Справа № 420/350/19
Провадження № 22-ц/810/630/19
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2019 року Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого: Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Яреська А.В.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3
на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 11 червня 2019 року, ухваленого Новопсковським районним судом у складі: судді Чалого А.В. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
в с т а н о в и в :
У лютому 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, який мотивувала тим, що 03 грудня 2013 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 501 нп, згідно якого позичальнику був наданий кредит у розмірі 3450,00 грн. на умовах строковості, зворотності та цільового використання. Плата за користування кредитом становить 70% річних від загальної суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Строк дії договору 13 фактичних місяців від дати отримання кредиту та діє до повного виконання зобов`язань.
Цього ж дня між КС «Імперіал ЛТД» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір застави № 501 нп відповідно до якого остання з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з кредитного договору № 501 нп, передає в заставу, а заставодержатель цим приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі, предмет застави, що належить Заставодавцю на праві власності. Предмет застави є рухоме майно, а саме побутова техніка, загальною вартістю 6900,00 грн.
05 лютого 2014 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 584 нп, згідно якого позичальнику був наданий кредит у розмірі 2700,00 грн. на умовах строковості, зворотності та цільового використання. Плата за користування кредитом становить 70% річних від загальної суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Строк дії договору 13 фактичних місяців від дати отримання кредиту та діє до повного виконання зобов`язань.
Цього ж дня між КС «Імперіал ЛТД» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір застави № 584 нп відповідно до якого остання з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з кредитного договору № 584 нп, передає в заставу, а заставодержатель цим приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі, предмет застави, що належить Заставодавцю на праві власності. Предмет застави є рухоме майно, а саме побутова техніка, загальною вартістю 5400,00 грн.
27 березня 2014 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 627 нп, згідно якого позичальнику був наданий кредит у розмірі 2000,00 грн. на умовах строковості, зворотності та цільового використання. Плата за користування кредитом становить 70% річних від загальної суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Строк дії договору 12 фактичних місяців від дати отримання кредиту та діє до повного виконання зобов`язань.
Цього ж дня між КС «Імперіал ЛТД» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір застави № 627 нп, відповідно до якого остання з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з кредитного договору № 627 нп, передає в заставу, а заставодержатель цим приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі, предмет застави, що належить Заставодавцю на праві власності. Предмет застави є рухоме майно, а саме побутова техніка, загальною вартістю 4000,00 грн.
03 липня 2014 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 668 нп, згідно якого позичальнику був наданий кредит у розмірі 1400,00 грн. на умовах строковості, зворотності та цільового використання. Плата за користування кредитом становить 70% річних від загальної суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Строк дії договору 13 фактичних місяців від дати отримання кредиту та діє до повного виконання зобов`язань.
Цього ж дня між КС «Імперіал ЛТД» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір застави № 668 нп, відповідно до якого остання з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з кредитного договору № 668 нп, передає в заставу, а заставодержатель цим приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі, предмет застави, що належить Заставодавцю на праві власності. Предмет застави є рухоме майно, а саме побутова техніка, загальною вартістю 2800,00 грн.
22 серпня 2014 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 680 нп, згідно якого позичальнику був наданий кредит у розмірі 5000,00 грн., перший транш кредитної лінії 22.08.2014 року у сумі 1100,00 грн., другий 30.09.2014 року 2200,00 грн. на умовах строковості, зворотності та цільового використання. Плата за користування кредитом становить 70% річних від загальної суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Строк дії договору 24 фактичних місяців від дати отримання кредиту та діє до повного виконання зобов`язань.
Цього ж дня між КС «Імперіал ЛТД» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір застави № 680 нп, відповідно до якого остання з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з кредитного договору № 680нп, передає в заставу, а заставодержатель цим приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі, предмет застави, що належить Заставодавцю на праві власності. Предмет застави є рухоме майно, а саме побутова техніка, загальною вартістю 10000,00 грн.
16.02.2019 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 був укладений договір відступлення права вимоги, відповідно якого остання набула права вимоги та стала кредитором за кредитними договорами № 501 нп від 03.12.2013 року, №584 нп від 05.02.2014 року, № 627 нп від 27.03.2014 року, № 668 нп від 03.07.2014 року, № 680 нп від 22.08.2014 року.
Незважаючи на прийняті зобов`язання відповідач порушує графік сплати кредиту та має заборгованість.
Згідно розрахунків заборгованості відповідач ОСОБА_2 має заборгованість перед КС «Імперіал ЛТД» у загальному розмірі 74193,96 грн., з яких: за кредитним договором № 501 нп від 03.12.2013 року у розмірі 19425,38 грн.; за кредитним договором № 584 нп від 05.02.2014 року у розмірі 15383,42 грн.; за кредитним договором № 627 нп від 27.03.2014 року у розмірі 10586,27 грн.; за кредитним договором № 668 нп від 03.07.2014 року у розмірі 8535,87 грн.; за кредитним договором № 680 нп від 05.02.2014 року у розмірі 20263,02 грн., яку позивач просив стягнути.
Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 11 червня 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа. Таким чином, із врахуванням правового висновку про застосування норми права, викладеного в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки остання не наділена правом здійснювати фінансові операції відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а тому не може бути кредитором за кредитними договорами № 501 нп від 03.12.2013 року, № 584 нп від 05.02.2014 року, № 627 нп від 27.03.2014 року, № 668 нп від 03.07.2014 року, № 680 нп від 22.08.2014 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 просить скасувати рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 11 червня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Доводами апеляційної скарги є те, що суд в рішенні посилається на застосування судом норм матеріального права, які не підлягають застосуванню, оскільки застосував правову позицію та норми ЦК України, що стосуються договору факторингу, проте в даному випадку був укладений договір цесії.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 74193,96 грн., тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921 * 100 = 192100 грн.), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.
Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводився без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судом встановлено, що між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 501 нп від 03.12.2013 року, згідно якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 3450,00 грн. Плата за користування кредитом відповідно до п. 3.1 цього договору становить 70 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно п. 2.1 договору строк дії договору становить 13 фактичних місяців від дати отримання позичальником кредиту.
05.02.2014 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 584 нп, згідно якого ОСОБА_2 отримала кредитні кошти у розмірі 2700,00 грн. Плата за користування кредитом відповідно до п. 3.1 цього договору становить 70 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно п. 2.1 договору строк дії договору становить 13 фактичних місяців від дати отримання позичальником кредиту.
27.03.2014 року між тими сторонами укладено кредитний договір № 627 нп, на підставі якого ОСОБА_2 отримала кредит у сумі 2000,00 грн. Плата за користування кредитом відповідно до п. 3.1 цього договору становить 70 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно п. 2.1 договору строк дії договору становить 12 фактичних місяців від дати отримання позичальником кредиту.
03.07.2014 року КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 668 нп, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 1400,00 грн. Плата за користування кредитом відповідно до п. 3.1 цього договору становить 70 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно п. 2.1 договору строк дії договору становить 13 фактичних місяців від дати отримання позичальником кредиту.
Крім того, 22.08.2014 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 був укладений договір кредитної лінії № 680 нп, згідно якого кредитні кошти були надані ОСОБА_2 двома траншами на загальну суму 3300,00 грн. Плата за користування кредитом відповідно до п. 3.1 цього договору становить 70 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно п.2.1 договору строк дії договору становить 24 фактичні місяці від дати отримання позичальником кредиту.
Кредитні договори були укладені на умовах строковості, зворотності, цільового використання, платності та забезпеченості. Відповідно до умов цих договорів, відповідач ОСОБА_2 зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1. Договорів.
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 укладені договори застави: № 501 нп від 03.12.2013 року, № 584 нп від 05.02.2014 року, № 627 нп від 27.03.2014 року, № 668 нп від 03.07.2014 року, № 680 нп від 22.08.2014 року, відповідно до яких ОСОБА_2 передала в заставу рухоме майно, яке належить їй на праві власності.
Згідно розрахунків заборгованості відповідач ОСОБА_2 має заборгованість перед КС «Імперіал ЛТД» у загальному розмірі 74193,96 грн., з яких: за кредитним договором № 501 нп від 03.12.2013 року у розмірі 19425,38 грн.; за кредитним договором № 584 нп від 05.02.2014 року у розмірі 15383,42 грн.; за кредитним договором № 627 нп від 27.03.2014 року у розмірі 10586,27 грн.; за кредитним договором № 668 нп від 03.07.2014 року у розмірі 8535,87 грн.; за кредитним договором № 680 нп від 05.02.2014 року у розмірі 20263,02 грн.
16.02.2019 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 був укладений договір відступлення права вимоги, відповідно якого остання набула права вимоги та стала кредитором за кредитними договорами № 501 нп від 03.12.2013 року, № 584 нп від 05.02.2014 року, № 627 нп від 27.03.2014 року, № 668 нп від 03.07.2014 року, № 680 нп від 22.08.2014 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 не має правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості на свою користь за кредитними договорами № 501 нп від 03.12.2013 року, № 584 нп від 05.02.2014 року, № 627 нп від 27.03.2014 року, № 668 нп від 03.07.2014 року, № 680 нп від 22.08.2014 року, оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, так як для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, але з інших підстав, ніж викладені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема договорів.
Розділ І книги п`ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов`язання, зокрема положення щодо сторін у зобов`язанні.
Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України ).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Відступлення права за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору.
На відносини цесії поширюється положення про договір купівлі-продажу, оскільки частиною третьою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.
