області державним радником юстиції 3 класу Жученком О.Д., з підстав, викладених у висновку службового розслідування від 26.11.2018р., ініційовано питання про позбавлення заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_1 преміальної винагороди за грудень 2018 року у розмірі 50%.
Наказом виконувача обов`язків прокурора Одеської області старшого радника юстиції Саулка О.І. №2510к від 21.12.2018р. з урахуванням сумлінного відношення до виконання службових обов`язків у грудні 2018 року премійовано в середньовизначеному розмірі 150% фонду оплати праці прокурорсько-слідчих працівників, державних службовців та службовців апарату прокуратури області та місцевих прокуратур, а за несвоєчасне та неналежне виконання службових обов`язків ОСОБА_1 встановлено премію у розмірі 75%.
Вважаючи протиправним зазначений наказ в частині позбавлення ОСОБА_1 премії в розмірі 75% остання звернулася з даним позовом до суду про його скасування.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 , дійшов висновку, що вирішувати питання про неналежне виконання службових обов`язків прокурором може виключно Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, а не комісія з проведення службового розслідування. Доказів того, що ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності відповідачем не надано. У випадку, якщо прокурора не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності законодавством визначено вичерпний перелік підстав для зменшення премії, серед яких відсутня така підстави як неналежне виконання службових обов`язків.
Також, згідно висновків суду першої інстанції, суть будь-якого заходу впливу, а в даному випадку зменшення розміру премії, зводиться до того, щоб забезпечити належний рівень виконання працівником своїх обов`язків. Про неналежне виконання обов`язків чи недотримання розумних строків прокурором можна казати тоді, коли працівнику створені належні умови праці, зокрема, є штат працівників - прокурорів, державних службовців - спеціалістів. Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з лютого по червень 2018 року систематично повідомлялось як керівництво місцевої прокуратури, так і прокуратури області про неможливість забезпечення належного виконання функцій прокурора в Тарутинському районі через відсутність належної кількості працівників в місцевій прокуратурі за місцем знаходження в смт. Тарутине. Протягом 2018 року позивач виконувала не лише свої безпосередні обов`язки, як керівника органу прокуратури, але й через неукомплектованість штату виконувала роботу, яка мала бути розподілена на весь штат працівників у ввірених їй осередках; позивачем виконувалась адміністративні повноваження в 2 районах Одеської області, а у період відпустки заступника керівника місцевої прокуратури Вітюка А.І. з 10 по 27 квітня 2018 року - в 4 районах Одеської області.
Суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи відповідача про те, що премія є заохоченням та її призначення здійснюється на підставі Дисциплінарного статуту прокуратури України, зазначивши, що чинне законодавство розрізняє поняття «грошова премія» як заохочення (п. 2 ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту прокуратури України) і «премія» як складова заробітної плати (ч. 2 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру»). Суд дійшов висновку, що в даному випадку позивача позбавили саме частини її заробітної плати, що також підтверджується тим, що оскаржуваний наказ в частині призначення премії всім прокурорсько-слідчим працівникам прокуратури та державним службовцям не приймався на підставі Дисциплінарного статуту прокуратури України як захід заохочення, а приймався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012р. №505 «Про упорядкування структури та умов оплати раці працівників органів прокуратури», наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 02.10.1996р. №77 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та соціальної політики», Положення про преміювання працівників органів прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 09.08.2017р. №234, та Положення про преміювання державних службовців прокуратури Одеської області, затвердженого наказом прокурора області від 24.04.2017р. №120.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст.81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VIІ (далі - Закон №1697-VIІ) заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за вислугу років, виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
За правилами частини другої статті 8 Закону України «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.
На виконання вказаних норм Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31.05.2002р. №505, згідно з підпунктом 2 пункту 2 якої визначено здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також з нагоди державних, професійних свят та ювілейних дат у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання.
Так, конкретні умови, порядок та розміри преміювання визначаються Положенням про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 09.08.2017р. № 234.
Відповідно до пункту 2 розділу І Положення №234 преміювання працівників Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих прокуратур, Національної академії прокуратури України та членів Комісії здійснюється щомісяця пропорційно до відпрацьованого часу в межах фонду преміювання, затвердженого в кошторисах, та економії фонду оплати праці.
Згідно пункту 4 розділу І Положення розмір премій визначається відповідно до об`єктивної оцінки роботи працівника, члена Комісії та їх особистого внеску в загальні результати роботи у відсотках до посадового окладу або місячної заробітної плати працівника (крім доплат за виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників та за виконання обов`язків тимчасово відсутнього керівника) і члена Комісії.
