ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/6745/18 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді:
Беспалова О. О.
суддів:
Ключковича В. Ю., Парінова А. Б.
за участю секретаря:
Присяжної Д. В.
позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Лащіва О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: не зазначена) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу про призначення на посаду і поновлення на попередній посаді, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА _1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу від 13.09.2018 року № 463 о/с про призначення його на посаду заступника начальника слідчого відділу Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області; поновлення на посаді заступника начальника Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області - начальника слідчого відділу.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку в частині відсутності вакантної посади станом на 13.09.2018 р., оскільки наказом № 466 о/с від 14.09.2018 р. ОСОБА_3 звільнено з посади заступника начальника слідчого відділу з 13.09.2018 р.
Також апелянт зауважує, що ознайомлення з результатами службового розслідування було можливим лише за подання відповідного рапорту позивачем.
Повторно апелянт наголошує на тому, що у розумінні ч. 3 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII, підставою для переміщення поліцейського на нижчу посаду є ініціатива поліцейського, що мало місце у даному випадку.
В той же час, жодними належними та допустимими доказами не підтверджено твердження позивача про примушування його до написання відповідного рапорту.
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 03.07.2019 р. за вх. № 24352, у якому позивач зазначає, що апеляційна скарга апелянта обмежується доводами, що стосуються проведеного службового розслідування, в той час як притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не є предметом оскарження у даній справі.
Позивач зазначає, що наявний в матеріалах справи рапорт від імені останнього не є тим рапортом, який був написаний позивачем, в тому числі через відсутність на ньому дати написання та резолюції, датованої 10.09.2018 р.
Вважає необґрунтованими доводи відповідача в частині посилання на наказ, датований 14.09.2018 р., як на доказ звільнення посади, на яку переведено позивача з 13.09.2018 р., оскільки такий наказ прийнято на день пізніше ніж позивача було призначено на нижчу посаду. З цих підстав вважає, що станом на 13.09.2018 р. посада не була вільною.
Позивач зазначає також, що у відповідності до листа Голови НП України від 08.11.2017 р. № 12287/01/42-2017 «Про організацію заходів із сприяння комплектування органів та підрозділів Національної поліції України кваліфікованими кадрами» при прийнятті рішень про зміни в правовідносинах щодо проходження служби з поліцейським необхідно обов`язково забезпечувати своєчасне отримання від ДВБ відповідної довідкової інформації у вигляді рекомендацій щодо суті такого рішення.
Натомість, у матеріалах справи службовий лист (довідка) ДВБ з рекомендаціями відсутній.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтвердив факт написання рапорту про переведення його на нижчу посаду. Проте зазначив, що точної дати його написання від не пам`ятає, однак, факт того, що його було написано не 11.09.2018 р., підтверджується відповідною резолюцією, датованою 10.09.2018 р.
Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 18.07.2019 р. просив колегію суддів врахувати ту обставину, що лист Голови НП України від 08.11.2017 р. № 12287/01/42-2017 носить виключно рекомендаційний характер та у випадку позивача потреби у довідковій інформації від ДВБ не було, оскільки позивач переміщався в межах однієї структури.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України з 01.09.2002 р. по 06.11.2015 р., а з 07.11.2015 р. по теперішній час проходить службу в органах Національної поліції України.
Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Київській області від 15.04.2016 р. № 166 о/с ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника начальника Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області - начальника слідчого відділу.
Позивачем подано до Головного управління Національної поліції в Київській області рапорт про призначення його на посаду заступника начальника слідчого відділу Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.
Одночасно, за результатами службового розслідування щодо перевірки стану організації роботи з розкриття та розслідування злочинів корисливої та корисливо - насильницької спрямованості, вчинених на території Броварського району Київської області слідчими Броварського ВП ГУНП в Київській області, наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 11.09.2018 р. № 1896 на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани (а. с. 75 - 81 Т. 2).
Позивачем 01.10.2018 р. до Головного управління Національної поліції в Київській області було подано рапорт про відкликання раніше поданого рапорту від 06.09.2018 р. про переведення на посаду заступника начальника слідчого відділу Броварського відділу поліції ГУНП (а. с. 83 Т. 2).
Головне управління Національної поліції в Київській області листом від 07.11.2018 р. вих. № 3244/109/12 повідомило позивача про те, що наказом від 13.09.2018 р. № 463 о/с його призначено на посаду заступника начальника слідчого відділу Броварського відділу поліції ГУНП на підставі раніше поданого рапорту. Оскільки рапорт про відкликання попереднього рапорту було подано 08.10.2018 р. (вх. УКЗ № 6677), підстав для задоволення прохання немає (а. с. 29 Т. 1).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VIII (далі - Закон № 580).
Статтею 48 Закону № 580 визначено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.
Згідно ст. 59 Закону № 580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 Закону № 580 переміщення поліцейських здійснюється на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський, за ініціативою поліцейського.
Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
В частині доводів апелянта про відсутність інформації останнього про дату написання рапорту колегія суддів встановила наступне.
В матеріалах справи наявна копія рапорту позивача, датована 01.10.2018 р. (а. с. 26 Т. 1).
Вказаний доказ завірений адвокатом позивача, відтак в розумінні положень ст. ст. 74 - 76 КАС України є належним, достовірним, допустимим та достатнім для висновку про те, що датою написання рапорту позивачем на переміщення є 06.09.2018 р.
Таким чином, наказ від 13.09.2018 р. № 463 о/с «По особовому складу» дійсно містить помилкове зазначення дати рапорту, як підстави для переміщення.
В той же час, колегія суддів не може лише встановленням факту дрібного процедурного порушення під час прийняття рішення вдатися до такого явища, як «правовий пуризм».
На думку колегії суддів, для задоволення позовних вимог в рішеннях, діях чи бездіяльності повинно мати місце фундаментальне порушення - порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке потягнуло за собою прийняття незаконного рішення та вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Відтак вказаний довід позивача є важливим, але безвідносним до формування колегією суддів правильного висновку при вирішенні справи.
Натомість, для колегії суддів має значення факт визнання позивачем волевиявлення на написання рапорту та дата його написання.
Так позивач зауважує, що рапорт на переміщення ним було написано під тиском певних осіб та з метою уникнення притягнення його до відповідальності.
З даного приводу колегія суддів висловлює наступну позицію.
По-перше, позивач, який також є суб`єктом владних повноважень, звернувся до суду за захистом трудового права, яким попередньо, як стверджує сам позивач, він добровільно поступився задля уникнення відповідальності.
По-друге, висновок службового розслідування було затверджено заступником начальника ГУНП в Київській області - начальником слідчого управління, підполковником поліції Рекуном С. С. 10.09.2018 р. (а. с. 60 - 83 Т. 1), тобто на 4 дні пізніше поданого позивачем рапорту.
При цьому, колегія суддів звертає особливу увагу на ту обставину, що у рапорті про відкликання попереднього рапорту, зазначаючи про наявність тиску, позивач використовує фразу: «керівництвом СУГУНП в Київській області».
З матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні суду першої інстанції 19.02.2019 р. позивач вказав, що тиск на нього було вчинено саме керівником слідчого управління (а. с. 136 Т. 2).
В той же час, вказана особа в якості свідка судом першої інстанції допитана не була.
Крім того, не було допитано в якості свідка і позивача з попередженням останнього про кримінальну відповідальність.
Відтак твердження суду першої інстанції про сумнівність рапорту ґрунтується на припущеннях, що не можуть мати місця в ході судового розгляду.
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що керівник СУГУНП в Київській області не є суб`єктом призначення по відношенню до позивача.
Таким суб`єктом є начальник Головного управління НП в Київській області Д. М. Ценов, що спростовує твердження позивача про сприйняття ним можливості впливу щодо призначення на нижчу посаду з боку іншої особи в якості реальної загрози.
При цьому факт написання позивачем рапорту 06.09.2018 р. зазначається ним і в самому позові, що було залишено судом поза увагою, та виключає будь - яку сумнівність з цього приводу, а власну волю на написання рапорту на переміщення з метою уникнення відповідальності за допущені порушення в період перебування на спірній посаді позивач стверджує як у позові, так і судових засіданнях судів першої та апеляційної інстанцій.
За цих обставин, висновки суду першої інстанції в цій частині повністю суперечать дійсним обставинам справи.
Також колегія суддів звертає увагу, що воля позивача змінилася не внаслідок, так званого, «тиску», а внаслідок невдалої спроби позивача уникнути дисциплінароної відповідальності.
Таким чином, дійсність обставин даної справи не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку від встановлення наявності/відсутності факту певного впливу сторонніх осіб на рішення позивача про переміщення.
Його воля була змінена ним особисто через зміну об`єктивного стану речей та власного сприйняття таких змін з користю для себе.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що оскаржуваний наказ про переміщення позивача є актом індивідуальної дії та вичерпав свою дію призначенням позивача на бажану посаду.
Натомість, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 65 Закону № 580 переміщення поліцейських здійснюється на вищу посаду - у порядку просування по службі.
Відтак право позивача на зайняття вищої посади не нівелюється його попереднім переміщенням, проте таке право може бути ним безперешкодно реалізоване в подальшому поза межами спору, що наявний у даній справі.
В частині доводів позивача про відсутність при вирішенні питання про переміщення рекомендації Департаменту внутрішньої безпеки у відповідності до листа Голови НП України від 08.11.2017 р. № 12287/01/42-2017 колегія суддів враховує доводи апелянта про те, що такий лист носить рекомендаційних характер та обов`язок отримання рекомендацій не закріплений на законодавчому рівні.
Вирішуючи питання про можливий вплив відсутності такого рішення на переміщення позивача, колегія суддів приходить до наступних висновків.
У зазначеному листі визначено перелік обставин, за яких рекомендовано отримувати довідкову інформацію щодо кандидата на посаду від ДВБ, в тому числі, у випадку переміщення кандидата на посаду до іншого ГУНП у регіонах та переміщення кандидата із територіальних (відокремлених) підрозділів ГУНП у регіонах на посаду в апаратах цих органів.
В інших випадках заходи щодо отримання рекомендацій ДВБ не здійснюються.
Колегією суддів враховано, що позивача переміщено з посади начальника слідчого відділу на посаду його заступника.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає обґрунтованих сумнівів у рішенні відповідача стосовно переміщення позивача на підлеглу попередній посаду, що за своїми функціональними обов`язками є меншою, проте не відмінною.
Щодо доводів суду першої інстанції про те, що на час призначення позивача спірна посада не була вакантною, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Згідно наказу від 14.09.2018 р. № 466 о/с капітана поліції ОСОБА_3 призначено на посаду, звільнивши з посади заступника начальника слідчого відділу з 13.09.2018 р. (а. с. 148 Т. 2).
При цьому, вказаний наказ, як організаційно - розпорядчий документ, який має юридичну силу на рівні вирішення кадрових питань, не є предметом оскарження у даному спорі.
Доказів його скасування у передбаченому законодавством порядку матеріали справи не містять.
Відтак за умови відсутності спростування правомірності вказаного наказу, суд першої інстанції позбавлений можливості стверджувати, що посада заступника начальника слідчого відділу попри волевиявлення роботодавця про звільнення її ОСОБА_3 з 13.09.2018 р. не була вільною.
Факт фізичного перебування в реальному проміжку часу з 00:00 до 23:59 13.09.2018 р. певної особи на робочому місці може мати вагу для справи лише за умови підтвердження, що певна особа приймала рішення, що належать до її відання за вказаною посадою, саме в цей проміжок часу, а інша особа в цей же період була позбавлена такої можливості.
Натомість, суд першої інстанції вказаної обставини не перевірив, обмежившись встановленням дати прийняття наказу № 466 о/с та фактично встановив обставину призначення на посаду ОСОБА_3 , який не стороною у даній справі, іншою датою, чим вирішив питання про право особи, яка не брала участі у справі.
З метою повернення вирішення даного спору в межі позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне визначитись у наступному: з 13.09.2018 р. ОСОБА_3 звільнено з посади заступника начальника слідчого відділу Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області згідно наказу від 14.09.2018 р. № 466 о/с «По особовому складу».
З огляду на встановлену обставину, колегія суддів відхиляє доводи позивача про відсутність вакантної посади на дату його призначення.
Також колегія суддів не вважає обґрунтованими доводи суду першої інстанції відносно протиправності оскаржуваного наказу через переміщення позивача шляхом застосування процедури «звільнення - призначення».
Згідно ч. 9 ст. 65 Закону № 580 переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
Суд першої інстанції вірно зазначив це положення в мотивувальній частині рішення, проте помилково не здійснив його застосування, що призвело до неправильного висновку про порушення відповідачем процедури переміщення позивача.
Відтак доводи апеляційної скарги повністю спростовують позицію суду першої інстанції та приймаються колегією суддів в якості належних.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.
У відповідності до ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат вирішенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 139, 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу про призначення на посаду і поновлення на попередній посаді задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач
О. О. Беспалов
Суддя
В. Ю. Ключкович
Суддя
А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 22.07.2019 р.)
