ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 826/14061/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Літвіної Н.М. та Сорочка Є.О.,
за участю секретаря Лисенко І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нерухомість Ірпеня" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа - Приватне підприємство "Нерухомість Ірпеня" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА _1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради (далі - Інспекція; 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-а, код ЄДР: 37471912), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ; 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, код ЄДР: 37471912), третя особа на стороні відповідачів - ПП «Нерухомість Ірпеня» (код ЄДР 39847496; адреса: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, 2/1), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради від 20.06.2018 № 108 «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт» на земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_2 ;
зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України поновити реєстрацію декларацій:
№ КС083162030922 на об`єкт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку» за адресою: АДРЕСА_2 (замовник - ОСОБА_1 ), надалі - Декларація № 1;
№ КС083162030938 на об`єкт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку» за адресою: АДРЕСА_12 (замовник - ОСОБА_1 ), надалі - Декларація № 2;
№ КС083162030897 на об`єкт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку» за адресою: АДРЕСА_2 (замовник - ОСОБА_1 ), надалі - Декларація № 3;
№ КС083162030988 на об`єкт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку» за адресою: АДРЕСА_13 (замовник - ОСОБА_1 ), надалі - Декларація № 4
про початок виконання будівельних робіт, шляхом внесення запису про реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про поновлення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.
Рішенням Окружного ад міністративного суду міста Києва від 10 квітня 2019 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, приватним підприємством "Нерухомість Ірпеня" подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать обставини справи, 21.07.2016 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради зареєстровано наступні декларації по початок виконання будівельних робіт: № КС083162030922 на об`єкт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку» за адресою: АДРЕСА_2, далі - Декларація № 1; № КС083162030938 на об`єкт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку» за адресою: АДРЕСА_2, далі - Декларація № 2; № КС083162030897 на об`єкт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку» за адресою: АДРЕСА_2, далі - Декларація № 3; № КС083162030988 на об`єкт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку» за адресою: АДРЕСА_13, далі - Декларація № 4.
Крім іншого, у згаданих Деклараціях по чотирьох об`єктах міститься наступна інформація: Будівництво багатоквартирного житлового будинку; замовник - ОСОБА_1 ; поверховість - 16; категорія складності - ІІІ; проект затверджений замовником 19.07.2016; експертиза - не проводилась на підставі ч. 3 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані відділом містобудування та архітектури Ірпінської міської ради 15.07.2016.
Поверховість у деклараціях (16 поверхів) відповідає вимогам п. 10 Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 15.07.2016, що стосується усіх чотирьох ділянок. При цьому, згідно Містобудівних умов - граничнодопустима висота будівель 53 м. Намір забудови - нове будівництво. Назва об`єкта будівництва - багатоквартирний житловий будинок. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Посилання на містобудівну документацію: Генеральний план міста Ірпінь, затверджений рішенням Ірпінської міської ради № 2639-39-ІV від 20.12.2012; план зонування території м. Ірпінь, затверджений рішенням № 3260-45-VI від 27.06.2013; рішення виконавчого комітету від 14.07.2016. Функціональне призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.
20.06.2018 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради прийнято наказ № 20 «Щодо скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт» (оскаржуваний наказ).
Наказ прийнято, як у ньому зазначено, відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», постанов Кабінету Міністрів № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» від 13.04.2011 та № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13.04.2011, та виявлених фактів невідповідності використання земельних ділянок містобудівним умовам та перевищення поверховості будівництва об`єктів дозвільній містобудівній документації, та отримання інформації, зазначеної у листі відділу містобудування та архітектури Ірпінської міської ради № 144 від 11.06.2018, листі Ірпінського земельного кадастрового бюро № 61/18 від 20.06.2018, та керуючись ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до цього наказу скасована реєстрація вищезгаданих Декларацій про початок виконання будівельних робіт.
Спірним наказом також доручено заступнику начальника Інспекції направити наказ до ДАБІ для вилучення відомостей щодо декларації про початок виконання будівельних робіт з Єдиного реєстру документів.
Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується і колегія суддів.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» від 17 січня 2017 року № 1817-VIII, передбачено, що зареєстровані до набрання чинності цим Законом декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт можуть бути скасовані відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у разі:
1) подання замовником заяви про скасування декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт;
2) наявності відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою;
3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства, невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю;
4) скасування містобудівних умов та обмежень;
5) виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта;
6) виконання будівельних робіт, не передбачених згідно з декларацією про початок виконання будівельних робіт.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається із змісту оскаржуваного наказу, у ньому не зазначено конкретної норми права, яка порушена позивачем, що є порушенням принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права, та, відповідно, є порушенням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України.
