ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2019 року
Львів
№ 857/7156/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.
суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.
представника позивача - ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу міського голови м. Івано-Франківська на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року (головуючий суддя: Матуляк Я.П., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, -
встановив:
ОСОБА _3 16.11.2018 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом в, якому просила визнати протиправними дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Боберського Р.П. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 57317729 від 31.10.2018, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Боберським Р.П.
Обґрунтовує позов тим, що 31.10.2018 на підставі витягу з протоколу засідання комісії з організації сезонної торгівлі від 18.10.2018 за № 20, державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним виконанням судового рішення. В той же час, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 вирішено: «зобов`язати міського голову Івано-Франківська, начальника управління торгівлі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_4 щодо дрібнороздрібної торгівлі поп-корном на вул. Вітовського у м. Івано-Франківську». На виконання рішення суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 видано два виконавчих листа. Міський голова судове рішення не виконав, не розглянув заяву позивача, не був присутній на засіданні комісії з організації сезонної торгівлі, не підписував заяву про закінчення виконавчого провадження, а тому не брав жодної участі у виконанні судового рішення, що вказує на передчасність винесеної оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження. Вважає, що постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження і слід скасувати, так як рішення суду виконане не було.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 позов ОСОБА_3 задоволено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився міський голова м. Івано-Франківська та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає його безпідставним, прийнятим на підставі неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що судом було зобов`язано міського голову повторно розглянути заяву ОСОБА_3 щодо дрібно-роздрібної торгівлі поп-корном на вул. Вітовського. Оскільки заява стягувача на ім`я міського голови повторно розглянута комісією з організації сезонної торгівлі, отже боржником фактично виконано рішення суду у справі № 344/135553/14-а.
Представник апелянта - ОСОБА_5 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, пояснення надала аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача та позивача у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, їхня участь в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представник апелянта - ОСОБА_5 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може, з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.03.2017 відмовлено в задоволені адміністративного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_6 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, міського голови м. Івано-Франківська Анушкевичуса В.А., начальника управління торгівлі О.Ганчака, голови комісії з організації сезонної торгівлі заступника міського голови Р. Панасюка, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_7 про визнання дій органів державної влади неправомірними та зобов`язання надання можливості здійснювати підприємницьку діяльність.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 вказану постанову Івано-Франківського міського суду від 10.03.2017 скасовано та прийнято нову, якою визнано протиправними дії міського голови Івано-Франківська Анушкевичуса В.А., начальника управління торгівлі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради О.Ганчака, голови комісії з організації сезонної торгівлі заступника міського голови Р.Панасюка щодо прийняття рішень про відмову в погодженні та облаштування лотка з торгівлі поп-корном на вул. Вітовського у м. Івано-Франківську, визнано протиправним та скасовано протокол засідання комісії з організації сезонної торгівлі від 09.07.2014 в частині відхилення надання погодження на дрібно-роздрібну торгівлю СПД ОСОБА_3 , зобов`язано міського голову Івано-Франківська, начальника управління торгівлі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_3 щодо дрібно-роздрібної торгівлі поп-корном на вул. Вітовського у м. Івано-Франківську.
На виконання рішення суду апеляційної інстанції, Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області Дунаєвській О.В. видано виконавчий лист за № 344/13553/2014 від 21.12.2017 про зобов`язання міського голову Івано-Франківська, начальника управління торгівлі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_3 щодо дрібно-роздрібної торгівлі пон-корном на вул. Вітовського в м. Івано-Франківську.
За вказаним виконавчим листом, постановою від 01.10.2018 відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання судового рішення ВП № 57317729.
Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Боберським Р.П. 31.10.2018 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 57317729.
Вказаною постановою, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 344/13553/2014, виданого 21.12.2017 Івано-Франківським міським судом, закінчено на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із повторним розглядом заяви ОСОБА_3 щодо дрібно-розрібної торгівлі поп-корном на вул. Вітовського в м. Івано-Франківську, що підтверджено витягом з протоколу № 20 від 18.10.2018 засідання комісії з організації сезонної торгівлі.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити, оскільки приймаючи оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження, відповідач в порушення вимог статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», не переконався в тому чи відбулось фактичне виконання рішення суду в повному обсязі.
З цими висновками суду першої інстанції, погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404 VIII (далі-Закон №1404), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
Частиною 1 ст. 5 Закону № 1404 передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону № 1404).
Згідно п. 1 ч. 2 статті 18 Закону № 1404, виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
Частиною 3 ст. 18 Закону № 1404, передбачено право виконавця, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Відповідно до 1 ст. 63 Закону № 1404, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404).
З системного аналізу вказаних норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що державний виконавець зобов`язаний здійснювати примусове виконання судових рішень у відповідності до встановленого цим рішенням способу та порядку, для виконання покладених на нього обов`язків виконавець проводить перевірку виконання рішень. Рішення про закінчення виконавчого провадження приймається виконавцем лише в разі фактичного виконання рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 № 344/13553/14-а, встановлено, що задовольняючи позов ОСОБА_3 в частині протиправної відмови в погодженні та облаштуванні лотка з торгівлі поп-корном та скасуванні протоколу засідання комісії з організації сезонної торгівлі від 09.07.2014, суд апеляційної інстанції вказав на те, що відповідачі в порушення вимог Положення про дрібно-роздрібну торгівлю та надання послуг у сфері розваг на території м. Івано-Франківська, прийняли рішення про відхилення раніше наданого погодження на дрібно роздрібну торгівлю СПД ОСОБА_3 , оформивши його протоколом засідання комісії сезонної торгівлі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Крім цього, суд апеляційної зазначив, що відповідачами не виконано правомірних дій відповідно до вимог Положення з врахуванням чинного законодавства України щодо прийняття рішення.
Однак, ця обставина під час винесення оскаржуваної постанови державним виконавцем не перевірена та не встановлена.
Отже, наявними матеріалами справи не підтверджено, що у повному обсязі та у спосіб, визначений судовим рішенням, фактично виконано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 у справі № 344/13553/14-а. Оскільки, направлення копії витягу з протоколу № 20 від 18 жовтня 2018 року засідання комісії з організації сезонної торгівлі щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_3 щодо дрібно-розрібної торгівлі поп-корном на вул. Вітовського в м. Івано-Франківську, на підставі якого і закінчено виконавче провадження, жодним чином не вказує на належне і повне виконання рішення суду.
Також слід заначити, що з цього витягу з протоколу неможливо встановити повного виконання рішення суду й в частині зобов`язання міського голови Івано-Франківська повторно розглянути заяву ОСОБА_3 щодо дрібно-роздрібної торгівлі поп-корном на вул. Вітовського у м. Івано-Франківську.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
У п. 58 справи «Серявін та інші проти України» заява № 4909/04, рішення від 10.02.2010 Європейський Суд з прав людини зазначає, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи постанову № 57317729 від 31.10.2018 про закінчення виконавчого провадження, відповідач в порушення вимог ст. 39 Закону № 1404 не пересвідчився, чи в повному обсязі виконано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 у справі № 344/13553/14-а.
Апеляційна скарга міського голови м. Івано-Франківська не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу міського голови м. Івано-Франківська залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року у справі № 344/19007/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
Головуючий суддя
О. М. Гінда
судді
О. Б. Заверуха
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 24.07.2019.