У разі несвоєчасного або неякісного виконання завдань, погіршення ефективності роботи і порушення трудової дисципліни премія виплачується в меншому розмірі або не виплачується взагалі (пункт 6 розділу І Положення).
Відповідно до п. 3 розділу ІІ Положення №234 в разі неналежного виконання працівниками, членами Комісії службових обов`язків, що зумовлює невиплату премії або її виплату в меншому розмірі, перший заступник та заступники Генерального прокурора, керівники самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, Національної академії прокуратури України, а також голова Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, керівники місцевих прокуратур складають рапорти з обґрунтуванням підстав та відсотка, на який пропонується зменшити розмір премії. Рапорт про невиплату премії або її виплату в меншому розмірі погоджується з відповідними заступниками Генерального прокурора, керівниками регіональних прокуратур, ректором Національної академії прокуратури України і до 18 числа кожного місяця передається до кадрового підрозділу. Мотивовані пропозиції про невиплату премії або її виплату в меншому розмірі доводяться до відома працівників відповідної прокуратури, Національної академії прокуратури України, членів Комісії.
Згідно п. 4, п. 5 розділу II Положення на підставі цих пропозицій кадровими підрозділами, Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів готуються проекти відповідних наказів про виплату середньовизначеного розміру премії із зазначенням працівників, членів Комісії, яким премія виплачується в меншому розмірі чи не виплачується взагалі. Відповідні накази доводяться до відома працівників, членів Комісії, яким премія виплачується в меншому розмірі чи не виплачується взагалі.
Тобто, вказаним Положенням визначено конкретні випадки, коли премія працівникам виплачується в меншому розмірі або не виплачується взагалі, а саме: у разі несвоєчасного або неякісного виконання завдань, погіршення ефективності роботи і порушення трудової дисципліни.
У даному випадку ОСОБА_1 спірним наказом позбавлено премії за несвоєчасне та неналежне виконання службових обов`язків.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.43 Закону України «Про прокуратуру» прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав невиконання чи неналежного виконання службових обов`язків.
Таким чином, за неналежне виконання прокурором службових обов`язків встановлено дисциплінарну відповідальність.
Згідно ч.1 ст.45 Закону дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про прокуратуру», на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.
З вказаного слідує, що за неналежне виконання службових обов`язків чинним законодавством передбачено накладення дисциплінарного стягнення, а не позбавлення премії. При цьому, вирішувати питання про неналежне виконання прокурором службових обов`язків, у відповідності до положень ст.ст. 44, 45 Закону, може виключно Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів як орган, який уповноважений на розгляд питання про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, доказів того, що ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності станом на 21.12.2018р. відповідачем не надано.
При вирішенні спору колегія суддів враховує, що 03.01.2019р. з підстав неналежного виконання службових обов`язків у кримінальному провадженні №12013170430000360 Генеральна інспекція Генеральної прокуратури України подала до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів дисциплінарну скаргу про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Доводи дисциплінарної скарги ґрунтуються на висновку службового розслідування від 26.11.2018р. та є аналогічними доводам, викладеним в рапорті Лященка Д.А. про ініціювання питання про зменшення позивачу розміру премії в грудні 2018 року.
Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19.06.2019р. №187дп-19 «Про закриття дисциплінарного провадження щодо заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1» дисциплінарне провадження за дисциплінарною скаргою закрито.
Колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта на те, що невиконання працівником прокуратури своїх посадових обов`язків є загальною підставою для невиплати премії або виплати її у меншому розмірі, застосування якої не перебуває у залежності від притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, оскільки це не узгоджується з положеннями Закону України «Про прокуратуру», яким, з однієї сторони, встановлено, що невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності (ст.43 Закону), з іншої сторони, передбачено, що розгляд відповідного питання здійснюється виключно Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів (ст.45 Закону).
В даному випадку, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, як єдиний орган, уповноважений вирішувати питання про неналежне виконання прокурором службових обов`язків, встановила відсутність факту неналежного виконання службових обов`язків ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12013170430000360, про що йдеться в рапорті Лященка Д.А. про ініціювання питання про зменшення позивачу розміру премії в грудні 2018 року та про що зазначає апелянт в поданій ним апеляційній скарзі.
Зазначене, на думку колегії суддів, є додатковим підтвердженням про не доведення Прокуратурою Одеської області наявності підстав для позбавлення ОСОБА_1 премії в грудні 2018 року у розмірі 75% фонду оплати праці.
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, що преміювання працівників прокуратури є правом керівника, а не його обов`язком, оскільки в розумінні ч.2 ст.81 Закону України «Про прокуратуру», премія є складовою заробітної плати прокурора, а у відповідності до пунктів 2-4 Положення №234 преміювання працівників прокуратури здійснюється щомісячно.
При цьому, керівник прокуратури наділений правом встановлення розміру премії в індивідуальному порядку, виходячи з рівня виконання працівником прокуратури службових обов`язків та дотримання трудової дисципліни. Проте, колегія суддів зазначає, що таке право керівника повинне були реалізовано не свавільно, а з урахуванням пункту 6 розділу І Положення №234, яким чітко визначено підстави, за наявності яких премія виплачується працівнику прокуратури в меншому розмірі або ж не виплачується взагалі.
Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, у даному випадку ОСОБА_1 зменшено розмір премії за грудень 2018 року не з підстав, визначених пунктом 6 розділу І Положення №234, а з посиланням на неналежне виконання нею службових обов`язків, встановлення чого належить виключно до повноважень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Відповідно до п.7 Положення №234 премія не виплачується працівникам за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення. Тобто, на виконання вказаної норми керівник регіональної прокуратури мав видати наказ про позбавлення премії з формулюванням «за неналежне виконання службових обов`язків» лише за наявності рішення КДКП про накладення дисциплінарного стягнення на підставі п.1 ч.1 ст.43 Закону України «Про прокуратуру».
При вирішенні спору судом першої інстанції обґрунтовано враховано рівень навантаження позивача та неодноразові звернення нею з рапортами від 15.02.2018р., 16.02.2018р., 19.02.2018р. та від 05.06.2018р. до керівництва місцевої прокуратури та прокуратури області про неможливість забезпечення належного виконання функцій прокурора в Тарутинському районі через відсутність належної кількості працівників в місцевій прокуратурі за місцем знаходження в смт. Тарутине. Також, судом враховано, що протягом 2018 року позивач виконувала не лише свої безпосередні обов`язки, як керівника органу прокуратури, але виконувала роботу, яка мала бути розподілена на весь штат працівників у ввірених їй осередках у зв`язку з неукомплектованістю штату. При цьому, позивачем виконувалась адміністративні повноваження в 2 районах Одеської області, а у період відпустки заступника керівника місцевої прокуратури Вітюка А.І. з 10 по 27 квітня 2018 року - в 4 районах Одеської області.
В апеляційній скарзі Прокуратура Одеської області не спростовує висновків суду про не створення позивачу належних умов праці, неукомплектованість штату у ввірених їй районах. А відтак, на думку колегії суддів, за таких обставин відсутні підстави для висновку про неякісне чи не своєчасне виконання позивачем покладених на неї обов`язків.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.05.2018р. по справі №825/1568/17, оскільки у цій справі спірні правовідносини щодо преміювання регулювалися Положенням про преміювання працівників прокуратури органів прокуратури, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 18 червня 2015 року № 84, який втратив чинність 08.09.2017р. на підставі наказу Генерального прокурора України від 30.08.2017р. №247.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що пункт 7 наказу виконувача обов`язків прокурора Одеської області старшого радника юстиції Саулка О.І. від 21.12.2018р. №2510к про встановлення у грудні 2018 року премії заступнику керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_1 у розмірі 75% не відповідає критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправним та підлягає скасуванню. У зв`язку з цим, у позивача виникає право на отримання премії у розмірі 150%, який визначено наказом від 21.12.2018р. №2510к середньо визначеним розміром премії у грудні 2018 року.
Доводи апеляційної скарги Прокуратури Одеської області висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду першої інстанції від 13.05.2019р. колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про стягнення на її користь 2500 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених нею у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу положень ст.134 КАС України слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Колегія суддів вважає обґрунтованим подане позивачем клопотання про стягнення з Прокуратури Одеської області на її користь витрат на надання правничої допомоги, пов`язаної із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 2500 грн., оскільки понесення відповідних витрат підтверджується наданим до суду детальним розрахунком витрат до договору про надання правової допомоги від 03.04.2019р. (з урахуванням додаткової угоди №1 від 26.07.2019р. до вказаного договору), рахунком-фактурою №2 від 26.07.2019р. та квитанцією від 31.07.2019р.
Відповідачем же, у свою чергу, не доведено суду не співмірність понесених позивачем витрат на правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції. У зв`язку з цим, колегія суддів задовольняє подане ОСОБА_1 клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених нею під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Прокуратури Одеської області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 13 серпня 2019 року.
Головуючий : І.Г. Ступакова
Судді : А.І. Бітов
О.В. Лук`янчук
