ПОСТАНОВА

Іменем України

09 серпня 2019 року

Київ

справа №420/5793/18

адміністративне провадження №К/9901/16384/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув в письмовому провадженні в касаційній інстанції справу №420/5793/18

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошових коштів за час затримки виплати одноразової грошової допомоги, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року (прийняту у складі головуючого судді - Танцюри К.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Стас Л.В., суддів: Турецької І.О., Шеметенко Л.П.),

у с т а н о в и в :

І. Суть спору:

1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач) в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо несвоєчасної виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та стягнення грошових коштів у розмірі 39339,50грн. за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, перерахувавши вказану суму на рахунок ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у зв`язку зі звільненням зі служби в Національній поліції за пунктом другим частини першої статті 77 (через хворобу) з 27.07.2016р. має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, однак вказана грошова допомога була виплачена позивачу не в день звільнення - 27.07.2016 року, а лише 17.10.2016 року. Вважає, що затримка виплати одноразової грошової допомоги на 81 робочий день, відповідно до вимог ст.117 КЗпП України, є підставою для відшкодування середнього заробітку за весь час такої затримки.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року, залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

3.1 Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні.

3.2 Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 39339,50 грн. за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що стаття117 КЗпП України яка передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. У касаційній скарзі Відповідач, посилаючись на те, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції було винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, просив скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

6. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідач зазначає, про безпідставність застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень ст.117 КЗпП України, оскільки, на його думку, грошова допомога при звільненні, яка виплачується на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не є частиною грошового забезпечення поліцейських або заробітною платою, а тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки її виплати.

6.1 Крім того, відповідач уважає, що позивачем порушено строк звернення до суду встановленого КАС України, оскільки предметом позову є не стягнення заробітної плати а середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, а тому, на думку відповідача, до спірних правовідносин застосовуються положення ч.1 ст.233 КЗпП щодо встановленого тримісячного строку для звернення до суду за вирішенням трудових спорів.

7. У відзиві на касаційну скаргу позивача зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить належних підстав для того, щоб вважати, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без зміни.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

8. Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області №489о/с від 25.07.2016р. полковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділу Управління превентивної діяльності ГУНП в Луганській області звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 27 липня 2016 року (а.с.17).

9. Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 05.09.2016р. №597 о/с внесено зміни до пункту Наказу ГУНП в Луганській області від 25.07.2016р. №482о/с, а саме, зазначено «вважати звільненим полковника поліції ОСОБА_1 за п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) (а.с.18).

10. Листом ГУНП в Луганській області від 28.09.2018р. №577/14/22-2018 позивача було повідомлено, що йому нарахована одноразова грошова винагорода при звільненні у сумі 105270,12грн. та перерахована на картрахунок списком від 17.10.2016р. №231 у сумі 103691,07 за винятком утриманого військового збору у сумі 1579,05грн. (а.с.19-20).

11. Виплату вказаної грошової допомоги було здійснено позивачу не в день звільнення - 27 липня 2016 року, а лише 17 жовтня 2016 року, тобто із затримкою на 81 робочий день

12. Уважаючи протиправною таку затримку виплати грошової допомоги при звільнення зі служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції)

13. Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

14. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Згідно частини 1 статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

16. Відповідно до частини 2 статті 117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

17. Згідно статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

18. Частиною п`ятою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

19. За приписами частини третьої статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

20. Статтею 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

21. Відповідно до вимог статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

22. Частиною 3 статті 123 КАС України встановлено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

VI. Позиція Верховного Суду

23. Касаційний адміністративний Суд у складі Верховного Суду зазначає, що зі змісту встановлених судами обставин справи випливає, що позивача було звільнено 25.07.2016 року, 17.10.2016 нарахована одноразова грошова винагорода при звільненні у сумі 105270,12грн. та перерахована на картрахунок. До суду позивач звернувся 08.11.2018 року вважаючи протиправною таку затримку виплати грошової допомоги при звільнення зі служби, позивач звернувся до суду з даним позовом .

24. Суд першої інстанції під час розгляду справи та вирішуючи клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовив у його задоволенні погодившись з посиланням позивача на рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013, № 9-рп/2013.

25. Проте з такими висновками колегія суддів не погоджується та зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

26. Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

27. У частині другій статті 2 Закону України від 24 березня 1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" передбачено, що додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

28. У структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 цього Закону).

29. Тобто, середній заробіток за час затримки розрахунку не входить до структури заробітної плати і такий самий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16.

30. Колегія суддів зазначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

31. Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

32. Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

33. За частиною другою статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

34. За правилами частини першої статті 122 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

35. Відповідно до частини третьої статті 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

36. У Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012.Конституційний Суд України роз`яснив, що "в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237 1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

37. Аналіз наведених положень свідчить про те, що для середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені застосовуються положення статті 233 КЗпП України а невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням та для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

38. При таких обставинах посилання на рішення Конституційного суду від 15.10.2013 року № 8-рп/2013, № 9-рп/2013 є помилковим, оскільки висновки зазначених рішень полягають у тому, що саме на заробітну плату не розповсюджуються строки звернення до суду, проте у цій справі йдеться про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені, яка не входить до структури заробітної плати.

39. Подібні висновки щодо застосування строків звернення до суду з приводу стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені викладені у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі 802/28/16-а, від 20 червня 2018 року у справі 823/761/17.

40. Враховуючи, що позивача було звільнено 25.07.2016 року, 17.10.2016 нарахована одноразова грошова винагорода при звільненні у сумі 105270,12грн. та перерахована на картрахунок. До суду позивач звернувся 08.11.2018 року. Тому з урахуванням наведених висновків позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений частиною 1 статті 233 КЗпП України, з вимогами про стягнення грошових коштів за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

41. Частиною першою статті 354 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

42. Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

43. Згідно частини 3 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

44. З огляду на викладене, Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги в частині наявності підстав для залишення без розгляду позову в частині позовних про стягнення з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

VII. Судові витрати

45. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області задовольнити частково.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2019 року №№810/4649/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошових коштів за час затримки виплати одноразової грошової допомоги скасувати і залишити позовну заяву без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О.Шишов

Судді І.В.Дашутін

М.М.Яковенко