Разом з тим, оскаржуваний наказ містить посилання на лист від 20.06.2018 №61/18 КП «Ірпінське земельно-кадастрове бюро» в якому зазначено, що вищезгадані земельні ділянки мають наступне цільове призначення: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Іншої інформації, у т.ч. щодо будь-яких порушень з боку позивача, цей лист не містить.
Що стосується іншого листа, а саме: відділу містобудування та архітектури Ірпінської міської ради від 11.06.2018 № 144, у ньому зазначено, що в ході проведення містобудівного моніторингу та після візуального обстеження об`єктів виявлено можливі порушення законодавства та відхилення від містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок на об`єкти за адресою: АДРЕСА_2 , Київської області , а саме:
- невідповідність використання вищевказаних земельних ділянок містобудівним вимогам;
- перевищення поверховості будівництва об`єктів дозвільній документації.
Отже як вірно враховано судом першої інстанції, спірний наказ фактично прийнято на підставі лише листа - від 11.06.2018 № 144 про виявлення іншим органом за результатами візуального обстеження можливих порушень законодавства та відхилення від містобудівних умов. У спірному наказі загально зазначено про виявлення фактів невідповідності використання земельної ділянки містобудівним вимогам та перевищення поверховості будівництва містобудівній документації.
Однак, як спірний наказ, так і вказаний лист - підстава для прийняття наказу, не містять деталізації - у чому ж все-таки полягають порушення, допущені позивачем.
В той же час, у спірному наказі Інспекція посилається також на положення ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції Закону України від 17.01.2017 р. N 1817-VIII (набрав чинності 10.06.2017), яка має назву «Внесення змін до повідомлення або декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення».
Отже, як вірно враховано судом першої інстанції, вказана стаття не регулює спірних відносин, а регулює відносини, які виникли в рамках Закону від 17.01.2017 р. №1817-VIII у зв`язку з поданням повідомлень (не декларацій) про початок робіт та, відповідно, вказані положення Закону стосуються повідомлень, обставин, що виникли після набрання чинності вказаним Законом. Наведене додатково вказує на те, що спірний наказ прийнятий не на підставі норм Закону, які регулюють спірні відносини, тобто є протиправним і з цих підстав.
Крім того, відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Кабінетом Міністрів України постановою від 23 травня 2011 р. № 553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок № 553).
Відповідно до п. 5 Порядку № 533 здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМ України, також передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
При цьому, відповідно до п. 7 Порядку № 533 підставами для проведення позапланової перевірки є, крім іншого: необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів. Попередня редакція п. 7 Порядку № 533 (в контексті дати реєстрації спірних Декларацій), передбачала, що підставою для проведення позапланової перевірки є необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.
Отже, перевірка достовірності вказаних даних є окремою самостійною підставою для проведення перевірки, результати якої, оформлені відповідним актом, і можуть бути підставою для скасування реєстрації Декларацій.
Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що у випадках, передбачених, як підпунктом 3, так і п/п. 5 пункту 3 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 17 січня 2017 року № 1817-VIII, встановлення порушень та фактів, які можуть бути підставою для скасування реєстрації Декларацій, відбувається лише за результатами проведення перевірки.
Разом з тим, у даному випадку, перевірка об`єкта не проводилась, акт перевірки не складався, що вказує на порушення процедури прийняття рішення, про протиправність прийняття оскаржуваного наказу без проведення перевірки та складання акту перевірки.
Таким чином, зважаючи на вимоги вищенаведених норм, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем-1 не доведено правомірності оскаржуваного рішення, позовні вимоги позивача у цьому аспекті є законними та обґрунтованими у зв`язку з чим підлягають задоволенню..
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Окружного адміністративного суду міста Києва, що оскільки судом встановлено протиправність рішення відповідача та скасовано його, ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання ДАБІ України відновити реєстрацію вищезгаданих декларацій датою їх реєстрації.
Посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції під час розгляду справи доказів наданих представником третьої особи, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що вказані матеріали не були підставою для прийняття спірного наказу.
Також є безпідставними доводи скаржника обґрунтовані наявністю в межах спірних правовідносин спору про право, позаяк предметом оскарження у даній справі є рішення суб`єкта владних повноважень, а саме наказу про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт, що узгоджується з положеннями ст.5 КАС України, а тому даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, в своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги порушення позивачем прав третьої особи, інших громадян, громади міста Ірпеня тощо. Разом з тим, зазначені доводи скаржника не стосуються предмету спору даної адміністративної справи, не відповідають змісту заявлених позивачем позовних вимог, а тому обґрунтовано не досліджувалися судом при розгляді зазначеної адміністративної справи.
Проаналізувавши інші доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, слід зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нерухомість Ірпеня" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді :
