Справа № 420/5793/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Танцюри К.О.,
за участю секретаря Орленко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошових коштів за час затримки виплати одноразової грошової допомоги,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності щодо несвоєчасної виплати грошової допомоги при звільненні, стягнення грошових коштів у розмірі 39339,50грн. за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, перерахувавши вказану суму на рахунок ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк» НОМЕР_2
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 у позовній заяві зазначив, що він звільнений зі служби з 27.07.2016р., відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за ст. 77 ч. 1 п. 7 (за власним бажанням) на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 25.07.2016р. за № 482 о/с та наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 05.09.2016р. №597 о/с було внесено зміни до наказу ГУНП в Луганській області від 25.07.2016 №482о/с, згідно яких позивача було звільнено зі служби в Національній поліції за ст. 77 ч. 1 п. 2 (через хворобу) з 27.07.2016р. Позивач зазначив про те, що станом на 27.07.2016р. він мав право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, однак вказана грошова допомога, згідно листа відповідача № 577/111/22-2018 від 28.09.2018р., була нарахована та виплачена йому лише 17.10.2016р., тобто період затримки вказаної виплати з 28.07.2016р. по 16.10.2016р. складає 81 день. Позивач, посилаючись на те що його середній зарбіток складав 485,67грн., вважає, що відповідач за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні має сплатити ОСОБА_1 39339,50грн.
Ухвалою суду від 21.11.2018р. відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги викладені у адміністративному позові та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, зазначивши що виплата одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби в поліції є спеціальним додатковим благом та компенсаційною виплатою, що проводиться виключно після звільнення особи зі служби в поліції, виплата вказаної допомоги не передбачена нормами КЗпПУ, а тому у спірних правовідносинах не застосовуються норми загального трудового законодавства. Разом з тим, представник відповідача зазначала, що виплата поліцейським вказаної одноразової грошової допомоги проводиться після звільнення особи зі служби в поліції та, при цьому, діюче законодавство не містить приписів щодо обов'язкової сплати вказаної допомоги у день звільнення особи зі служби в поліції.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області №489о/с від 25.07.2016р. полковника поліції ОСОБА_1, начальника відділу Управління превентивної діяльності Головного управління національної поліції в Луганській області за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням), з 27.07.2016р. звільнено зі служби в поліції (а.с.17).
Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 05.09.2016р. №597 о/с внесено зміни пункту наказу ГУНП в Луганській області від 25.07.2016р. №482о/с, а саме, зазначено «вважати звільненим полковника поліції ОСОБА_1 за п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) (а.с.18).
Як свідчать матеріали справи, на зверненя ОСОБА_1 листом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 28.09.2018р. №577/14/22-2018 позивача було повідомлено, що йому нарахована одноразова грошова винагорода при звільненні у сумі 105270,12грн. та перерахована на картрахунок списком від 17.10.2016р. №231 у сумі 103691,07 за винятком утриманого військового збору у сумі 1579,05грн. (а.с.19-20).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок проходження служби працівників поліції та звільнення регулюються спеціальним законодавством, а саме Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIIІ, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991р. №114, Постановою Кабінету Міністрів від 17 липня 1992 р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
Так, п.10, 14 Постанови №393 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Одноразова та щорічна грошова допомога, передбачена пунктами 10 і 11 цієї постанови, виплачується Міністерством оборони, Міністерством надзвичайних ситуацій, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Міністерством транспорту та зв'язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною інспекцією техногенної безпеки, Державною службою з надзвичайних ситуацій та Управлінням державної охорони за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання (за винятком випадків, передбачених абзацом другим цього пункту).
Разом з тим, даними нормативно-правовими актами не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою, зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку та відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов'язків.
Крім того, принцип рівності прав і можливостей та заборона дискримінації у сфері праці закріплені у частині 1статті 21 та у статті 24 Конституції України. Дискримінацію можна визначити, перш за все, як порушення принципу рівності.
Суд враховує, що за загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. При цьому, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини. Разом з тим, закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Так, статтями 116,117 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці посадових осіб органів внутрішніх справ, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпПУ як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі служби в поліції.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року по справі №815/1767/17.
У зв'язку з викладеним та враховуючи те, що ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади 27.07.2016р., однак грошова винагорода при звільненні у сумі 105270,12грн. сплачена 17.10.2016р., суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо несвоєчасної виплати грошової допомоги при звільненні, стягнення грошових коштів у розмірі 39339,50грн. за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При цьому, як вбачається з довідки про доходи ОСОБА_1, виданої Головним управлінням Національної поліції в Луганській області б/н, заробітна плата ОСОБА_1 за 2 місяці перед звільненням склала 27683,35 грн. за 57 відпрацьованих дні. Таким чином середньодення заробітня плата ОСОБА_1 за 2 місяці перед звільненням складала 485,67грн.
Таким чином, враховуючи те, що відповідачем всупереч вимогам діючого законодавства невиплачено належні звільненому працівникові суми у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України та період затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з 28.07.2016р. по 16.10.2016р. складає 81 день, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 39339,50 грн. за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ 40108845, Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул.Партизанська,16) щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ 40108845, Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул.Партизанська,16) на користь ОСОБА_1 (код ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1, АТ «Ощадбанк» НОМЕР_2) грошові кошти у розмірі 39339,50 грн. (тридцять дев'ять тисяч триста тридцять дев'ять гривень п'ятдесят копійок) за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 22.12.2018р.
Суддя К.О. Танцюра
.