Судом першої інстанції встановлено, що 16 лютого 2019 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 був укладений договір відступлення права вимоги, пунктом 1 якого передбачено, що цедент передає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором кредитної лінії № 501 нп від 03.12.2013 року, № 584 нп від 05.02.2014 року, № 627 нп від 27.03.2014 року, № 668 нп від 03.07.2014 року, № 680 нп від 22.08.2014 року.
Пунктом 2.1 цього договору передбачено, що цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання зобов`язання, а саме повернути кошти, одержані в рахунок кредитного № 501 нп від 03.12.2013 року, № 584 нп від 05.02.2014 року, № 627 нп від 27.03.2014 року, № 668 нп від 03.07.2014 року, № 680 нп від 22.08.2014 року, повернути нараховані відсотки за користування кредитними коштами та виконати свої зобов`язання у повному обсязі, передбачені договором, укладеного між цедентом і боржником.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення, або в силу прямої вказівки закону.
Відповідно до ч. ч. 2-3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як вбачається із матеріалів справи, укладений 16 лютого 2019 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 договір відступлення права вимоги в установленому законом порядку не визнавався недійсним з підстав його укладення з порушенням вимог чинного законодавства.
Проте зазначені вище обставини залишилися поза увагою суду.
Таким чином, оскільки укладений 16 лютого 2019 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 договір відступлення права вимоги не визнавався недійсним у встановленому законом порядку, то висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача права вимоги за кредитними договорами № 501 нп від 03.12.2013 року, № 584 нп від 05.02.2014 року, № 627 нп від 27.03.2014 року, № 668 нп від 03.07.2014 року, № 680 нп від 22.08.2014 року, у зв`язку з тим, що кредитором за кредитним договором може бути лише банк або інша фінансова установа, є помилковим.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (ст. 15 ЦК України).
В статті 1 Закону України «Про кредитні спілки» передбачено, що кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.
Статтею 21 Закону України «Про кредитні спілки» визначено види господарської діяльності кредитної спілки, а пунктом 11 частини першої цієї статті врегульовано, що провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім передбаченої цим Законом, не допускається.
Отже, кредитна спілка як кредитодавець з огляду на особливості правового статусу, визначеного законом, не має права відступати право вимоги за кредитним договором, оскільки такі повноваження законом не передбачені.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постановах від 15 квітня 2015 року у справі № 6-59 цс15 та від 02 вересня 2015 року у справі № 6-667цс15, постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 642/1269/16-ц.
Звертаючись до суду із позовом, позивач посилався на те, що право вимоги за
кредитними договорами № 501 нп від 03.12.2013 року, № 584 нп від 05.02.2014 року, № 627 нп від 27.03.2014 року, № 668 нп від 03.07.2014 року, № 680 нп від 22.08.2014 року, укладеними між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 , у неї виникло на підставі договору відступлення права вимоги від 16 лютого 2019 року, укладеного між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 , умовами якого передбачено, що цедент - КС «Імперіал ЛТД» передає цесіонарієві - ОСОБА_1, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором кредитної лінії № 501 нп від 03.12.2013 року, № 584 нп від 05.02.2014 року, № 627 нп від 27.03.2014 року, № 668 нп від 03.07.2014 року, № 680 нп від 22.08.2014 року, укладеним між цедентом і ОСОБА_2
Спірні зобов`язання виникають із кредитного договору, укладеного між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 , надання кредитних коштів здійснено за рахунок об`єднання грошових внесків членів кредитної спілки, такі зобов`язання тісно пов`язані з особою кредитора і в силу положень статті 515 ЦК України заміна кредитора у таких зобов`язаннях не допускається, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу не підлягають задоволенню саме з підстав того, що відступлення права вимоги КС «Імперіал ЛТД» не спричиняє правових наслідків.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за договором про відступлення права вимоги від 16 лютого 2019 року, укладеним між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 , який міститься в матеріалах справи, цедент - КС «Імперіал ЛТД» передає цесіонарієві - ОСОБА_1 ., а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за кредитними договорами № 501 нп від 03.12.2013 року, № 584 нп від 05.02.2014 року, № 627 нп від 27.03.2014 року, № 668 нп від 03.07.2014 року, № 680 нп від 22.08.2014 року, укладеним між цедентом і ОСОБА_2
Суд хоча і прийняв правильне по суті рішення про відмову у задоволенні позову, проте неправильно застосував норми матеріального права.
Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вказана невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права відповідно до вимог п.п. 3 та 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду.
А тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, змінивши мотивувальну частину рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 11 червня 2019 року, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а у задоволенні апеляційної скарги про скасування рішення відмовлено, то судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді, компенсуються за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 11 червня 2019 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 11 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Дата складення повного тексту постанови - 30 вересня 2019 року.
Головуючий
Судді:
